- Міф 1. У журналах з високим ІФ публікуються тільки роботи академіків і іменитих учених
- Міф 2. Якщо статтю не прийняли в одному журналі - обов'язково відмовлять в інших
- Міф 3. Якщо статтю прислали на доопрацювання, то її обов'язково опублікують, причому в найближчому номері
- Міф 4. Якщо дослідження унікально, статтю обов'язково візьмуть
Коли мова йде про публікації результатів своїх досліджень в серйозних виданнях, багато вчених можуть зіткнутися з цілим рядом помилок. У нашій сьогоднішній статті ми зупинимося на найбільш поширених міфів про журналах з високим імпакт-фактором і спробуємо розвіяти їх.
Імпакт-фактор (ІФ) - це наукометричний показник, який отримав практичне застосування в оцінці наукової значущості журналу. Офіційного імпакт-фактора не існує, оскільки різні бази даних розробили свої способи його розрахунку і застосовують його виключно до видань своєї бази даних.
Найбільш популярною на сьогоднішній день залишається класична методика, яка ґрунтується на підрахунку числа цитувань. Імпакт-фактор розраховується як відношення річної кількості цитування статей, розміщених в даному журналі за останні 2 - 5 років, до кількості статей, які були опубліковані за цей час. Саме ця методика кладеться в основу розрахунку імпакт-фактора Web of Science (Journal Citation Report) і РИНЦ. Значення імпакт-факторів всіх журналів бази даних WoS постійно публікуються в однойменному журналі.
Розрахунок ІФ РИНЦ проводиться таким же чином, але на відміну від WoS поширюється тільки на російські журнали і на зарубіжні журнали, що видаються російською мовою. Зі значеннями імпакт-факторів журналів з БД РИНЦ можна ознайомитися на сайті: e-LIBRARY.RU. Найбільшою популярністю у вчених для публікації своїх статей користуються журнали ВАК з високим імпакт-фактором. Це не дивно: чим вище значення імпакт-фактора, тим більшим авторитетом користується журнал в науковому середовищі. Саме в таких журналах імениті вчені і визнані в науковому світі фахівці публікують результати своїх досліджень.
Публікація наукової статті може зробити її автора відомим у професійному середовищі, а результати його роботи можуть зацікавити когось із провідних вчених у цій галузі науки. У підсумку автор може бути запрошений до участі в престижній дослідницькій програмі на національному або міжнародному рівні. Це знайде своє відображення і в просуванні по службових сходах і в матеріальному відношенні у вигляді отримання грантів і надбавок до зарплати.
Коли мова йде про публікації результатів своїх досліджень в серйозних виданнях, то молоді вчені можуть зіткнутися з цілим рядом помилок. Давайте зупинимося на найпоширеніших і спробуємо розвіяти їх.
Міф 1. У журналах з високим ІФ публікуються тільки роботи академіків і іменитих учених
Безумовно, академіки і імениті вчені вважають за краще публікуватися в серйозних і авторитетних наукових виданнях з високим ІФ, та й самі журнали охоче йдуть їм у цьому назустріч. Але це зовсім не означає, що туди закритий вхід для молодих вчених. Якщо результати наукового дослідження і методи їх отримання будуть оригінальні і значущі для науки, то є велика ймовірність того, що в редакції це помітять і можуть, наприклад, помістити статтю в рубрику молодих талантів. Багато серйозних журнали охоче приймають і рецензують такі статті, розуміючи яку користь вони принесуть починаючому автору.
Крім того, всі статті, що відправляються в журнали з високим ІФ, строго рецензуються і часто із застосуванням подвійного сліпого рецензування. Це означає повне анонімне рецензування, коли рецензент не знає, хто є автором статті, а автор не знає, кому направлена стаття на рецензію. Таке вид рецензування дає можливість об'єктивної оцінки публікації і підвищує шанси на публікацію статті автора-початківця. Часто цей метод рецензування застосовують в спірних ситуаціях для більш зваженої оцінки наукової значущості статті. Іноді це поширюється і на публікації ВАК. Остаточне ж рішення про направлення роботи в друк завжди приймає редакція.
Міф 2. Якщо статтю не прийняли в одному журналі - обов'язково відмовлять в інших
У разі відмови редакції у публікації статті автор цілком може запропонувати її в інший журнал. Відмова може бути з різних причин, але в будь-якому випадку він повинен бути мотивований. Наприклад, якщо стаття неправильно оформлена, не відповідає журналу за тематикою, то редакція відмовляє, пославшись на ці недоліки. Але якщо позиція журналу або думка рецензента не збігається з точкою зору автора публікації з теми дослідження, то в цьому випадку повинна бути дана розгорнута рецензія. Автор може вступити в наукову полеміку з рецензентами, доводячи правоту своєї позиції, хоча доцільність цієї акції викликає великі сумніви.
А ось уважно попрацювати над зробленими зауваженнями рецензента і відшліфувати свою позицію має сенс. У цьому випадку вже буде вищою ймовірність того, що її візьмуть на публікацію в інше видання. Треба тільки мати на увазі, що здача рукопису відразу в кілька видавництв забороняється, і зазвичай це вимога відображена в посібниках для авторів за поданням рукописів в журнал.
Міф 3. Якщо статтю прислали на доопрацювання, то її обов'язково опублікують, причому в найближчому номері
Якщо рецензія в цілому позитивна, а зроблені зауваження не принципові для автора і можуть бути їм враховані і доопрацьовані, то стаття знову відправиться на повторне рецензування і в разі позитивного відгуку піде в друк. Чи буде це в найближчому номері чи ні, сказати важко, оскільки повністю залежить від редакції журналу.
Міф 4. Якщо дослідження унікально, статтю обов'язково візьмуть
Зовсім не обов'язково: унікальність роботи умова необхідна, але недостатня. Все залежить від редакційної політики видання. Тому, крім написання хорошої статті, треба приділити велику увагу вибору потрібного журналу.
Робота над збором матеріалу і бібліографією, необхідними для роботи над дисертацією, допоможе дізнатися коло провідних журналів по темі дослідження. Треба вибрати два-три найбільш цікавих і потрібних по науковому напрямку журналу і уважно з ними ознайомитися: яка видавнича політика редакції, які статті і на яку тему користуються пріоритетом, хто є членом редакційної ради, які вимоги до оформлення наукової роботи. Ці та багато інших чинників можуть вплинути на те чи інше рішення редакції з приводу вашої рукописи.
Варто придивитися до наукових конференцій, які проводяться за ініціативою профільних видань. Участь у такій конференції служить додатковим аргументом на користь молодого вченого. Адже кожен доповідь проходить публічну апробацію, автор особисто бере участь в обговоренні цієї теми, він сам і його наукова позиція стає відомими широкому колу фахівців, які працюють в цій галузі науки, і може викликати інтерес з їхнього боку до представленій роботі.
З усього сказаного випливає, що якщо стаття унікальна за змістом, відрізняється новизною і оригінальністю результатів досліджень, науковим стилем викладу і відповідає вимогам редакції, то публікація роботи в журналі з високим імпакт-фактором - гідна і цілком досяжна мета для молодого вченого.
Можливо, Вам буде цікаво:
Публікація статей в журналах ВАК