Федорова Валентина 
У багатонаціональному Азербайджані 2016 рік оголошено Президентом Азербайджанської Республіки «Роком мультикультуралізму». Тому не випадково темою проходила в листопаді 2016 року Бакинської міжнародної театральної конференції став «Театр і мультикультуралізм».
Співпраця і пошук взаємодії в сфері культури, необхідність при цьому зберегти культурні відмінності, національну ідентичність, знайти способи паралельного існування культур, їх взаємного збагачення і розвитку стали сьогодні нагальною потребою. Про все це йшла розмова на конференції, що зібрала 150 учасників з 39 країн, зачитав 48 доповідей.
На конференції були присутні і представники авторитетних театральних організацій - Міжнародного інституту театру, Міжнародної асоціації театральних критиків, Міжнародної асоціації театрів для дітей та юнацтва, Міжнародного союзу лялькових театрів, Міжнародної асоціації театральних досліджень, Міжнародної асоціації музичних театрів та інших ...
Аслі Кіслал з Австрії розповіла про серію лекцій, організованих у Відні під назвою «Біженство, міграція, театр». Для артистів-мігрантів призначався проект «Допоможи мені влитися».
Павло Руднєв (Москва) проаналізував сучасні п'єси, де розповідається про життя емігрантів у великих чужих містах, гостро звучить тема втрати будинку, коренів, що зв'язують людину з минулим, родиною, родом.
Театральні фестивалі, що займають все більше місця в театральному процесі, розглядалися в доповіді Айдин Талибзаде (Азербайджан) і у виступі Анни Курінний (Україна). Айдин Талибзаде підкреслив, що сьогодні фестивалі все частіше стають самоцінним, існують для просування оригінальних театральних ідей. Але фестивальні вистави часто не зачіпають глядачів за живе, цікаві вузькому колу професіоналів.
Багато цікавого було і в виступах представників країн, де традиційно разом проживають різні народи.
Раджеш Кумар з Індії зауважив: «Чому нам потрібен мультикультуралізм в сучасному театральному мистецтві? Тому що ми люди, ми належимо до різних станів, релігійних груп, народам, а театр - НЕ сторонній спостерігач, він зароджується в нашому суспільстві ».
Анар Еркебай з Казахстану висловив цікаві міркування про відображення режисерами і акторами Казахстану національних особливостей, прийме національного життя і побуту на сцені. «Театри вже не затримують свою увагу на зображенні зовнішніх прикмет національного побуту, а більше досліджують зміст, національну значимість життя казахів, тим самим ще глибше осягають внутрішній світ людини».
Змістовним був і повідомлення Темура Рашидова з Узбекистану «Проблеми національної та регіональної ідентичності в культурі та мистецтві Центральної Азії». «В даний час на тлі функціонування кожної національної культури на більш високому рівні самосвідомості і інтенсифікації процесів взаємовпливу культур, перед діячами мистецтва відкриваються широкі перспективи взаємозбагачення на рівні стилістики, тематик, засобів вираження, що не скасовує приналежності до національної культури», - заявив доповідач.
Сьогодні взаємопроникнення культур дозволяє і зберігати національну своєрідність, і вливає «свіжу кров» в національні традиції.
Багато говорили представники самих різних країн про постановку світової драматургії, зокрема, Брехта, Беккета на сценах театрів різних країн, наприклад, Шрі Ланки. Про двомовність і тріязичіі драматургії (Крістелль Насан, Ліван). Про роботу режисерів з інших країн на національних сценах.
Відомий в світі турецька драматург Тунджер Джудженоглу закликав до пильної уваги до сучасної драматургії, яка відповідає сучасним проблемам і сподіванням глядача.
Цікаво, що свої доповіді представники країн, що раніше входили до складу СРСР, - казахи, українці, литовці, латиші, узбеки - читали російською мовою. Ще один приклад мультикультуралізму. Національна своєрідність жевріє, що не нівелюється, якщо користуєшся міжнародною мовою спілкування. Російська мова завжди зблизив народи, робив можливими і успішними міцніші комунікації.
Бакинська конференція стала важливим кроком в справі розвитку міжнародних театральних зв'язків. Такі зустрічі допомагають краще зрозуміти один одного, ставлять важливі питання, відповіді на які будуть шукати художники.
Три простору Азербайджану
Що ми в Росії знаємо про театральне Азербайджані? Майже нічого. Колись міцні зв'язки змінилися випадковими, хоча і радісними зустрічами.
За останні роки кілька разів приїжджав до Росії Азербайджанський державний театр російської драми імені Самеда Вургуна: в Ярославлі показали «Вовки та вівці» по А.Н. Островському, в Петербурзі - драму М.Ю. Лермонтова «Маскарад» і трагедію Ж. Расіна «Федра», в Москві - «Мусьє Жордан» за п'єсою класика азербайджанської літератури Мірзи Фатали Ахундзаде. Н а сцені Державного академічного Великого театру Росії неодноразово виступала балетна трупа Азербайджанського державного академічного театру опери та балету.
А тим часом в Азербайджані 26 активно працюючих театрів, проходять кілька великих театральних і музичних фестивалів.
Перше що вразило - Баку, де я опинилася вперше. Сучасні будівлі, спроектовані кращими світовими архітекторами. Красиві набережні. Дбайливо зберігається історичний центр, в якому ніби зупинився час. По-європейськи комфортно, по-східному ошатно, по-людськи дружньо, спокійно, привітно.
На наступний день вирушили в Шекі, де вдруге повинен був проходити Міжнародний театральний фестиваль. Так вийшло, що їхали ми далекою дорогою, майже весь день, але це дало можливість побачити Азербайджан не парадний, який справив враження, перш за все, чудовими дорогами. Проїжджали кілька міст і великих населених пунктів. Скрізь нові концертні зали, спортивні сучасні комплекси. Звичайно, коли швидко їдеш на хорошій машині по прекрасній дорозі, проблем не помітиш. Але я наголошую зовнішні прикмети життя Азербайджану, які дозволяють говорити про обнадійливі тенденції розвитку.
Хоча відкриття фестивалю відбулося в древньому Шеки, географія його цим прекрасним містом обмежувалося. Називається фестиваль «Три простору», тому що він проходить одночасно в різних куточках країни - в Шекі, в розташованому неподалік молодому місті мінгечаур і в самому Баку.
У фестивалі взяли участь театри Азербайджану: з Гянджі (Драматичний театр), Баку (Національний театр драми, Російський драматичний і Театр ляльок) і з самого Шекі. І гості з Росії, України, Грузії, Ірану, ОАЕ.
У старовинному Шекі близько 100 000 жителів. У цьому місті народився класик азербайджанської літератури Мірза Фатали Ахундзаде, будинок, де він провів дитинство, відремонтований, міститься в ідеальному стані. Поруч - літературний музей, де зберігаються раритети, особисті речі, книги, фотографії.
Ханський палац XVIII століття а вражає чудовою розписом, на якій квіткові візерунки, дивовижні птахи, батальні сцени. Культурні об'єкти відремонтовані і відреставровані, всюди відчувається справжня турбота про їх збереження.
У місті - прекрасний, нещодавно капітально відремонтований театр із залом на 300 місць, з зручними кріслами, сучасної сценою. Театр в Шекі люблять, на фестивальних показах аншлаги. Дуже важливо, що на прес-конференції, на відкритті і наступних спектаклях в залі був присутній глава виконавчої влади Шекинського району Ельхан Усубов, його заступник Заріна Джавадова, а значить, і керівники багатьох державних структур міста. Весь управлінський апарат відвідував спектаклі фестивалю. І це була не просто данина поваги, а глибока щира зацікавленість у розвитку культурного життя міста і просто любов до театру.
Після вистав Ельхан Усубов із задоволенням розмовляв з керівниками театрів, висловлював цікаві думки.
Відкривав фестиваль спектакль Національного театру драми з Баку «Мерці» за п'єсою Дж. Мамедкулізаде в постановці Азера Нейматова. Шекинских глядачі вперше познайомилися з цією постановкою. Цілком традиційна, трохи старомодна, вона підкуповувала виразністю, точністю прочитання сатиричного твору класика азербайджанської літератури і яскравими акторськими роботами. На вудку афериста шейха Насруллаха попалися всі жителі невеликого містечка. На сцені 18 чоловік, чоловіки різного віку та соціального стану. І що саме чудове, у кожного свій характер, манера поведінки. Неймовірно цікаво стежити за їх реакціями, оцінками ... Хочеться назвати імена деяких акторів: Нурадин Мехтіханли, Сабіра Мамедова, чарівну молоду актрису Хадіджа Наврузлу.
Театр з Гянджі звернувся до іншої п'єсою Мамедкулізаде, «Сборище божевільних» (постановка Ірад Гезалова), порадувавши глядача живий і змістовної трактуванням класичного твору.
Господарі фестивалю, актори Шекинського театру, зіграли спектакль «Вагіф» за драматичною поемою Самеда Вургуна про долю азербайджанського поета і державного діяча (режисер Мардан Фейзуллаев).
Бакинський театр ляльок показав спектакль Гурбана Масімова «Дзвінок», в центрі якого історія самотнього фронтовика, який слухає пісні військових років, згадує загиблих друзів, дістає ордена і згадує свою фронтову молодість. І відчайдушно чекає дуже важливого для нього дзвінка. Пронизлива, дуже сучасна історія, звернена до серця кожного, була високо оцінена Шекинских глядачами.
Подією фестивалю став показ в мінгечаур вистави Азербайджанського Російського драматичного театру ім. С. Вургуна, поставленого литовським режисером Йонас Вайткус за поемою Нізамі «Сім красунь», вперше в світі адаптованої до драматичній сцені. Цей спектакль з'явився на сцені театру в 2012 році за підтримки Міністерства культури і туризму Азербайджану в рамках державної програми розвитку театру 2009-2019 років. Понад шість десятків років на балетних сценах йде балет Кара Караєва «Сім красунь», але перенести на драматичну сцену глибокий філософський багатопланове твір Нізамі ніхто не наважувався.
Йонас Вайткус концентрує увагу глядача на особистості та шляхи духовного становлення Бахрама (Мурад Мамедов). Визначивши жанр спектаклю, як «меджліси танцюючих дервішів», він відводить роль оповідача і двигуна дії самому Нізамі (сильна робота Фуада Османова).
Роботи гостей демонстрували різні напрямки пошуків сучасного театру, хоча радикальних вистав в афіші не спостерігалося.
Одне з модних сьогодні напрямків - фізичний або пластичний, або хореографічний спектакль. Замість слова, діалогів і монологів - виразна візуальна картинка, фізичні руху, які виявляються точними і виразними, передають загальні емоційні стани. Іноді це буває глибоко, тонко і виразно, часом стає своєрідним пластичним коміксом. У будь-якому випадку такі спектаклі виграшні для фестивалів, так як не вимагають перекладу, зрозумілі будь публіці.
Театр з України (Харків) «Красиві квіти», організований випускниками харківського театрального інституту, показав спектакль «Жир» по лібрето І. Ключника - кумедні, дотепні, повчальні сценки, пронизані іронією, молодою енергією, покликані і розважити, і захопити, і спантеличити , що демонструють неабиякі вміння акторів.
Московський театр «Трікстер» очолює В'ячеслав Ігнатов, він же і один з авторів вистави «Частини тіла», пластично виразної притчі.
Цікаво виступили два колективи з Грузії.
Театр Молоді ім. Н. Думбадзе (Тбілісі) показав ляльковий спектакль по «Севільському цирульнику» Дж. Россіні (режисер Бесо Купреашвілі), зіграний на ... азербайджанською мовою. У театрі виконують цей спектакль на декількох мовах, в тому числі і на російській, в ігровій цікавій формі розповідаючи маленьким глядачам про оперу, про оперних термінах ... Прекрасне з'єднання художнього і просвітницького почав.
Драматичний театр ім. С. Ахметелі з Тбілісі показав спектакль «Гість і Господар» за казкою Важа Пшавелі в постановці Іраклія Гогія. Стильний спектакль поєднував строгість, скупість виразних засобів, скульптурну виразність мізансцен, яскраву театральну форму, музикальність, пронизливий дію і в ритмах, і в музичному виконанні на національних інструментах: частки, чунірі, фандурі, чіпоні.
Всім учасникам були вручені дипломи та пам'ятні символи. Фестиваль не є конкурсним. Він покликаний об'єднувати різні театральні культури в просторі мистецтва.
Фестиваль змусив багато про що задуматися. Чітка організація, прагнення включити в культурну театральну орбіту невеликі і віддалені від центру міста, такі, як Шеки, допомогти місцевим театру, активізувавши місцевих театралів, залучити нових глядачів - всі ці завдання вирішує фестиваль. І дуже важливо, що подібні культурні акції здійснюються в рамках державної програми підтримки театрів республіки.
Про сьогоднішній театральному Азербайджані, про досягнення та проблеми ми розмовляємо із заступником Міністра культури і туризму Азербайджану, доктор мистецтвознавства я Адалятом Максадовічем Велієвим, який приїхав на відкриття фестивалю. Багато про що він знає не з чуток, чимало років пропрацював директором-розпорядником Азербайджанського державного академічного національного драматичного театру і директором Державного російського драматичного театру. Тепер він курирує галузь в цілому.
Адалят Велієв:
В першу чергу, необхідно відзначити таку важливу подію, яким є прийнятий у 2006 році Президентом Азербайджану «Закон про театр». Більш того, в 2007 році вийшов Указ «Про вдосконалення театральної справи і поліпшення матеріально-технічної бази театрів».
Нарешті, в 2009 році затверджено 10-річна програма розвитку театру, в рамках якої був передбачений капітальний ремонт всіх державних театрів, а їх в республіці 26. Повністю відремонтовано 14 театрів з урахуванням сучасних вимог, європейських стандартів і технологій. У чотирьох театрів не було будівель, але тепер вони отримали юридичні адреси. Ще в чотирьох театрах проведено капітальний ремонт. І це не тільки в столиці, але і в багатьох регіонах країни. Пане Президенте особисто курирував багато проектів.
Існує відомий постулат: прекрасна будівля стане справжнім театром тільки тоді, коли в нього прийде глядач і побачить на сцені повноцінний спектакль! Необхідно відзначити, що за минулі роки з дня прийняття Державної програми, в країні повністю оновлений репертуар театрів за допомогою системи державних замовлень. За останнє десятиліття в театрах країни з'явилося близько тисячі нових вистав, 200 з яких поставлені за держзамовленням. Держава субсидує не тільки постановочні витрати, але і гонорари художньо-творчих груп.
В рамках Державної програми «Азербайджанський театр в 2009-2019 рр.» В національних театрах створені 13 театральних студій, які на 100% фінансуються з державного бюджету. Таким чином підтримується творчий потенціал талановитої молоді. Очевидна турбота держави про розвиток національного театру, його завтрашній день. Сьогоднішні студійці, можливо, в майбутньому будуть визначати напрямок розвитку азербайджанського сучасного театру.
В Азербайджані стали проводитися міжнародні театральні фестивалі. Уже вдруге пройшов фестиваль в Шекі. Наступний фестиваль відбудеться через два роки.
Планується проведення III Міжнародного лялькового фестивалю «Джиртдан».
У листопаді 2016 року в четвертий раз в Баку пройшла Міжнародна театральна конференція. І якщо в роботі першої конференції брали участь 55 діячів театру з 30 країн, то в цьому році конференції взяли участь більше 200 чоловік з 43 країн. Гості приїхали з усіх континентів світу.
Азербайджанська держава на чолі з Президентом підтримує і заохочує молодих акторів, а також ветеранів сцени. Багато артистів удостоєні почесних звань. 130 діячів мистецтва удостоєні стипендії в розмірі 500 манат, понад 100 відомих діячів культури і мистецтва отримують персональну пенсію в розмірі 1000 манат.
Молоді фахівці з числа технічного персоналу театрів - серед них художники, бутафори, звукорежисери - стажувалися в кращих європейських театрах.
В рамках держпрограми азербайджанські театри стали членами міжнародних театральних організацій. Державний театр ляльок став членом УНІМА, Театр юного глядача - АССІТЕЖ. Державний музичний театр увійшов до складу міжнародної асоціації музичних театрів. Театральні критики спілкуються з колегами, в цьому їм допомагає Міжнародний Інститут Театру. Відрадно, що азербайджанський театр інтегрований в світовий театральний процес.
Хотів би підкреслити той факт, що за останні 10 років азербайджанські театри побували на гастролях в 34 країнах світу. У той же час за останні роки в Азербайджані на гастролях побувало понад 120 зарубіжних колективів.
Азербайджан завжди був толерантною країною, історично у нас існують театри на мовах народів, що живуть в країні. Більше 90 років в Баку існує Азербайджанський Державний театр російської драми, що носить ім'я відомого азербайджанського поета Самеда Вургуна. Російські трупи є в Державному театрі ляльок ім. Абдулли Шаіга, Азербайджанському державному музичному театрі. Відрадно, що в азербайджанських середніх і вищих навчальних закладах вивчають російську мову. У Гахском районі функціонує грузинський театр, в Кусарском районі - лезгинський театр.
Більш ніж в 70 країнах світу було проведено Дні азербайджанської культури, що формують образ країни з древньою культурою і яскравими національними традиціями.
В рамках театральної програми ведеться активна видавнича діяльність. Видано двотомник «Антологія азербайджанської театру» і готується до друку тритомник «Енциклопедія азербайджанського театру». Створено мультимедійний портал «Азербайджанський театр - вчора, сьогодні, завтра».
У вересні цього року група молодих студентів з 15 чоловік приступила до навчання в Театральному інституті імені Б.В. Щукіна в Москві.
У 2017 році планується святкування 120-річчя Союзу Театральних Діячів Азербайджану.
10 березня Указом Президента Азербайджану щорічно святкується як День національного театру, але за традицією новий сезон у всіх театрах країни урочисто відкривається 15 вересня, коли практично всі театральні колективи збираються в одному з театрів країни.
Цього року новий 144 театральний сезон збігся з відкриттям в Шекі II Міжнародного фестивалю «Три простору». Упевнений, що фестиваль став чудовою нагодою демонстрації кращих досягнень як азербайджанських, так і зарубіжних театральних колективів ».
Фотогалерея
