Першим етапом розвитку ігрової діяльності є Ознайомча гра. За мотиву, заданому дитині дорослим за допомогою предмета іграшки, вона являє собою предметно-ігрову діяльність. Її зміст складають дії маніпуляції, здійснювані в процесі обстеження предмета. Ця діяльність немовляти дуже швидкий змінює свій зміст: обстеження направлено на виявлення особливостей предмета- іграшки і тому переростає в орієнтовані дії-операції.

Наступний етап ігрової діяльності отримав назву отобразітельной гри в якій окремі предметно специфічні операції переходять у ранг дії, спрямованих на виявлення специфічних властивостей предмета і на досягнення за допомогою даного предмета певного ефекту. Це кульмінаційний момент розвитку психологічного зміст гри в ранньому дитинстві. Саме він створює необхідну грунт для формування у дитини відповідної предметної діяльності.

На рубежі першого і другого років життя дитини розвиток гри і предметної діяльності змикається і одночасно розходиться. Тепер же відмінності починають проявлятися і в способах дій ¾ настає наступний етап у розвитку гри: вона стає сюжетно - отобразітельной. Змінюється і її психологічний зміст: дії дитини, залишаючись предметно опосередкованими, імітують в умовній формі використання предмета за призначенням. Так поступово заражаються передумови сюжетно-рольової гри.

На даному етапі розвитку гри слово і діло замикаються, а рольова поведінка стає моделлю осмислених дітьми відносин між людьми. Настає етап власне-рольової гри, в якій грають моделюють знайомі їм трудові і суспільні відносини людей.

Наукові уявлення про поетапне розвитку ігрової діяльності дає можливість виробити більш чіткий, систематизовані рекомендації по керівництву ігровою діяльністю дітей в різних вікових групах.

Щоб домогтися гри справжньої, емоційно насиченою, що включає інтелектуальне рішення ігрової задачі, педагогу необхідно комплексно керувати формуванням, а саме: цілеспрямовано збагачувати тактичний досвід дитини, поступово переводячи його в умовний ігровий план, під час самостійних ігор спонукати дошкільника до творчого відображення дійсності.

Крім того, хороше ігро - дієвий засіб корекції порушень в емоційній сфері дітей, що виховуються в несприятливих сім'ях.

Емоції цементують гру, роблять її цікавою, створюють сприятливий клімат для взаємин, підвищують тонус, який необхідний кожній дитині частка його душевного комфорту, а це, в свою чергу, стає умовою сприйнятливості дошкільника до виховних дій і спільної з однолітками діяльності.

Гра динамічна там, де керівництво спрямоване на поетапне її формування, з урахуванням тих факторів, які забезпечують своєчасне розвиток ігрової діяльності на всіх вікових щаблях. Тут дуже важливо спиратися на особистий досвід дитини. Сформовані на його основі ігрові дії набувають особливої ​​емоційне забарвлення. В іншому випадку навчання грі стає механічним.

Всі компоненти комплексного керівництва формування гри взаємопов'язані і однаково важливі при роботі з дітьми раннього віку.

У міру дорослішання дітей змінюється і організація їх практичного досвіду, який спрямований на активне пізнання реальних взаємин людей в процесі спільної діяльності. У зв'язку з цим оновлюється зміст навчальних ігор і умови предметно ігрового середовища. Зміщується акцент активізує спілкування дорослого з дітьми: воно стає діловим, спрямованим на досягнення спільних цілей. Дорослі, виступають в ролі одного з учасників гри, спонукаючи дітей до спільних обговорень, висловлювань, суперечкам, бесід, сприяють колективному рішенню ігрових завдань, в яких відбивається спільна суспільно-трудова діяльність людей.

І так, сформованості ігрової діяльності створює необхідні психологічні умови і сприятливий грунт для всебічного розвитку дитини. Всебічне виховання людей з урахуванням їх вікових особливостей вимагає систематизації використовуваних в практиці ігор, встановлення зв'язків між різними формами самостійної ігрової і не ігрової діяльності, що протікає в ігровій формі. Як відомо, будь-яка діяльність визначається її мотивом, тобто, тим, на що ця діяльність спрямована. Гра є діяльністю, мотив якої лежить в ній самій. Це означає, що дитина грає з того, що йому хочеться грати, а не і заради одержання како гота конкретного результату, що типово для побутової, трудової і будь-який інший продуктивної діяльності.

Гра, з одного боку, створює зону найближчого розвитку дитини, а тому є провідною діяльністю в дошкільному віці. Це пов'язано з тим, що в ній зароджуються нові, більш прогресивні види діяльності і формування вміння діяти колективно, творчо, довільно управляти своєю поведінкою. З іншого боку, її зміст живлять продуктивні види діяльності і постійно розширюються життєвий досвід дітей.

Розвиток дитини в грі відбувається, перш за все, за рахунок різноманітної спрямованості її змісту. Є ігри, прямо націлені на фізичне виховання (рухливі), естетичне (музичні), розумовий (дидактичні і сюжетні). Багато з них в той же час сприяють моральному вихованню (сюжетно-рольові, ігри-драматизації, рухливі і ін.).

Вікова психологія вивчає дві великі групи ігор, які відрізняються мірою особистої участі дорослого, а також різними формами дитячої активності.

Перша група - це ігри, де дорослий приймає непряму участь у їх підготовці та проведенні. Активність дітей (за умови сформованості певного рівня ігрових дій і вмінь) має ініціативний, творчий характер - хлопці здатні самостійно поставити ігрову ціль, розвинути задум гри і знайти потрібні способи рішення ігрових завдань. У самостійних іграх створюються умови для прояву дітьми ініціативи, яка завжди свідчить про певний рівень розвитку інтелекту.

Ігри цієї групи, до яких можна віднести сюжетні і пізнавальні, особливо цінні своєю розвиваючої функцією, що має велике значення для загального психічного розвитку кожної дитини.

Друга група - це різні навчальні ігри, в яких дорослий, повідомляючи дитині правила гри або пояснюючи конструкцію іграшки, дає фіксовану програму дій для досягнення певного результату. У цих іграх зазвичай вирішуються конкретні завдання виховання і навчання; вони спрямовані на засвоєння певного програмного матеріалу і правил, яких повинні дотримуватися грають. Важливі навчальні ігри також для морального - естетичного виховання дошкільників.

Активність дітей у навчанні іграм носить переважно репродуктивний характер: діти, вирішуючи ігрові завдання з даною програмою дій, лише відтворюють способи їх здійснення. На основі сформованості й уміння дітей можуть затівати самостійні ігри, в яких буде більше елементів творчості.

У групі ігор з фіксованою програмою дії ставляться рухливі, дидактичні, музичні, ігри - драматизації, ігри-розваги.

Крім власне ігор слід сказати про так званої не ігровий діяльності, яка ведеться не в ігровій формі. Це можуть бути особливим чином організовані початкові форми дитячої праці, деякі види образотворчої діяльності, ознайомлення з навколишньому на прогулянці і т. Д.

Своєчасне і правильне застосування різних ігор у виховній практиці забезпечує рішення задач поставлених «програмою виховання і навчання в д / с» в найбільш прийнятною для дітей формі. Не можна не відзначити, що ігри мають істотну перевагу перед спеціально організованими заняттями в тому плані, що в них складаються більш сприятливі умови для прояву активного відображення в дитячій самостійної діяльності суспільно сформованого досвіду.

Пошук відповідей на виниклі ігрові проблеми підвищує пізнавальну активність дітей і реальному житті. Досягнуті в грі процеси психічного розвитку дитини істотно впливають на можливості його систематичного навчання на заняттях, сприяють удосконаленню його реальної морально естетичної позиції серед однолітків і дорослих.

Прогресивне, розвиваючі значення гри полягає не тільки в реалізації можливостей всебічного розвитку дитини, але і в тому, що вона сприяє розширенню сфери їхніх інтересів, виникнення потреби в заняттях становленню мотиву нової діяльності- навчальної, що є одним з найважливіших факторів психологічної готовності дитини до навчання в школі.

Вікові особливості дітей Ігрова діяльність Розвиток дитини

RSS