Огляд нижньої жіночої білизни новосибірського журналіста Кирила Цвєткова справив сильне враження на фейсбук, особливо на його колег. У статті є всі шанси стати вірусної, настільки вона дивна.

Стаття з оглядом п'яти марок нижньої жіночої білизни ручної роботи, які роблять в Новосибірську, вийшла на сайті The Novosib Room 9 листопада, а через два дні прокотилася по фейсбуку і Твіттеру. Увага привернув екстремально дивний текст, написаний 26-річним журналістом Кирилом Цвєтковим. Починається він цілком звичайно, як і багато подібних огляди:

Як Новосибірськ в ночі виглядає більш таємничою і привабливіше, так і оголене жіноче тіло під мереживним білизною виглядає набагато сокровенне і бажаною.

Але майже відразу починається щось фантастичне, схоже на наркотичний тріп:

Нижня білизна - це крона дерева, і тільки вона може захоплювати, зрідка відвикаючи від своєї краси стволом гумок.

Дальше більше:

Нижня білизна - це завжди проміжок, щось, що завжди знаходиться «між». Між поглядом і рубіновим порожнечею, між тишею і шумом, між усім і нічим.

Або ось ще:

Здається, що до дівчат в мереживній білизні липнуть погляди, як бруд до собаки, тільки ставши на коліна і обтрусившись, вона ще більше забруднити легкими зіницями, які залишають слимаками мокрий слід. Одягнувши мереживну білизну, потрібно бути готовою до калюжах в очницях оточуючих.

Цей текст можна цитувати нескінченно. Цим і займаються користувачі твіттера і Фейсбук. Серед шанувальників таланту Цвєткова багато його колег, у тому числі кореспондент Znak.com Катерина Винокурова, редактор журналі кінознавства журналу «Сеанс» Василь Степанов, мистецтвознавець Дмитро Пілікін і інші.

Колишній smm-редактор Cosmopolitan, телеканалу «Дождь» і проекту «Сноб» Ксенія Буржской теж приносить данину поваги авто ру:

Мені, звичайно, траплялося бути копірайтером і писати за гроші про що тягнуть аромати духів і енергетику геометрії стін, але так далеко я ще не заходила. Коли я була редактором журналу «Космополітен», я часто переводила статті з іноземного глянцю і для швидкості проганяла їх через гугл-перекладач. Але через що прогнав текст цей копірайтер, я не знаю. Чарівний кокаїн-фільтр?

Дмитро Пілікін пише чи то з іронією, чи то всерйоз:

Економічний спад в Росії, очевидно, привів до того, що в рекламу прийшли поети, ось зразок яскравою і новою сибірської ідентичності, склад і фактура чудові!

Твіттер роздирає текст на цитати:

Навесні цього року в фейсбуці прославився копірайтер «Їдальні № 100» з Астрахані, який щодня публікував гумористичні тексти, історичні анекдоти і іронічні розповіді про власника їдальні. Виявилося що статті пише один з двох партнерів-власників . Паблік заклади працюють до цих пір, у сторінки цієї цілком звичайної харчової зараз більше 16 тисяч передплатників.

До цього в інтернеті прославилася сторінка заводу «Кубаньжелдормаш» , Копірайтер якого теж підходив до справи творчо.