Російсько-українська виконавиця, яка виступає під псевдонімом Лоя, випустила свій дебютний однойменний альбом. Останнім часом при всій складності взаємовідносин між країнами в музичному раціоні російських і українських слухачів з'являється все більше спільних артистів, куди не плюнь в світі поп-музики - потрапиш або в українця, або в співака, тісно пов'язаного з цією країною.
Артистку звуть Ольга Засульська. Вона походить з музичної сім'ї. Мати і батько - професійні музиканти. В цілому ряді випадків це може стати «небезпечним» синдромом для молодого артиста, проте Ольга цілком відбулася як самостійна виконавиця і навіть перевершила в популярності своїх батьків, згадки про яких у всесвітній павутині все частіше пов'язані з їх дочкою.
Поп-музика - цех по виробництву «всенародних улюбленців» і широко відомих імен. Однак для більшості населення, хто не стежить за всіма перипетіями і величезним числом нових виконавців, популярна музика є світом випадкових асоціацій і «знайомих незнайомців», що в черговий раз підтверджується прикладом нашої сьогоднішньої героїні, співачки Лои. Ім'я «Лоя» далеко не всім виявиться знайомим і ще менше число зможуть згадати, що вона співає, а от чи варто тільки вимовити назву «5Sta Family», як реакція буде вже більш жвавою. Саме в лавах цього колективу розпочала свій шлях Лоя. Хіти цієї групи розривали хіт-паради, а назва звучала настільки часто, що не почути його було складно. І, нарешті, якщо проспівати рядок «Твій погляд, твій світ, який так мені потрібен», то у масового слухача моментально виникнуть знайомі асоціації, і він зрозуміє, що знає цю музику, навіть якщо не асоціює її з виконавцем. Так, так, це та сама Лоя, яка співала «Я буду для тебе завжди твоєї малятком». Цю пісню, як «розпізнавального знака» співачка включила в свій новий альбом «Лоя» під другим номером.
Ольга пішла з групи в 2011 році, і тільки тепер виконавиця проявилася в індивідуальній творчості і набрала достатню кількість музичного матеріалу. І ось тепер перед нами її дебютний сольник - «Лоя», в якому представлено 17 композицій. Це пісні різних років і різного ступеня популярності. Можна сказати, що цей альбом - своєрідний звіт про творчу діяльність. «Малятко» не єдиний відомий хіт на диску. Слухачі вітчизняної попси пізнають тут відразу кілька пісень, разом зі своїми колишніми колегами дівчина виконала відомий хіт «Навіщо», який закриває альбом. Однією з найбільш відомих пісень, які представляють Лою «як саму по собі», є композиція «Троянди темно-червоні», що стала надбанням хіт-парадів. У цій композиції, як і в багатьох інших піснях альбому, відчувається, що дівчина в сольній творчості, балансуючи між «танцювальної» і «ліричної» іпостасями поп-музики, робить вибір на користь останньої.
Коли стикаєшся з альбомами подібних виконавців, відчуваєш деяке замішання в спробі оцінити і зрозуміти особливості музики. Наша поп-культура періодично порціями видає нам «співаючих дівчаток», і недосвідчений слухач часом не дуже розуміє, чим одна відрізняється від іншої. Та й «попса» як музичний явище не дуже призначена для того, щоб проводити дефініції за звучанням. Тут, як уже було сказано, «розпізнавальними знаками» стають конкретні хіти. Слухаючи жіночі поп-альбоми, все частіше хочеться перефразувати відомого панк-музиканта А. Конвіссера і сказати «Попса і в Африці попса». Розбиратися в сортах попси дійсно справа не дуже вдячна, і про альбом Лои хочеться сказати, що це типова і дуже очікувана поп-музика. Проте, коли в умовах існування в рамках масової музики поряд зі здатністю «піаритися» і «робити продукт» проявляється природний талант і «творча самість» виконавця - це не залишається непоміченим. Лоя якраз такий випадок.
Варто зауважити, що виконавиця сама пише для себе пісні. В одному з інтерв'ю вона заявила, що не може виконувати чужий матеріал. Ця риса не є унікальною для вітчизняного світу «поп», але все ж виконання чужих, спеціально написаних «пісень-продуктів» залишається в порядку речей і загальноприйнятої норми. Авторське творчість в цьому сенсі може або погубити або підняти виконавця, але Лоя знайшла середній варіант. Вона створила дуже гармонійний продукт, що відповідає вимогам тусовки, що дозволило їй і не виділитися і не зганьбитися. Вона показала себе як здібний композитор і хороша мелодістка. В її піснях відчувається грамотний підхід до написання матеріалу. Також звертає на себе увагу «цілісність аранжувань», де використовуються різні музичні прийоми, звучать живі інструменти, зокрема, гітара і клавішні. При цьому пісні Лои самодостатні, автору-виконавиці вдалося не перейти грань і знайти цілком прийнятне «обрамлення» для своїх пісень. Це не той випадок, коли поп-виконавець представляє гідну по поєднанню слів і музики попсову пісню, що потрапила в недоладності їй музичну оболонку, що знаходиться не в своєму тілі. А таке буває досить часто.
Пісні Лои вже показали свою життєздатність в рамках хіт-парадів, і деяка частина вмісту альбому «Лоя» вже «прогриміла на всю Іванівську». Варто зауважити, що на диску є кілька хороших, але «Не хітових», фонових пісень. Наприклад, «Сіль». Ця композиція мені навіть чимось сподобалася, але я не думаю, що вона «жахне». Хоча з цим у виконавиці проблем поки не було. Її пісні звучать. І хочеться привітати співачку з виходом альбому, який, цілком можливо, великими літерами впише її ім'я у «всеросійський попсовий ідентифікатор», і її авторське творчість стане помітною частиною масової музики найближчих років.