"Картина не слово, вона дає одну хвилину, і в цю хвилину має бути все,

а немає - немає картини ... глянув, і все, як Ромео на Джульєтту і назад ".

Художник Микола Ге - Льву Толстому, 3 серпня. 1893

Легкі тіні двох вірних закоханих знаходять безперервне втілення в образах поезії і мистецтва. Не буде перебільшенням сказати, що кожен день десь в світі на театральній сцені ставиться шекспірівська п'єса, йде балетний або оперний спектакль, або ж демонструється фільм, присвячений любові Ромео і Джульєтти. Цим героям дані різні особи, тіла, голосу, жести і темпераменти. Зі століття в століття люди намагаються вгадати, який образ найбільше відповідає їх прекрасним і палким душам. В різні часи художники і скульптори зображували веронских коханців відповідно до власним баченням і смаками суспільства. Серед цих численних робіт, можливо, немає творіння настільки легендарного, як "Джоконда" Леонардо да Вінчі (а може воно ще попереду?). Однак в ряду авторів можна знайти відомі імена, а в ряду творів - популярні картини.

Зображення Ромео і Джульєтти в живописі та графіці

В кінці 18 століття наростає захоплення романтикою середньовіччя в музиці та мистецтві. І, звичайно, зворушливий сюжет про Ромео і Джульєтту пробуджує уяву поетів, музикантів і художників, викликаючи свого роду змагання в їхній творчості. Створюється низка художніх творів, присвячених шекспірівським героям. Часто в образах Ромео і Джульєтти зображувалися актори, які виконують ці ролі в театральних постановках. В кінці нашого розділу ви зможете побачити добірку ілюстрацій, що представляють багато зображення. Але перш варто згадати вишукані мініатюри Джамбаттисти Джігола, зроблені до видання 1819 року першоджерела знаменитої трагедії - новелі Луїджі Так Порто про Ромео і Джульєтту. Ілюстрація з цієї серії - "Свято в будинку Капулетті", також розміщена в кінці цього розділу, показує Джульєтту, що стоїть в танці між Меркуціо і Ромео, який, відповідно до розповіддю Так Порто, проник на свято одягненим в костюм німфи.

У 1789 році в лондонській Шекспірівської Галереї на Пелл Мелл відкривається виставка картин і гравюр, організована відомим видавцем Джоном Бойделл (1719-1804). Ідея цього підприємства полягала в тому, щоб "сприяти вдосконаленню мистецтва, створити англійську школу історичного живопису", як говорилося в передмові до першого тому каталогу Галереї. Як правило, Бойдел сам замовляв художникам зображення тієї чи іншої сцени з шекспірівських творів. Список включав 72 сюжету, перевага була у сюжетів, узятих з найбільш популярних п'єс. З картин виготовлялися гравюри, їх вартість залежала від розміру: великого чи малого, які користувалися величезною популярністю, їх купували багато бібліотек світу. Також ставилося завдання перевидання всіх п'єс Шекспіра відповідно до їх оригіналами, тому що до цього вони мали ходіння у вигляді вільних перекладів, часто змінюють трагічні фінали на щасливі. Експозиція, що складається з картин і гравюр, розміщувалася в спеціально побудованому будинку зі скляною стелею, на двох поверхах. Протягом трьох років число представлених робіт зросла з 34 до 170. Серед них були представлені полотна відомих художників Джошуа Рейнолдса, Джона Опі (1791), Бенджаміна Уеста (1778 - см. Праворуч), Генріха Фюсли: "Ромео заколює Паріса" і "Ромео у гробниці Джульєтти "- обидві 1809 року. Фюсли був великим шанувальником і знавцем шекспірівського творчості і все життя присвятив його вивчення і тлумачення. Образи героїв Шекспіра в інтерпретації Фюсли були досить своєрідні, дуже експресивні, і викликали різні оцінки. Він віддавав перевагу епізодом емоційного або фантастичного змісту. У більш спокійній манері виконано інше зображення сцени в склепі, зроблене в 1789 році Джеймсом Норткота.

На жаль, Шекспірівської Галереї Бойделл судилося недовге існування, через фінансові ускладнення її організаторів. У 1805 році деякі картини були розпродані з аукціону, інші були втрачені. Лише деякі полотна того періоду збереглися до нашого часу, на відміну від неодноразово перевидавалися гравюр, які відтворюють загублені живописні зображення. Приблизно 30 картин в 1837 році були придбані для лондонської галереї - Tate Gallery.

У 1836 році Вільям Тернер створює мальовничу фантазію "Джульєтта і годувальниця, що спостерігають гуляння на площі Сан Марко у Венеції". Картина, можливо, була написана під враженням побаченої художником в Венеції постановки п'єси Шекспіра. Тернер також присвячує один зі своїх полотен феї МЕБ. Ця картина, названа "Грот королеви Меб" (див. В кінці розділу), була присутня на виставці "Шекспір в мистецтві", що проходила в травні-червні 2003 року в італійському місті Феррара, на якій вдалося побувати авторам сайту. Багата експозиція, розміщена в залах Палаццо Діаманті, представляла безліч творів, доставлених з різних країн світу.

У 1823 році відомий венеціанський художник Франческо Айец (Хайец, Хайес, 1791-1882), спонукувана колекціонером Джамбаттисто Соммарива, зосереджує свою увагу на темі Ромео і Джульєтти. Багаторазово звертаючись до неї в період з 1823 по1834 роки, Айец створює десять версій зображення, з яких нині в поле зору залишаються не всі полотна. Це: знамените полотно "Прощання Ромео і Джульєтта (останній поцілунок)", 1823 г. (Тремеццо, вілла Карлотта) і менш відомий, але більш витончений, його варіант 1833 року (див. Порівняння зображень); потім "Одруження закоханих", або "Ромео і Джульєтта у Лоренцо", 1823 г. (Нюрнберг) і "Джульєтта, що цілує годувальницю", 1823 г. (Мілан, приватна колекція). Як водиться у людей мистецтва, в образі Джульєтти художник зобразив свою кохану - Кароліну Дзуккі. Будучи виставленої в цьому ж році в галереї Брера, картина викликала якийсь скандал через надмірне веризму (реалізму), з яким художник зобразив палке прояв почуттів шекспірівських закоханих. Але найпопулярнішим романтичним твором серед усіх робіт Айеца до цього дня залишається знаменитий "Поцілунок" 1859 г. (Мілан, Пінакотека Брера), композиційно і тематично примикає до серії названих вище творів. Образ поцілунку в цій картині містить в собі ще більшу, в порівнянні з попереднім сюжетом, чуттєвість. Таке враження досягається завдяки положенню фігур, зображених в пристрасному обіймах, при цьому обличчя героїв заховані, і вся увага глядача зосереджено на зустрічі їх губ. Коли картина була виставлена ​​вперше, вона носила назву "Поцілунок. Епізод юності. Звичаї 14 століття". Представлений на картині образ двох юних закоханих в середньовічному вбранні часто використовується в якості художнього символу Ромео і Джульєтти. Є два варіанти цієї картини.

Ніколи раніше в мистецтві зображення чуттєвого поцілунку не мало настільки вдалою інтерпретації. Знайдений художником образ неодноразово відтворювався в інших творах, зокрема, в кінематографі. Наприклад, у фільмі Лукіно Вісконті "Почуття" (Senso, 1954), в "Ромео і Джульєтті" Франко Дзеффіреллі (1968).

Розташування картини "Поцілунок" (італ. Il Bacio) в 37-му залі Пінакотеки Брера (Мілан):

Публічне представлення картин Айеца викликало великий успіх і тут же надихнуло ряд художників відобразити епізоди шекспірівської трагедії на своїх полотнах. Агостіно Комер пише картину "Фра Лоренцо дає Джульєтті сонне питво", виставлену в міланській галереї Брера в 1826 році. Тут же демонструвалася робота "Останні подихи Джульєтти і Ромео" Вітале Сала. Потім дві живописні версії Джованні Мігліара, створені в 1827 і тисячі вісімсот тридцять одна роках.

Живописець П'єтро Рої в 1860 році пише "Смерть Джульєтти і Ромео" - роботу, явно виходить своїм яскравим пафосом з рамок сталих тенденцій свого часу (картина знаходиться в муніципальному музеї Віченци.) В даному випадку, як видно з сюжету картини, художник відштовхувався від змісту новели Так Порто, в якій Джульєтта прокидається до моменту смерті Ромео, а не після, як у Шекспіра.

Х удожнік Ломбард Транквілло Кремона продовжує романтичні мотиви Айеца в своїй картині "Закохані у гробниці Джульєтти і Ромео" (1861). Інша вишукана річ - "Поховання Джульєтти Капулетті" Сципионе Ваннутеллі - робота, чудово передає дух 15-го століття в своїх точних деталях (1888 р Галерея сучасного мистецтва, Рим). Ми показуємо її вам в числі інших робіт на ілюстрації в кінці розділу.

Серед майстрів, які писали в Вероні, незмінно відзначається Анжело Даль'Ока Бьянка (1858-1942). Одна з його картин, присвячена смерті Ромео і Джульєтти, знаходиться зараз в веронском міському музеї "Будинок Джульєтти".

Що стосується Франції 19 століття, то тут в Паризькому Салоні також було представлено безліч художніх робіт на тему шекспірівської трагедії: Олександра Колліна в 1838 р, Петера Корнеліуса в 1841 р, Луїса Буланже в 1857 р Особливо цікаві роботи Ежена Делакруа (див. в кінці розділу). Він створив дві версії, присвячені двом моментам трагедії. Його "Прощання Ромео і Джульєтти" (сцена на балконі) 1845 року було продемонстровано роком пізніше в Салоні, а зараз знаходиться в приватній колекції в Швейцарії. Інший варіант 1851 р показував Ромео, який тримає на руках сплячу Джульєтту в склепі Капулетті. Місцезнаходження цієї роботи Делакруа на разі не відомо.

У 1888 році в Англії, в Лондонській галереї відкривається виставка, підтримана журналом "Графік", де видається 21 полотно з зображеннями шекспірівських героїнь, і серед них відома картина Філіпа Кальдерона "Джульєтта" (1887) - образ мріє на балконі дівчата на тлі темно синього нічного неба. Пізніше багато хто з цих картин були виконані у вигляді невеликих кольорових гравюр, доступних покупцям середнього класу ..

В середині 19 століття в Англії зародився Братство прерафаелітів - об'єднання живописців, які взяли собі ідеалом зразки мистецтва, створені до Рафаеля. Сюжети свої вони черпали в основному з Біблії, античності, середньовічних легенд і п'єс Шекспіра. Ці теми були дуже популярні в той час. Братство проіснувало менше 10 років, але мало великий вплив на багатьох художників. У цьому світлі цікава живопис Джона Вільяма Уотерхауcа (1849 - 1917), який створив на своїх полотнах ряд романтичних жіночих образів. Серед них Діва Марія, Офелія, юна дівчина в стилі Джульєтти, похилений до квітів біля ікони (The Shrine, 1895), і звичайно ж, сама шекспірівська Джульєтта (Juliet, 1898 - див. В кінці цього розділу). Остання картина має також другу назву - "Синє намисто". Крім Уотерхауcа, шекспірівських закоханих відобразили в своїх живописних роботах і інші художники, які тяжіли до творчості прерафаелітів: Джон пологовий будинок Спенсер Стенхоуп (ілюстрація праворуч), Фредерік Лейтон і Форд Медокс Браун (акварель і картина маслом 1870 р Бірмінгем). Серед художників, які звернулися до шекспірівського сюжету в Росії, необхідно назвати знаменитого "бранця краси" Костянтина Маковського, а також Михайла Врубеля, представника російського модерну, - його декоративне панно "Ромео і Джульєтта" (1895-96 р) знаходиться в фондах московської Третьяковської галереї. Врубель написав також полотно і акварель "Гамлет і Офелія" (1884 і 1883 рр.). Продовжує романтичну тему середньовіччя і його панно 1896 р присвячене Фаусту і Маргариті.

скульптурні втілення

Якщо говорити про великі скульптурних втіленнях Ромео і Джульєтти, то вони не настільки рясні, як всілякі мальовничі фантазії. У 1875 році в Паризькому Салоні була виставлена ​​мармурова група Антоні Ноеля "Джульєтта, що лежить на тілі Ромео". А в петербурзькому Державному Ермітажі є скульптура Огюста Родена "Ромео і Джульєтта" (1905), виконана в дусі знаменитих сюжетів: "Вічна Весна" і "Поцілунок" (або "Паоло і Франческа").

Існує паркова скульптура, а також численні декоративні фігурки Ромео і Джульєтти, витончені дрібнички і ювелірні вироби, їх зображують, або їм присвячені. Нарешті, в Вероні біля Будинку Джульєтти встановлена ​​бронзова статуя героя іні, створена в 1969 році Веронський скульптором Нерео Костантіні (читайте історію її створення на закінчення цього розділу). Копії цієї статуї знаходяться також в Мюнхені, на площі Мерії, і в Чикаго - на площі перед Шекспіровим Театром. В останні роки в Вероні було організовано кілька виставок, присвячених шекспірівської теми в сучасному образотворчому мистецтві. Відкриття таких заходів часто приурочується до щорічного фестивалю "День Народження Джульєтти" (16 вересня). У 2001 в аркаді дворика Святого Франциска (де знаходиться легендарна Гробниця Джульєтти) був встановлений новий пам'ятник - так званий Портал, який представляє собою панель з десяти бронзових пластин з рельєфними зображеннями головних сцен трагедії. Стиль декоративної роботи скульптора Серджіо Пасетто, уродженця Верони, навіяний рельєфами на величних воротах базиліки Сан Дзено.

Скульптурне зображення Ромео і Джульєтти знаходиться також в Центральному парку Нью-Йорка. Робота 1977 (скульптор Milton Hebald) являє шекспірівських закоханих в обіймах перед поцілунком. Бронзові фігури Ромео і Джульєтти, виконані в людський зріст, встановлені на гранітному п'єдесталі перед входом в Театр Делакорт.

У 2008 в Батайську, невеликому місті поблизу від Ростова-на-Дону, перед Палацом культури був встановлений пам'ятник Ромео і Джульєтті роботи відомого місцевого скульптора Анатолія Скнаріна (автора знаменитої ростовської "Тачанки"). Композиція бронзової скульптури представляє немов застиглу сцену з вистави, цьому враженню сприяють і пози персонажів, і частина театральної завіси поруч з фігурою Ромео, можливо, він образно перегукується з завісою, за яким, сховавшись від галасливої ​​юрби, зустрілися на балу Ромео і Джульєтта в фільмі Дзеффіреллі.

Нагадуванням про інше скульптурному образі героїні є жест Джульєтти, притиснувши ліву руку до грудей, зовсім як веронська статуя. Втім, подібний жест рук властивий і анікушінской Джульєтті-Уланової, про яку мова піде нижче. Оригінальною деталлю Батайськ пам'ятника є троянда, яку Ромео простягає прекрасну дівчину.

www. romeo - juliet - club. ru /