- «Мені здається, я народилася з бажанням стати актрисою»
- «Особливо обдарована»
- «Головна роль - твоя. Всі головні ролі - твої »
- «Я не виношу самотності»
Т ракторістка Мар'яна, свинарка Глаша, голова колгоспу Галина Єрмолаївна. Сільські жительки Марини Ладиніної виходили чарівними і переконливими. Їй, дівчині з селянської сім'ї, доводилося працювати дояркою, але разом з тим вона була суфлером в шкільному самодіяльному театрі. Підказувала так захоплено і голосно, що її звали «артистка», а через кілька років прізвисько стало професією.
«Мені здається, я народилася з бажанням стати актрисою»
Перші кроки до професії Марина зробила в Єлабузі. Дівчинка грала на балалайці в оркестрі народних інструментів, співала, танцювала при кожному зручному випадку - навіть разом з циганами на базарній площі. Першу роль зіграла в дитячому благодійному спектаклі, влаштованому місцевої купчихою. У постановці «Пташиний переполох» була Навесні. Тоді ж шестирічна актриса отримала перший сценічний костюм - пишну сукню - і перші квіти:
Робота суфлера в Тернопільській шкільному театрі, а потім і перша роль Наташі в спектаклі «Русалка» на пушкінському вечорі. Марина Ладиніна отримала не тільки схвалення матері, яка до цього захоплення дочки не жалувала, а й перші пропозиції антрепренерів заїжджих труп відправитися в гастролі по країні. Дівчина вибрала інший шлях - до столиці. За знаннями. Але до цього встигла попрацювати вчителькою в Сибіру і в Смоленській губернії. Порадив відправитися в Москву Ладиніної актор театру Мейєрхольда Сергій Фадєєв, розгледівши в шкільній вчительці акторський талант. Першим навчальним посібником для Марини стала книга, подарована заїжджим гостем, - «Моє життя в мистецтві» Станіславського .
Марина Ладиніна. Фото: arcticaoy.ru
Марина Ладиніна. Фото: stories-of-success.ru
Марина Ладиніна. Фото: krsk.kp.ru
«Особливо обдарована»
Таку позначку зробила у відомості приймальна комісія ГІТІСу і звільнила дівчину від інших іспитів. Уже на другому курсі Марину запросили на стажування у МХАТ . У 1929 році Ладиніна отримала епізодичну роль в німому фільмі «В місто входити не можна», а в 1932-му зіграла сліпу квіткарку в картині «Проспериті».
Після ГІТІСу молода актриса прийшла працювати на одну сцену з Качаловим, Москвіним, Кторова , Андровською . З першої ж роллю - монашки Таїсії у виставі «Єгор Буличов та інші» - впоралася блискуче. Роботу зазначив сам автор п'єси - Максим Горький . «В людях», «Достігаєв», «Цигани», "Три сестри" . Актрису перевели в основний склад, і Станіславський написав своїй сестрі, що бачить в Ладиніної «майбутнє МХАТу».
Немирович-Данченко неохоче відпускав молоду актрису на зйомки: «Зніматися іноді треба - заробити і все таке. Але не забувайте, що ви - наша, ніколи не кидайте театр! »Передчуття метра не обманули: талановиту актрису повів з театру режисер Іван Пир'єв .
«Головна роль - твоя. Всі головні ролі - твої »
Перша спільна робота Пир'єва і Ладиніної - картина «Багата наречена». Музична історія пройшла непростий шлях від знімального майданчика до екрану - з розгромним статтями в пресі, критикою кінокомітету і захопленням Сталіна. Після перегляду в Кремлі Пир'єву і Ладиніної вручили ордени Леніна. Актриса відправила свою нагороду в ящик столу, в якому за наступні роки зібралася чимала колекція урядових відзнак.
Успішний дебют у жанрі народної комедії режисер вирішив закріпити історією з життя трактористів. Витончена і крихка Марина Ладиніна вбралася в мішкуватий комбінезон і села на мотоцикл. «Коли я дізналася, що в «Тракторист» треба їздити на мотоциклі, я була щаслива. У мене був хлоп'ячий характер ». Партнер по картині Микола Крючков навчив Марину падати, і в кадрі актриса водила важкий ПМЗ-750 як справжня гонщиця. «Трактористи» зробили знімальну групу зірками всесоюзної величини, а Ладиніна отримала свою першу з п'яти Сталінських премій.
Марина Ладиніна в ролі Маринки Лукаш. Кадр з фільму «Багата наречена» (1937)
Марина Ладиніна в ролі Мар'яни Бажан. Кадр з фільму «Трактористи» (1939)
Марина Ладиніна в ролі Мар'яни Бажан. Кадр з фільму «Трактористи» (1939)
«Тепер я все життя буду грати колгоспниць?» - запитала Ладиніна чоловіка-режисера. Картина про робочої московського заводу «Кохана дівчина» вийшла невдалою, і режисер знову повернувся до перевіреної темі. Ідея прийшла на сільськогосподарській виставці . Режисер купив шкатулку із зображенням пастушка і босоногою дівчата, яка слухала його пісні і пасла поросят. Картинка надихнула на створення фільму «Свинарка і пастух» .
Володимира Зельдина на роль Мусаїб вибрала з численних кінопроб сама знімальна група. Зйомки картини довелося перервати: почалася війна. Пир'єв пішов добровольцем на фронт, Зельдін - в танкову школу, але за особистим указом Сталіна роботу продовжили - всім учасникам знімальної групи дали бронь. Доводилося то жартувати в кадрі, то ховатися від бомбардування.
Картина з думками про перемогу. «О 6 годині вечора після війни» . Перший післявоєнний вечір з залпами салюту і квітами білого бузку Пир'єв знімав в 1944 році. У першому варіанті сценарію героїня гинула і зустріч на мосту була баченням. Але режисер просто не міг зіпсувати трагічним фіналом один з найбільш зворушливих фільмів воєнних років, коли до справжніх залпів переможного салюту залишався цілий рік.
Фільм, який приніс Марині Ладиніної звання народної артистки Радянського Союзу, - «Кубанські козаки» . Одна з небагатьох картин, на зйомках якої Ладиніна переживала, що роль «не йде». Екранний образ рішучої і душевної Галини Єрмолаївна вимагав від актриси нових фарб. Після численних дублів і переживань виконавиці головної ролі глядач зустрів картину захоплено. «Яким ти був ...» - співала вся країна на ліричну мелодію Ісаака Дунаєвського і завалювала актрису листами: «Ти - наша. І конем ти керуєш, як справжній наїзник. І смієшся, як наші дружини ».
Марина Ладиніна в ролі Глафіри Андріївни Новікової. Кадр з фільму «Свинарка і пастух» (1941)
Марина Ладиніна в ролі Вари Панкової. Кадр з фільму «О 6 годині вечора після війни» (1944)
Марина Ладиніна в ролі Галини Єрмолаївна Пересвєтова. Кадр з фільму «Кубанські козаки» (1949)
«Я не виношу самотності»
Кінокар'єра Марини Ладиніної закінчилася одночасно з браком. У 1954 році на екрани вийшов фільм «Випробування вірності». У картині актриса зіграла жінку, від якої пішов чоловік. У житті їй дісталася та ж роль. Спочатку Марина Олексіївна працювала в театрі кіноактора , Їздила по країні і збирала повні зали. Але в останні роки жила самітницею і практично ні з ким не спілкувалася. Йшли з життя друзі, довелося покинути театр, хотіла написати мемуари, але не склалося. Актриса прожила 94 роки. «Я не вважаю себе настільки видатною людиною, щоб залишати після себе мемуари. Одного разу мене запросили брати участь в концерті «Великі і неповторні», і я пожартувала: «Великої себе не вважаю, але неповторною - це точно!»