Дебет-Кредит № 13 (27.3.2006)
Суть справи :: Практика

Увага! архівна публікація

Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка в даний час, цілком можливо, втратила актуальність і може не відповідати чинним нормам бухгалтерського і податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua
або виберіть потрібний вам розділ ДК-порталу у верхньому рядку навігації.

Сумісники - це, можна сказати, така категорія працівників, які, працюючи на вашому підприємстві, «вашими» не є. Тому і ставлення до них має бути особливим. Яким саме - про це наша стаття.

Що таке сумісництво?

В цілому робота за сумісництвом регулюється низкою нормативно-правових актів, які так чи інакше стосуються цього питання: КЗпП, Законом про оплату праці, Законом про відпустки, Законом про відрядження, Постановою №245, Положенням №43. Але єдиними нормативними документами, безпосередньо регламентують умови роботи та оплати праці сумісників, є Постанова №245 та Положення №43, проте призначені вони для керівництва в роботі підприємств державної і комунальної форми власності. Що стосується підприємств інших форм власності, то тут сумісництво взагалі не регламентується конкретно ніякими нормативно-правовими актами, а є тільки дозвіл на роботу за сумісництвом, встановлений ст. 21 КЗпП. Але сумісники працюють як на державних, так і на приватних підприємствах. Тому вважаємо, що робота сумісників на підприємствах приватної форми власності повинна регламентуватися загальними нормами трудового законодавства.

Так, згідно зі ст. 21 КЗпП, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної творчої праці укладанням трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Це дає можливість працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. Відразу ж зауважимо, що таких договорів може бути кілька, тобто працювати за сумісництвом можна не на одному підприємстві.

Однак роботу за сумісництвом слід відрізняти від суміщення професій (посад). Хоча передумова для обох - наявність в штатному розкладі вакантної посади (при відсутності вакансії суміщення або сумісництво взагалі неможливо), це два різних види виконання трудових обов'язків.

На практиці сумісництво ділиться на зовнішнє і внутрішнє. Якщо трудовий договір про сумісництво укладено на іншому підприємстві, ніж основне місце роботи працівника, таке сумісництво вважається зовнішнім, а якщо на тому ж підприємстві - внутрішнім. При внутрішньому сумісництво працівник здійснює роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час. Трудові договори при внутрішньому сумісництво (за основною посадою і за посадою за сумісництвом) ні юридично пов'язані між собою, так як по кожній посаді окремо визначається порядок оплати праці, тривалість робочого часу, відпустки і т. П.

Приклад внутрішнього сумісництва: за основним місцем роботи працівниця працює гардеробницею з 8.00 до 17.00, а ввечері - за сумісництвом прибиральницею з 17.00 до 19.00.

При зовнішньому сумісництво працівник працює на двох (або декількох) підприємствах, одне з яких є основним місцем роботи, а інше - роботою за сумісництвом.

Прийом сумісника на роботу

В першу чергу, при прийомі на роботу працівник-сумісник представляє власнику підприємства стандартний пакет документів: заяву про прийом за сумісництвом, паспорт, ідентифікаційний код, на вимогу - документи на оформлення зарплатної картки, фото і т. П. Крім того, приймаючи на роботу працівника, кожен роботодавець хоче бути впевненим у його професіоналізмі, тому логічно, що сумісник повинен буде пред'явити свій диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. А ось пред'явлення трудової книжки законодавством не передбачено.

Оскільки вона зберігається за місцем основної роботи працівника весь період його роботи на даному підприємстві і віддається тільки при звільненні, то логічно припустити, що видача її працівникові в період роботи неможлива. Однак може статися, що працівник все ж захоче пред'явити роботодавцю за сумісництвом свою трудову книжку, де, наприклад, зроблені записи про його високу кваліфікацію або трудові досягнення.

У такому випадку роботодавець, у якого зберігається трудова книжка, на вимогу працівника зобов'язаний видати йому виписку з трудової книжки, але аж ніяк не саму книжку (п. 2.7 Інструкції №58), тому що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках - іншу відповідальність (п. 4 Постанови №301).

Можлива й інша ситуація. Оскільки на роботу за сумісництвом не потрібно згоди основного роботодавця (він може і не знати, що його працівник працює ще десь), а трудова книжка сумісника залишається за основним місцем роботи, може статися, що працівник побажає зробити в своїй трудовій книжці запис про роботі за сумісництвом. Як? Здійснює цю процедуру кадрова служба за основним місцем роботи працівника, але для цього працівник повинен подати завірену довідку з підприємства, де він працює за сумісництвом.

Як вже було сказано раніше, посади, на яких працюють сумісники, мають бути передбачені штатним розписом підприємства. Однак якщо стосовно посад, займаних основними працівниками, в штатному розкладі ставка зазвичай кратна одиниці, то щодо сумісників чинними законодавчими актами не передбачено обмеження у встановленні будь-якого фіксованого розміру ставки, наприклад 0,5 ставки (окладу).

Таким чином, на практиці ставка сумісника може коливатися від 0,1 до 1 в залежності від специфіки роботи підприємства. Тобто, оформивши на роботу за сумісництвом, працівник може отримувати 100% окладу, або на одну ставку можуть бути оформлені, наприклад, два сумісники по 0,5 ставки або три сумісника по 0,33 ставки і т. П. Але це не означає, що сумісництво дає необмежені можливості в укладанні трудових договорів.

На жаль, в даний час немає якогось єдиного нормативно-правового акта, який би вводив обмеження на сумісництво на підприємствах усіх форм власності. Адже Постанова №245 вводить обмеження на сумісництво лише для працівників державних підприємств. Але на підставі тих законодавчих документів, які діють зараз в Україні, все ж можна говорити про те, що обмеження на сумісництво існують.

І перше з них - це те, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повний робочий день у вихідний день. А загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Але це обмеження стосується тільки працівників державних підприємств, установ і організацій. І хоча на практиці більшість положень Постанови №245 застосовуються для врегулювання питань сумісництва та на підприємствах інших форм власності, вважаємо це не зовсім правильним. Адже в назві цієї постанови чітко написано «про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств» - і ніде не вказано, що ці обмеження стосуються також підприємств інших форм власності.

Однак все ж найбільше обмежень на роботу за сумісництвом встановлено для працівників державних підприємств, установ і організацій. Так, не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності) керівники державних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів та їх заступники (Постанова №245). Крім того, державним службовцям, державним нотаріусам, співробітникам органів прокуратури також заборонено працювати за сумісництвом, крім педагогічної та наукової роботи.

Також існує цілий Перелік робіт, які не можна вважати для працівників державних підприємств сумісництвом (додаток 1 до Положення №43).

Крім того, керівники державних підприємств, установ, організацій спільно з профспілковими комітетами цих підприємств мають право самостійно встановлювати додаткові обмеження на роботу за сумісництвом - на це дає їм право п. 2 Положення №43. Ці обмеження поширюються на працівників окремих професій і посад, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, які негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеки виробництва, на осіб, які не досягли 18 років , і вагітних жінок.

Як на підприємствах недержавної форми власності, так і на державних можуть бути введені і інші додаткові обмеження. Вони можуть бути встановлені в колективному договорі підприємства, де може бути передбачений перелік посад (професій) працівників, яким не дозволяється працювати за сумісництвом, або за згодою сторін (трудовим договором) (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

Оплата праці сумісників

Оплата праці сумісників здійснюється, як сказано в ст. 19 Закону про оплату праці та п. 5 Положення №43, «за фактично виконану роботу». У чому ж виражається фактично виконана робота? Для сумісників, які працюють за відрядною формі оплати праці, вона відбивається в відрядних нарядах, а для погодинної оплати праці, відповідно, в табелях обліку робочого часу. Але ми говорили про те, що сумісник може бути оформлений на ставку (оклад) (від 0,1 до 1).

В такому випадку оплата буде здійснюватися пропорційно встановленому відсотку окладу (знову ж наголошуємо, що для працівників державних підприємств встановлено обмеження: чотири години на день і повний робочий день у вихідний день і половина місячної норми робочого часу). Однак п. 5 Положення №43 дозволяє встановлювати сумісникам державних підприємств з погодинною оплатою праці нормовані завдання на основі технічно обгрунтованих норм. Тоді ставка буде оплачуватися за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.

Крім того, існують і певні «пільги» в роботі сумісників деяких категорій працівників державних підприємств і в оплаті їх праці. Так, п. 11 Положення №43 дозволено висококваліфікованим фахівцям народного господарства працювати за сумісництвом у робочий час з одночасним збереженням заробітної плати за основним місцем роботи (не більш 4 годин на тиждень).

Але, по-перше, за погодженням з власником підприємства або уповноваженим органом, а по-друге, тільки в вищих навчальних закладах та навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів і тільки у вигляді педагогічної діяльності. Також в робочий час дозволяється виконувати роботи, визначені в п. 2-7 Додатки до Положення №43, яке визначає перелік робіт, які не є сумісництвом (знову ж таки з дозволу керівника).

Нюанс: незалежно від того, з яких складових отримує заробітну плату працівник за основним місцем роботи, за сумісництвом йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади (професії), в тому числі надбавки, доплати, матеріальна допомога, якщо умовами оплати праці за цією посадою ( професії) вони передбачені і занесені в трудовий договір.

Оподаткування заробітної плати сумісника

Перше, на що необхідно звернути увагу, - це визначення розміру доходу (заробітної плати) для обкладення ПДФО та соціальними внесками. А якщо сумісник, який працює на підприємстві, є внутрішнім? Яким буде об'єкт оподаткування в такому випадку? Відповідь - у таблиці 1.

Наперед зазначимо, що сумісник має право на застосування податкової соціальної пільги, про порядок і умови надання якої буде розказано в другій частині статті.

Приклад Сума нарахованої заробітної плати зовнішньому працівнику-суміснику за відпрацьований місяць склала 1000 грн. ПСП працівник не користується. Відображення в бухгалтерському обліку утримань і нарахувань на зарплату сумісника показано в таблиці 2.

Залишається додати, що заробітна плата працівника-сумісника включається до валових витрат в загальному порядку відповідно до п. 5.6 Закону про прибуток.

звільнення сумісника

Звільнити з роботи сумісника можна при наявності загальновідомих нам підстав, визначених ст. 36 КЗпП для працівників, які уклали трудовий договір. А оскільки, як ми говорили вище, сумісник приймається на роботу саме за трудовим договором, то він безпосередньо підпадає під дію цієї статті. Підстави для звільнення працівника з роботи можуть бути різні, але якщо при звільненні сумісника за власним бажанням питань не виникає: написав заяву - і ти вільний, то при звільненні з ініціативи роботодавця ситуація інша, тут вже є нюанси. Так, звільнення працівника-сумісника з ініціативи роботодавця (за наявності підстав, визначених статтями 40 і 41 КЗпП) регламентується ст. 43/1 КЗпП, п. 8 Положення №43. Однак з окремих підстав, зазначених у статтях 40 і 41 КЗпП, сумісник може бути звільнений тільки за згодою профспілкового комітету.

Звільнення ж працівника-сумісника з ініціативи роботодавця без згоди профспілкового органу, згідно зі ст. 43 / 1КЗоТ, можливо тільки в разі: ліквідації підприємства, незадовільного результату випробувального терміну, поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, якщо на підприємстві немає профспілкового комітету або якщо працівник, який звільняється не є членом профспілки, здійснення законодавчо встановленого розкрадання майна, а також в разі прийняття на роботу (тобто на його місце) іншого працівника, який не є сумісником і в зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законод ательством. Це підтверджує і п. 8 Положення №43 для працівників державних підприємств і доповнює, що, крім сказаного, звільнення може відбутися і внаслідок обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці. Правда, тоді в разі звільнення сумісник не має права на виплату вихідної допомоги.

Що стосується звільнення працівника-сумісника з ініціативи роботодавця на підприємстві недержавної форми власності, то, на нашу думку, вихідна допомога суміснику буде виплачуватися при наявності підстав, визначених ст. 44 КЗпП. Ця ж стаття визначає і розміри вихідної допомоги, яке належить виплатити такому працівникові.

Якщо ж сумісник звільняється з власної ініціативи, - який тоді буде план дій? Чи може сумісник використовувати норми ст. 38 КЗпП? А чому б і ні? Адже сумісник - це працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи, яка використовує найману працю (ст. 1 Закону про профспілки). Вимога про подання заяви про звільнення за два тижні до розірвання трудових відносин передбачає, що роботодавець буде мати час знайти заміну працівникові, що звільняється. Таким чином, якщо сумісник звільняється за власним бажанням, то роботодавець сам буде вирішувати, відразу звільнити такого працівника або почекати з цим встановлений термін.

Щорічну відпустку

Сумісник, як і працівник, який постійно працює на підприємстві, має право на щорічну відпустку незалежно від того, виконує він роботу в режимі повного робочого дня чи ні. Іншими словами, тривалість щорічної відпустки сумісника, який працює 4 години на день, визначається в загальному порядку (відповідно до Закону та Порядку про відпустки №100), а саме: щорічна основна відпустка за відпрацьований рік не може бути менше 24 календарних днів.

Відповідно до п. 6 ст. 10 Закону про відпустки, Щорічна відпустка повної трівалості за роботом за сумісництвом надається такому працівнику одночасно з відпусткою за основний місцем роботи до Настанов шестімісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на даного підприємстві. Альо це может буті за Бажанов вашого працівника-сумісника. Допускається ситуація, коли, будучи у відпустці за основним місцем роботи, працівник продовжує працювати на роботі за сумісництвом і, відповідно, навпаки. Логічно, що це не стосується внутрішніх сумісників: тут хочеш не хочеш, а доведеться брати відпустку одночасно, інакше відпочивати взагалі не доведеться.

Ще одне питання, яке може виникнути: чи можна перенести щорічну відпустку сумісника відповідно до ст. 11 Закону про відпустки. Щорічна відпустка може бути перенесено або з ініціативи працівника, або з ініціативи роботодавця. Якщо на підприємстві виникають причини, що зумовлюють, відповідно до закону, необхідність перенесення щорічної відпустки, то щорічна відпустка для такого працівника переноситься незалежно від того, чи є місце роботи для такого працівника основним або за сумісництвом, і незважаючи на те, що сумісникам надають відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, тому що взяти обидва відпустки одночасно - це не обов'язок працівника, а його право.

Відправляючи сумісника в щорічну відпустку, слід пам'ятати про деякі особливості, а саме: що при внутрішньому сумісництво нарахування відпускних або компенсації за невикористану відпустку здійснюється окремо за основною посадою і окремо за сумісництвом відповідно до вимог Порядку №100. Це випливає з того, що право сумісника на відпустку встановлено ст. 2 Закону про відпустки (незалежно від того, зовнішнє це сумісництво або внутрішнє), оскільки сумісник є особою, яка перебуває в трудових відносинах з підприємством. Отже, внутрішній сумісник має право на щорічну відпустку. Але якщо внутрішній сумісник йде у відпустку, то кількість днів відпустки буде встановлюватися йому окремо по кожній посаді. Що стосується нарахування відпускних, то, згідно з пп. «Ї» п. 4 Порядку №100, в розрахунок середньої заробітної плати не включається заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством). Тому нарахування відпускних внутрішньому суміснику здійснюватиметься також окремо виходячи з сумарного заробітку за розрахунковий період і фактично відпрацьованого часу на кожній посаді.

Відповідно до Закону про відпустки, при звільненні працівника з роботи йому потрібно нарахувати і виплатити компенсацію за невикористану відпустку, якщо він його не використав. Відразу ж відзначимо, що це стосується і сумісника. Але ми говорили про те, що сумісництво може бути і внутрішнім. Тобто може бути, що працівник звільняється з посади, яку він займав за сумісництвом, одночасно залишаючись працювати на основній посаді.

На нашому прикладі: працівниця звільняється з посади прибиральниці, але залишається працювати гардеробницею. Відпустка за минулий рік використаний не був. В такому випадку працівниці необхідно виплатити компенсацію за невикористану відпустку, на яку вона мала право згідно з посадою прибиральниці. Звертаємо вашу увагу, що в даному випадку при нарахуванні відпускних до середньої заробітної плати необхідно включати суми заробітної плати тільки за посадою прибиральниці.

Це підтверджує лист Госпредпрінімательст-ва від 15.10.2002 р №5-531 / 5507 «Про роз'яснення положень щодо роботи за сумісництвом»: працівники, які працюють за сумісництвом, крім щорічної відпустки за основним місцем роботи, мають право також на щорічну відпустку на підприємстві , де працюють за сумісництвом. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства.

Як ми вже відзначали вище, заробітна плата за сумісництвом не включається в розрахунок СЗП при оподаткування податком на прибуток за основним місцем роботи. Це передбачено пп. «Ї» п. 4 Порядку №100, але з застереженням: «За винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством».

Навчальний відпустку, творчу відпустку

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах, на час сесії підприємством надаються оплачувані додаткові навчальні відпустки. Це регламентує ст. 15 Закону про відпустки та ст. 216 КЗпП. Оскільки в цих законодавчих актах відсутні обмеження щодо того, яким категоріям працівників можуть надаватися додаткові оплачувані відпустки у зв'язку з навчанням, то сумісники в цьому випадку мають повне право на оплату їм навчальних відпусток.

Документальне оформлення навчальної відпустки та обчислення середньої заробітної плати для оплати днів відпустки здійснюється на загальних підставах. Однак абсолютно протилежна ситуація - з так званими творчими відпустками.

Творча відпустка надається працівникові для закінчення дисертації, для написання підручника чи іншого наукового праці відповідно до Постанови КМУ від 19.01.98 р №45 «Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток». Але, на жаль, отримати його можуть працівники підприємств всіх форм власності тільки за основним місцем роботи.

Відпустка без збереження зарплати

Як ми вже відзначали раніше, сумісникам може надаватися відпустка без збереження заробітної плати - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи. Це за бажанням працівника. У всіх інших випадках необхідно керуватися ст. 26 Закону про відпустки, а саме: скористатися правом взяти відпустку за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником і власником, але не більше 15 календарних днів на рік.

У другій частині статті розповімо про відрядження сумісника, підвищенні його кваліфікації, лікарняних та інших соцстрахівські виплати і ще про багато іншого.

Сумісництво і суміщення

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи на умовах трудового договору, іншої роботи у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим угодою, додаткової роботи за іншою професією (посадою) без звільнення від своєї основної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня. Пункт 2 Постанови №1145

Таблиця 1

З чого складається заробітна плата сумісника

Сума нарахованої заробітної плати за звітний місяць, а також премії, надбавки та інші компенсаційні та заохочувальні виплати Загальна сума заробітної плати, нарахованої за звітний місяць, що складається з суми заробітної плати, нарахованої за основну роботу, і суми заробітної плати, нарахованої за внутрішнє сумісництво, а також премій, надбавок та інших компенсацій і заохочувальних виплат

Таблиця 2

Відображення в бухгалтерському обліку утримань і нарахувань на зарплату сумісника

№ п / пЗміст операціїД-тК-тСума, грн

1. Нараховано заробітну плату працівнику-суміснику 91 (92, 93) 661 1000,00 2. Утримано із заробітної плати: - ПДФО (13%) 661 641 125, 45 - внесок до Пенсійного фонду (2%) 651 20,00 - внесок до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (1%) 652 10,00 - внесок до фонду соціального страхування на випадок безробіття (0,5%) 653 5, 00 3. Нараховано на заробітну плату працівника-сумісника: - внесок до Пенсійного фонду (31,8%) 91 (92, 93) 651 318,00 - внесок до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (2,9%) 652 29 , 00 - внесок до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (1,3%) 653 13,00 - внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (умовно - 1%) 656 10,00 4. Виплачено заробітну плату 661 301 839,55

Нормативна база

• КЗпПУ - Кодекс законів про працю України.
• Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.95 р №108 / 95-ВР «Про оплату праці».
• Постанова №245 - Постанова КМУ від 03.04.93 р №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
• Положення №43 - Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28.06.93 р №43.
• Закон про відпустки - Закон України від 15.11.96 р №504 / 96-ВР «Про відпустки».
• Порядок №100 - Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р №100.
• Інструкція №58 - Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці та Мін'юсту від 29.07.93 р №58.
• Постанова №301 - Постанова КМУ від 27.04.93 р №301 «Про трудові книжки працівників».
• Постанова №1145 - Постанова Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)», зі змінами.

Що говорить закон

Заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку: вчителям і викладачам, які працюють в декількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняним до них по оплаті праці працівникам, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів (як в одному, так і в декількох);

медичним і фармацевтичним працівникам лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ охорони здоров'я, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів, аптек, для дітей-сиріт, а також дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку, дитячих дошкільних виховних закладів, медико соціальної експертизи; сестрам милосердя товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця України.

Крім того, в середню заробітну плату зазначеним працівникам зараховується додаткова оплата за роботу, яка не є сумісництвом (п. 8 Переліку робіт, які не є сумісництвом).

Пункт 10 Положення №43

Ольга ХАМАЙДЮК, консультант

зверніть увагу
Життя :: Практика
Держнагляд органів КРУ за фондами соцстраху Мінпраці наказом від 28.02.2006 р №51 вніс зміни до Порядку здійснення державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та у зв'язку з ...

Кінцеві бенефіціари - продовження історії
№ 22 (1.6.2015) :: Суть справи :: Практика
Ажіотаж, який піднявся навколо надання держреєстраторам інформації про
кінцевих бенефіціарів власників (контролерів) юросіб, змусив
законодавців прийняти 21.05.2015 р Закон України №475-VIII «Про внесення
змін до деяких законів України у ...

Поступка права вимоги «єдиннику»
№ 22 (1.6.2015) :: Суть справи :: Практика
ТОВ на загальній системі хоче поступитися право вимоги боргу в 10 тис. Грн.
Поступається ТОВ на єдиному податку. Варіанта два: поступка за 3 тис. Гривень або
поступка безкоштовно. Який варіант вигідніший з точки зору оподаткування?
Коли виникає д ...