2 і 3 листопада петербурзькі любителі балету знову насолоджувалися надзвичайним проектом на сцені Михайлівського театру. Йдеться, звичайно ж, про «Королях танцю».
П'ять років тому продюсерським центром «Ardani» була придумана ідея зібрати кращих танцівників разом, щоб показати, наскільки розвинувся за останні роки чоловічий танець.
На сцені - жодної балерини, але це не позбавляє відбувається трепетности і ніжності, які так властиві балету.
У «меню» - роботи як визнаних «класиків» сучасного танцю так і молодих хореографів. Хто знає: може, після такого виконання і до них прийде популярність.
Цього разу королівські вечори проходили під тематикою «вибране». В одній програмі були зібрані найбільш цікаві та яскраві з усіх стацованних за п'ять років номерів, які виконувалися Іваном Васильєвим (Михайлівський театр), Марсело Гомесом (Американський театр балету), Гійомом Коте (Національний балет Канади), Денисом Матвієнком (Національна опера України) та Леонідом Сарафановим (Михайлівський театр).
Програма почалася з одноактного балету «For 4»,
який за кілька років проведення проекту став візитною карткою фестивалю. Це - свого роду красива демонстрація вмінь танцівників, і вона задає тон усьому вечору чоловічого балету.
Другим номером був балет Начо Дуато «Remanso».
Санкт-Петербург вже встиг добре познайомитися з його хореографією, і було дуже цікаво стежити за тим, що відбувається на сцені. Незвичайна фортепіанна музика Енріке Гранадос і «жива» хореографія Дуато створювали якусь подобу сюжету з одних почуттів, який захоплював глядача в світ танцювально-музичної гармонії. Її символізувала троянда, яка під час танцю переходила з рук в руки танцівників.
У другому відділенні
Леонід Сарафанов і Денис Матвієнко показали фрагмент з балету Едварда Клюга «Quatro».
Цей спектакль є їх власним проектом. Динамічна музика і цікава хореографія хоч і контрастували з іншими номерами, але дует здавався дещо вирваним з контексту того, що відбувається.
У цей вечір на сцені було представлено твір визнаного метра танцю модерн Ролана Петі «Пруст, або перебої серця».
Чуттєве па-де-де Мореля і Сен-Лу на музику Габріеля Форе нікого не залишило байдужим.
Несподівано ніжні лінії чоловічого танцю і напружена атмосфера протистояння героїв в поєднанні з деякою провокаційністю всього номера не могли не зачарувати глядача.
Два блискучих сольних номери
«Танець блаженних душ» і «Лабіринт самотності» у виконанні Дениса Матвієнка та Івана Васильєва
були в деякому сенсі об'єднані темою самотності, але з тією різницею, що герой «Танцю» давно з ним змирився, а герой «Лабіринту» - немає.
Завершився вечір балетом, створеним самими танцівниками: за хореографію відповідав Марсело Гомес, за музику - Гійом Коте. Це було щось на кшталт фінального акорду, прощання з обіцянкою повернутися ще не раз. І цього повернення все з нетерпінням чекатимуть ще цілий рік.
фотографії автора