Наші герої - прем'єри Національної опери України Катерина Кухар та Олександр Стоянов. Про історію кохання, про те, яка ціна шляху на балетний Олімп і чи можливо поєднувати кар'єру і сім'ю, в якій росте двоє дітей, - в ексклюзив для Viva!

# @ #

Катерина Кухар та Олександр Стоянов - гордість вітчизняного балету. Крім того, що вони є солістами Національної опери України, своїм мистецтвом артисти прославляють нашу країну в далекому зарубіжжі. Каті і Саші аплодує сама вимоглива публіка Британії, Німеччини, Японії, Південної Кореї, Франції, Іспанії, Китаю, Італії ...

Viva! пощастило: не так-то просто нашим героям знайти час для фотосесії та інтерв'ю, адже вдома на них можна застати вкрай рідко - гастрольний графік балетних зірок розписаний на роки вперед. Плюс до всього вони виховують двох дітей - семирічного Тимура і дворічну Настуню.

- Катюша, ви киянка?

Катерина: Так, я народилася і виросла в Києві. Тут же в дев'ять років батьки записали мене в хореографічне училище.

- Якщо ви зараз така мініатюрна статуеточкі, який же ви були в дев'ять?

Е .: Я добре пам'ятаю, що важила 18 кг. Ми проходили три відбіркові тури, і останнім була медкомісія. Там мені і сказали моя вага (посміхається).

- Взагалі-то це стандарт для п'яти-шестирічної дитини. У медкомісії не запропонували набрати трішки ваги і приходити на наступний рік?

Е .: В балеті саме такі Дюймовочки і потрібні, тому що панянок побільше хлопчикам важко піднімати. Я була як раз те, що потрібно (посміхається).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тіна Кароль стала народною артисткою України

- Стати балериною було чиє бажання - ваше або батьків?

Е .: Мама і бабуся мріяли, щоб я стала балериною. Мені було п'ять років, я гуляла зі своєю прабабусею у дворі на Печерську. Повз проходила тренер зі спортивної гімнастики і помітила мене. Мабуть, її привабила моя гімнастична зовнішність: тендітна, тонка, з рівними густим волоссям нижче попи. Моє волосся було предметом особливої ​​сімейної гордості (сміється). Тут же, не відходячи далеко від пісочниці, жінка перевірила мої здібності, і вже на наступний день мене привели до Палацу піонерів в секцію спортивної гімнастики.

У перший же день мене без підготовки посадили на шпагат, при цьому одну ногу поклали на піднесеність, друга була на підлозі, натиснули: ага, тягнеться. У спортивній гімнастиці досить жорсткі закони, ніхто не сентиментальничати. Мені боляче, у мене шок, сльози градом. Після тренування я сказала, що більше туди не піду. І мама не роздумуючи перевела мене в балетний гурток. А там вже краса: білі бантики, купальники, спіднички, Балеточки. Це зовсім інше.

- Хтозна, чи не обійдися з вами так жорстоко на першому занятті з гімнастики, можливо, світ не побачив би прима-балерину Катерину Кухар.

Е .: У мене характер досить спортивний, вольовий. Думаю, якби мама наполягла, сказала, що мені потрібно перетерпіти, я б залишилася в спорті, і життя могла б зовсім по-іншому скластися. Хоча я знаю: якщо чогось судилося статися, це обов'язково станеться.

- І зустріч із Сашком була зумовлена ... Саша, ви теж киянин?

Олександр: Ні, я приїхав вчитися в Київське хореографічне училище з Ялти. Взагалі, в балет мене віддали крім мого бажання. Я дуже любив бальні танці, мені подобалися атрибути: одяг, набріолінені волосся, дівчата в облягаючих сукнях з блискітками у волоссі ... Я почав займатися бальними танцями, брав участь в змаганнях, і на одному з них мене помітив колишній артист балету. Він підійшов до моїх батьків і запропонував: «Віддайте сина в балет, відправте його в Київське хореографічне училище, у нього прекрасні балетні дані». А тато в мене, хоч і народився в селі, людина освічена, культурна, навчався в університеті в Москві. Він обожнює балет. Тому з радістю підхопив цю ідею. Так моя доля і була вирішена.

- Ви жили в інтернаті при училище?

А .: Так, і там було непогано, весело. Але батькам стало мене шкода, вони вирішили, що дитина повинна жити вдома з мамою і татом, тому заради мене вони з Ялти переїхали в столицю. Але зробили це поетапно. Спочатку до Києва переїхала з моїм старшим братом мама. Його віддали на навчання до ліцею, потім перевезли ще й сестричку - вже тут вона пішла в школу. Пізніше в нашій родині народилася киянка Анюта, яка зараз навчається в хореографічному. Батько згодом приєднався до нас.

- Дивовижно, яка жертовність! Дивно, як слова, сказані незнайомою людиною, в корені змінили життя цілої родини.

А .: Я неймовірно вдячний батькам за те, що вони для мене зробили.

Е .: Тільки з висоти прожитих років ми можемо оцінити і усвідомити роль, яку близькі зіграли в становленні нашого творчого шляху. Моя бабуся Олена заради мене звільнилася з керівної посади і влаштувалася в хореографічне училище на першу вакансію, що звільнилася, щоб возити мене на заняття, забирати після репетицій. В училищі були колосальні навантаження, додому я приходила абсолютно вимотана, і у мене не завжди вистачало сил зробити домашнє завдання. У такі дні на допомогу знову приходила бабуся. Папа ж обшивав мої балетки і пуанти. Загалом, можна сказати, що вся родина навчалася разом зі мною.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юрій Горбунов та Катя Осадча одружилися?

- Чого у вашій професії більше - задоволення або все ж титанічної праці?

Е .: Це щоденна титанічна робота на межі можливостей, яка пізніше винагороджується.

А .: Так, виходить симбіоз вкладеної праці і задоволення. Я зараз отримую задоволення від роботи.

- Ви це говорите як успішні артисти, прем'єри балету, затребувані в багатьох театрах світу. А як би на це питання відповіли артисти кордебалету?

А .: Якщо говорити про чоловіків, які повинні бути годувальниками, в кордебалет, звичайно, багато не заробиш. Вони рідко їздять на гастролі, а основний заробіток все ж - це закордон.

Е .: Вони їздять на гастролі часто тільки з театром. Звичайно, у солістів гастролей більше і гонорари інші .

- У театрах яких країн ви працюєте?

А .: У абсолютно різних: Америка, Англія, Японія, Корея, Франція, Іспанія, Китай, Італія, Латвія ...

- Але ж якось треба потрапити в пул гастролюючих артистів. У вас є імпресаріо? Який механізм?

Е .: Професійний балетний світ дуже тісний, ми всі один одного знаємо. Дуже важливо не боятися брати участь у міжнародних конкурсах. Адже туди приїжджають представники театрів з різних країн. Звичайно ж, виступати на таких конкурсах треба на високому рівні. Тоді на артиста звертають увагу, роблять цікаві пропозиції. Так поступово артист обзаводиться зв'язками.

А .: Все залежить від того, як ти танцюєш. Добре танцюєш - запрошують, погано - природно, не запрошують. Згодом пропонують не тільки танцювати, а й брати участь у засіданнях журі престижних конкурсів. В цьому році вперше в історії представників з України Катерину запросили в паризьку балетну консерваторію на державний іспит в якості журі.

Е .: Це була велика честь для мене і цікавий досвід, хоча до цього я вже працювала в складі журі в різних країнах. Справа в тому, що французька школа дуже закрита. Це одна з найстаріших танцювальних шкіл світу. Її представники не люблять приймати артистів з інших країн. У Парижі на іспиті своїх учениць представляла Ізабелла Серавола, вона для французів як Майя Плісецька для нас. Я добре відчувала її настрій: їй було незвично довіряти долю своїх учениць представнику іншої балетної школи і культури. Як правило, в комісії працюють тільки французи. В цілому все було доброзичливі, але відчувалося, що до тебе ставляться по-особливому. Ще було дуже приємно, що парижанки відзначили моє почуття стилю.

- Існує стереотип, що балерина - ефемерне створення, виткане з місячного світла, що харчується росою і манною небесною. І всі земні радощі - красиві наряди, автомобілі, сім'ї - занадто матеріальні для цих неземних істот. І в сексуальності їх якось навіть ніяково запідозрити. Богиня.

Е .: (Сміється) Найголовніше в житті - саме життя! Її ритм, аромат, смак, колір, вміння радіти кожному дню. Жінка повинна бути живою! Чуттєвої! Справжньою! Вміти створювати навколо себе особливий простір. А артисти зобов'язані жити ще більш повно, щоб була можливість передати глядачеві накопичений досвід, емоції, знання. Я живу повноцінно. У моєму житті присутні і діти, і чоловік, і наряди, і пристрасть, і радість, і горе ... Звичайно, артистизм, акторські дані дуже важливі в балеті. Але життєвий досвід допомагає не грати роль, а проживати її на сцені.

- Чи є у вашому репертуарі ролі, які вплинули на ваше життя?

Е .: Для мене це роль Марійки в спектаклі «Лускунчик» і Джульєтти в «Ромео і Джульєтті».

А .: Вистава «Лускунчик» і для мене і для Каті доленосний. У театрі нас з'єднали як балетну пару саме в цьому спектаклі.

Е .: Ще до знайомства з Сашею я дебютувала в партії Машеньки, будучи ученицею училища, на одній з найкращих японських сцен.

- А як на вашу долю вплинула роль Джульєтти?

Е .: Ця роль вистраждана. Джульєтта для актриси складна партія, оскільки на початку першого акту необхідно передати юність, легкість, безтурботність, а в третьому акті потрібно зіграти горе від втрати коханої людини. Мені запропонували партію Джульєтти в дуже складний для мене період - після того як я пережила горе, втративши першу дитину. І я дуже вдячна педагогу-репетитора Елеонорі Михайлівні за її пропозицію приступити до роботи над цією партією саме в той період. Робота повернула мене до життя.

Шанувальники пишуть мені, що, побачивши Джульєтту в моєму виконанні, нікого іншого в цій ролі вже не уявляють.

А .: Глядачі не знають багатьох тонкощів, але їх не обдуриш. Вони не тільки бачать технічну сторону танцю, а й відчувають всі нюанси, енергетику артиста. Багато хто не здогадується, що ми з Катериною пара не тільки на сцені, а й у житті. Дуже дивуються, як нам так переконливо вдається грати любов, пристрасть на сцені. Але нам не доводиться грати - наші почуття справжні.

- Напевно, тому вас називають найкрасивішою балетної парою Європи. Після того як я побачила вас в ролі Кармен і Шахерезади, я тепер точно знаю: балет може бути дуже сексуальним. Ну, а те, що ви мама двох дітей, це вже точно рідкісне виключення з правил!

Е .: Так, це велика рідкість. На жаль, є маса негативних прикладів: в театрі дуже багато танцюристів, які поклали все своє життя на вівтар балету і в кінці кінців залишилися одні - без сім'ї, без дітей. Коли закінчується сцена, а це дуже болючий період, що залишається у артиста? Самотність і невлаштованість особистого життя.

А .: Ось я і кажу: крім сина і дочки нам потрібен ще одна дитина. А Катя не хоче, каже: дай потанцювати!

Е .: Зараз я належу глядачам (посміхається).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Актор "Кварталу 95" Євген Кошовий: "Моя дружина - ідеальна"

- Катя, коли ви були вагітні Тимуром і коли чекали дочку Анастасію, ви йшли в декрет? Як швидко після пологів ви повернулися на сцену?

Е .: Не знаю, що тут більшою мірою - чи то генетика, то чи сила волі, але я практично не покидала сцену. Після народження Тимура вже через два місяці ми танцювали в Києві «Русалоньку», а потім поїхали на гастролі до Іспанії. Так само було і з Настюш - через три місяці після її народження ми танцювали «Лебедине озеро» в Італії.

А .: У нас насичений графік, контракти, і вагітність в плани не входить. Тільки завдяки гарному відношенню, приймаюча сторона не стягувала з нас неустойку за те, що ми відійшли на деякий час. Але зате потім доводилося дуже швидко брати себе в руки і повертатися в лад.

Е .: Як правило, всі ставляться з розумінням до вагітності. Але один раз мені все ж довелося заплатити величезну неустойку нашому імпресаріо, оскільки я зірвала гастролі.

- З ким залишаються діти під час ваших численних поїздок?

А .: З дітьми залишається Катіна мама. Але оскільки діти у нас дуже активні, улюбленої бабусі з ними допомагає справлятися няня. Так що там бабуся, я три дні поспіль ходив з ними один гуляти - це караул! Один в один бік тягне, інша - в іншу, один кричить, інша кудись лізе. Легше провести день в репетиційній залі (сміється).

Е .: Настя у нас татова донька. Я, коли йшла в другій декрет, домовилася з Олександром, що виношую і народжую дитину, а нічні підйоми, годування - це вже на ньому.

А .: Ну так, ти дев'ять місяців, а я решта 90 років (сміється). Цього року Тимур пішов у перший клас. Перед першим вересня Катя переживала: «Боже, боже, тепер доведеться рано вставати!» А я їй відповідаю: «Катюша, так у тебе нічого не зміниться. Ти як вставала пізно, так і будеш вставати. Ранкові підйоми на мені. Відчуваю, мені і другу доведеться відводити в школу, коли підросте ». Ми думали, що маленька буде сонечком таким спокійненько ...

Е .: Саша мені обіцяв: ось буде дочка - вона буде така лапочка і помічниця!

А .: Вона і є помічниця: сама прибирає.

Е .: Але характер у неї! Вимоглива і хитра жінка. Єт мотузки з Саші та Тимура. Я караю, а вони захищають її. Особливо Тимур.

А .: Каже: «Не можна карати дитину!»

Е .: Я прийшла з пологового будинку, хвилювалася, як старший син сприйме сестру, чи не буде ревнощів. Заходжу з цим рожевим конвертиком додому в такому напряг, а син: «Настасья, голубонько моя!»

А .: Я просто випав від цієї фрази. Де ти це почув? Фільм, каже, подивився. А як зараз він над нею труситься! Настя десь зачепиться трохи, спіткнеться, він відразу до неї підбігає: «Настенька, ти ніжку вдарила? Тобі не боляче? Покажи! Дай пошкодую ».

- До появи Анастасії в будинку королевою була мама?

А .: Вона і зараз королева, тільки у неї зараз йде війна з принцесою Анастасією (сміються). Конкуренція дуже серйозна. До речі, Настя перемагає, хоча їй лише два роки. Відбувається боротьба за увагу брата і тата.

Е .: Вона не дозволяє мені їх цілувати, обіймати.

А .: Бере за руку мене, Тимура і веде. Як би дає зрозуміти: це мої чоловіки, а ти, мама, займися своїми справами.

- Дітей в балет не плануєте віддавати?

Е .: Маленьку точно треба. Вона у нас балериною народилася. У ній очевидна схильність. Настя дуже танцювальна, м'яка. Коли ще лежала в ліжечку, такі ручками східні танці виконувала! І розтяжка у неї відмінна. І музику вона дуже відчуває. Замість мультиків дивиться музичні канали, танцює під них. І їсть під музику.

А ось з Тимуром у нас не вийшло. Йому було років зо три, коли ми його вперше привели на «Лускунчика». Хвилин п'ять він сидів, як заворожений, а потім йому все набридло, він повернувся до мене і сказав: «Мама, балет - неть!» Я кажу: «Добре, не питання, змушувати не будемо».

- Ось ви говорите, що після закінчення кар'єри сім'я - рятувальний круг. Але мені здається, що люди творчого складу все одно не можуть жити без улюбленої справи.

А .: Ми над цим уже працюємо. І роботи педагогом тут недостатньо - все одно буде не вистачати поїздок, гастролей, та й фінансове питання тут має велике значення. Нам же виховувати дітей, які не встигнуть до цього часу ще встати на ноги.

Е .: Знаєте, раніше артисти балету могли йти на пенсію в 37 років, а зараз повинні в 55-60 років. Як і все. На мій погляд, це некоректно по відношенню до артистів.

А .: Якщо ти програміст, то в 40 років тільки можеш почати добре заробляти. А якщо це балет або спорт, то потрібно починати думати про пенсію з 20 років. Наша освіта не дозволяє працювати в якихось цікавих місцях після 40.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Катя Бужинська про новонароджених двійнята: "Я плакала від щастя"

- Це в будь цікавих? У банках, наприклад?

А .: Так, у мене, до речі, магістратура за спеціальністю фінансово-економічна безпека.

- Навіщо вам це потрібно?

А мені подобається.

Е .: У Олександра математичний склад розуму.

А .: Свого часу я ще і банкіром хотів стати. Думаю, економічна освіта не зайве.

- Тобто сімейний бюджет розрахувати можете?

А .: Це і без банківського освіти можна зробити.

- Як ви витрачаєте гроші? У вас все в одну скарбничку?

А .: Так, у нас загальний гаманець. Катя дуже активна жінка, вона встигає за один день побувати і в магазині і в салоні краси ... Їй все потрібно: з'їздити за смачненьким, подивитися політиці, зробити укладочку. Марнотрат. Зате виглядає вона завжди приголомшливо!

Е .: Я не п'ю, не курю, у мене немає поганих звичок, але ось шопінг - це про мене!

А .: Дружина - це особа чоловіка. Куди б ми не приїхали, все в захваті від Катиной зовнішності, її бездоганного смаку. Мені подобається, що моя жінка притягує до себе захоплені погляди.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: 20 українських зірок без макіяжу: вибираємо найкрасивішу

- Катя, де беруться такі золоті чоловіки?

Е .: Ой, не знаю, у кого як. Олександр для мене в першу чергу був найближчим другом.

А .: І з друзів перейшов в чоловіки. Це найправильніший підхід.

Е .: Ми спочатку були партнерами, потім здружилися дуже близько.

Саша настільки майстерно виконував свою партію одного, що я навіть якийсь час почала сумніватися, чи любить він жінок в принципі?

А .: Просто Катя звикла, що всі чоловіки падають до її ніг. Я ж був справжнім джентльменом: дарував подарунки, надавав знаки уваги, але жодним чином не показував, що вона мені подобається. Ні натяку! І так було досить довго. У Каті навіть нерви почали здавати. Ось так я її і перехитрив.

Е .: Я губилася в здогадах: напевно, я не подобаюся йому як жінка. А може бути, у нього є інша.

А .: Я вибрав певну тактику. Адже у Каті такий характер, що прояви я наполегливість, міг би її злякати. Або вона вирішила б, що я черговий чоловік, кому вона подобається.

Е .: У мене не було «чергових» чоловіків, всі були особливі! (Посміхається)

А .: Тому тут потрібно було діяти з обережністю.

Е .: Уявляєте, який хитрий! У мене здали нерви, вирішила перевірити ...

- І як все вирішилося?

А .: Двома дітьми (сміється).

Е .: Все відбулося в Марбельї на гастролях. Стояв теплий вересень, і ми пішли ввечері на пляж скупатися.

А .: Імпресаріо не хотіли нас відпускати, боялися, що ми захворіли.

К .: Але вечір виявився чарівним - теплим, оксамитовим, і саме на тому пляжі я зрозуміла, що цікава Олександру як жінка.

- А одружилися ви де, в Києві?

А .: Ми не розписувалися, і весілля не було. Ми тільки вінчалися, це важливіше. До розпису я ставлюся як-то так ...

Е .: Справа в тому, що я вже була офіційно одружена. Тому знаю, що штамп у паспорті нічого не вирішує.

ЧИТАЙТЕ: Віталій Козловський: "Моя дівчина дика, як вовчиця, но при цьом ніжна"

- З цього місця докладніше.

Е .: Коли ми тільки познайомилися з Сашком, я була заміжня.

А .: І тому вона не сильно дивилася в мій бік. Але я, на жаль, не міг з собою нічого зробити - закохався. Ну, не міг я наступити собі на горло і включити розважливість: «Вона заміжня, відвернися і не дивися в її сторону!»

Е .: Саша прийшов до театру, ми почали репетирувати. Потім я пішла в довгоочікуваний декрет. І на сьомому місяці вагітності розійшлася з чоловіком.

- Кардинально.

Е .: Так, як-то наші шляхи почалися розходитися. Жити з примою непросто, чоловік, одружений на прима-балерини, повинен розуміти, що вся його життя тепер принесена на вівтар коханій жінці.

Ми перестали один одного розуміти, чути і усвідомили, що нам складно підлаштовуватися під графік один одного. Незважаючи на те, що з першим чоловіком ми розлучилися, у мене збереглися чудові стосунки з його мамою. Вона олімпійська чемпіонка з фігурного катання, заслужений тренер і, як ніхто інший, розуміє мене. Я дуже їй вдячна: вона онуком займається, обожнює його.

- Ваш колишній чоловік не з балетної середовища?

Е .: Закінчивши хореографічне училище, він пішов в бізнес.

А .: Весь той час, поки Катя була в декреті, ми спілкувалися ... Я завжди був поруч.

Е .: Як друг. Я з Сашком ділилася переживаннями, бідкалася йому в плече.

А .: Я в цей час навіть відмовлявся їхати на гастролі з іншими балеринами.

- Саша, це ж непросто: закоханому грати роль одного. Потрібно володіти серйозною витримкою.

Е .: А вона у Саші є. Я після народження Тимура вийшла на роботу, а три місяці тому ми з Олександром поїхали на ті самі гастролі до Іспанії ...

- Виходить, що Саша з дитинства ростить Тимура як рідного сина?

Е .: Так, для мене це було найголовнішим моментом. У пріоритеті було те, як чоловік буде ставитися до моєї дитини, чи буде він його любити як рідного. Коли я побачила, що Сашко ладнає з Тимуром і дитина сприймає Сашу, для мене це був знак. Пазл відразу склався.

- Якби ви не сказали, що у Тимура інший батько, я б не повірила!

Е .: Вся справа в тому, що ми з Сашком схожі. На гастролях нас часто приймають за брата і сестру.

- Вважається, якщо пара довго живе разом, з роками чоловік і дружина стають схожими один на одного. У вас спочатку є ця подібність.

А .: Уявляєте, що буде до золотого весілля?

Фото: Юлія Гладіренко

Тетяна Витязь

Слідкуйте за нашими новинами у СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ: Viva! в Facebook и ВКонтакте