Вонг Шун Ленг (1935-1997)

День 28 січня 1997 був дуже сумним днем ​​для бойових мистецтв і, побічно, для фанатів гонконгського кіно - особливо для фанатів легендарного Брюса Лі. В той день майстер Вінг Тсун Кунг фу Сіфу Вонг Шун Ленг, у віці 61 рік, учитель і друг покійної зірки бойових мистецтв, зазнав поразки в битві за життя. Визнаний багатьма, як боєць і інструктор дивного навички, Сіфу Вонг був відомий як володар титулу «Гонг Сао Вонг» (король розмови руками) після перемог в нескінченних поєдинках в 50-60 роки, кожен раз виходячи з них, як непереможний і незаперечний чемпіон.

Це були не турнірні бої, як проводяться на Заході, з правилами, захисними пристосуваннями або тимчасовим обмеженням, навпаки, це були бої без правил між представниками різних бойових шкіл в Гонконзі, і, кажуть, що Сіфу Вонг «дозволяв своїм рукам говорити», виграючи більшість цих змагань за все не більше, ніж трьома методами. В одному з таких поєдинків, організованому репортером, які працювали на відому гонконгівську газету того часу, Вонг, зростання якого був 165 см. І вага близько 54 кг, переміг російського боксера на ім'я Гіко - людини-гіганта, який важив 113 кг, і був на 30 см. вище представника клану Вінг Тсун. Завдяки Вонг маловідоме бойове мистецтво виявилося в центрі суспільної уваги. Він завоював визнання для свого вчителя, покійного гранд майстра Йп Мена.

Репутація Вонга, як непереможного бійця, привернула увагу і молодого Брюса Лі. Він потрапив в школу Вінг Тсун Іп Мена, завдяки своєму другові Вільяму Чунгу, який пізніше став видатним (деякі можуть посперечатися з цим) представником клану Вінг Тсун. Спочатку Лі тренувався зі своїм другом Чунгом. І коли Чунг поїхав до Австралії, своє навчання, Лі продовжив у Вонг Шун Ленга, який був у той час провідним інструктором в школі Іп Мена.

Спочатку Вонг виявив, що молодий Лі в своєму підході до тренувань був досить ледачий, а, отже, його успіхи в мистецтві були відносно повільними. Однак, побачивши переконливу ефективність умінь Вонга, Лі почав сприймати тренування Вінг Тсун набагато серйозніше. Фактично, Лі так жадав навчатися у Вонга, що став шукати шляхи для отримання індивідуальних уроків. У той час Вонг проводив тренування поза домом, крім того, він допомагав своєму вчителеві Іп Мена проводити заняття в центрі Вінг Тсун. Після безуспішної спроби залучити Вонга до приватних уроків, молодий «маленький дракон», щоб домогтися свого, все-таки знайшов інший спосіб. Неодноразово після занять, Лі мчав до будинку Вонга, щоб опинитися там до приходу його учнів. Пізніше Сіфу Вонг буде часто розповідати цю історію своїм учням, кажучи, як Брюс перевіряв, чи дійсно він прийшов першим, потім він просив вибачення піти на деякий час, виходив із залу і очікував прибуття своїх однокласників. Сидячи на сходинках і виглядаючи пригніченим, він зустрічав інших учнів повідомленням, що Вонг хворий або поїхав у відрядження, а потім виходив разом з ними на вулицю, супроводжуючи їх на автобус, і коли він, нарешті, був упевнений, що всі поїхали, повертався до Вонг, щоб скористатися можливістю отримати індивідуальний урок. Очевидно, за чутками Вонг дізнався про цю маленьку виверту і дав своєму молодому учневі «урок», який закінчився, як говорить історія, синцями, розбитими губами і носом.

Незважаючи на репутацію жорсткого бійця, Вонг сам по собі не був жорстокою людиною, але і не упускав шанс перевірити свою майстерність і ефективність мистецтва Іп Мена. "В реальності я не вивчав Вінг Тсун, для того, щоб виходити на вулицю і битися. Насправді Кунг фу має використовуватися, як спосіб самозахисту в обставинах, коли вам загрожують фізично", - говорив Вонг, даючи інтерв'ю в Австралії кілька років тому . "Після того, як я навчився майстерності Вінг Тсун від Іп Мана, у мене часто з'являлася можливість перевірити його. Експериментуючи зі своїми навичками, я міг виявити їх недоліки і те, яке воно в порівнянні з іншими стилями і таким чином, поліпшити свою техніку" .

Під час цього періоду «експериментів» Вонг Шун Ленг вперше представив Брюса Лі до кваліфікації «Бейм» - поєдинків викликам. На найпершій зустрічі, Лі був готовий відмовитися від поєдинку, але Вонг, який судив поєдинок і інструктував йому між раундами, переконав його продовжувати. Кажуть, Грандмастер Іп Ман, дізнавшись що сталося, відвів Вонга в сторону і сказав: «На щастя ти супроводжував його на змаганні і надихнув його продовжити бій. У його майбутньому, це випробування бойової майстерності може мати вирішальне значення. І якщо колись Сіу Лунг (Брюс Лі) матиме успіх, то подяку справедливо повинна бути звернена тобі ».

З усією справедливістю можна сказати, що та перша перемога змінила хід життя Брюса Лі. Вона віщувала початок тренувального режиму, який зробив його кінозіркою і майстром бойових мистецтв багато років по тому. Його перший американський учень Джессі Гловер, описуючи цей період життя Лі, говорив: "Вонг почав займатися Вінг Тсун майже на чотири роки раніше Брюса, тому Лі протягом року брав приватні уроки у Вонга і півроку тренувався під керівництвом і Вонга і Іп Мана". Також Гловер писав, що Вонг, був «людиною найбільш відповідальним за розвиток Брюса Лі, і що в 1959 р Брюс розповів мені, що Вонг був найбільшим бійцем в стилі Вінг Тсун, і успішно перемагав всіх своїх супротивників».

Але доля так розпорядилася розпорядитися так, що Брюсу довелося виїхати в Америку, після чого, він втратив можливість тренуватися у Вонга. Протягом наступних кількох років, Лі крім випадкових поїздок в Гонконг, для зйомок фільмів або сімейних візитів, його відносини з Вонгом були обмежені між ними листуванням. Багато з цих листів вціліли, в одному з них Лі писав: «Хоча я вчився у Іп Мана, в дійсності я навчився Кунг фу у тебе». Протягом багатьох років, Брюс докладав зусиль і прагнув перевершити майстерність свого вчителя, використовуючи рівень знання Вонга, як критерій, яким він вимірював свій розвиток, як бійця. Але, як Чи не намагався, йому так і не вдалося перемогти Вонг Шун Леунга в бою. Чи став знаменитим завдяки урокам, отриманим від Сіфу Вонга, і навіть після досягнення слави він ніколи не забував про свого вчителя, проводячи з ним, стільки часу, скільки міг.

Чи вдалося залучити Вонга в свої фільми, запропонувавши йому роль у фільмі «Гра смерті». Роль була пізніше зіграна зіркою баскетболу Карімом Абдул Джаббар, який в кінці фільму, був його противником на вершині «вежі смерті». «Мій персонаж повинен був побити Брюса», - розповідав Вонг в інтерв'ю для журналу «Комбат», - «але потім йому все ж необхідно було вбити мене! Я сказав йому, що не хочу вмирати в моєму першому фільмі! »Вонг також додав:« Я не був в безвихідному фінансовому становищі, тому мені не потрібно було зніматися у фільмі через гроші ». Однак Лі був не з тих, хто легко здавався, і знімаючи «Вихід дракона» в Гонконзі, він запросив Вонга приїхати на зйомки і обговорити сцени поєдинку.

Якщо подивитися документальний фільм «Брюс Лі - людина і легенда», можна мигцем побачити Вонга, відбиваючого удари самого Лі.

Протягом багатьох років Сіфу Вонг брав участь в ряді фільмів і телевізійних проектів, включаючи фільм «Смертельні Пальці Брюса Лі», в якому Сіфу зіграв самого себе - інструктора, головного героя. Також він був консультантом і постановником бойових сцен для фільму «Незнайомка з Шаоліня».

Сіфу Вонг Шун Ленг, на початку 80-х років, також знявся в навчально-тренувальному фільмі, що представляє його метод, «Вінг Чун - наука внутрішнього бою», який був зроблений, як навчальний фільм. Він також час від часу писав статті про свого улюбленого Вінг Тсун для ряду китайських журналів з бойових мистецтв і сам був предметом статей та інтерв'ю в журналах по всьому світу. Ряд цих статей стосувався його знаменитого учня Брюса Лі - і журналісти копалися в їх відносинах, намагаючись применшити його роль в кар'єрі суперзірки і часто намагаючись витягти спірні погляди на Лі і інших професіоналів Вінг Тсун. Завжди дипломатичний, Вонг ніколи не дозволяв втягнути себе в такі дискусії, вважаючи за краще або обмежити себе позитивними коментарями або взагалі не давати ніяких коментарів, відбуваючись від розпитувань усмішкою. Загалом, Вонг вважав за краще зменшувати свою роль як тренера і інструктора Лі, не бажаючи користуватися чиїмись досягненнями. Замість цього він працював над передачею майстерності Вінг Тсун, яке він постійно відчував і удосконалював протягом ряду років, дотримуючись, девізу: «Удосконалюватися з кожним днем ​​тренування».

У доповненні до викладання кунг фу, Сіфу Вонг був професіоналом давньокитайського мистецтва «тит дар» (вправлення кісток), традиційного способу лікування розтягувань і синців, вивихів і зламаних кісток. Він також був каліграфом-самоучкою, з глибоким знанням форм письма, які він використовував, для написання класичної поезії. Це було для нього одним із способів релаксації і самовдосконалення.

Замість того, щоб стояти на своїй власній особистої імпровізованій трибуні і заявляти про свою велич, як багато хто з його сучасників в останні роки, Вонг відхиляв багато великих титули, якими його намагалися нагородити, вважаючи за краще тихо руйнувати міфи і легенди кунг фу, пов'язані з китайськими бойовими мистецтвами. Він навчав віддану групу представників. Сіфу Вонг з великим ентузіазмом ділився своїми знаннями, вірячи, що варто вчити будь-яку людину, незважаючи на расу, колір або віросповідання. Якщо він готовий старанно працювати, Сіфу готовий був назвати його своїм учнем.

Відмовляючись заробляти на свій зв'язок з Брюсом Лі або на своїй власній грізної репутації як бійця і нарівні з цим відмінного інструктора, Сіфу Вонг вважав себе простою людиною, без особливих талантів, і ніколи не зазнавайся. Про його подвиги ви, швидше за все, почули б від інших людей, а в тих рідкісних випадках, коли він сам розповідав про такі події, він завжди відмовлявся називати імена або критикувати конкуруючі стилі. Єдине, що викликало у нього постійну досаду, - це спілкування з інструкторами, які даремно витрачали час своїх учнів на нескінченні, даремні техніки і тренування. «Ви завжди зможете отримати більше грошей, якщо вони у вас закінчилися», - говорив він, - «але ви не зможете отримати більше часу». Його самим звичайним радою своїм послідовникам з приводу Вінг Тсун було: «Ти повинен бути господарем Вінг Тсун, а не його рабом», що мало на увазі, що людина повинна взяти принципи системи і змусити їх працювати, а не пов'язувати себе непотрібними шаблонами і потенційно небезпечним обмеженим мисленням.

У зв'язку з 25 річницею смерті Брюса Лі, Вонг Шун Ленг давав багато інтерв'ю журналістам і брав участь в різних проектах, присвячених пам'яті кінозірки. Австралійський продюсер, майстер бойових мистецтв і шанувальник Брюса Лі, Уолт Міссінгхем, вже був готовий почати зйомки фільму про Вонг Шун Ленге, але на жаль, ні цей, ні інші проекти в зв'язку зі смертю великого майстра не відбулися.

Людину, яку називали «Жива легенда Вінг Тсун» більше з нами немає, але його вплив буде відчуватися ще довго через зусилля і старання безлічі його учнів, як в Гонконзі, так і в усьому світі. Члени світової «Асоціації бойових мистецтв Вінг Тсун Вонг Шун Ленга» присвятили себе поширенню майстерності і знань, переданих їм цим видатним учителем і представником мистецтва. Те, що Вонг Шун Ленг не приймав всерйоз яскраві титули, при цьому, завжди наполягаючи, щоб учні називали його Сіфу, є достатнім доказом того, ким він був у серцях і умах тих, хто були свідками його значного таланту або отримав користь від його мудрості і вчення. Для них він був одним з найбільших Майстрів Вінг Тсун, а також уособленням китайських бойових мистецтв, в цілому.

Трагічно, що як і знаменитий Брюс Лі, Сіфу Вонг залишив нас занадто рано, але ті з нас, кого торкнулося його велич, безпосередньо або в якості його вчення або ж через кінематографічні подвиги його знаменитого учня і друга, все стали багатшими, від того, що впізнали його. Легенда пішла, і її дуже не вистачає, але Сіфу Вонг Шун Ленг - майстер, вчитель і друг, для великої кількості учнів і шанувальників - ніколи не буде забутий. Наступного разу, коли ви будете дивитися фільми за участю легендарного Брюса Лі, згадайте про велику людину, який надихнув його на це.

Стаття учня Вонг Шун Ленга - Девіда Петерсена «Легенда за легендою»
Переклад Валерія Новикова.