Кремерата Балтика


"KREMER ata BALTICA": важкий вечір

20 жовтня, в рамках фестивалю NORD WEST, в Великому залі Московської консерваторії відбувся концерт камерного оркестру "KREMER ata BALTICA", керованого знаменитим скрипалем Гідоном Кремером. У першому відділенні концерту прозвучали твори Франца Шуберта і Фелікса Мендельсона, у другому виконувалася музика сучасних прибалтійських композиторів. Диригував відомий литовський диригент Саулюс Сондецкіс.

На минулому концерті московським слухачам вперше була надана можливість почути гру оркестру, недавно організованого Гідоном Кремером. Як сказав скрипаль в одному зі своїх інтерв'ю, працювати з колективом йому допомагає Саулюс Сондецкіс, тому поява на сцені цього диригента в другому відділенні концерту (в першому Кремер виконував соло і диригував одночасно), тим більше в контексті фестивалю країн Балтії, не виглядало несподіваним.
В цілому хотілося б відзначити виключно високий рівень гри "Кремерата". Незважаючи на молодість оркестрантів і на те, що колектив тільки починає свою концертну діяльність, зіграність оркестру і зовсім не формальне (як це часто буває) ставлення до фразуванню і динаміці залишили виключно хороше враження. Дуже непогано було споруджено і баланс звучання, а ставлення до соліста під час виконання було прямо-таки трепетне. Все це, мабуть, стало результатом як надзвичайно професійного підходу оркестрантів до гри, так і великої роботи, проведеної з оркестром Кремером і Сондецкісом до початку публічних виступів (і напевно яка триває і досі). Хочеться вірити, що в подальшому колектив не втратить чітко проявилося прагнення до "рафінованості" виконання, до того ж придбає нові, індивідуальні, якості звучання, які дозволять однозначно виділити "KREMER ata BALTICA" серед інших хороших камерних оркестрів.
З точки зору логіки програма концерту була складена бездоганно. У першому відділенні панували композитори-романтики: були виконані П'ять менуетів і шість тріо для струнного оркестру Шуберта і Концерт для скрипки з оркестром ре мінор Мендельсона. Трохи забігаючи вперед, відзначимо, що найбільш приємне враження з усієї програми концерту справив саме Шуберт: чудова музика і цілком адекватне виконання дали залу той заряд бадьорості, на якому і було благополучно прослухано все інше. Що стосується скрипкового концерту Мендельсона, то, на відміну від всім відомого ми мінорного концерту, ця музика була написана композитором явно не в пориві натхнення. Зате з'явилася дуже непоганий прелюдією до друго- му отделени ю концерту. Однак про це пізніше.
Шубертівський опус виконується не в приклад частіше Концерту Мендельсона, проте не настільки часто, щоб встигнути "навязнуть в вухах". Одним з варіантів виконання цих одинадцяти п'єс є наступний: частина кожного менуету або тріо (зазвичай початок і кінець) виконує весь оркестр, а частина - квартет солістів. При цьому в "квартетних" епізодах практично весь тематичний матеріал відданий першої скрипці. Звичайно, оркестром Кремера був обраний саме цей варіант.
Все те добре, що було сказано щодо "Кремерата" у вступній частині рецензії, може в повній мірі бути віднесено до виконання Шуберта. Правда, Гідон Кремер, який виконував партію скрипки -principale (соло), весь час злегка переборщував, мабуть, забувши про те, що п'єси не цілком сольні, а саме потребують більшої ансамблевої чуйності. В результаті, навіть в tutti часто був про Слиш але характерн е зву чание скрипки Кремера, абсолютно даремно виділив ющее ся із загального звучання оркестру. В "квартетних" епізодах скрипаль прекрасно вів партнерів, але, знову ж таки, в кілька недоречною "сольною" манері. За вирахуванням цієї невеликої деталі Шуберт був виконаний дуже добре, в чому в першу чергу бачиться заслуга оркестру. Абсолютна продуманість концепції кожної п'єси і всього циклу в цілому укупі з чудовою чіткістю динаміки і штрихів дозволяють вважати це виконання значним досягненням колективу.
Скрипковий концерт Мендельсона ре мінор виповнюється досить рідко, що цілком зрозуміло: не уявляючи, як видно, серйозних інструментальних складнощів для скрипаля з більш-менш пристойної технічною підготовкою (тобто не дозволяючи скрипалеві-віртуоза в повній мірі продемонструвати свої достоїнства), з музичної точки зору концерт також не надто цікавий за відсутністю яскравого тематичного матеріалу (до деякої міри виняток становить третину). Одним словом концерт явно відноситься до категорії музичних творів, кимось досить точно визначеної як "вода".
Гідон Кремер важко відмовити в технічної потужності, так що з інструментальни ой точки зору концерт був зіграний фактично бездоганно. Але, на жаль, навіть Кремера не вдалося приховати сумну бідність музичного матеріалу. Таким чином, виконання концерту справило подвійне враження: з одного боку, прекрасний інструменталізму виконавця не міг не захопити, з іншого - залишилося незрозумілим, з якого дива такому сильному скрипалеві, як Кремер, знадобилося грати настільки слабку музику. Це питання займав розуми слухачів протягом усього антракту, пропав сам собою в другому відділенні.
Як вже було зазначено, друга половина концерту була присвячена творчості сучасних композиторів прибалтійський країн. Визначення "сучасний", правда, не цілком підходить для М.Чюрленіса (1875-1911), однак інші три учасника (Б.Кутавічюс, Е.Тююр і П.Васкса) нині живуть і ведуть активне творче життя, що в повній мірі відчули на собі слухачі. За Варіаціями на тему литовських народних пісень Чюрльоніса пішли Дзукайскіе варіації Кутавічуса, Passio для струнного оркестру Тююра і "Далекий світ" - Концерт для скрипки з оркестром Васкса.
Твір Чюрльоніса було зустрінуте публікою трохи насторожено, хоча і досить дружелюбно. А от все інше напевно змусила багатьох зітхнути про рідкуватої, але по суті цілком милою і нешкідливою музиці Мендельсона з першого відділення.
Навряд чи варто докладно зупинятися на творах, що склали друге відділення. Крім усього іншого, музику такого роду надзвичайно складно описати взагалі, а відсутність винахідливості у авторів, чиї імена були згадані вище, роблять їх твори нецікавими і з пізнавально-розважальних позицій теж. Скрипковий концерт Васкса не уявляв з себе нічого, крім хаотичного і надзвичайно затягнутого за часом нагромадження пасажів, подвійних нот і т.п. Крім того, зміст назви твору так і залишився таємницею для більшості слухачів на цьому концерті. В цілому можна точно сказати, що музика композиторів країн Балтії справила на московського слухача досить сильне враження, але навряд чи саме таке, на яке розраховували автори.
Абстрагуючись від якості виконуваних творів, в кінці цієї невеликої рецензії варто ще раз віддати належне оркестру. Незважаючи на те, що в багатьох випадках нотний текст, ймовірно, був складний, заплутаний, музиканти з незмінною старанністю змушували звучати партитуру, роблячи це дуже якісно і професійно. І справа навіть не в тому, звучав в той чи інший момент Шуберт або Васкс. Звісно ж, що однією з головних цілей цього вечора була не стільки надати послугу сучасним прибалтійським композиторам, скільки представити новий оркестр, причому уявити як сильний і професійний колектив, здатний впоратися з твором будь-якої складності, не втративши при цьому ні грама якості. Якщо це так, то Гідона Кремера, Саулюса Сондецкісом і всіх оркестрантів цілком можна привітати з успіхом і побажати "KREMER ata BALTICA" подальшого вдосконалення. А також нового концерту в Москві з більш традиційної програмою.

Борис Лифановский ( [email protected] )

Где купить протеин
Без спортивного питания добиваться реальных результатов гораздо сложнее и дольше. Уже каждому любителю хорошо известно, что без него эффективность тренировок гораздо ниже. Сегодня купить протеин становится