Якщо ви думаєте, що ніколи не чули творчості Марії Чайковської, то сильно помиляєтеся: мотиви пісень «Пістолети і троянди», «Ехо тисячі вокзалів», «Мости» несподівано виявляться на слуху у кількох тисяч користувачів соціальних мереж. Співачка, піаністка і композитор в одній особі, Марія Чайковська розповіла Арт-журналу «БЛИЗЬКО» про свій творчий шлях, найближчому концерті в Санкт-Петербурзі і про значимість інтернет-простору для творчої людини.

На афіші твого концерту, який пройде 1 березня в M оре Club, йдеться про презентацію програми «У кімнаті кольорових пелерин». Розкажи про програму детальніше.

1 березня в Море Club я буду грати вперше для петербурзьких слухачів не одна, а з двома прекрасними музикантами: барабанщиком Костею Шепеленко і бас-гітаристом Женею Чернобровкин. З ними я записувала свій дебютний альбом «З тиші» (2011 рік). Зараз я працюю над другим акустичним сольним альбомом «У місті охололи морів» (де я співаю і акомпанує собі на фортепіано) і одночасно над третім, до запису якого приєднаються мої музиканти. На концерті ж я буду виконувати пісні, доступні для прослуховування в мережі: зараз їх там близько сімдесяти. Зрозуміло, що концерт не триватиме п'ять годин, тому я заспіваю ті пісні, які захочуть почути прийшли на концерт люди.

Ти виступаєш з концертами в різних містах. Скажи, чи є щось особливе в петербурзькій публіці?

Я завжди для Санкт-Петербурга готую особливу програму, тому що петербуржці відрізняються від всіх інших: вони дуже тихо і вдумливо слухають. Мені завжди здається, що вони розуміють мене. Тут я виконую такі пісні, які ніде більше не ставлю в програму, так як в цьому місті є певна інтимна атмосфера, яка дозволяє мені повністю розкритися на концертах.

Чи плануєш придумувати назву для групи? Або залишиться Maria group?

Цієї назви давно вже немає. Залишається тільки Марія Чайковська. Назва «Maria group» з'явилося випадково. На першому виступі в клубі мене запитали: «Як ви будете називатися?» Гітарист, який грав зі мною на тому концерті, відповів: «Maria group». З цього приводу була велика хохма: коли я виходила на сцену одна, без музикантів, мене все одно оголошували як «Maria group». «Maria group» без group. (сміється) Вперше я назвалася своїм ім'ям в мережі, коли вийшла пісня «Відлуння тисячі вокзалів». Пісня розійшлася по інтернету буквально за тиждень, і всі стали запам'ятовувати мене як Марію Чайковську.

Чи є у тебе музичну освіту?

У мене дуже серйозне музичну освіту: я пройшла всі кола пекла ... а раю ще не все. (сміється) Я закінчила спеціальну музичну школу-десятирічку. Потім навчалася в консерваторії на двох факультетах паралельно: на класичному і естрадно-джазовому фортепіано. В цьому плані я була першопрохідцем. Вокалом я не займалася так само професійно, як грою на роялі. У цьому є і «плюси», і «мінуси». Я часто дивлюся цікаві майстер-класи на YouTube і відкриваю багато нового в вокальній майстерності. Вважаю, що в музиці, будь ти інструменталіст або вокаліст, важлива свобода. Мої пісні диктують мені, як я повинна їх співати.

Складно, напевно, уявити на суд публіки авторський матеріал. Куди простіше виконувати всім відомі джазові стандарти. Як ти зважилася виступати зі своєю творчістю?

Вперше я відчула потяг до написання не просто інструментального твору, а до пісні ще в школі, в старших класах. Моя перша пісня називалася «Осінь в Нью-Йорку». Вона була написана під враженням від однойменного фільму з Річардом Гіром. Саундтрек до фільму композитора Габріель Яред занурив мене в якесь невідоме доти стан: я поверталася додому з кінотеатру під сильним враженням. Прийшовши додому, захотіла повторити на фортепіано музику, що лунає у фільмі. Тоді ще не було інтернету, і мені ніде було послухати оригінал: коли підбирала мелодію будинку, здавалося, що я граю той самий саундтрек, який був почутий мною напередодні в фільмі. Пізніше я купила відеокасету і порівняла мелодії: виявилося, я вигадала щось абсолютно нове. Тоді я подумала: «Якщо я написала свою мелодію, то чому б мені не написати до неї слова?» Так народилася моя перша пісня. Спочатку у мене і думки не було, що я сама буду співати свої пісні. Насамперед віднесла пісню подрузі, яка давно вже писала музику і була досить відомою виконавицею в шкільних колах. Коли вона її виконала, мені відразу стало зрозуміло: мої пісні повинні бути виконані мною. До цього я ніколи не співала. Але моя мама ─ музикант. Вона завжди дуже красиво виконувала популярні пісні під фортепіано. Мені з дитинства подобалося, як вона це робить і я вирішила, що теж так зможу.

Сьогодні так вдало склалося, що з нами на інтерв'ю присутній твоя мама Ірина. Питання до вас: як би ви описали Машин характер?

Ірина: Маша ─ дуже вольова дівчина. Якщо вона ставить за мету, то завжди добивається свого. Вона не боїться труднощів, дуже терпляча. Маша з раннього дитинства була хворобливою дитиною, але завжди з усіх сил терпіла біль. Зовсім маленької підбирала пісні: вона «слухачка». Абсолютний слух виявився ще тоді, коли Маша вперше пішла в музичну школу. Я тільки навчила її назв нот, як вона тут же безпомилково називала їх при програванні.

Маша: Є різні види абсолютного слуху. Буває, що люди чують окремі ноти, а у деяких від природи розвинений гармонійний слух. У мене і те, і інше. Мені завжди було цікаво щось почути і відразу зіграти. Це велике везіння, коли людина народжується з таким слухом.

Ірина: Маша скрізь і всім акомпанувала. За рік закінчила музичну школу. Поступаючи до другого класу, вона вже грала концерт Баха з оркестром. Дивовижна здатність до музики!

Коли я готувалася до інтерв'ю і вперше почула твою музику, то деякі пісні ( «Пістолети і троянди», «Мости»), на свій подив, я вже чула раніше. Як ти думаєш, чому твоя музика стала настільки популярною в інтернет-просторі?

Інтернет ─ така класна штука! Тебе ніхто не напружує, не говорить, що робити. Кому подобається моя музика ─ ставить «лайк», кому не подобається ─ не ставить. Інтернет дав колосальну можливість заявити про себе без будь-якої фінансової підтримки. Викладаєш пісню в соціальну мережу (я в основному користуюся «Вконтакте»), і можеш бути впевнений, що її багато почують. Я навіть не чекаю виходу альбому: для мене «лайки, лайки, лайки» ─ священний обряд. (сміється) Велике щастя, коли ти не залежиш ні від кого: можеш написати пісню і тут же її викласти в тому вигляді, в якому вона подобається саме тобі. З приводу популярності: у мене в музиці завжди «йшло». Якщо і є люди, які були, умовно кажучи, сантехниками, а потім у них «пішло», то у таких людей може «йти», а потім і «не йти». Я вважаю, що потрібно бути професіоналом в обраній справі. Є співаки «від Бога», а ось на музичному інструменті, не займаючись з дитинства, ти навряд чи щось зіграєш на тому рівні, на якому зіграє професіонал. З самого початку до своєї творчості я підійшла серйозно: пів року працювала на американському круїзному лайнері музикантом, щоб накопичити на якісний запис альбому. У мене ніколи не було сумнівів в тому, що я на правильному шляху. Я шалено люблю свої пісні, а значить, хтось теж буде любити їх так само, як і я.

Текст: Валентина Ивонина

Фото з архіву Марії Чайковської