Син Лухський городника, Василь Вікторович Демидов з підліткових років захоплювався сценічним мистецтвом. Став актором, грав у виставах різних провінційних театрів. На початку 70-х років XIX століття доля привела його в Іваново-Вознесенськ, де він назавжди влаштувався, і де розгорнулася, на всю широчінь, його творча натура.
Василь Демидов був ревним прихильником ідеї великого російського драматурга - Олександра Миколайовича Островського про створення і розвиток народного театру. Натхнений цією ідеєю, Демидов в зробив свою першу спробу організувати в Іваново-Вознесенську самодіяльний театр.
Кут вул. Садовій та М. Рябініною. На цьому місці знаходився театр В. В. Демидова
Демидов орендував другий поверх в фабричному куваевском корпусі, на розі Старої Волостной (зараз Садовій) вулиці і переобладнав його для театральних вистав. Спочатку, в його спектаклях брали участь лише кілька друзів Демидова та він сам, який виступав в якості режисера і актора. Згодом, Василь Вікторович зумів згуртувати навколо себе досить значну групу любителів драматичного мистецтва. Ними ставилися популярні в ті роки п'єси на побутові теми і народні водевілі, написані самим Демидовим: «Сват Серьога», «Самосол» та інші. Зацікавлені глядачі йшли на вистави Іваново-вознесенці і в інших містах Росії, куди демидівська трупа виїжджала на гастролі.
Актори самодіяльного театру. Кінець XIX - початок XX століття.
В, на гроші Василя Демидова (він мав у місті невелику торгівлю) та кошти, зібрані за передплатою, на Старій Волостной вулиці були розчищені пішохідні доріжки, споруджений невисокий штахетник, а головне, закладений бульвар і посаджені молоді липи.
Демидівський театр на Старій Волостной вулиці проіснував близько п'ятнадцяти років. Виручка від зборів, нерідко, цілком передавалися на користь бідноти або на потреби училища для дітей робітників. Підбадьорений успіхом, Василь Вікторович на власні кошти побудував будинок літнього театру. У він відчинив свої двері перед глядачами в центрі робочого району Ями (зараз перехрестя вулиць Калініна і Громобоя). В, спільно з засновником Товариства тверезості Демидов і створив на базі свого річного павільйону Народний театр, про який мріяв. Його трупу склали, злившись воєдино, гуртки мисливців до акторства Товариства тверезості і демидівський. На вистави театру завжди збиралося безліч глядачів з робітників.
Будинок фахівців на перехресті улю Калініна і Громобоя, на місці якого стояла будівля Народного театру
Уже в перший рік існування Народного театру, на його підмостках було поставлено вісім вистав за найбільш відомим п'єсами А. М. Островського. У наступному році трупа показала «Ревізора» Н. В. Гоголя. Великий інтерес публіки викликав і музичний спектакль за п'єсою Сухотіна «Російська весілля». На ньому своє мистецтво продемонстрували хор і оркестр, складені головним чином з робочих, що жили поблизу, на Ямах.
Популярність серед робітників театру турбувала міська влада. Їх невдоволення демидівці особливо відчули на собі після знаменитої страйку Іваново-вознесенських робочих навесні. І Демидов, за наполяганням поліції, був змушений закрити театр, потім, в і знести його будинок. Але тридцять років функціонування демидовских театрів стали цілою епохою в історії культури фабричного міста, відволікаючи робочих від порожнього проведення часу в хмільному чаді, принаджує, долучали багатьох з них до сценічного мистецтва, прищеплювали до нього смак і жвавий інтерес.
Уже за радянських часів, ідея створення в Іванові народного молодіжного театру належала Регіні Михайлівні Грінберг (1927 - 2005). Ще під час навчання в МДУ вона захоплюється студентської самодіяльністю, пробуючи себе в якості актриси, сценариста і режисера. Після закінчення університету, з розподілу переїжджає в Іваново. створюється рада колективу, куди увійшли студенти вузів, робітники фабрик Іванова. В відбулася прем'єра першого спектаклю «Похідний марш» за однойменною п'єсою Олександра Галича.
Як писав поет Андрій Вознесенський: «Тут, в Іванові, а не на Таганці вперше почався поетичний театр, вперше в країні». У створений Регіною Грінберг театр з Москви приїжджали видатні режисери та поети: Юрій Любимов, Євген Євтушенко, Белла Ахмадуліна, Булат Окуджава і багато інших поети, які за покликом оригінального талановитого режисера, провели тут багато годин, домагаючись істинно авторського звучання вистав. Серед постановок: «Реквієм» за поемою Роберта Рождественського, поетичне дійство «Парабола», за творами Андрія Вознесенського, спектакль-трилогія «Ми обертаємо землю» за творами Володимира Висоцького та інші. Потрясали ці спектаклі навіть самих поетів пластикою вираження віршованої мови, її зримо-музичними образами.
Молодіжний поетичний театр-студія під керівництвом Регіни Грінберг проіснував на робочій околиці, в Зубковського дворі, майже сорок років. У будівлю театру згоріло, а в пішла з життя Регіна Михайлівна. Так трагічно закінчилася ціла епоха в історії народного театру, пам'ять про якого досі зберігають його актори і глядачі.
В, Іванівський держуніверситет видав книгу Андрія Афанасьєва - актора і громадського директора Молодіжного театру «Регіна. Театр нашої молодості ». Це видання містить велику кількість цікавих фактів і унікальних фотографій.
Пам'ятник Р. Грінберг на кладовищі в м. Богородское
В, в майстерні сучасного мистецтва «6 поверх», розташованої в будівлі Гуманітарного факультету ІГХТУ, відкрилася виставка під назвою «Театр помер. Хай живе театр! ». Основу експозиції склали документи: афіші, фотографії зі спектаклів і репетицій, відеозапису постановок і виступів театру під керівництвом Регіни Грінберг, народного театру «Аура», театрів «Студія-3» і «Орлов-театр». На жаль, серед них до сих пір існує лише один - «Аура».