Як не опинитися за критичною межею вузам Одеського регіону

«Підсумки вступної кампанії цього року підтвердили неконкурентоспроможність абітурієнтів з районів Одеської області в рамках проведеного Міносвіти широкого конкурсу», - вважає голова Ради ректорів вищих навчальних закладів Одеської області, ректор Одеського державного екологічного університету, доктор фізико-математичних наук, професор Сергій СТЕПАНЕНКО.

Пов'язано це з тим, що результати зовнішнього незалежного оцінювання у хлопців з Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей в цілому нижче, ніж у представників багатьох інших регіонів. Але при цьому приблизно 90% студентів, які вступили до вузів нашого регіону, представляють умовний «південний освітній округ», який професор Степаненко пропонував сформувати ще в минулому році в рамках зміни підходу до розподілу загальнодержавного замовлення на підготовку фахівців. Округ, який об'єднує якраз Одеську, Миколаївську, Херсонську, Запорізьку області.

- Тобто ще до старту вступної кампанії абітурієнти з районів Одеської області і вузи нашого регіону виявляються в абсолютно не рівних умовах з абітурієнтами та вузами інших областей і особливо Києва?

- Так, виходить так. Насправді більшість випускників шкіл поки орієнтуються на вузи своїх регіонів (що не є добре з точки зору загальнодержавних інтересів, і як цю проблему подолати, ми поговоримо пізніше). І тому ідея Міносвіти про те, що абітурієнти в рамках широкого конкурсу вибирають кращі в цілому по Україні вищі навчальні заклади, в наших сучасних умовах не зовсім працює. Так, вона цікава, прозора, добре сприймається в суспільстві, але не враховує нинішніх реалій.

Наведу конкретний приклад - в південних областях (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька) кількість найбільш конкурентоспроможних абітурієнтів, які отримали в 2017-му році високі бали (180-200) по 4-м найбільш масовим предметів ЗНО (українська мова та література, історія України , математика, біологія), в 2 рази (!) менше, ніж в західних областях (Львівська, Рівненська, Івано-Франківська, і Тернопільська). І це при практичному рівність кількості абітурієнтів, які здавали в нинішньому році тести.

- Сергію Миколайовичу, в умовах широкого конкурсу відбувається постійне збільшення кількості студентів у вузах Києва, Львова. Зрозуміло, більшість з них після закінчення навчання додому не повернуться. Але при цьому практично не згадують про інтереси держави в тому плані, що, з огляду на специфіку кожного регіону, йому потрібні фахівці цілком певних професій. Це не правильно.

- Ще раз повторюся: підсумки вступних компаній 2016- го і 2017 го років показують, що використовувана в нинішньому вигляді система розподілу місць держзамовлення за принципом «широкого конкурсу» веде до суттєвих диспропорцій в державному фінансуванні вищої освіти по регіонах України.

Так, за підсумками вступної кампанії цього року близько 30% бюджетних місць і, відповідно, третина державного фінансування вищої освіти в Україні отримали вузи Києва. Це більше, ніж надійшло в сумі за держзамовленням до всіх вузів таких великих вузівських центрів, як Харківська, Дніпропетровська і Одеська області разом узяті!

Чиновники міністерства розводять руками і кажуть, мовляв, нічого не поробиш, такий вибір зробили абітурієнти. Але це не державний підхід, коли дії Міносвіти, відповідального за формування державної політики в галузі освіти, призводять до подібних регіональним перекосів. Адже політика фінансування системи вищої освіти - це державні вкладення в найцінніший капітал - в людський інтелект. І підтримувати його розвиток тільки в Києві не можна! Держава стає сильним, якщо людський капітал підтримується повсюдно, і немає територіальної дискримінації.

- Ви згадали ідею «регіональних освітніх округів». Як їх створення допомогло б трохи вирівняти ситуацію?

- Цю ідею Рада ректорів ВНЗ Одеського регіону запропонував рівно рік тому. Вона не вимагає внесення жодних змін до чинної законодавчої бази, зберігає принцип «широкого конкурсу» і може бути реалізована на рівні Міністерства освіти і науки України. Її впровадження дозволяє, з одного боку, вирівняти державне фінансування вищої освіти по регіонах України і, з іншого боку, стимулювати академічну мобільність абітурієнтів з одних регіонів в інші - нехай абітурієнти з високими балами з одних регіонів вчаться у вузах інших, сприяючи обміну особливостями світогляду окремих і формування загальнодержавних цінностей. Суть ідеї полягає в наступному - на першому етапі, як це відбувається і зараз, держава в особі Кабміну визначає кількість бюджетних місць (обсяг державного фінансування) по кожній спеціальності в масштабах всієї країни. Далі Міносвіти розподіляє ці місця за укрупненими регіональним освітнім округам, включаючи окремий округ - Київ. Основним принципом такого розподілу є демографічні показники. Це випливає з вимог Закону України «Про вищу освіту», в п. 8. статті 72 якого йдеться, що держава повинна виділяти не менше 180 бюджетних місць для підготовки фахівців з вищою освітою на 10 тисяч населення.

- Наскільки не виконано ця норму закону по відношенню до нашої області?

- Якщо в Одеській області зараз проживає близько 2,5 мільйонів чоловік, то за рахунок коштів державного бюджету в вузах Одеської області має навчатися не менше 45 тисяч студентів. При тривалості навчання у вузі протягом 5 років щорічно число місць держзамовлення в одеських вузах повинно становити не менше 9 тисяч. В цьому році одеським вузам надано 5 725 місць, тобто тільки 63,6% від законодавчо встановленої норми!

- Але крім демографічних показників, напевно, потрібно враховувати й інші фактори?

- Природно, в кожному регіоні є історично сформовані наукові школи. Наприклад, в Харківській області це фізико-математичні та природничо-наукові школи. Зрозуміло, що пріоритет прийому студентів там повинен бути відданий спеціальностями природничо-наукового напрямку, щоб мати можливість ці школи підтримувати і розвивати.

В Одеському регіоні завжди серйозно розвивалися морський транспорт, сільське господарство і переробна промисловість. І так по кожному регіону. Тому, при розподілі місць держзамовлення необхідно враховувати їх особливості. В результаті має бути визначено виділяється державою кількість бюджетних місць по кожній спеціальності на всі вузи регіону або укрупненого освітнього округу. Це допоможе забезпечити права абітурієнта на вибір вузу, враховувати і пріоритети в розвитку регіонів, і підтримувати регіональну систему вищої освіти. Тобто при прийнятті нашої пропозиції держава в особі Міністерства освіти і науки України зможе безпосередньо реалізовувати державні пріоритети розвитку людського капіталу в кожному регіоні нашої країни.

- На ці бюджетні місця можуть претендувати тільки абітурієнти з конкретного регіону або надходять з усієї країни?

- Спасибі за питання! Так як деякі думають, що реалізація запропонованого підходу «замикає» держзамовлення на вступників тільки одного регіону. Це в корені невірно! Як зараз, на кожне місце держзамовлення, незалежно від його «регіонального розміщення», можуть претендувати всі абітурієнти з будь-якого населеного пункту країни, конкуруючи між собою, виходячи з набраних конкурсних балів ЗНО, так буде і в рамках освітнього округу. Крім того, повторюся, цей підхід різко активізує міжрегіональний обмін абітурієнтами, що, на мій погляд, відповідає корінним національним інтересам.

До речі, інтерес до навчання в Одесі досить великий, так що одеські вузи переслідують не свої вузькі, а дотримуються загальнонаціональних інтересів. Навіть в цьому році на денну форму навчання (бюджет і контракт) в одеські вузи надійшло 1 350 осіб з інших регіонів (це 27% від загального числа першокурсників).

- В останній момент Міносвіти ввело до Умов прийому до вищих навчальних закладів у 2017-му році підвищувальні коефіцієнти, щоб підтримати абітурієнтів із сільської місцевості, а також надходять на деякі спеціальності. Це допомогло в результаті чи ні?

- Практично ні. Введення коефіцієнтів ситуацію принципово не змінило. У цьому році «сільський коефіцієнт» допоміг вступити в одеські вузи лише 155 абітурієнтів, тобто 2,7% одеських першокурсників. В цілому ситуацію можна описати таким образним прикладом: важко хворому пацієнту прописали аспірин. Не завадить, але і вилікуватися в більшості випадків не допоможе. Міносвіти показало, що відреагувало на проблему, але відреагувало так, що якісно все залишилося як і раніше.

- Судячи з усього, вступна кампанія цього роки не поліпшила і конкурентну ситуацію, пов'язану з великим відтоком випускників шкіл з високими балами ЗНО на навчання за кордон?

- Ще в 2015-му році 51% іноземних студентів в польських вузах становили громадяни України. А є ще вищі навчальні заклади Чехії, Словаччини, Канади, США, де наших абітурієнтів приймають взагалі без будь-яких результатів ЗНО.

Цього року мене вразила одна цифра: чверть випускників українських шкіл, які отримали на ЗНО 180 балів і вище, тобто кращі учні, взагалі не подавали документи до вузів нашої країни. Складно собі уявити, що діти прекрасно вчилися, здавали тести ЗНО і не орієнтувалися на здобуття вищої освіти. Швидше за все, вони спочатку мали намір вчитися за кордоном. Дай Бог, щоб хоча б 10% з них повернулися в Україну.

- Але ж є ще чимало тих, хто взагалі не здавав ЗНО, так як його результати в зарубіжних вузах нікого не цікавлять ...

- Так, виходить, що відбувається колосальний відтік кращого інтелектуального людського капіталу, тих, хто в майбутньому може забезпечувати новаторські інноваційні підходи в розвитку всіх галузей виробництва, сфери культури, мистецтва. У ХХI-му столітті саме людський капітал стає найголовнішим, і за нього треба боротися, якщо країна ставить перед собою завдання вийти в число передових, а не залишатися на периферії.

- Виходить, що цим капіталом в Україні повністю нехтують?

- Ні преференцій, ні соціальних ліфтів держава за краще не пропонує. А за кордоном наш студент може розраховувати і на безкоштовне навчання, і на стипендію, і на місце в хорошому гуртожитку або кампусі. А після закінчення вузу - і на пристойну роботу.

- Що, на Ваш погляд, можна зробити, щоб утримати найкращих хлопців вдома?

- Тут потрібна системна, комплексна робота на всіх рівнях, починаючи від школи і закінчуючи вищими навчальними закладами. Це програма на перспективу, на років десять вперед.

На мій погляд, треба подумати про систему соціальної підтримки тих, хто прийшов до вищих навчальних закладів з високими балами. Чому б, за аналогією з соціальною картою одесита, що не розробити карту одеського студента? Вона могла б гарантувати, наприклад, безкоштовне відвідування музеїв, виставок, якісь пільги по оплаті проїзду в транспорті, покупці продуктів першої необхідності зі знижкою. Студенти відчули б, що про них думають і в них зацікавлені. На таку карту Одеса могла б витратити, наприклад, 10 мільйонів в рік, зробивши важливий крок для закріплення фахівців, здатних в майбутньому успішно працювати на благо міста. Якщо цього не зробити, інтелектуальна яма з кожним роком ставатиме все глибше і глибше, можуть бути назавжди втрачені традиції унікальних наукових шкіл. А адже Одеса дала світу величезна кількість талантів! Значить, вони є і сьогодні, але їх треба знаходити і підтримувати. Якщо правильно таким людським капіталом розпорядитися, Одеса і раніше буде кузнею талантів не тільки для України, але і для всього світу. Важлива підтримка одеських наукових шкіл, відомих за кордоном. Без цього вузи не зможуть правильно підготувати і виховати талановитих студентів. Колишні часи з нинішніми, звичайно, складно порівнювати. Але все ж. Раніше, якщо запрошували на роботу відомого вченого, професора, йому надавали квартиру. Це сприяло підвищенню престижу вищої школи.

Як голова Ради ректорів, я бачу своє завдання в тому, щоб була створена робоча група з питань підтримки системи вищої освіти. Ми повинні показати приклад того, як вміємо дбати про таланти. Я вдячний меру міста і губернатору за те, що вони підтримали наше звернення в Міносвіти з приводу необхідності враховувати інтереси регіонів при розподілі бюджетних місць у вузах. Але, на жаль, отримавши відписку, мовляв, все в порядку, заспокоїлися.

На мій погляд, не можна миритися з ситуацією, коли молоді вчені змушені працювати в вузах на 0,25-0,5 ставки. У них адже зарплата не така, як в Мінтрансі або Мін'юсті - під мільйон гривень. Вона трохи вище зарплати прибиральниці! Тобто для молодих людей немає ніяких стимулів інтенсивно працювати, та й взагалі працювати у вузі. А сучасні вимоги до викладача, засновані на європейських підходах до вищої освіти, дуже високі, вимагають чималих інтелектуальних зусиль, освоєння нових методик навчання, наприклад, - дистанційних методів. Це виявляється непосильним тягарем для людини, вимушеного мотатися по кількох роботах, щоб прогодувати сім'ю.

- Судячи з усього, нардепи від нашого регіону не поспішають захищати інтереси одеських вузів?

- Через Верховну Раду повинна формуватися політика, в тому числі, і в сфері вищої освіти. Наприклад, Олександр Співаковський робить чимало для розвитку знаходиться в дуже важкому становищі вищої школи Херсонської області. Наші ж нардепи, за винятком Сергія Ківалова, поки проблему взагалі не помічають. На мій погляд, всі вони обов'язково повинні бути залучені до розробки програми підтримки вузів регіону, усвідомлювати свою відповідальність за те, що відбувається в цій сфері.

Інформація з сайту: odessitua.com