Актор Михайло Єфремов, відомий також своєю участю в проекті "Громадянин Поет", складе пару Марії Шукшиній в якості ведучого популярної передачі на Першому каналі після смерті її знаменитого ведучого, народного артиста РФ Ігоря Кваші, повідомляє Life News .

Видання уточнює, що Єфремов заміняв Квашу в студії на час, поки той перебував на лікуванні і не мав можливості зніматися. Тепер це вирішено зробити на постійній основі.

Нагадаємо, Ігор Кваша помер 30 серпня на 80-му році життя в 57-й ГКБ від зупинки серця. За два тижні до смерті артиста і телеведучого госпіталізували в клініку через загострення хронічної обструктивної хвороби легень. Кілька днів тому стан актора погіршився, і його перевели в кардіореанімацію.

Прощання з Ігорем Квашею відбудеться на основній сцені театру "Современник" у вівторок, 4 вересня. Початок церемонії - о 10:00. Похорони пройдуть в той же день, імовірно, на Троєкуровському кладовищі.

- Незабутні ролі Ігоря Кваші

Ігор Кваша довгі роки був ведучим телепрограми "Жди меня". Це один з найважливіших проектів в його житті, вважає письменник Дмитро Биков.

"Коли починає якийсь громадською діяльністю, або, не дай бог, політикою, або благодійністю займатися людина, його часто запитують, чому він не займається основним своєю справою. Кваша, який залишок життя і сил вкладав в програму" Жди меня ", допоміг з'єднатися буквально тисячам людей, завжди на це відповідав: "Найважливіше мистецтва одна виправлена ​​людська доля". і ось це великий урок усім, хто гидливо і зарозуміло каже, що це не мистецтво, що цим не треба займатися. цим треба займатися, тому що це був про високе мистецтво. Я думаю, що, якби інша людина вів цю програму, не було б того рівня довіри, тому ступені успішності у неї ніколи ", - цитує Бикова "Комерсант FM" .

Відзначимо, що Михайло Єфремов так само, як і Кваша, відомий своєю активною громадянською позицією.

Ігор Кваша в грудні 2011 року виступив з критикою Дмитра Медведєва, Володимира Путіна і "Єдиної Росії", закликавши вийти 24 грудня на мітинг протесту проти фальсифікацій на виборах 4 грудня. Сам він присутнім на ньому не зміг, тому записав відеозвернення.

Навесні 2012 року, вже будучи хворим, він погодився вести блог на сайті "Ехо Москви" і надиктував перший пост "Гнів і безпорадність" , В якому написав:

"Всі ми весь час живемо в якійсь брехні, в крутеже. Це неможливо. Неможливо це слухати, неможливо дивитися. Як сидять самовдоволені ситі люди і шмагають абсолютну нісенітницю. У мене відчуття, що слово" безсовісно "вони взагалі забули.

Хоча, навіть якщо ми розуміємо, що вони шахраюють, ІМ - все одно. Їм головне - настояти на своєму, провести свою лінію і зробити так, щоб країну контролювали вони. Путін абсолютно відверто все своє правління будував авторитарне поліцейську державу ".

Другий, і останній, пост - від 22 травня - називався SOS! і був присвячений закону про багаторазове підвищення штрафів за порушення на масових акціях.

"Сьогодні вночі мені приснився страшний сон. Йде засідання Держдуми. Такі милі, такі добрі обличчя людей, яких ми туди обрали. Тільки чомусь все в чорних костюмах з метеликами і з білими серветками, перекинутими через руку. Що за чорт, думаю? але тут же згадую. Ах так, вони ж слуги народу! Ми їх туди посадили, щоб вони покращували наше життя, щоб вони служили нам. Ура! Ура! ..

І раптом вся ця маса людей перетворюється, як у фільмі жахів, в жахливих, табірних, вискалених псів, які кидаються на мене. Я біжу і кричу: "SOS, SOS!"

Незабутні ролі Ігоря Кваші

Ігор Кваша часто говорив, що робота в театрі для нього була на першому місці. Все своє життя він присвятив "Современника", прийшовши туди відразу ж після закінчення Школи-студії МХАТ. "Я в житті, напевно, дуже багато пропустив і дуже багато втратив, - говорив він одного разу. - Але одне у мене є в житті, то, що мене дійсно гріє: то, що ми зробили театр. Зробили театр, причому зробили його в умовах, в яких не можна було його зробити, це просто було неможливо ".

15 квітня 1956 постановкою "Вічно живі" за п'єсою Віктора Розова відкрився театр "Современник". Головними соратниками Олега Єфремова у створенні театру були його учні зі Школи-студії МХАТ - Галина Волчек, Ігор Кваша, Світлана Мизери. У ролі Володимира Кваша і дебютував на сцені. Сам актор згадував про цю роботу в передачі "Лінія життя" телеканалу "Культура": "... ми ночами, працюючи в своїх театрах, зробили спектакль за п'єсою Розова" Вічно живі ". <...> Спали від сили години дві -три-чотири на добу "</ ...>.

Кваша також зіграв і в телеверсії легендарного спектаклю, знятої Галиною Волчек в 1976 році, 20 років по тому після першої постановки.

У знаменитому спектаклі "Современника" "Голий король" (1960), поставленому Маргаритою Мікаелян і Олегом Єфремовим, Ігор Кваша разом з Євгеном Євстигнєєвим, Галиною Волчек і Ніною Дорошиною грали головні ролі.

Євстигнєєв грав Короля, а Кваша - Першого міністра. Як згадувала в тій же книзі Людмила Іванова, коли Кваша з'являвся на сцені "в гримі" всесоюзного старости "Калініна" і вигукував "Ох, король! Ах, розумниця!", В залі лунав грім оплесків.

Театральний критик Натела Лордкіпанідзе так пише про цю його ролі: "У ролі Першого міністра з" Голого короля "представляти підлесника, щоб розсмішити публіку, актор не збирався. Хотів, навпаки, бути правдивим навіть у дрібницях ..."

Епізодична, але яскрава роль дісталася Ігорю Кваші у фільмі Марка Захарова "Той самий Мюнхгаузен", сценарій до якого написав Григорій Горін. Бургомістр - навчений досвідом, прагматичний персонаж, в напудреній перуці і круглих окулярах. Він - один з тих, хто намагається напоумити барона Мюнхгаузена і переконати його відмовитися від "32 травня" заради жінки: "Та біс із нею, з правдою, іноді потрібно і збрехати". Головні ролі в стрічці виконали актори театру "Ленком", яким керує Захаров, - Олег Янковський, Інна Чурикова і Олександр Абдулов.

Кваша пояснював свою присутність в картині дуже просто: "Мені подобався дуже сценарій. І сценарій був Гриші Горіна, який був моїм дуже близьким другом. І з Захаровим ми друзі, і знімалися друзі. Тому це було чудово взагалі все. Тому я з великим задоволенням пішов туди працювати ".

У комедійному вестерні Алли Сурикової "Людина з бульвару Капуцинів" актор зіграв Пастора глухого містечка на Дикому Заході, куди зі своєю просвітницькою місією, а саме з метою будівництва німого кінотеатру, приїжджає містер Фест (Андрій Миронов). Як і всі герої фільму - ковбої, танцівниці, бармени - персонаж Кваші, незважаючи на сан, не відрізняється благочестивим поведінкою. Вперше головний герой зустрічає Пастора в коридорі салуну і стає свідком комічною і незручної сцени, під час якої перед святим отцем зачинив двері дівчина легкої поведінки, а він сором'язливо прикриває рукою щоку зі слідом від ляпаса і поспішає покинути "місце злочину". Втім, пізніше сила мистецтва перетворює і Пастора - він майже не може стримати сліз під час кінопоказу.

"Вишневий сад" - один з найстаріших і знаменитих вистав "Современника", цією постановкою театр відзначав і своє 50-річчя в 2006 році. А Ігор Кваша був практично незмінним Гайова. Він грав і в першій постановці 1976, і в оновленій її версії в 1996-му. Говорили, що актор дуже любив вживатися в роль разом з реальними предметами, вони важливі для сценічної правди, писала критик Натела Лордкіпанідзе. За її словами, в "Вишневому саду" його Гаєв не випускав з рук коробочку від льодяників, яку Кваші подарував Віталій Виленкин, а йому - Ольга Кніппер-Чехова.

Однією з останніх ролей в театрі і фактично бенефісом Ігоря Кваші став Йосип Сталін. Після прем'єри критики писали, що Кваша зіграв "давно виплекану роль". Він і сам говорив, що його цікавила постать Сталіна: "Мене завжди цікавила ця психологія і то, як він зміг підкорити країну. Якими методами? І що ж він зробив для цього? І тому я завжди щось намагався дізнатися, коли я бачив людини, кого-небудь, хто зустрічався зі Сталіним, то я намагався з нього витягнути цю розповідь. А що таке? А як це було? "