Книжкова ілюстрація перебуває ніби на периферії образотворчого мистецтва - це свого роду допоміжне ланка між літератором і читачем.

Вони були першими

Махзор, 14 в.

(0)

Якщо ж говорити про ілюструванні єврейських книг, то тут сформувалися певні особливості, пов'язані з «забороною зображення». Однак не все так однозначно. Адін Штейнзальц пояснює: «Юдаїзм забороняє створювати зображення, які можуть бути використані в ритуальних цілях. Заборона цей поширюється не тільки на образи лжебогів або інших об'єктів ідолопоклонства - Не дозволяється зображати в якій би то не було формі Самого істинного Бога і Його ангелів, а також створювати статуї людської фігури (двомірні зображення людини іудаїзм не забороняє) ».

У середньовічній єврейській ілюстрації були популярні зоокефальние зображення (люди з головами тварин і птахів) і фігури без осіб. Наприклад, в середні століття була відома книга «Машаль ѓa Кадмона» Іцхака ібн Сагулі, героями якої були тварини, що втілюють людські пороки й чесноти.

Найчастіше ілюстратори єврейських книг дотримувалися традицій країн, в яких вони жили. У країнах панування ісламу рядки тексту, часто мікрографічні, що утворюють арабеск або наступні за лініями його орнаменту, служили основним засобом ілюстрування єврейських рукописних книг. У країнах Центральної та Східної Європи з традицій мікрографічних арабеска з 13 в. розвивалося яке вимагало витонченості мистецтво образотворчої мікрографії. Наприклад, фігура лева, складена з тексту масоретський текст до книги Ієхезкель (13 в., Німеччина). З'явилися в 14 в. ілюстративні мініатюри (головним чином, до Агад) на всю сторінку або як частина декору - результат французького впливу.

Махзор, Німеччина 1320 р

(0)

Книгодрукування внесло свої «корективи» в історію оформлення книг. В єврейських інкунабулах часом залишали не набрав ініціальні слово, надаючи його виконання і прикраса художникам. Найбільша різноманітність прийомів і традицій ілюстрування представляють Великодні Агади. Вважається, що перша ілюстрована великодня агада була надрукована в 1515 року в Константинополі.

У 1512 року в Празі відкривається друкарня Хаїма Шахора. Більшість книг, виданих в 1522-50 рр., Шахор ілюстрував сам, роблячи відбитки з гравюр на дереві. Ініціали Хаїма і його брата збереглися на одній з гравюр «Празької Агади» (тисячу п'ятсот двадцять шість). Зображення на сторінках Агади епізодів Виходу і пасхального седера стало традицією. Друкар 16 в. Гершон Коѓен пояснював, що ілюстрації в Агад допомагають дітям висидіти пасхальну трапезу, яка триває до пізньої ночі. Втім, ще довгі роки заможні сім'ї наймали Сойфер, які переписували для них тексти і виконували ілюстрації з урахуванням смаків замовників. Такі книги ставали предметом розкоші.

Махзор, 1270 р

(0)

Книги з ілюстраціями стали випускати друкарні в Італії і Голландії. Цікавий факт: в 1554 р збори рабинів в Феррарі постановило, що ілюстрації в друкованих книгах можуть з'явитися тільки після схвалення малюнків трьома рабинами і главою місцевої громади.

У венеціанської друкарні Даніеля Бомберга (християнина родом з Амстердама) за 1524-1548 рр. було видано близько 200 книг на івриті, серед яких чотири томи «Мікраот Гдолот» (Тора з класичними коментарями) і видання обох Талмуд. Книги були широко затребувані єврейським населенням Венеції, значно поповнилися за рахунок одноплемінників, вигнаних з Іспанії і Португалії. Нововведення Бомберга - титульні листи в єврейських книгах, що в подальшому стало традицією. А в «Венеціанської Агад», виданої в 1609 р, ілюстрації вже не тільки прикрашають книгу, а й доповнюють текст.
Як стверджують історики, в Амстердамі першу друкарню заснував Урі Авраѓам Фебус хом-Леві (1625-1715). Вона визначила розвиток єврейського друкарства на наступні два століття.

В кінці 16 ст. художники-ілюстратори стали все частіше використовувати в своїй роботі гравюри, частково прикрашаючи їх аквареллю. Але деякі автори продовжували дотримуватися старих мальовничих традицій. Наприклад, амстердамський художник Аѓарон та Шавіш прикрасив «Мегилат Естер» (1 687) багатобарвним орнаментом з фігурками тварин і рослинними мотивами.
У Нідерландах, втім, як і в Італії, Австрії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Чехії та Моравії, де видавалася більша частина манускриптів 17-18 ст., Часто недолік професійної майстерності художника восполнялся традиційністю орнаменту і сюжету.

(0)

Втім, в 18 ст. рукописні книги вже стають рідкістю, а художник-ілюстратор перетворюється в гравера. Наприклад, «Амстердамська агада» (1 695) ілюстрована гравюрами-офортами, виконаними прозелітом Авраамом бар Яаковом, колишнім протестантським священиком. У числі ілюстрацій цієї Агади - карта Стародавньої Іудеї, що показує шлях євреїв в пустелі.
Художні стилі єврейських ілюстраторів змінювалися відповідно до віянь часу - від Відродження через бароко до класицизму. У роботах з'являлися реалії побуту і сюжетні замальовки. Зберігаючи національні особливості, художники-євреї відображали місця свого проживання і стали активно брати участь в мистецькому житті цих країн. Відомий випадок, коли художник Йосеф бен-Давид Лейпнік зобразив в Агад (1740) персонажів в одязі австрійських дженджиків 18 в.

До наших днів дійшли 876 видань Агади, ілюстрованих 56 художниками, які залишили свої підписи, і безліч видань з ілюстраціями, чиї автори невідомі.

Всесвітнє сузір'я талантів

Справжнім тріумфом книжкової ілюстрації стала перша половина 20 ст. Нові імена художників-євреїв, які займаються оформленням книг, зазвучали одночасно в різних країнах. Вони намагалися висловити свою національну свідомість в модній тоді модерністської формі. Художник Лео Кеніг писав в мемуарах, що вони «хотіли показати світу ... нові єврейські мотиви і форми».
Як пишуть історики, досягнення в цій галузі припали на «трагічно коротку епоху єврейського" ренесансу "кінця 19 століття і початку страшного для єврейського народу 20 століття».

І все ж - є що згадати і чим пишатися.

Наприклад, ілюстраціями до Агад, створеними Дж.Х. Амшевічем (1882-1949) і Альбертом Ратерстоном (1881-1953), або зібранням творів І.-Л. Переца, яке випустили в 1908 р видавництва Нью-Йорка і Варшави. Багаті ілюстрації до творів Переца створив художник і скульптор Бернард (Арон бер Шимон) Коротко (1884-1960). У той час він був вчорашнім випускником Варшавського художнього інституту, але вже відігравав велику роль у варшавській єврейської культурної життя. У 1916 р художник переїхав до Петербурга, а з 1918 р пов'язав своє життя з Україною. У 1937 р був заарештований НКВД «за зв'язок з ворогом народу художником Бойчуком» і висланий до Середньої Азії.

Борис Аронсон

(0)

Цікаво, що в творчості Коротко оформлення творів Переца - чи не єдине звернення до книжкової ілюстрації, оскільки він був насамперед скульптором. Це не завадило поетові Мелех Равич (Захарія Хоне Бергнер, 1893-1976) назвати Коротко знаменитим ілюстратором, оскільки його робота увійшла в аннали єврейської книжкової ілюстрації.
В епоху модерну художники уникали буквального ілюстрування, створюючи на основі сюжету символічні образи.

На початку 1910-х років майже одночасно в різних центрах єврейської діаспори виникають художні групи і об'єднання, в яких активно співпрацюють молоді художники і літератори.

Так, в 1912 р в Парижі виникла група «Махмадієв» (івр. - «коштовності, вишукані речі»), організована молодими художниками з Росії та Польщі, серед яких були Лео Кеніг (Ар'є-Лейб Яффі, 1889-1970), Йосип Чайків (1888-1979), Марек Шварц (1892-1958), Беньямін-Зеєв Равицький (1890-1970) і Анрі (Хаїм) Епштейн (1891-1944).

Ель Лисицький

(0)

По-різному склалися їхні долі. Кеніг і Равицький стали відомими літераторами, другий - під ім'ям Зеєв Рабан.

Художник Іссахаре-Бер Рибак

(0)

Йосип Чайків, що відучився в Вищій школі образотворчих мистецтв, в 1914 р повернувся в Росію і в Москві разом з Лазарем Лисицким (1890-1941) входив до Московського гурток єврейських письменників і художників. У 1918 р вони переїхали до Києва і стали одними із засновників мистецького об'єднання «Культур-Ліга». Художню секцію Ліги очолив критик Добрушин, який створив теорію сучасної єврейської ілюстрованої книги. У секції плідно працювали Марк Епштейн (Мойсей Цалеровіч, 1899-1949), Іссахаре-Бер Рибак (1897-1935), Борух Аронсон (1898-1980), Ніссон Шифрін (1892-1961), Олександр Тишлер (1898-1980). Надалі вони стали відомими графіками, скульпторами і театральними художниками, часто поєднуючи ці жанри.

Лазар (Еліезер) Лисицький (з 1920 р підписувався «Ель Лисицький») висунув концепцію створення книги як цілісного художнього організму і запропонував відмовитися від традиційного оформлення віньєтками і картинками на всю сторінку.

Художник Ель Лисицький

(0)

У 1917-19 рр. Лисицький ілюстрував дитячі вірші на ідиш, створив ілюстрації для «Празької легенди» М. Бродерзона, на початку 1920-х під впливом супрематизму Малевича оформив книгу «Шіфс-карта», поетичні збірки Мані Лейба і О. Форш «Учителю». На жаль, після 1925 р Лисицький не займався книжковою графікою і захопився архітектурними проектами.

Іссахаре-Бер Рибак

(0)

Чайків в 1920-ті роки теж активно ілюстрував єврейські книги. Він виконав графічну серію до «Пісні пісень». Улюбленими темами художника були образи галуті (Вигнання) і геула (Спасіння).

Натан Альтман

(0)

Іссахаре-Бер Рибак в 1919 р в статті «Шляхи єврейської книжкової ілюстрації» писав, що «мистецтво має являти собою синтез єврейської художньої традиції і досягнень європейського радикального модерну». У 1918-19 рр. Рибак оформляв літературний альманах на ідиш, створив серію графічних робіт «Єврейські типи України», «Погром» (в одному з погромів був убитий його батько) і «Маленьке містечко». У 1921 р художник емігрував до Німеччини, а в 1926 р - до Франції. У Берліні Рибак оформив три книги казок Міріам Марголін.

У Німеччині виходять книги Шолом-Алейхема в оформленні Рахель Шаліт-Маркус (1894-1942). З 1933 р художниця жила у Франції, де під час німецької окупації була заарештована і загинула в Аушвіці.

У плеяді київських ілюстраторів теж були жінки. Поліна Хентова (1896-1933) народилася в Вітебську і закінчила Академію живопису в Брюсселі. Всього за 37 років життя встигла пожити і попрацювати в Києві, Москві, Мюнхені, Парижі та Лондоні.
Учениця В. Маковського Сарра Шор (1897-1981) ілюструвала книги Іцка (Ісаака) Кіпніса - «Майселех», «А бер з гефлойгн» і «руссіш майселех».

У Харкові в ці роки плідно працював графік Мойсей Фрадкін (1904-1974), який оформив ілюстраціями книги Менделя Мойхер-Сфорима «Фішка Кривий», «Подорож Веніаміна Третього» і «Чарівне кільце». Характерні сюжети і персонажі штетлу з'єднані в роботах Фрадкіна з темою геула.

Коли на Україні остаточно встановилася радянська влада, багато художників київської Культур-Ліги переїхали до Варшави, де в 1922 році було засновано однойменне видавництво. Частина перебралася до Москви і приєдналася до московського відділення Культур-Ліги, в якому вже працювали Давид Штеренберг, Марк Шагал, Роберт Фальк і Натан Альтман. Марк Шагал, наприклад, оформив книгу віршів Довід Гофштейна «Журба» (1922), Альтман малював обкладинки для єврейського видавництва «Shul un lebn».

Нахум Гутман

(0)

За океаном, в Нью-Йорку, ще в 1910 році була створена група єврейських літераторів і художників «Молодість» (Die Yunge), в якій працювали Зуні Моуд (1891-1956), що став одним з найвідоміших книжкових графіків Нью-Йорка 1930 -40-х рр., і Ісаак Ліхтенштейн (1883-1971), який відкрив видавничий дім «Махмадієв». Імена цих художників друкувалися в змісті альманахів «Di Yunge» і «Shriften».

Нахум Гутман

(0)

До «армії» нью-йоркських книжкових ілюстраторів можна віднести Макса Вебера (1881-1961), Авраама Валковіца (1878-1965), Аббо Островського (1899-1963), Бенджамена Копмана (1887-1965), Іеѓуду тофель (1891-1959) і Аарона Гудельмана (1890-1978), який оформляв єврейські дитячі журнали і збірники поезії на ідиш.

Нахум Гутман

(0)

У 1920-х роках центри єврейської культури, активно займалися книгодрукування, відповідно, і книжковою ілюстрацією, виникали в багатьох країнах.

Нахум Гутман

(0)

У Латвії активно працював художник і графік Мейер Іоффе, відомий під псевдонімом Михайло Іо (1895-1960). Він ілюстрував альманахи і книги видавництва «Arbeter-heym».

У Польщі ідеологом групи «Yung Yidish» був поет, драматург і художник Мойше Бродерзон (1890-1956), а одним з яскравих представників - художник Янкель Адлер (1895-1949).

У Лондоні Лео Кеніг видавав журнал на ідиш «Ренесанс», з яким співпрацювали один з найбільших англійських художників 20 в. Девід Бомберг (1890-1957) і графік Джейкоб Кремер.

Ізраїльський художник Нахум Гутман (1898-1980) більшу частину своєї творчості присвятив дитячої книжкової ілюстрації. У 1905 р він з сім'єю емігрував з Одеси в Яффу, навчався в Школі живопису в Єрусалимі і в Європі. До 1926 р художник жив у Відні, Парижі та Берліні. Уже в той час він ілюстрував книги батька, який писав під псевдонімом Симха Бен-Ціон і жив тоді в Берліні, а також твори Бялика і Черніховскій. У 1934 р Гутман написав свою першу книгу для дітей, яку сам проілюстрував. Надалі він ілюстрував всі свої дитячі книги, які випускав на івриті до кінця життя.

Єврейські художники і ілюстратори внесли чималий внесок у розвиток книжкової ілюстрації. Вони розробляли прийоми художнього оформлення книги і друкарські шрифти, створили ряд чудових робіт не тільки до творів національних авторів, а й до книг світової літератури. Багато зіграли велику роль у розвитку книжкової ілюстрації та образотворчого мистецтва в цілому.

(Використано дані ru.wikipedia.org, eleven.co.il)