RUSARMINFO пропонує вашій увазі чотири прізвища, носії яких внесли значний вклад в історію світового кінематографа.
Параджанов (СРСР)
У 1986 році фільм Сергія Параджанова «Легенда про Сурамську фортецю» удостоївся спеціального призу журі Міжнародного кінофестивалю в Троє. У 1989 картина «Ашик-Кериб» була відзначена спеціальним призом журі Міжнародного кінофестивалю в Стамбулі. У 1990 році картина завоювала відразу три премії «Ніка» - в номінаціях «кращий фільм», «найкращий режисер», «найкраща робота художника-постановника». У 1997 році в Києві було створено Фонд Сергія Параджанова, а на території Національної кіностудії імені Довженка Параджанову був відкритий пам'ятник. 1999 рік ЮНЕСКО оголосило «Роком Параджанова». З 1995 року в Москві працює Московський художній театр імені Параджанова.
Пелешян (СРСР, Вірменія)
«... ще в сімдесяті, Пелешян вже сприймався як класик світового кінематографу». «Пелешян один з небагатьох режисерів, а може, і єдиний, кому вдалося виявити в монтажі етичний вимір» (Олег Аронсон)
За фільм «Ми», знятий в 1970 році, Артавазд Пелешян став володарем Гран-прі Міжнародного кінофестивалю короткометражного кіно в Оберхаузені. За внесок у світовий кінематограф удостоєний премії імені Параджанова. За фільм «Наш вік», знятий в 1985 році, режисер отримав державну премію Вірменської РСР.
Аведікян (Франція)
За своє творче життя Серж Аведікян встиг отримати велику кількість нагород на міжнародних кінофестивалях ізаслужіть визнання глядачів і кінокритиків з різних країн. Серед призів - Золота Пальмова гілка на кінофестивалі в Каннах в 2010 році за короткометражний анімаційний фільм «Собачі історії», Золотий Дюк на Одеському кінофестивалі в номінації за кращий український фільм 2013 роки (за драму «Параджанов»). Також Аведікян отримав спеціальний приз талліннського кінофестивалю «Темні ночі» в Естонії і нагороду на фестивалі Festival du cinéma européen en Essonne у Франції. Діти Сержа Аведікян пішли по стопах талановитого батька - Тигран працює режисером і сценаристом у Франції, а Овнатан вибрав професію актора.
Егоян (Канада)
Атом Егоян був одним з кращих студентів в університеті Торонто. Саме там він почав знімати короткометражні фільми. Дебютний фільм «Найближчі родичі» (Next of Kin) вийшов в 1984 році. Фільм «Арарат» про геноцид вірмен, знятий Егояном в 2002 році, несхвально сприйняли в Туреччині, яка намагалася перешкоджати його показу на Каннському кінофестивалі. На «Genie 2003» «Арарат» отримав нагороди як найкращий канадський фільм, кращий фільм року, а також за кращий дизайн і оригінальні костюми. Егоян був удостоєний премії Гільдії письменників Канади за 2003 рік. «Арарат» також отримав премію Товариства політичного кіно як найкращий фільм в області прав людини і виграв «Золотий Абрикос» на Єреванському міжнародному кінофестивалі 2004 року.
Вірніше (справжнє ім'я Ашот Малакян) (Франція)
Разом з Шарлем Азнавуром Анрі Верней брав участь в роботі над створенням кліпу за участю 90 французьких співаків та акторів, які виконували пісню «Тобі, Вірменія», присвячену Спітакського землетрусу 1988 року. За пропозицією свого друга письменника Анрі Труайя, Вірніше зняв фільми «Майрік» і «Вулиця Параді, будинок 588», в яких на прикладі своєї сім'ї рассказалісторію життя людей пережили Геноцид.
Вірніше нагороджений орденом Почесного легіону, обраний членом Французької академії мистецтв. А його фільм «Баран з п'ятьма ногами» отримав головний приз кінофестивалю «Золотий леопард» у Локарно, і був номінований на «Оскар» за кращий сценарій ігрового кіно. У 2010 році на Єреванському кінофестивалі «Золотий абрикос», присвяченому 90-річчю Вернея, «за внесок у світовий кінематограф» режисер був посмертно удостоєний премії імені Параджанова.