1. Пісня будувати мюзикл допомагає
2. На «Олігарха» в складчину

Він - багач, вона - актриса мюзик-холу. Він обтяжений грошима, вона - талантом.

Історію їхніх стосунків розкривають українські пісні, зіграні на народних інструментах, наприклад цимбалах, домрі чи кобзі, але подані всі «арії» в такій обробці, що не відразу і дізнаєшся знайому мелодію в ритмах блюзу, хіп-хопу, а то і динамічного рок -н-ролу.

12 грудня в Києві відбудеться прем'єра мюзиклу «Олігарх», дітища Святослава Кондратьєва, скрипаля, композитора, лідера хіт-оркестру Шаravaraband, диригента Державного естрадно-симфонічного оркестру.

Щоб втілити свою ідею на сцені, йому довелося піти на радикальні зміни. Наприклад, замість цілком академічного для музичного вуха назви «Крещендо» оркестр став називатися Шаravaraband. Погодьтеся, що ось так одним махом перейти з класики в нішу популярної музики, замішаної на шоу, - крок більш ніж ризикований. Тим більше в наш час, коли грань між містечковістю і культурою вельми розмита.

А ось репертуар - композиції оркестру легко впізнаються на слух по незвичайним багатим обробкам (в основі своїй це український фольклор) - став ще обширніше.

На кого натякають своїм «Олігархом» музиканти, навіщо наважилися на ребрендинг і як сьогодні створюються авторські мюзикли з нуля, без меценатської і держпідтримки, я питала у Людмили Шорошевой, арт-директора, солістки хіт-оркестру Шаravaraband, доцента Національної музичної академії ім. П. Чайковського.

Пісня будувати мюзикл допомагає

Людмила Шорошева акомпанує «любові»

- Чесно кажучи, наш олігарх - образ збірний, ми не переходимо на особистості. А ось історія, яка лягла в основу мюзиклу, - невигадана, цілком собі життєва: ревнощі, пристрасть, любовний тре-кутник ...

Факт в тому, що цим твором робимо ще один крок для досягнення нашої мрії, яку давним-давно поставили собі як мета: просування української музики в новій якості виконання. Ми починали як академічний колектив, проте незабаром зрозуміли, що коло народних інструментів і фольклорної музики досить замкнутий, консервативний, тому і прийшла в голову думка про розширення своєї аудиторії.

Ми пішли, зізнаюся, на несподіваний для багатьох наших шанувальників крок, придумали кілька попсове назву Шаravaraband, але воно «чіпляє».

- Так, назва, мабуть, навіть стьобний. Чи не боїтеся асоціацій з низькопробної шароварщиною?

- Для нас слово «шаровари» в назві оркестру - це в першу чергу прагнення до відродження українського бренду, який зусиллями невмілих і бездарних діячів «від культури» був фактично знищений. Спочатку шаровари - частина традиційного одягу запорізьких козаків, які уособлюють собою вільність духу, сміливість, рішучість, військову доблесть, але відверто кажучи, сьогодні все це втратило свій первісний, автентичний сенс багато в чому через системи, політики. Перетворилося часом в якусь карикатуру. Нам це не до душі. Ми, музиканти, відчуваємо себе причетними до непростої місії зробити так, щоб ці слова, народна культура зазвучали з іншим акцентом.

Тому у людей реакція на наше нова назва не завжди однозначна. Одні прийняли з посмішкою, інші радять терміново перейменуватися. Щоб знайти доступ до сердець більшої кількості людей, розширити аудиторію, ми пішли в інший формат - шоу-бізнес. А мюзикл «Олігарх» якраз чудова нагода донести слухачам народну музику в сучасній, зрозумілою інтерпретації.

Вдумайтеся тільки, вчені-фольклористи кажуть, що українське пісенну спадщину нараховує 300 тис. Пісень. Всі вони різні за стилістикою, мелодиці, багаті образами. Справжнє джерело, який важко вичерпати. Ми імпровізуємо і змушуємо звучати старовинні мелодії в стилі хіп-хоп, блюз, r'n'b (ритм-енд-блюз), тим самим підключаючи молодіжну аудиторію. У мюзиклі, наприклад, прозвучить відома пісня «Одна гора високая, / А інша низька ... / Одна мила далека, / А інша Близько ..», так її, в авторському аранжуванні «клубного формату», соліст начитуватиме як реп.

Нам би хотілося, щоб пісню могли затягнути не лише бабусі, а й молоді люди.

- У зв'язку з ребрендингом змінилася кількість музикантів в колективі?

- В залежності від формату, в якому виступаємо, у нас буває від 15 до 30 музикантів.

Олександр Форкушак - чому не олігарх?

- Хто співає олігарха і його оточення?

- Головного героя втілив Олександр Форкушак, соліст Президентського оркестру, чудовий баритон, випускник консерваторії по класу вокалу. У нашій постановці він не тільки співає, але і грає на інструменті - якому? Нехай це стане сюрпризом для публіки. На сцені буде оркестр Шаravaraband і танцювальний колектив - балет Totem Dance Group під керівництвом Крістіни Шишкарьової, все - безпосередні учасники дійства.

За сюжетом історія розігрується в мюзик-холі, так що солісти і музиканти грають звичні для себе ролі. Це принцип «театру в театрі», коли глядач стає одночасно учасником шоу. Крім двох колективів, задіяні солісти, улюбленці публіки в різних телешоу: Дарина Ковтун з «Х-фактора-4», Олексій Мартиненко з «Голосу країни», Марта Адамчук, Євген Хмара - піаніст-віртуоз, фіналіст телешоу «Україна має талант».

- Євген Хмара не тільки піаніст, а й композитор. Можливо, на якомусь етапі він теж взяв участь в створенні музичної картини?

- З ним ми дружимо і часто провокуємо один одного на масштабні творчі експерименти. Він, як і ми, в своїй творчості прагне до створення нового, висококласного музичного продукту. Але в даному випадку «Олігарх» цілком і повністю вигаданий і створений Святославом Кондратьєвим. Це авторський твір, поставлене виключно на українській музиці. Ми вплели народну пісню в канву мюзиклу. Кожна допомагає розкривати почуття героя, ілюструє те, що відбувається, підтримує розвиток сюжету. Якщо прибрати пісню, розпадеться все дійство.

Святослав Кондратьєв - народна музика сповнена енергії

На «Олігарха» в складчину

- Практично одночасно з вами прем'єру мюзиклу дає Національна оперета: у них бродвейська історія «Звуки музики» Річарда Роджерса. Як ви оцінюєте свої шанси на успіх, адже, що тут приховувати, за оперетою варто репертуарний театр, свій глядач, професійна трупа, декоратори, звукооператори, і всі ці складові - відмінної рівня?

- У нашій країні не завжди люди, що працюють на зарплату, - складова відмінного рівня. Ми не збираємося конкурувати. У нас новий продукт, який виходить за рамки класичного мюзиклу, до нього більше підходить визначення жанру як поп-мюзикл.

Звичайно, у оперети свою будівлю, трупа, меценатські гроші і підтримка міської влади. Вони беруть вже відомі твори: бродвейські, вітчизняні музичні комедії або фільми, купують права і роблять свою версію. Таких фінансових можливостей у нас немає, але можемо обійти в іншому. Наш мюзикл - самобутній і конкурентоспроможний, і ми вкладаємо в нього душу і серце.

Репетиція в розпалі: реп на струнних

- У Шаravaraband є плани на показ мюзиклу в поточному сезоні або поки обмежитеся однією прем'єрою?

- Уже є замовлення на повторне подання. Думаю, це буде навесні. А взагалі після Києва ми неодмінно поїдемо в тур по Україні. У минулому році ми досить активно концертували і добре знаємо, що цікаві публіці. Причому глядач дуже різноманітний. Приходять і мої колеги з музичного середовища подивитися, що нового придумали. Приходить і молодь, і заможна публіка. І коли у фіналі виступу ми граємо втретє на біс, розуміємо, що концерт вдався.

- Один із секретів продюсерів, наприклад бродвейських мюзиклів, - обкатка некомерційної постановки не в столиці, а в провінції. У будь-якому випадку вона «відіб'є» витрати, а творці, оцінюючи результати, зможуть внести поліпшення, перш ніж йти до досвідченому глядачеві. Ви не думали про це?

- В Україні все йде від зворотного. Якщо в Києві шоу, спектакль прозвучав, про нього написала преса, відгукнулися соцмережі, тоді і в регіонах буде ажіотаж. Адже всі люблять те, що вже зарекомендувало себе. І потім, ми адже кияни, знаємо тутешнього слухача, а здійснити постановку в чужому місті з нуля досить проблематично.

- Войцех Кемпчіньскі, директор і художній керівник варшавського музичного театру ROMA, піонер мюзиклів в Польщі, як-то сказав, що постановка авторського мюзиклу на кшталт подвигу. Чи підтверджуєте?

- Абсолютно. До цієї ідеї Святослав Кондратьєв йшов давно, і лише втілюючи її, ми зрозуміли, наскільки це складна і витратна справа - створити мюзикл. Але у нас амбітні плани. Ми розуміємо, що тільки сучасним національним продуктом можемо бути цікаві світові.

- Фахівці кажуть, що квитки на якісний мюзикл, з помпою поставлений, дорожче, ніж театральні. Для прикладу візьмемо Москву, там сьогодні ставлять мюзикли надзвичайно високого класу. Так ось квитки на мюзикл «Граф Орлов» - музичний блокбастер стоять 600-3200 руб. (222-1160 грн.), Тоді як квиток на свіжу постановку опери Белліні «Сомнамбула» на Новій сцені Великого театру продають за 100-1,5 тис. Руб. Які ціни у вас?

- Ви впевнені щодо Великого? Я була на опері «Кармен», так вартість квитків мені здалася фантастичною, близько 10 тис. Руб. (Приблизно 3,6 тис. Грн.) ...

- Порівнюю конкретно з постановкою опери «Сомнамбула».

- Не думаю, що наші квитки дорогі, ми хочемо, щоб вони були доступними: діапазон від 150 до 450 грн. Прем'єра буде в концертному залі НТУУ (КПІ), там всюди хороша видимість і відмінна акустика.

- Знаю, що в даний момент колектив разом зі Святославом Кондратьєвим записує диск. Невже мюзикл в аудіоверсії?

- Записуємо другий альбом оркестру, там є і авторські мелодії, ті, що з'явилися в нашому репертуарі, композиції з мюзиклу в тому числі. В цьому році ми спробували себе в новому форматі - брали участь на головній сцені «Країни мрій» - фестивалю, який організовує Олег Скрипка. Я часто підключаю до виступів своїх студентів. Адже нині музикантам, які грають на домрі, кобзі, бандурі, цимбалах, складно себе реалізувати - дуже мала ймовірність в цьому сегменті плідної роботи, творчого зростання.

А так молодь бачить, що і з народними інструментами можна виступати активно, різнопланово і головне - весело і цікаво.

Фото зі сторінки Людмили ШОРОШЕВОЙ в фейсбуці

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...