Андрій Олексійович Аствацатуров (7 липня 1969 Ленінград) - російський філолог, письменник. Доцент кафедри Історії зарубіжних літератур СПбГУ, і. о. завідувача кафедри міждисциплінарних досліджень в області мов і літератури Факультету вільних мистецтв і наук СПбГУ, кандидат філологічних наук, член Спілки письменників Санкт-Петербурга.

У 1986 вступив на вечірнє відділення Ленінградського державного університету ім. Жданова (відділення англійської філології). З 1988 брав активну участь у студентському науковому житті. Займався під керівництвом проф. Ю. В. Ковальова та доц. А. А. Чамеева. У 1991 р захистив дипломну роботу на тему «Міф і дійсність в романі Дж. Джойса" Улісс "». Отримав диплом СПбДУ за фахом «англійська мова та література».

З 1991 по 1994 рр. займався в аспірантурі філологічного ф-ту СПбДУ під керівництвом проф. Ю.В. Ковальова. У 1995 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Літературно-критична теорія Т. С. Еліота і її естетична реалізація в поемі" Безплідна земля "». Кандидат філологічних наук (1996). У 2003 році Аствацатурова присвоєно вчене звання доцента.

З 1992 - постійний учасник наукових конференцій СПбГУ, МГУ, РАН, РДГУ

У 2000 - читав лекції в США (Бард-коледж). Друкувався в наукових збірниках і журналах ( «Новое литературное обозрение», «Вісник СПбГУ», «Вісник РГПУ», «Спотворення», «Філологічні науки» і ін.), А також співпрацював з міськими петербурзькими виданнями ( «Собака-ру», «Червоний», «Прочитання», «RIP» і ін.).

Автор близько 100 наукових статей, присвячених проблемам англійської та американської літератури XIX-XX ст. Автор численних передмов, коментарів до видань англомовної класики російською мовою (О. Уайльд, В. Вулф, Г. Міллер, Дж. Селінджер, К. Воннегут, Дж. Чивер, Дж. Апдайк).

З 2009 - постійний учасник міжнародних книжкових ярмарків і фестивалів в Москві, Санкт-Петербурзі, Пермі, Казані, Гельсінкі, Красноярську, Новосибірську, Талліні, Лондоні, Турині, Нью-Йорку, Единбурзі, Парижі.

Постійно виступає в якості експерта і консультанта на різних телеканалах і в радіопрограмах ( «РТР», «Культура», «СТО», «5 канал», «Санкт-Петербург», «Ехо Москви», «Радіо Марія»). Знімався у фільмах «Керель: то, що не зняв Р.В. Фассбіндер »(2004, реж .: Маруся Климова, Т. Фомічова),« Дві чи три речі »(2006, реж .: Н. Макаров).

Книга «Скунскамера» увійшла в шорт-лист премії ім. Довлатова, в шорт-лист премії «Нова словесність», шорт-лист премії «Топ-50», лонг-лист премій «Національний бестселер» і «Велика книга».

Аствацатуров А.А. на відео

Перша в історії вітчизняної філології наукова монографія, присвячена Генрі Міллера, культовому американському письменнику, знаменитому своїми скандальними романами «Тропік Рака» і «Тропік Козерога».

У книзі робиться спроба спростувати розхожі міфи про Міллера, які малюють його порнографом і сексистом, і представити його художником життя, надихати глибокими інтелектуальними пошуками.

Предметом аналізу в роботі є світогляд Генрі Міллера, розглянуте в контексті філософських теорій XIX-XX ст., А також романи «паризької трилогії»: «Тропік Рака», «Чорна весна» і «Тропік Козерога».

Співавтор: Бурова І.І., Сидорченко Л. В.

У навчальному посібнику, присвяченому історії розвитку англійської літератури XIX ст., Показані найважливіші закономірності літературного процесу в даний період, а також специфічні риси творчості майстрів літератури.

Сьогодні це найбільш повний у вітчизняному літературознавстві працю з даної проблеми, в ньому розглядається не тільки творчість авторів, докладно вивчаються в загальних курсах історії зарубіжної літератури XIX ст., Таких як Д.Г. Байрон, П.Б. Шеллі, В. Скотт, Ч. Діккенс, У.М. Теккерей, Т. Харді, О. Уайльд, а й інших письменників, наприклад У. Вордсворта, С. Т. Колриджа, Р. Сауті, А. Теннісона, Р. Браунінга, Т. Карлейля, Дж. Мередита, Д.Г. Россетті і ін., Без аналізу творів яких картина розвитку англійської літератури XIX в. була б неповною.

Дебютний роман Андрія Аствацатурова (професійного філолога, знавця Генрі Міллера, онука знаменитого радянського літературознавця В. М. Жирмунський) нагадує своєю інтонацією кращі сторінки Сергія Довлатова, Вуді Аллена і Павла Санаєва.

Герой-оповідач - пітерський «інтелігент в окулярах» - проводить читача по місцях свого пізньо-радянського дитинства та університетської юності, усюди зберігаючи гостру спостережливість, самоіронію і блискуче почуття гумору.

Книга Андрія Аствацатурова продовжує лінію, намічену їм в дебютному романі «Люди в голому».

Автор веде читача в подорож по Ленінграду-Петербургу, роблячи короткі зупинки в тих місцях, де проходили його дитинство і юність. Спогади переплітаються з життям за вікном, академічні знання стають частиною повсякденності.

Аствацатуров - чудовий оповідач, «російська Вуді Аллен», чиї короткі скетчі та літературні анекдоти, випадки з життя і замальовки з натури не раз змусять вас розсміятися.

У книзі робиться спроба піддати суттєвого переосмислення розтиражовані в літературознавстві канонічні уявлення про творчість видатних англійських і американських письменників, таких, як О. Уайльд, В. Вулф, Т. С. Еліот, Т. Фішер, Е. Хемінгуей, Г. Міллер, Дж . Д. Селінджер, Дж. Чивер, Дж. Апдайк і ін.

Запропоноване прочитання їхніх текстів як ухиляються від однозначної інтерпретації дає можливість читачеві відкрити непомічені раніше дослідницької думкою нові вектори літературної історії XX століття.

І тут особлива увага приділяється проблемам боротьби з літературною формою як з видом репресії, критичної стратегії тексту, відтворення в тексті руху безтілесної енергії і взаємини людини з оточуючими його речами.

У монографії, присвяченій творчості видатного англо-американського поета, теоретика літератури, культуролога Т.С. Еліота (1888-1965), вперше у вітчизняному літературознавстві докладно досліджуються проблеми його ранньої творчості і аналізується естетична теорія поезії, створена майстром.

Особлива увага приділяється поемі «Безплідна земля», принципам її внутрішньої побудови, основними темами і мотивами.

Для літературознавців, студентів-філологів, а також для всіх, хто цікавиться історією літератури.

Додати відгук