Бармалей і Айболить

Державний дитячий музичний театр (так він називався аж до 1998 року) був заснований в червні 1982 року постановою Ради Міністрів УРСР. До 1984 року продовжувалась робота по підбору керівних кадрів і творчого складу нового колективу, підготовці до відкриття театру.

Генеральні репетиції перших вистав пройшли в цьому ж році на сцені Палацу творчості дітей та юнацтва в Солом'янському районі, а в лютому 1986 року відбулося офіційне відкриття першого в Україні, другого в СРСР і другого в світі Державного дитячого музичного театру.
Театр дебютував трьома спектаклями: «Зима і Весна», «Чарівна музика» і «Мальчиш-Кибальчиш», які відразу ж визначили творчі орієнтири нового театру на вітчизняну класику, твори сучасних композиторів, написані для дитячої аудиторії різного віку.

До кінця 1985 року репертуар поповнюють ще кілька вистав, серед яких «Комедіанти» і «Зайка-листоноша». В цьому ж році в театр приходить працювати заслужений діяч мистецтв УРСР Микола Мерзлікін, який до кінця життя був незмінним головним режисером театру. Його режисерським дебютом стали спектаклі «Золоторогий олень» та «Казка про царя Салтана». За 2 сезони театр здійснює постановку 13 вистав, а в 1988 році вже має в своєму репертуарі 10 опер і 10 балетів.

До кінця 90-х років помітно зросла музична культура вистав, в репертуар увійшли масштабні симфонічні та вокально-симфонічні твори світової музичної класики, з якими оркестр театру стали охоче запрошувати за кордон для виступів в найпрестижніших концертних залах світу.

У 1998 році театр, який до цього не мав власного приміщення, починає працювати на постійній основі в будівлі колишнього центру мистецтв «Славутич». 20 червня 2002 року Київська державний музичний театр для дітей та юнацтва відсвяткував своє 20-річчя. За видатні заслуги в розвитку мистецтва та з нагоди ювілею йому було присвоєно статус академічного. З 2005 року назва театру - Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва.

Сьогодні в репертуарі театру понад 50 вистав. Приділяється особлива увага так званим сімейним спектаклів, які із задоволенням відвідують і батьки, і діти. Головні відвідувачі таких культурних заходів - сім'ї, де батьки не байдуже ставляться до виховання і культурному розвитку своїх дітей.