Франц Петер Шуберт ( ньому. Franz Peter Schubert; 31 січня 1797 , Відень , Австрія - 19 листопада 1828 , Там же) - видатний австрійський композитор , Один з найбільших представників віденської класичної музичної школи і один з основоположників романтизму в музиці. Він написав близько 600 пісень, дев'ять симфоній (в тому числі знамениту "Незакінчену симфонію"), літургійну музику, опери , А також велика кількість камерної і сольної фортепіанної музики.
біографія
Франц Шуберт народився 31 січня 1797 року в Ліхтенталь, невеликому передмісті Відня , В сім'ї шкільного вчителя, по-аматорськи займався музикуванням. З п'ятнадцяти дітей в сім'ї десятеро померли в ранньому віці. Франц дуже рано проявив музичні здібності. З шести років він навчався в парафіяльній школі, а домочадці навчили його грати на скрипці і фортепіано .
У віці одинадцяти років Франц був прийнятий в Конвікт - придворну капелу, де, крім співу, вивчав гру на багатьох інструментах і теорію музики (під керівництвом Антоніо Сальєрі ). Залишивши капелу в 1813 м, Шуберт влаштувався викладачем в школу. вивчав переважно Глюка , Моцарта і Бетховена . Перші самостійні твори - оперу «Розважальний замок сатани» і месу фа мажор - він написав у 1814 м
В області пісні Шуберт з'явився продовжувачем Бетховена. Завдяки Шуберту цей жанр отримав художню форму, збагативши область концертної вокальної музики. Балада «Лісовий цар», написана в 1816 м, принесла композитору славу. Незабаром після неї з'явилися «Блукач», «Похвала сльозам», «Зулейка» і ін.
Велике значення у вокальній літературі мають великі збірники пісень Шуберта на вірші Вільгельма Мюллера - «Прекрасна мельничиха» і «Зимовий шлях», що є як би продовженням ідеї Бетховена, вираженої в збірнику пісень «До далекої коханої». У всіх цих творах Шуберт виявив чудовий мелодійний талант і велика різноманітність настроїв; він дав акомпанементу більшого значення, більший художній сенс. Чудовий також збірник «Лебедина пісня», з якого багато пісень придбали всесвітню популярність (наприклад, «Серенада», «Притулок», «Рибалка», «Біля моря». Шуберт не пильнував, як його попередники, наслідувати народному характеру, але в його піснях мимоволі відбилася національна струмінь, і вони стали надбанням країни. Шуберт написав майже 600 пісень. Його піснями насолоджувався Бетховен в останні дні життя. Дивовижний музичний дар Шуберта позначився і в області фортепіанної та симфонічної. Його фантазії до мажор і фа мінор, експромти, музика ьние моменти, сонати є доказом найбагатшого уяви і великий гармонійної ерудиції. В струнному квартеті ре мінор, квінтеті до мажор, фортепіанному квартеті «Форель», великий симфонії до мажор і незавершеною симфонії сі мінор Шуберт є продовжувачем Бетховена. В області опери Шуберт не був такий обдарований; хоча їх написано їм близько 20, але вони трохи додадуть до його слави. Серед них виділяється «Змовники, або Домашня війна». Окремі номера його опер (наприклад, «Розамунд») цілком гідні великого музиканта. З численних церковних творів Шуберта (меси, оферторіі, гімни і ін.) Піднесеним характером і музичним багатством відрізняється особливо меса мі-бемоль мажор. Музична продуктивність Шуберта була величезна. Починаючи з 1813 м він складав невпинно. У вищому колі, куди Шуберта запрошували для акомпанементу його вокальних творів, він був надзвичайно стриманий, не цікавився похвалами і навіть уникав їх; серед друзів, навпаки, він високо цінував схвалення. Чутка про нестриманості Шуберта має певний грунт: він часто пив зайве і тоді ставав запальним і неприємним для гуртка друзів. З опер, які виконувалися в той час, Шуберту загалом понад подобалися «Швейцарське сімейство» Вейгеля , «Медея» Керубини , «Іоанн Паризький» Буальдье, «Сандрільона» Ізуарда і особливо «Іфігенія в Тавриді» Глюка . Італійською оперою, яка була в його час у великій моді, Шуберт цікавився мало; тільки « Севільський цирульник »І деякі уривки з« Отелло » Россіні приваблювали його. Як стверджують біографи, Шуберт в своїх творах ніколи нічого не змінював, тому що не мав для того часу. Він не щадив свого здоров'я і в розквіті років і таланту помер на 32 році. Останній рік його життя, незважаючи на засмучене здоров'я, був особливо плідний: саме тоді він написав симфонію до мажор і месу мі-бемоль мажор. За життя він не користувався видатним успіхом. Після його смерті залишилася маса рукописів, вже пізніше побачили світ (6 мес, 7 симфоній, 15 опер і ін.).
Композитор помер від черевного тифу у Відні 19 листопада 1828 р Згідно з останнім бажанням, Шуберта поховали на кладовищі, де за рік до того був похований боготворімий їм Бетховен. На пам'ятнику викарбувано промовистий напис: "Смерть поховала тут багатий скарб, але ще більш прекрасні надії"
На честь Шуберта названий кратер на Меркурії
Чому Шуберт не завершив симфонію?
Іноді звичайній людині важко зрозуміти той спосіб життя, який ведуть творчі люди: письменники, композитори, художники. Їхня праця іншого роду, ніж робота ремісників або рахівників.
Франц Шуберт, австрійський композитор, прожив всього 31 рік, але написав понад 600 пісень, багато прекрасних симфоній і сонат, велика кількість хорів та камерної музики. Він працював дуже напружено.
Але видавці його музики платили йому мало. Брак грошей весь час переслідувала його.
Точна дата, коли Шуберт склав Восьму симфонію сі мінор (Незакінчену) невідома. Вона була присвячена музичному суспільству Австрії, і Шуберт представив дві її частини в 1824 році.
Рукопис пролежав більше 40 років, поки її не виявив віденський диригент і не виконав її на концерті.
Назавжди залишилося таємницею самого Шуберта, чому він не завершив Восьму симфонію. Здається, він мав намір довести її до логічного кінця, перші скерцо були повністю закінчені, а решта виявлені в начерках. З цієї точки зору "Незакінчена" симфонія - цілком закінчений твір, так як коло образів і їх розвиток вичерпує себе в межах двох частин.
твори
Октет. Автограф Шуберта.
- Опери - Альфонсо і Естрелла (1822; постановка 1854 Веймар), Фьерабрас (1823; постановка 1897 Карлсруе), 3 незавершені, в т. Ч. Граф фон Гляйхен, і ін .;
- Зінгшпілі (7), в т. Ч. Клаудина фон Вілла Белла (на текст Гете, 1815, зберігся перший з 3 актів; постановка 1978, Відень), Брати-близнюки (1820 Відень), Змовники, або Домашня війна (1823; постановка 1861 Франкфурт-на-Майні);
- Музика до п'єс - Чарівна арфа (1820 Відень), Розамунд, княгиня Кіпрська (+1823, там же);
- Для солістів, хору і оркестру - 7 мес (1814-28), Німецький реквієм (1818), магніфікат (1815), оффертории і інші духові твору, ораторії, кантати, в т. Ч. Переможна пісня Мирьям (1828);
- Для оркестру - симфонії (1813; 1815; 1815; Трагічна, 1816; 1816; Мала до мажор, 1818; одна тисяча вісімсот двадцять один, незавершена; Незакінчена, 1822; Велика до мажор, 1828), 8 увертюр;
- Камерно-інструментальні ансамблі - 4 сонати (1816-17), фантазія (1827) для скрипки і фортепіано; соната для арпеджіоне і фортепіано (1824), 2 фортепіанних тріо (1827, 1828?), 2 струнних тріо (1816, 1817), 14 або 16 струнних квартетів (1811-26), фортепіанний квінтет Форель (1819?), струнний квінтет ( 1828), октет для струнних і духових (1824) та ін .;
- Для фортепіано в 2 руки - 23 сонати (в т. Ч. 6 незавершених; 1815-28), фантазія (Блукач, 1822, і ін.), 11 експромтів (1827-28), 6 музичних моментів (1823-28), рондо, варіації і інші п'єси, понад 400 танців ( вальси , лендлери , Німецькі танці, менуети, екосези, галопи і ін .; 1812-27);
- Для фортепіано в 4 руки - сонати, увертюри, фантазії, Угорський дивертисмент (1824), рондо, варіації, полонези, марші та ін .;
- Вокальні ансамблі для чоловічих, жіночих голосів і змішаних складів з супроводом і без супроводу;
- Пісні для голосу з фортепіано, (понад 600) в т. Ч. Цикли Прекрасна мельничиха (1 823) і Зимовий шлях (1827), збірка Лебедина пісня (1828).
Див. також
Бібліографія
- Конен В. Шуберт. - вид. 2-е, доп. - М .: Музгиз, 1959. - 304 с. (Найбільш підходить для початкового ознайомлення з життям і творчістю Шуберта)
- Вульфіус П. Франц Шуберт: Нариси життя і творчості. - М .: Музика, 1983. - 447 с., Іл., Нот. (Сім нарисів про життя і творчість Ш. Містить найдокладніший російською мовою покажчик творів Шуберта)
- Хохлов Ю. Н. Пісні Шуберта: Риси стилю. - М .: Музика, 1987. - 302 с., Нот. (Досліджується творчий метод Ш. на матеріалі його пісень, дається характеристика його пісенної творчості. Містить список з понад 130 назв робіт про Шуберта і його пісенній творчості)
- Alfred Einstein: Schubert. Ein musikalisches Portrit, Pan-Verlag, Zrich +1952 (als E-Book frei verfügbar bei http://www.musikwissenschaft.tu-berlin.de/wi )
- Peter Gülke: Franz Schubert und seine Zeit, Laaber-Verlag, Laaber 2002 ISBN 3-89007-537-1
- Peter Härtling: Schubert. 12 moments musicaux und ein Roman, Dtv, München 2003 ISBN 3-423-13137-3
- Ernst Hilmar: Franz Schubert, Rowohlt, Reinbek 2004, ISBN 3-499-50608-4
- Kreissle, «Franz Schubert» (Відень, 1861);
- Von Helborn, «Franz Schubert»;
- Rissé, «Franz Schubert und seine Lieder» (Ганновер, 1871);
- Aug. Reissmann, «Franz Schubert, sein Leben und seine Werke» (Б., 1873);
- H. Barbedette, «F. Schubert, sa vie, ses oeuvres, son temps »(П., 1866);
- M-me A. Audley, «Franz Schubert, sa vie et ses oeuvres» (П., 1871).
посилання
Wikimedia Foundation. 2010 року.