- «Похований велетень»
- «Драбина Якова»
- «Прості смертні»
- «Дитинство Ісуса»
- «Безбарвний Цкуру Тадзакі і роки його мандрів»
Інтелектуальна література - поняття абсолютно розмите, суб'єктивне і спірне. Що для одних може виявитися мало не одкровенням усього життя, інші сприймуть як бляклу і наївну пустушку. Та й повсюдний снобізм з уїдливо-поблажливим відтінком викликає алергію до всього, що вішає на себе ярлик «розумне». Тому подібний список - всього лише смаківщина, на об'єктивність не претендує. У пошуках самого кришесносного, хвилюючого, атмосферного і просто важливого ми знову звернулися до зібрання творів мережі магазинів «Читай-місто». Ось таким вийшов наш список того, що торкнеться не тільки серце, а й розум.
«Похований велетень»
- Кадзуо Ісігуро
Найсвіжіша твір британського постмодерніста японського походження. Кадзуо працює в своїй улюбленій манері, створюючи чергову казку-притчу в тужливих тонах. У центрі сюжету літня пара - Аксель і Беатриса - і їх подорож крізь середньовічну Англію в пошуках свого сина. Проблеми доставляють не лише вік і істоти з кельтської міфології, а й таємнича хмарь, що змушує забувати кожен прожитий час. За зовнішньою простотою і «фентезійного» ховається нескінченно сумний міркування про проблему людяності, можливості прощення і неминучості забуття. Туман зі сторінок книги перетікає в голови читачів, надовго залишаючись там у вигляді чарівно сумного присмаку.
«Драбина Якова»
- Людмила Улицька
Сімейна сага, настільки улюблена в російській культурі, в романі Людмили Улицької вийшла вкрай монументальної. Історія родини Осецької пронизує не тільки покоління, а й всю трагічну історію цілої країни. Це сакральний історичний екскурс в форматі особистісної драми. Роман відразу ж пірнає в 70-ті, в життя театральної художниці Нори, яка залишається буквально одна. Поступово, кільцеподібними рухами твір розширює легенду сім'ї, то опускаючись до революційних часів, то злітаючи до нашого часу. Сюжет, як і у всіх романах Улицької, десь збоку, акцент робиться на якихось начебто незначних, але таких важливих, ситуаціях, деталях, персонажах що розкривають всю суть епохи. Це якщо і не magnum opus Улицької, то щось дуже близьке.
«Прості смертні»
- Девід Мітчелл
Незмінний «мозаїчний» стиль Мітчелла в цей раз вийшов куди більш централізованим. Цим самим центром тяжіння стала головна героїня Холлі Сайкс. Від невеликого британського містечка повного неспокійною юності до старості в постапокаліптичній Ірландії читача проведе саме дивовижна доля Холлі, яка пов'язала різних персонажів і епохи, від чиїх облич і йде розповідь. «Прості смертні» виглядають багато і розкішно, від засніжених Альп до чистилища війни в Іраку відокремлюють буквально пара десятків сторінок. На жаль, жертвою масштабу стала та сама мила занудність Мітчелла і вражаюча інтимність «хмарного атласу», але в основі «Простих смертних» лежить все той же міркування про призначення, про перевагу душі над тілом. До речі про «Хмарному атласі»: в новому романі Мітчелла можна зустріти кілька досить значущих відсилань до його найпопулярнішою роботі. Крім того, з'явиться і доктор Марінус з «Тисячі осеней», що наштовхує на думку про однаковості всіх всесвітів Мітчелла.
«Дитинство Ісуса»
- Джон Максвелл Кутзее
Остання, на даний момент, робота нобелівського лауреата, політика і переконаного вегетаріанця Джона Кутзее. Належну репутацію роман отримав ще до свого виходу, після заяв Кутзее про бажання випустити твір з чистою обкладинкою, а назва помістити після самої останньої рядки, що повинно було, на думку автора, привести читачів в якусь ступінь потрясіння. Однак, роман вийшов все-таки з назвою, але навряд чи воно стало тим самим ключем до розгадки. Так, в книзі нескінченну кількість відсилань до Біблії, але їх видно і без настільки помітного назви. У вигаданому місті Новілле з'являється маленький хлопчик Давид, нічого не пам'ятає про своє походження (це взагалі характерна особливість жителів цього міста). У пошуках матері йому допомагає «заступник» Симон. Кутзее препарує не так навіть релігію (а весь роман, в принципі, і є одна велика алегорія на Євангелія), але всю людську натуру. Це зразок класичної філософської прози, що розкривається тільки на друге-третє прочитання. А назва що? Всього лише обманка ...
«Безбарвний Цкуру Тадзакі і роки його мандрів»
- Харукі Муракамі
Не раз в основу творів Муракамі лягали ті чи інші музичні твори. Літературний саундтрек. Цього разу крізь увесь твір звучати буде Ференц Ліст і його «Роки мандрів». І це, можливо, кращий опис роману. Типовий муракамовскій герой - середніх років чоловік з нескінченної рефлексією, непреривающімся пошуком сенсу і безмежної розгубленості. Основою його внутрішніх (та й зовнішніх) мандрівок стало якась загадкова подія, що терзає його душу вже 20 років. Пошуки відповіді призводять Цкуру до його вже майже забутим друзям. Вся дія приправлено містикою, міркуваннями про реальність і, як завжди, вкрай спірним фіналом. Муракамі вірний собі: він знову майстерно створює атмосферу меланхолійності і вислизає надії.
