1. Освіта [ правити | правити код ]
2. Служба в армії [ правити | правити код ]
3. телебачення [ правити | правити код ]
4. Пострадянський період [ правити | правити код ]
5. смерть [ правити | правити код ]

open wikipedia design.

Андрій Разбаш Ім'я при народженні Андрій Леонідович Разбаш Дата народження 15 грудня тисячу дев'ятсот п'ятьдесят два (1952-12-15) Місце народження Усть-Кара , Ненецький національний округ , Архангельська область , РРФСР , СРСР дата смерті 23 липня 2006 (2006-07-23) (53 роки) Місце смерті Громадянство СРСР СРСР → Росія Росія Рід діяльності телеоператор, режисер , телеведучий , телепродюсер , Відеоінженер, монтажер Батько Леонід Наумович Разбаш Мати Олександра Іллівна Іванова Дружина Тетяна Юріївна Борзова Тетяна Еріківна Іванова Альбіна Назимова Діти Ілля, Олександр, Андрій, Іван, Ксенія

Андрій Леонідович Разбаш ( 15 грудня тисячу дев'ятсот п'ятьдесят два , Усть-Кара , Ненецький національний округ , Архангельська область , СРСР - 23 липня 2006 , Москва , Росія ) - радянський і російський діяч телебачення , оператор , режисер , телеведучий , продюсер . Був одним із засновників [1] [2] незалежної телекомпанії « ВІD »(17,14%) [3] .

Народився 15 грудня 1952 року народження, в селищі Усть-Кара, Ненецького національного округу, Архангельської області.

Освіта [ правити | правити код ]

У 1977 закінчив Московський авіаційний інститут за фахом «радіоінженер».

Служба в армії [ правити | правити код ]

Два роки служив в ракетно-космічних військах, керуючи космічними апаратами різного призначення: супутниками-шпигунами і орбітальними станціями. Протягом півтора років - розробник спеціальної апаратури на військовому підприємстві; займався комп'ютерними програмами «розпізнавання образів». Йому п'ять разів пропонували перейти на роботу в КДБ, але кожен раз він відмовлявся [4] .

телебачення [ правити | правити код ]

Радянський період [ правити | правити код ]

У 1980 році звільнився в запас і прийшов в Телевізійний технічний центр «Останкіно», де по черзі працював відеоінженером, монтажером і телевізійним оператором.

У 1983-1984 роках працював у відділі відеозапису телевізійних програм на посаді старшого інженера апаратної відеозапису і монтажу. Брав безпосередню участь у записі і монтажі програм « молодіжній редакції ", таких як " Світ і молодь »,« Веселі хлопці », Різних музичних і розважальних програм.

У 1987 році створив трисерійний документальний фільм «Діти XX з'їзду» про покоління шістдесятників (в співавторстві з Леонідом Парфьоновим ) [5] , Потім, з початком виходу в ефір в жовтні програми « погляд »- асистент режисера, а потім режисер цієї програми [6] . він розповідав [7] : «Піком своєї кар'єри я вважаю посаду початківця режисера" Погляду "в 1987 році. Це була вершина і енергетично, і професійно - в сенсі впливу на навколишній світ ».

Андрій Разбаш в 1989 році познайомився з музикантами з групи « Агата Крісті »І зняв для них кліпи на дві пісні:« Наша правда »і« Віва, Кальман! » [8] .

Пострадянський період [ правити | правити код ]

У 1991 році став засновником і членом ради директорів телекомпаній «ВИД», продюсером і режисером першого телевізійного проекту спільно з «Wittle Communication» (США): міжнародний освітній телеміст між радянськими та американськими школярами - прямий ефір на 10 000 американських шкіл. ведучий з американської сторони - Том Брокау (АВС).

З 1992 року - генеральний директор телекомпаній «ВИД», директор творчого об'єднання «Експеримент» РДТРК «Останкіно» (перетворена Молодіжна редакція Центрального телебачення) і керував як директор та адміністратор творчими групами таких проектів, як КВН , « погляд »,« Поле Чудес »,« Тема »І ін. Разом з Владом Лістьєвим був продюсером програм « Зоряний час »І« Час пік ». Також він був голосом заставки телекомпанії ВІD.

У книзі " Влад Лістьєв. упереджений реквієм »зазначається [9] :

Перший «Мерседес» в компанії купили в складчину на 40-річний ювілей Разбаша. І на наступний день тачку угнали. Андрій на ній не прокотився жодного разу.

З 1993 по 1995 рік заступник голови РДТРК «Останкіно» , Відповідав за художнє мовлення першого каналу , Займався програмуванням кіновещанія, розважальних і спортивних програм, організацією трансляції чемпіонатів світу з футболу , Брав участь у запуску музичного проекту «Зірки в Кремлі».

Брав участь у створенні оригінальних проектів для державного телебачення - «Авто-шоу», «Екслібрис», «Програма - X», «Дело», «Людина тижня» [10] .

З виникненням ОРТ повернувся в телекомпанію «ВІD» [11] , З 1995 року - головний продюсер телекомпанії і з 1996 - паралельно ведучий програми « Час пік » [12] [13] .

Продюсер проектів « Вгадай мелодію »(ОРТ), капітал-шоу« Поле Чудес »(ОРТ),« Зоряний час »(ОРТ),« срібна куля »(ОРТ) з Віталієм Вульфом , « Тема »з Юлієм Гусманом , Автор ідеї проекту «Як це було» (ОРТ) [14] .

Продюсер 30-серійного фільму «Чеховські розповіді», присвяченого сторіччю Московського Художнього Академічного Театру ( ТВ-6 ), А також продюсер проектів « горище Фруттіс »(ОРТ) і« шукаю тебе »( РТР , потім ОРТ ) [14] .

У серпні-жовтні 1998 року був продюсером програм « Доброго ранку, Росія! » [15] і «1-я студія» на РТР [16] . Автор ідеї відродження традиції новорічних «Блакитних вогників» на телебаченні (під назвою « Блакитний вогник на Шаболовці »). У 2001 році організував власну продюсерську компанію «Крила-Медіа» [17] .

Разбаш все життя мріяв стати професійним льотчиком і час від часу літав на легких літаках [4] . Почасти ця мрія почала втілюватися, коли в 2001 році на «Первом канале» була запущена його авторська програма «Крила» [18] [19] , А в 2005 році програма переїхала на канал « зірка »Під назвою« Крила Батьківщини ». Разбаш був також автором і ведучим документальних проектів «Великий вибух» [20] [21] і «Створення світу» [22] .

У 2002 році продюсував реаліті-шоу «Гарем» ( СТС , 1 + 1 ) [23] .

Протягом шести випусків на «Первом канале» в 2005 році виходила його інша авторська програма - « Вибач! » [24] [25] . У тому ж році продюсував передачу «Немає проблем з доктором Курпатова» (телеканал « Домашній ») [26] .

У листопаді 2005 року став креативним директором телеканалу «Зірка» [27] [28] . Також знімався в рекламних роликах [29] [30] .

смерть [ правити | правити код ]

Помер на 54-му році життя від серцевого нападу в ніч на 23 липня 2006 року в Москві. Прощання відбулося 25 липня в храмі Вознесіння Господнього біля Нікітських воріт . Похований на ділянці № 44-б кладовища в Лайкова ( Одинцовский район ) Поряд з могилою матері [31] .

Дід Наум Разбаш був заступником головного редактора газети « гудок » [4] : «Так, перед війною: він був заступником головного в газеті" Гудок ", номенклатурної фігурою. Але євреєм ». Потім займав посаду головного редактора газети «Радянський Уелен» [32] ,.

Отець Леонід Наумович Разбаш (20 липня 1927 - 15 червня 2007 року) [30] був радистом на крайній Півночі .

Мав двох братів - єдиноутробного Анатолія (рід. 1952) і зведеного Олексія.

шлюби:

• перша дружина - Тетяна Юріївна Борзова (рід. 23 жовтня 1953), колишній прес-секретар Михайла Касьянова .
• друга дружина (незареєстрований шлюб) - Тетяна Еріківна Іванова, співробітник « Останкіно »(21 березня 1965 - 11 січня 2004 року) (померла від тромбоемболії в 2004 році) [33] .
• третя дружина - Альбіна Володимирівна Назимова (рід. 9 червня 1963) - вдова Владислава Лістьєва [34] .
• Оксана Володимирівна Мішонова (рід. 14 грудня 1972) - журналістка, громадський діяч, дитячий омбудсмен Московської області (з 22 грудня 2016). З нею він прожив останній рік свого життя.
  • Діти - сини Ілля (рід. 20 березня 1978), Олександр (рід. 30 грудня 1986), Андрій (нар. 6 серпня 1993) та Іван (нар. 23 грудня 2004), дочка Ксенія (рід. 1984).

1. ↑ Олександр Любимов
2. ↑ Діячі театру і кіно (а-л) Читальний зал 31 жовтня 2013 року.
3. ↑ телерадіокомпанії
4. ↑ 1 2 3 Поліна Орлова; Ірина Мак. Андрій Разбаш мріяв про дружину, яка буде готувати борщі і котлети (неопр.). Известия (28 липня 2006). Дата звернення 20 вересня 2017.
5. ↑ Їм є куди звалити // Газета «Музична правда» (Видавничий Дім «Новий Погляд»)
6. ↑ Андрій Разбаш був поетом телебачення (неопр.). НТВ (23 липня 2006).
7. ↑ Андрій Разбаш: Вся моя кар'єра спрямована на те, щоб приносити задоволення собі коханому ... :: PSYlive
8. ↑ "Viva, Kalman (Білий Клоун)" (муз. І сл. - В. Самойлов) (неопр.). Агата Крісті .
9. ↑ Завгородня, Дарина. «Влада Лістьєва вбили випадково! Його хотіли тільки налякати » (неопр.). Комсомольська правда (12 січня 2012). - Телевізор. Дата звернення 23 жовтня 2017. Читальний зал 11 лютого 2013 року.
10. ↑ Помер Андрій Разбаш (неопр.). Перший канал (23 липня 2006).
11. ↑ Телекомпанія ВИД вчора і сьогодні // Коммерсант , № 156 (874), 26 серпня 1995 р
12. ↑ ІНТЕРВ'Ю (неопр.). Ехо Москви (10 березня 1998).
13. ↑ "Це норма". Як Перший канал задавав тон вітчизняному ТБ (неопр.). Lenta.ru (1 квітня 2015).
14. ↑ 1 2 Помер телеведучий, режисер і продюсер Андрій Разбаш (неопр.). NEWSru.com (23 липня 2006).
15. ↑ МАРИНА МОГИЛЕВСЬКА: "МІЙ МАЙБУТНІЙ ЧОЛОВІК звільняти мене З ТВ" (неопр.). праця (26 січня 2001).
16. ↑ РТР: очі б наші не бачили (неопр.). Комсомольська правда (30 жовтня 1998).
17. ↑ Вбивство Влада Лістьєва залишається нерозкритим (неопр.). Леніздат.Ру (1 березня 2005).
18. ↑ РЕЙТИНГ телепреси. ГРУДЕНЬ-2001 І НОВОРІЧНА НІЧ-2002 (неопр.). Нова газета (14 січня 2002).
19. ↑ АНДРІЙ Разбаш: "ВИД" З ВИСОТИ (неопр.). Московський комсомолець (6 лютого 2003).
20. ↑ "Зірка привабливого щастя (неопр.). вогник (18 грудня 2005).
21. ↑ "ВЕЛИКИЙ ВИБУХ" НА ПЕРШОМУ (неопр.). Дни.ру (3 листопада 2003).
22. ↑ Програма ТВ [16 ноября, вторник ] (Неопр.). Коммерсант (16 листопада 2004). - «ПЕРШИЙ КАНАЛ 0.40" Новий день ":" Створення світу ". Фільм Андрія Разбаша ».
23. ↑ Андрій Разбаш: «Ми проживаємо кожен день, не розуміючи, що він - перший з решти» (неопр.). день (23 серпня 2002).
24. ↑ Зустріч була коротка (неопр.). Известия (8 липня 2005).
25. ↑ Політика і мораль стають екстремальними розвагами - Юрій Богомолов - "Новонароджені та покійні" - Російська газета - Навесні на телебаченні ста ... (неопр.). Дата звернення 31 березня 2013.
26. ↑ Хто керує Москвою. Андрій Курпатов, телевізійний продюсер (неопр.). Афіша (23 березня 2011).
27. ↑ перерваний політ (неопр.). Червона зірка (25 липня 2006).
28. ↑ Пам'яті Андрія Разбаша (неопр.). радіо Свобода (25 липня 2006).
29. ↑ Тітка Ася приїхала! (неопр.). Наша Версія (13 серпня 2007).
30. ↑ 1 2 Таємниця смерті Андрія Разбаша. Чому не витримало серце одного із засновників «виду», популярного телеведучого і продюсера передачі «Поле чудес»? (неопр.). Комсомольська правда (25 липня 2006).
31. ↑ Могила Андрія Леонідовича Разбаша.
32. ↑ «Андрій Разбаш: Мені було важко не стати злочинцем» « російська газета »- Тиждень № 3746 від 15 квітня 2005 року" Мій дід Наум Разбаш був заступником головного редактора дуже впливовою на той час газети «Гудок». Перед війною його, як і багатьох євреїв, представників інтелігенції, фактично вислали з Москви - перевели на Північ на посаду головного редактора газети «Радянський Уелен».
33. ↑ Сіретської частка Андрія Разбаша (Недоступна посилання)
34. ↑ Андрій + Альбіна (неопр.). Антена-Телесім (4 січня 1999).