випуск №4-134 / 2010 , Фестивалі

Міжнародний балетний конкурс, що відбувся в Сочі, недарма називається «Молодий балет світу». Він дійсно молодий і за віком учасників, і за датою народження (2006). Його незаперечна перевага - місце проведення. Місто на березі моря, теплий, ласкавий повітря, аромати квітів, вічнозелені екзотичні дерева створюють особливу атмосферу. І серед цієї пишності - багатоколонний красень-театр, схожий на Парфенон, з просторою сценою, репетиційними залами, комфортабельним лаштунками. Головний бренд «Молодого балету світу» - Юрій Григорович, ініціатор цього змагання і голова журі.

Отримати путівку в професійне життя з рук великого майстра - що може бути бажанішим для початківця артиста? Але і відповідальність велика. Разом з Григоровичем в журі працювали балетні аси з Росії, Білорусі, Греції, Італії, Казахстану, Китаю, США, Туреччини, Франції, Японії. Не всякий юний організм витримає подібний пресинг. Зате «кожен учасник може отримати вимогливу і об'єктивну оцінку міжнародного журі, тверезо оцінити власні амбіції і рухатися далі, - напучує Григорович. - У цьому кроці, напевно, не стільки прагнення до оголошених нагород, але безстрашна спрага правди про себе, сьогоднішніх своїх можливостях ».

Призи, додамо від себе, дуже значні. І умови конкурсу дозволили проявити можливості учасників по максимуму. Крім класики (па-де-де або кілька варіацій) молодші конкурсанти виконували композиції народно-сценічного та сучасного танцю, а старші - джаз і модерн. Різноманітність професійних умінь, продемонстроване, в першу чергу, в сучасному номері, принесло «Гран-Прі» Ельдару Сарсембаева з Казахстану. Зовнішні дані талановитого танцівника предназначают йому ролі деміфологізовані класичного і гротескового жанру. А ролі балетних принців та інших аристократів напевно підійдуть Климу Єфімова (Росія) і Костянтину Героніка (Білорусь). Вони отримали перші премії в молодшій і старшій групі. Обидва без будь-яких проблем справлялися з технічно складними елементами класичного танцю і з такою ж невимушеністю і грацією виконали характерні і сучасні номери.

У числі золотих лауреатів опинилися також в молодшій групі Маргарита Шрайнер (Росія) і Мідорі Тередо (Японія), в старшій - Катерина Кальченко (Україна). Взагалі ж лауреатами та дипломантами стали представники всіх країн, що брали участь в конкурсі (крім названих це Вірменія, Італія, Киргизстан, США). Притому виконавський рівень конкурсантів був напрочуд рівним. Дівчата вражали безрозмірним «кроком», впевненими обертаннями, юнаки - спритним піруетірованіем в повітрі і на підлозі. У номерах сучасного стилю до цих достоїнств додалися неймовірна гнучкість, пластична розкутість, сміливість, з якою виконувалися ризиковані акробатичні трюки.

Цікавий факт: конкурсанти з різних країн демонстрували єдину виконавчу школу, з більшим чи меншим успіхом одушевляючи академічно строгу форму танцю. Уміння танцювати не тільки ногами, але всім тілом, гармонійно пов'язуючи руху ніг з рухами корпусу, рук і голови, - відмінна риса російської балетної школи. Прямо чи опосередковано до цієї школи причетні всі учасники - і гості з колишніх союзних республік, і японська пара (учні Московської академії хореографії), і навіть російська американка Вероніка Вертеріч, недавно переселилися з Москви в Нью-Йорк, де займається з Валентиною Козлової. Лише артистичний італієць залишився в стороні від російського впливу, проте, не забудемо, що наші співвітчизники чимало зробили і для балету Італії.

За рідкісним винятком конкурсанти демонстрували відмінну виучку, що не дивно: багато хто не раз брали участь в міжнародних конкурсах, мають різні нагороди, навіть золоті медалі. Правда, на першому турі майже у всіх відчувалися деяка скутість або зайва нервозність. Сталося навіть, що у однієї юної учасниці від страху підкосилися ноги, і вона сіла на підлогу. Зате на заключному гала-концерті окрилені успіхом лауреати і дипломанти були, що називається, в ударі. На сцені рука об руку йшли юність і майстерність. Буквально кожен номер викликав бурхливу реакцію глядачів, до відмови заповнили партер і яруси театру, і градус овацій майже завжди збігався з оцінками авторитетного журі.

У програмі гала-концерту переважала класика, зрідка перемежається сучасними номерами. Причина такого розкладу проста: оригінальні композиції, спеціально підготовлені до конкурсу, оригінальністю не блищали. Це відноситься і до номеру, зазначеному премією за хореографію: в «Полонез» Рікі Бонавіту (Італія) не вдалося виявити нічого польського ні в пластиці, ні в змісті. Номер «витягнув» харизматичний римлянин Еуген Лепера, вдруге бере участь в Сочинському конкурсі.

З маси трафаретних творів виділився хіба що номер «Статуя», де нехитра фабула знайшла якийсь метафоричний сенс. В історії ожила і знову скам'янілої статуї прочитувалась болісна, але марна спроба душі вирватися з полону мертвої оболонки. Хореограф Адил Досбатиров обіграв контраст між незграбно-механістично пластикою брейк-дансу та віртуозним танцем, щедро уснащенним акробатикою. Емоційний вплив на глядача забезпечили досконала техніка і драматичний нерв виконавця Ельдара Сарсембаева, як уже говорилося, - володаря «Гран-Прі» -2010.

Прикро, що балетмейстери поставилися до конкурсних номерами без належного завзяття, а довірливі, шанобливі юні танцівники пішли у них на поводу. Адже вдала концертна мініатюра (жанр надзвичайно складний) може стати вірною супутницею артиста протягом всієї його кар'єри.

На закінчення скажемо тільки одне: III Міжнародний конкурс Юрія Григоровича «Молодий балет світу» в Сочі знову став безцінним подарунком для театралів міста-курорту і значною віхою в житті і долі всіх його учасників.