5.2. Поняття і види автономії

Автономія - це надання частини держави, що відрізняється якимись географічними, національними (етнічними) або іншими особливостями певної форми самостійності. Автономії можуть існувати як в унітарній, так і в федеративній державі.

Автономії в основному побудовані за національною ознакою. Розрізняються два основних види національної автономії - національно-територіальна та національно-культурна. Національно - територіальна автономія утворюється в разі компактного проживання національних меншин на певній території.

Національно-культурна автономія зізнається в разі, коли національні меншини не займають якоїсь обмеженої території, а розташовані в межах держави. Національно-культурні автономії створюються у вигляді національних організацій. Згідно ст. 1 Федерального закону від 17 червня 1996 «Про національно-культурної автономії» національно-культурна автономія - це форма національно-культурного самовизначення, що представляє собою громадське об'єднання громадян Російської федерації, що відносять себе до певних етнічних спільнот, на основі їхньої добровільної самоорганізації з метою самостійного вирішення питань збереження самобутності, розвитку мови, освіти, національної культури.

Національно-територіальні автономії поділяються на політичні та адміністративні. Політична автономія передбачає можливість видання власних законів (іноді - конституції), наявність власних законодавчих і виконавчих органів, що володіють більш широкими повноваженнями, ніж органи просто адміністративно-територіальних одиниць. Адміністративна автономія не володіє елементами державності, однак враховуються національні особливості (викладання, видання газет, судочинство на національній мові, облік місцевих звичаїв у правовій сфері та т. П.).

.

назад