У помпезному чотириповерховому будинку на розі Канатної і Великій Арнаутській колись жила родина Верготі, яка тримала пекарню. Фото: Соцмережі
За однією з легенд, Велика Арнаутська вулиця з'явилася на місці албанської слободи (арнаути - субетнічна група албан), чиї жителі втекли до Одеси від турецької навали. На Великій Арнаутській нібито селилися високі албанці, а на Малій - низькі. На цій вулиці проходили перші кінні трамваї, розташовувалися недорогі мебльовані кімнати (їх називали "меблірашкамі") і другорядні готелі, в яких, якщо вірити газетам початку ХХ століття "панували разварат, пияцтво і розгул". Тут же з'явився один з перших гучномовців в Південній Пальмірі і розташовувалися мармурові майстерні, канатна фабрика, пекарні і торгові лавки.
У швачки за 6 рублів в рік
Ще на початку ХХ століття вуличка починалася з Большеарнаутского народного училища. У наступному будинку за установою розташовувалося і Жіноче професійне училище Бродського. Його засновник пожертвував на новий навчальний заклад 15 тисяч рублів, а учениці, майбутні швачки, модистки, перчаточніци і картонажніци (вони виготовляли витончені коробочки для кондитерських виробів, дамських капелюшків) платили за навчання всього шість рублів на рік. А ось позаду Жіночого училища колись виготовляли апарати для очищення вина і спирту, а також була фабрика мінеральної води.
Латинь Барчук та цукерки улюбленої
Поруч з училищем колись знаходилася престижна гімназія Панченко, де вивчали математику, фізику, латинь і інші мови, природознавство і географію. Паничі-гімназисти нерідко задивлялися на вихованок сусіднього установи. Напевно ці стіни до сих пір пам'ятають історії про нерівній любові. Ті, у кого були гроші , Могли купити своїй пасії коробочку цукерок, адже на місці сірих монументальних будівель, які зараз простягаються від канатної провулка до вулиці В'ячеслава Чорновола, в 1900-х працювала цукеркова і пряниковий фабрика Вайнгурта.
Пивнушка в жіночому училищі
Якщо пройти трохи вперед і перетнути вулицю В'ячеслава Чорновола, ви опинитеся у сірої будівлі в три поверхи з різноманітними округлими і прямокутними вікнами, одне з яких обрамлено гірляндою. У 1913 році це було адміністративна будівля фабрики Зур і Кайзер. Як відзначають краєзнавці, за цією ж адресою розташовувався торговий дім "Михайло Розентовер і Ко", де продавали апельсини і лимони, залізо, картон, шкіру, колоніальні товари, рослинні масла і багато іншого. А ще раніше на цьому місці стояв будинок лічильника статистичного бюро міської управи Запольського та книжкова крамниця Мойше-Матус Кисіль Шехтер. А в сусідньому будинку в 1880-і роки розташовувалося жіноче єврейське училище Авраама Білоцерківського і пивна лавка торгового дому "Ф. Енні і Ко".
Лікували хвороби і торгували шкірою
Ще в кількох метрах, по праву сторону Великій Арнаутській, покосився невеликий двоповерховий будинок - він розташований майже на розі з вулицею Канатній. Будівлю вінчає маскарон у вигляді жіночої голови над ажурними воротами, на яких позначено рік побудови - 1881. Як пише краєзнавець Юрій Парамонов, на початку минулого століття тут жив лікар, який лікував хвороби шлунка, Біхман. Крім житлових квартир, були тут і бакалійні магазини і торговці шкірою. Наприклад, продажем мануфактури займалося торгово-промислове товариство "Пташнікова спадкоємці" - їх мережу магазинів розтягнулася від Варшави до Владивостока.
Винний льох і ворота Файнлейб
У помпезному чотириповерховому будинку на розі Канатної і Великій Арнаутській колись жила родина Верготі, яка тримала пекарню. Тут же знаходився і їх магазин. З 1910 року, крім пекарні, в будинку працювала "лікарня для приходять хворих з усіх спеціальностей", де лікарі брали по 50 копійок за одну пораду, і винний льох купця Ушера Барського. У наступному будинку, де проживало єврейське сімейство Файнлейб, варто звернути увагу на історичні ковані ворота і парадні сходи, яка не змінювалася з моменту спорудження будинку в 1830-х роках. Сім'я здавала кімнати військовослужбовцям, фельдшерам, акушерам і торговцям.
Ну дуже медичний будинок
Ще через пару будинків, по тій же стороні вулиці, розташувався розкішний чотириповерховий будинок з червоної цегли з численними арками і ажурними перилами на балконах. При вході в саму будівлю можна наступити на напис "Salve", що в перекладі з італійської означає "Здрастуйте". Тут колись жив хірург, який спеціалізується по внутрішніх хворобах, Єлисей Волянський. Його сусідом був депутат Держдуми ветеринарний лікар Олексій Нікольський. Тут же працювали зубний лікар, акушерка і масажистка, а також розташовувався магазин санітарних приладдя. А ще раніше на цьому місці знаходилося приватне жіноче училище третього розряду.
Будинок масажисток і м'ясника Шойхета
Навпаки прибуткового будинку Мавроматис розташувався один з найбільш протяжних будинків на Великій Арнаутській - довжиною близько 54 метрів! З першого погляду будинок здається одноповерховим, але отвори над вікнами свідчать про те, що на горищі обладнана додаткова житлоплоща. Можливо, саме в такий кімнатці тулився герой Достоєвського Раскольников, ну а в Одесі, за словами краєзнавця Юрія Парамонова, в них жили масажистки: Рухля Рахнівська і родички Рифка і Сура Сахнівська. Вони проводили свої лікувальні процедури як у себе вдома, так і в оселях пацієнтів. Чи варто згадувати, що не всі мешканці ставилися до їхньої роботи однозначно. В цьому ж будинку знаходився м'ясний магазин І ти Шойхета, а також лавки торговця пляшками Кеслера і пральня Трейстмана.
Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram
Підписуйтесь на нашу розсилку