У наш час все, що так чи інакше пов'язане з сумнозвісним націонал-соціалізмом, з цілком зрозумілих причин не вітається. На жаль, часом це поширюється і на кінематограф Третього Рейху. Начитавшись з різних джерел про кінематографічну, зокрема, і художньої, в цілому цінності одного з найбільш відомих (поряд з "Олімпією") творінь Лені Ріфеншталь я, природно, не втримався і буквально "ввібрав" в себе "Тріумф волі" від першого до останнього кадру. І залишився під враженням, причому нескінченно позитивним.
"Тріумф волі" - надзвичайно потужний фільм, що наочно демонструє весь потенціал кіно-агітації і "плівковою" пропаганди, а також колосальну силу кіно, здатного відобразити події, що визначили подальшу світову історію на плівці, щоб нащадки змогли на власні очі їх побачити. Картина демонструє шостий щорічний з'їзд НСДАП, що проходив в Нюрнберзі (відходячи від теми, не можу не зауважити, що часом історія не менш іронічна, ніж доля). Немає сенсу поширюватися тут про її сенсі, бо фразу "Дана документальна стрічка пропагує нацизм" я розтягнути на абзац може і зможу, але навряд чи захочу. Що ж до гри акторів, то що може бути натуральніше учасників неігрового кіно? Загалом, "Тріумф ..." просто не залишає мені вибору, окрім як розібрати його технічну складову. А роботи тут вистачає.
"Тріумф волі" сучасному глядачеві буде досить складно сприймати. І справа тут не в зашкалює кількості свастики на екрані, а в самому жанрі фільму, який я б назвав "мовчазної документалістикою". Ні, звичайно, звук в кіно на той час вже більше десяти років як винайшли і пустили в оборот, і даний фільм він не обійшов стороною, але крім промов фюрера і співтовариші присутні лише рідкісні закадрові примітки. Більша ж частина фільму в добровільно-примусовому порядку перетворює глядача в тихого споглядальника. А споглядати тут є що.
"Тріумф волі" я б назвав безпрецедентною, навіть за мірками нашого часу, кінострічкою в першу чергу через її шаленою масштабності. Навіть з поправкою на її документальний характер, кількість "живий масовки" вражає уяву, а неонацистам, мабуть, здатне остаточно вразити розум. Стільки людей на екрані одночасно я не бачив навіть в "Війні і світі" Бондарчука. Після перегляду мимоволі усвідомлюєш, що картини подібного масштабу в принципі неможливо зняти в умовах відсутності тоталітарного режиму, або фантастично складно. А знімати тут було що.
"Тріумф волі" - без перебільшення, еталонний зразок прекрасного монтажу та операторської роботи. Взяти хоча б поїздку нацистської верхівки центральними вулицями Нюрнберга: "пейзажні" зйомки і "погляди з натовпу" до того гармонійно чергуються з великими планами не тільки окремих людей, висипали на вулиці і вітають високопоставлених гостей зі своїх балконів, але і найвідомішого єфрейтора, що мимоволі хочеться вручити відразу пачку Оскарів Зеппу Альгайеру. І в подібному ключі проходить весь, абсолютно весь фільм. По суті, саме своїм монтажем і зйомками фільм справив революцію в кінематографі. А знімати і монтувати там було що.
"Тріумф волі" створює воістину безмежну ілюзію якщо не "обраності" німецького народу, то як мінімум його необмеженої потужності. І хоча з ілюзією я, можливо, погарячкував, але під час перегляду мало не сльози навертаються, коли дивишся на здорових вихованців гітлерюгенду, бездоганно вишколених солдатів Вермахту, радісних обивателів і, нарешті, харизматичних лідерів відроджується Німеччини. Чому навертаються сльози? Дивлячись на все це проти волі згадуєш, ніж це все закінчилося, і стає дейсвтітельно прикро, що такий величезний потенціал німецької нації був настільки безглуздо і жорстоко розвіяний і розпорошених на полях Європи. А розпорошувати там було що.
Переважна більшість ненавидить нацизм, переважна більшість ненавидить Третій Рейх і те ж саме переважна більшість ненавидить одного австрійського художника. Але, через всього цього лише меншість (я дуже скромний) здатне не через призму, але через скло споглядати "Тріумф ..." і навіть насолоджуватися цим творінням його віртуозних творців. І ніяка ідеологія, і ніяка сила в світі не зможуть скасувати його вищезгаданої художньої цінності і впливу на подальший світовий кінематограф (якщо вірити різними джерелами). Фільм, безапеляційно сильний і надзвичайно якісний, повністю підтверджує талант режисерського "я" Лені Ріфеншталь.
Ps Всім, хто цікавиться історією (і, особливо, Третього Рейху та Другої світової), настійно рекомендую до перегляду.

11.08.2011

Переглядів: 1917

Підписуйтесь на канал KinoNews.ru в Яндекс.Дзен, щоб оперативно стежити за нашими новинами.