1. Радимо, де ВИГІДНО вчитися фото УНІАН Ярослав ДМИТРЕНКО Часу для вибору подальшого місця навчання...
2. рентабельність освіти
3. зовнішні лідери
4. внутрішні лідери
5. Довідка «2000»
6. Радимо, де ВИГІДНО вчитися
7. голосуємо гаманцем
8. рентабельність освіти
9. зовнішні лідери
10. внутрішні лідери
11. Довідка «2000»
12. Радимо, де ВИГІДНО вчитися
13. голосуємо гаманцем
14. рентабельність освіти
15. зовнішні лідери
16. внутрішні лідери
17. Довідка «2000»
18. Радимо, де ВИГІДНО вчитися
19. голосуємо гаманцем
20. рентабельність освіти
21. зовнішні лідери
22. внутрішні лідери
23. Довідка «2000»
24. Радимо, де ВИГІДНО вчитися
25. голосуємо гаманцем
26. рентабельність освіти
27. зовнішні лідери
28. внутрішні лідери
29. Довідка «2000»
30. Радимо, де ВИГІДНО вчитися
31. голосуємо гаманцем
32. рентабельність освіти
33. зовнішні лідери
34. внутрішні лідери
35. Довідка «2000»
36. Радимо, де ВИГІДНО вчитися
37. голосуємо гаманцем
38. рентабельність освіти
39. зовнішні лідери
40. внутрішні лідери
41. Довідка «2000»
42. Радимо, де ВИГІДНО вчитися
43. голосуємо гаманцем
44. рентабельність освіти
45. зовнішні лідери
46. внутрішні лідери
47. Довідка «2000»

Радимо, де ВИГІДНО вчитися

фото УНІАН

Ярослав ДМИТРЕНКО

Часу для вибору подальшого місця навчання у випускників загальноосвітніх шкіл та їх батьків залишається все менше. Вже 3 червня тестом з хімії стартує кампанія зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Менш ніж за три тижні першого місяця літа абітурієнти повинні показати знання з української мови та літератури (5-6 червня), іноземним (8 червня) і російській (10 червня) мов, 12-13 червня на них чекає тестування з математики, 15-го - з географії, 17-го - з всесвітньої історії, 19-20 червня - з історії України, 22 червня - з фізики, 25-го - з біології. Останній іспит ЗНО 27 червня - зі світової літератури. На 4п11 липня призначено додаткова сесія для тих, хто з поважних причин не зміг взяти участі в оцінюванні своїх знань.

З 1 липня випускники зможуть подавати документи для вступу на денні факультети вузів, а на 1 серпня стануть відомі рейтингові списки абітурієнтів. Згідно з правилами вступу до вузів, опублікованими Міносвіти минулої осені, до 11 серпня навчальні заклади повинні визначитися зі списком студентів, які навчатимуться за рахунок держбюджету.

На початку квітня підлеглий Міносвіти Український центр незалежного оцінювання якості освіти повідомив, що в 2013 р до ЗНО буде допущено 322 430 осіб, приблизно чверть з яких - випускники шкіл минулих років. Уже відомо, що 67% абітурієнтів мають намір оцінити свої знання з чотирьох предметів (максимально можливої ​​їх кількості), 28% - за трьома, 6% складуть тести з двох, а 1,1% - по одному.

Така активність пов'язана з тим, що, як і в минулому році, абітурієнти зможуть подати документи для вступу відразу в п'ять вузів на три спеціальності одночасно. Для цього необхідно отримати в ході ЗНО не менше 140 балів з профільних і 124 бали - з непрофільних предметів. Ще по 20 додаткових балів можуть отримати випускники підготовчих курсів конкретного вузу і до 50 балів - призери всеукраїнських шкільних олімпіад.

Як правило, здаючи більше тестів, вчорашні школярі намагаються розширити ймовірність вступу до вузів і потрапити в число студентів, навчання яких оплачує держава.

Очікується, що в нинішньому році з держскарбниці вузам III-IV рівня акредитації на навчання майбутніх бакалаврів і магістрів буде виділено не менше 17,7 млрд. Грн. з урахуванням стипендій. Освоїти ці гроші зможуть понад півтори сотні державних вузів. В даний час навчання за рахунок бюджету в них проходять більше половини учнів, тобто приблизно 1,05 млн. студентів.

У минулому році Міносвіти оголосило про нову політику дотування вузів, яка полягає в тому, що близько 60% бюджетників повинні вчитися на технічних спеціальностях. Для цього була перекроєна структура держзамовлення. Зокрема, IT-фахівці отримали майже на чверть більше безкоштовних місць у вузах, ніж раніше.

Більше бюджетників з'явилося на напрямках, пов'язаних з кібернетикою і електронікою, радіотехнікою, енергетикою, машинобудуванням, металургією і обробкою металів, ракетно-космічною технікою та хімічними технологіями, авіаційної та транспортною інфраструктурою. Тоді як держзамовлення на економістів, менеджерів і підприємців зменшився. Очевидно, технічні спеціальності і в нинішньому році будуть користуватися підвищеною прихильністю чиновників Міносвіти, а значить, технічні вузи очікують і більший наплив абітурієнтів.

Зростуть цього року і грошові надходження від іноземних студентів, оскільки нові правила вступу до вузів не передбачають для іноземців можливості навчатися за держзамовленням. Раніше така можливість була. Зараз - тільки за контрактом. Місяць тому голова Міносвіти Дмитро Табачник повідомив, що українські вузи планують в цьому році отримати від навчання більше 60 тис. Іноземців 4,3 млрд. Грн. Більшість студентів приїжджають на навчання з країн СНД, Близького Сходу, Китаю і Африки. Однак, за даними Міносвіти, в нашій країні навчаються і 4 тис. Громадян ЄС.

У торішній екзаменаційної кампанії лідерами за кількістю заяв на вступ виявилися Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ), Львівський національний університет ім. Івана Франка (ЛНУ), Національний авіаційний університет (НАУ) і Національний університет «Львівська політехніка» (ЛПУ). За даними цих навчальних закладів, найбільший конкурс на вступ спостерігався в НАУ - 17 осіб на місце, КНУ - 14, ЛНУ - 13,5, ЛПУ - 12 і КПІ - 9 осіб.

В цілому по країні бажаючих вчитися за рахунок держави виявилося 4,59 людини на місце, в тому числі 7,74 - по найбільш поширеною в Україні програмою підготовки бакалаврів. При цьому кількість ліцензованих місць у вишах майже в два рази перевищувала кількість бажаючих. Тому всі, хто не потрапив до числа бюджетників, могли розпочати навчання на платній основі. Якщо, звичайно, фінансові можливості їм дозволяли.

голосуємо гаманцем

Більшість вузів повинні оголосити розцінки на контрактне навчання тільки до початку червня, на багато вже зараз вивісили свіжі прайси, а деякі їх не змінювали кілька останніх років. Ходіння по веб-сторінкам найбільших вузів і телефонне опитування членів приймальних комісій показали, що в середньому навчання в столиці обходиться студентам (а також їх батькам) в два рази дорожче, ніж в обласних центрах. Для багатьох ця обставина здасться дуже привабливим. Адже попри велику кількість університетів практично в кожному обласному центрі можна підшукати недорогий і якісний вуз. Пристойний ціновий розрив існує між технічними спеціальностями і професіями підвищеного попиту, до яких можна віднести правознавство, бізнес-менеджмент з посиленою підготовкою на іноземних мовах або поглиблене вивчення іноземних мов, а також екзотичні художні спеціальності на кшталт мистецтвознавець, режисер масових заходів, фахівець по рекламному менеджменту і т.д.

Так, вартість навчання в КПІ в цьому навчальному році (інженерно-фізичний, інженерно-хімічний, зварювальний, приладобудівний факультети і ін.) Для першокурсників складе від 12,3 тис. Грн. до 15,4 тис. грн. на рік.

В КНУ ім. Тараса Шевченка нові розцінки на навчання ще не встановлені. Але якщо орієнтуватися за минулий рік, то навчання інженерних спеціальностей на механіко-математичному, хімічному, радіофізичному та деяких інших факультетах обходилося в 10 тис. Грн. в рік і більше. А ось за професію перекладача або навчання в Інституті міжнародної інформації необхідно було викласти 25-30 тис. Грн.

Вартість навчання в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана на 2013-2014 навчальний рік була визначена ще в кінці лютого і складе 14,3-16,4 тис. Грн. Для порівняння: в приватному університеті «КРОК» навчання на спеціальності бухгалтерський облік і аудит в минулому році коштувало 11,4 тис. Грн., На напрямках міжнародний бізнес і міжнародна інформація - 14,4 тис. Грн., А з навчанням на англійській мові 17-19,4 тис. грн.

У приймальній комісії Могилянки повідомили «2000», що ціни на контракт скоро будуть оприлюднені, але не змогли сказати, чи зміняться вони в порівнянні з 2012 р Як би там не було, в минулому році навчання в НАУКМА коливалося від 12 тис. Грн. (хімія, фізика) до 28 тис. грн. - правознавство.

Це не набагато вище, ніж освітні послуги, які пропонує абітурієнтам ректор Київського національного інституту культури і мистецтв (КНик) Михайло Поплавський. У його вузі навчання за спеціальностями документознавство, культурологія, книгознавство обходиться студентам в 10,5 тис. Грн., Театрального мистецтва, музики і дизайну - до 15,7 тис. Грн, а кінотелеіскусству - 21 тис. Грн.

Приблизно стільки ж коштує навчання менеджменту і маркетингу реклами в київському приватному Інституті реклами (від 10,2 тис. Грн. На рік). А щоб стати дипломованим дизайнером, необхідно щорічно вносити в касу інституту 14 тис. Грн.

За ці гроші (14,5 тис. Грн.) Можна спробувати стати педіатром в найпрестижнішому медичному вузі країни - Національному медичному університеті ім. Богомольця. А навчання стоматолога в НМУ знаходиться на рівні кінокритика - 22,4 тис. Грн.

На цьому тлі порадував своєю любов'ю до прекрасного Львівський національний університет ім. Івана Франка. Вартість навчання тут на факультеті культури і мистецтв - менше 3 тис. Грн. Якщо це, звичайно, не помилка. Втім, геологічні, хімічні та математичні напрямки у Львові також досить демократичні - близько 5 тис. Грн. Економіка - 10,8 тис. Грн. Найдорожчий - факультет міжнародних відносин (правознавство та міжнародна економіка) - 21,4 тис. Грн.

З точки зору цінових особливостей вищої освіти досить цікавий Харків. Наприклад, навчання в Національному аерокосмічному університеті імені Жуковського (прославлений ХАІ) в цьому навчальному році, швидше за все, залишиться на рівні від 6 тис. Грн. в рік для технічних спеціальностей (авіаракетобудування, рухові установки і т.д.) до 7,5 тис. грн. - для економічних.

Трохи дорожче (від 6,5 тис. Грн. Для більшості спеціальностей, пов'язаних з автомобільним транспортом, дорожнім будівництвом і машинобудуванням, до 8,5 тис. Для логістики і управління дорожнім рухом) доведеться платити за навчання в Харківському національному автодорожньому університеті (в минулому не менш відомий ХАДІ).

Порівнянні з харківськими розцінки в дніпропетровському Національному гірничому університеті (НГУ). Для спеціальностей геологія, гірнича справа, переробка корисних копалин, автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології та деякі інші - від 6,25 тис. Грн., На економічних спеціальностях - до 9,5 тис. Грн., І 11,2 тис. Грн . - на правознавчих.

У Донецькому національному університеті найнижча вартість навчання на філологічному факультеті (українська та російська мова і література) - 7 тис. Грн. на рік. Однак навчання на факультеті іноземних мов обійдеться в два рази дорожче. За ціною це можна порівняти з економічними спеціальностями і правознавством.

Частково ажіотажний попит на іноземні мови пов'язаний з можливістю працевлаштування в українську компанію, що займається зовнішньоекономічною діяльністю, яка постачає свою продукцію за кордон або імпортера товари. Однак кілька років тому Державний інститут розвитку сім'ї та молоді провів соціологічне дослідження, яке показало, що майже 30% українських студентів після закінчення вузу планують назавжди залишити Україну через матеріальні труднощі або складнощів з реалізацією свого потенціалу, а ще 25% хотіли б поїхати за кордон на заробітки.

Схожі дані дає і минулорічний звіт Інституту Горшеніна за підсумками програми міжнародних соціологічних досліджень 2010-2011 рр. «Студенти - образ майбутнього», що проводилася в вузах Росії, України, Казахстану та Польщі. За його результатами після завершення навчання не хочуть міняти місце проживання близько половини казахів, близько 38% поляків, 31% росіян і лише 29% українців.

Міжнародна процедура рейтингування українських вузів, а точніше - її відсутність, говорить про те, що студенти або не цілком адекватно оцінюють власні можливості, або готові покласти на полицю дипломи і проміняти їх на низькокваліфіковану роботу за межами батьківщини. Але навіщо взагалі тоді вчитися?

рентабельність освіти

фото УНІАН

Ситуація на ринку освітніх послуг зараз дійсно не безхмарні. Скоріше навпаки. Якщо скористатися фразою класика про низах і верхах, то «низи» - школа - видають вузам все менш підготовлені кадри для навчання, а «верхи» - роботодавці - в силу різних причин стають все більш перебірливими. У цій ситуації багатьом представникам вищої школи нічого не залишається, як робити хорошу міну, активно запрошуючи абітурієнтів прийомами реклами і маркетингу і обіцяючи їм золоті гори.

Тим часом опубліковане в грудні минулого року дослідження якості природничо-математичної середньої освіти, яке з 1995 р раз в чотири роки проводиться в рамках проекту TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Study), показало, що українцям варто всерйоз задуматися про конкурентоспроможність підростаючого покоління .

В останньому такому дослідженні брали участь більше 600 тис. Школярів з 63 країн і 14 регіонів світу. Україна в ньому представляли 3378 восьмикласників з 148 загальноосвітніх шкіл з усіх куточків країни.

Найкращі результати українські учасники TIMSS показали в природознавчих дисциплінах (біологія, фізика, хімія, географія), набравши 501 бал з тисячі можливих. Це рівно на 1 бал вище середнього значення, встановленого авторами дослідження. Таким чином, Україна опинилася на 18-му місці з 42 країн. У першій десятці - Сінгапур (590 балів), Тайвань (564), Корея (560), Японія (558), Фінляндія (552), Словенія (543), Росія (542), Гонконг (535), Англія (533), США (525).

Більш високий результат, ніж українські школярі, показали також Угорщина, Австралія, Ізраїль, Литва, Нова Зеландія, Швеція та Італія. Позаду - Норвегія, Румунія, Македонія, Туреччина і учасники дослідження з країн Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.

З математикою наші школярі впоралися гірше, набравши 479 балів. Попереду - 18 держав. У тому числі Корея (613 балів), Сінгапур (611), Тайвань (609), Гонконг (586), Японія (570), Росія (539), Ізраїль (516), Фінляндія (514), США (509), Великобританія (507), Угорщина (505), Австралія (505), Словенія (505), Литва (505).

Якщо врахувати, що заповітні 500 балів не є середньоарифметичним значенням всіх країн-учасниць, а відображають «рівень знань, визначеному міжнародними експертами», то дані TIMSS повинні остудити гарячі голови, які мислять про інтелектуальні здібності підростаючого покоління українців виключно в найвищому ступені. Ну а якість викладання математичних наук у школах (як, втім, і природознавчих) має стурбувати інтелектуальну еліту.

Суперечлива ситуація спостерігається і на ринку праці. На початку нинішнього року найбільш затребуваним контингентом серед роботодавців були фахівці з продажу та клієнт-менеджери - 13% всіх розміщених на порталі rabota.ua оголошень про прийом на роботу.

Як правило, ці люди повинні мати досвід роботи і списком потенційних клієнтів, який допоможе заробити їх нової компанії. Найчастіше фахівці з продажу мають свої секрети і підходи до покупців, засновані на особистісних якостях і невербальних методах роботи, яким не навчають у звичайних вузах.

На другому місці в списку переваг влаштувалися фахівці з інтернет-технологіями. У них потребували 11% роботодавців. Ще 10% власників компаній хотіли б бачити в своїх рядах нових торгових працівників.

Дослідники ринку праці відзначають падіння попиту на постачальників, страхових працівників, перекладачів, а також на інженерів і технологів в деяких промислових галузях, зокрема в металургії.

Тому в найближчі роки випускників українських вузів очікують нелегкі часи. Їм належить не тільки підтвердити отримані теоретичні знання на практиці, а й придбати нові, щоб в найкоротші терміни адаптуватися до вимог роботодавців.

Як показує практика, найкраще це виходить ще з перших років навчання у студентів, котрі поєднували навчальну діяльність з трудовою та / або наукової практикою. Природно, розвантаження вагонів мало в чому допоможе майбутньому інженеру або економісту. Одним з основних критеріїв цінності вузу вважається його зв'язок з профільним виробництвом, наявність на території навчального закладу діє лабораторії або підприємства, де майбутній випускник набуває не тільки необхідні навички, а й зв'язку, а також репутацію.

Вища освіта є одним з найбільш важливих активів в житті сучасної людини. Більшість українців це прекрасно розуміють і намагаються дати своїм чадам надійний фундамент для майбутньої кар'єри, відкладаючи гроші на їх навчання. Не в останню чергу саме стараннями дбайливих батьків за роки незалежності чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. Населення в Україні збільшилася з 310 до 578 осіб.

Хоча багато роботодавців і стверджують, що вузівському диплому вони вважають за краще знання і кваліфікацію підопічних, дві третини роботодавців, які звертаються в рекрутингові компанії, все ж підшукують співробітників з вищою освітою. Чимало й тих, хто до цієї вимоги для здобувача роботи додає і обов'язкове знання англійської.

Тим часом відповідно до онлайн-ис-слідування, проведеного порталом robota.ua, спільно з тижневиком «Коментарі», якби у жителів України була можливість повторити свій студентський шлях, то лише 35% залишилися б вірні тій же професії і того ж вузу, 47 % опитаних вибрали б іншу професію і інший навчальний заклад, 11% освоювали б ту ж професію, але в вузі краще, а 2% українців взагалі відмовилися б від здобуття вищої освіти як не потрібного.

ЦІ дані говорять про ті, что за останні десятиліття на Сайти Вся праці відбуліся серйозні Зміни. Ланцюжок школа - вуз - виробництво була порушена, а учасники освітнього процесу - вузи, держава і студенти - грали власні партії, не пов'язані один з одним.

Державі було нема чого стимулювати якість навчального процесу, оскільки 90% промислової інфраструктури приватизовано. А значить, не треба піклуватися про закріплення кадрів на виробництві.

Вузи (державні і приватні) захопилися виробництвом липових дипломників. Державні навчальні заклади, яким бюджет компенсує витрати на навчання бюджетників, всіма силами намагаються довести їх до диплома, інакше цим вузам загрожує зниження держдотацій. Приватні вузи і так існують виключно за рахунок контрактників і не готові розлучатися з ними, оскільки будуть не в змозі підтримувати власну інфраструктуру і платити податки.

Додамо сюди непомірно розрослася мережа навчальних закладів - 823 ВНЗ, в тому числі 334 інституту, університету і академії III-IV рівнів акредитації, що випускають бакалаврів і магістрів. У багатьох європейських країнах вузів значно менше. А також ринкові відносини, які за останні два десятиліття активно проникли в інститутську середу в вигляді підношень викладачам, участі останніх в підготовці курсових і дипломних робіт за гроші студентів. І стане ясно, що за роки незалежності вищу освіту в країні неабияк знецінилося.

зовнішні лідери

Наочне підтвердження цього - кількість і місце українських вишів у міжнародних рейтингах. За підсумками минулого року в один з найвідоміших рейтингів 700 кращих університетів світу - QS World University Rankings, складанням якого з 2004 року займається британська освітня компанія Quacquarelli Symonds, потрапили тільки три українські виші - Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ) і Донецький національний університет (ДонНУ). КНУ виявився в шостий, а КПІ і ДонНУ - в сьомій сотні рейтингу. Для порівняння: Московський державний університет посів там 116-е місце.

У десятці переможців QS World University Rankings - Массачусетський технологічний інститут (США), університети Кембриджа (Великобританія), Гарварда (США), UCL (University College London), Оксфорда і Imperial College London (Великобританія), американські університети Єль, Чикаго і Прінстон, а також Caltech (Каліфорнійський інститут технологій).

Не потрапили українські вузи і в 500 кращих університетів світу за версією китайського університету Цзяо Тун - Academic Ranking of World Universities (ARWU). В останній редакції цього рейтингу, який складається з 2003 р, 17 з 20 університетів першої двадцятки представляють вузи зі США, а перше місце незмінно займає Гарвард. Серед європейських університетів лідирують Кембридж (5-е місце) і Оксфорд (10-е). Кращим азіатським університетом визнаний Токійський, який опинився на 20-му місці рейтингу.

На виправдання своєї «непомітності» на світовому рівні українські вузи можуть віднести систему оцінювання, в якій домінують репутація в міжнародній академічному середовищі, ставлення до вузів роботодавців - переважно транснаціональних компаній, індекс цитованості в міжнародних наукових виданнях, співвідношення кількості викладачів і студентів, а також кількість іноземних студентів і викладачів. У жодній з цих номінацій, крім співвідношення викладачів і студентів, вітчизняні вузи не в змозі змагатися з найбільшими американськими і європейськими університетами.

Щоб полегшити українським абітурієнтам орієнтацію в освітньому просторі, різні ділові видання країни, а також великі вітчизняні компанії вже кілька років складають власні рейтинги. Оцінку вузам в них, як правило, дають роботодавці і вчорашні випускники. Перші передають свій досвід прийому на роботу колишніх студентів і оцінюють придатність отриманих теоретичних знань на практиці, а другі - з висоти практичного досвіду оцінюють користь навчання і допомогу вузів в працевлаштуванні студентів.

внутрішні лідери

Найзначнішим рейтингом українських вузів, який складається шостий рік поспіль за підтримки компанії «Систем Кепітал Менеджмент» в рамках проекту «Сучасна освіта», є «Компас». У складанні останнього такого рейтингу брали участь 232 вузи, що займаються підготовкою фахівців за напрямами бізнес-економіка, будівництво-архітектура, правознавство, інтернет-технології та інженерно-технічні спеціальності. Оцінювали їх в цілому представники 1174 компаній (843 - як роботодавці і 331 - як експерти) і тисячі двісті два випускника ВНЗ.

Лідерами зведеного рейтингу «Компас-2013» виявилися вже відомі світовій спільноті Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (1-е місце) і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (2-е місце). Далі в десятці (в порядку убування) слідують Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний університет «Львівська політехніка», Донецький національний технічний університет, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет (Київ ), Національний транспортний університет (Київ) і Національний університет харчових технологій (Київ).

У порівнянні з минулим роком в лідируючій десятці «Компаса» ще більш закріпилися столичні вузи, вибивши з неї Національний гірничий університет (Дніпропетровськ) і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).

Можливо, і цей рейтинг українських вузів складно назвати всеосяжним. Адже його критерії не дозволяють об'єктивно оцінити підготовку українськими вузами філологів, істориків, соціологів, мистецтвознавців та інших гуманітаріїв. Проте важко назвати в Україні вищий навчальний заклад, який не випускає дипломованих менеджерів, економістів або правознавців. А сам факт відсутності в рейтингу «Компас» понад 30% вузів III-IV рівнів акредитації вельми показовий.

Якщо більше сотні навчальних закладів не горять бажанням отримати публічну оцінку своєї діяльності експертами та колишніми студентами, а представники найбільших роботодавців не можуть пригадати назв вузів, звідки до них влаштовуються випускники, це не робить їм честі. Але чи знають про це ті, хто незабаром буде з хвилюванням шукати своє ім'я в списках студентів-бюджетників або витрачати останні заощадження, щоб забезпечити своєму чаду пропуск в світлий світ науки і освіти?

Довідка «2000»

Київ: Більше сотні вузів вищих рівнів акредитації готують керівні кадри практично для всіх галузей народного господарства, безпеки і оборони. Гордість країни - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Києво-Могилянська академія, Національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет, Національний транспортний університет і багато інших.

Харків: 37 вузів III-IV рівнів акредитації, в тому числі 16 - з національним статусом. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна - найбільший центр освіти в Лівобережній Україні. Гордість Харкова Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» - єдиний вуз України, який здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційно-космічної галузі. Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба - один з найбільших центрів в колишньому Союзі з підготовки військових льотчиків і космонавтів. Харківський національний автомобільно-дорожній технічний університет (колишній ХАДІ) створював найшвидші на території СРСР гоночні автомобілі, а зараз працює над проектами екологічно чистого гібридного транспорту.

Львів: 23 ВНЗ III-IV рівнів акредитації, в тому числі 7 національних. Львів - найбільший центр науки і освіти Західної України. Провідні вузи - Львівський національний університет ім. І. Я. Франко і Національний університет «Львівська політехніка». Далеко за межами регіону відомі Львівська національна академія мистецтв, Академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного - провідний вищий навчальний заклад Міністерства оборони України.

Одеса: 17 вузів III-IV рівнів акредитації, 9 з них присвоєно статус національних. Життя міста нерозривно пов'язана з морем. Тому профільні вузи, такі як Одеська національна морська академія та Одеський національний морський університет, є провідними навчальними центрами з підготовки морських фахівців і портових інженерів. Одеська національна юридична академія - один з провідних вузів країни в області права.

Дніпропетровськ: 17 вузів III-IV рівнів акредитації. Наявність в регіоні покладів залізної руди зробило місто центром підготовки кадрів для гірничорудної (Національний гірничий університет) та металургійної (Національна металургійна академія України) промисловості. Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна - провідний вищий навчальний заклад з підготовки кадрів для залізниць України. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара знаменитий на весь світ підготовкою фахівців для ракетної промисловості.

Донецьк: Більше 20 вузів III-IV рівнів акредитації. Столиця Донбасу завжди славилася кадрами для гірничої промисловості та машинобудування. Зараз Донецький національний університет знаходиться серед 700 провідних університетів світу, а Донецький національний технічний університет входить в десятку кращих вузів України.

Запоріжжя: Центр українського автомобіле- і двигунобудування. Освіта за цими напрямками можна отримати в Запорізькому національному технічному університеті.

Миколаїв: Миколаївський національний аграрний університет вважається одним з кращих сільськогосподарських вузів країни. Традиції найбільших чорноморських верфей продовжує Національний університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова.

Севастополь: В 1996 році на базі колишнього військово-морського училища підводників був створений Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. Крім того, в Севастополі розташований Чорноморська філія Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Радимо, де ВИГІДНО вчитися

фото УНІАН

Ярослав ДМИТРЕНКО

Часу для вибору подальшого місця навчання у випускників загальноосвітніх шкіл та їх батьків залишається все менше. Вже 3 червня тестом з хімії стартує кампанія зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Менш ніж за три тижні першого місяця літа абітурієнти повинні показати знання з української мови та літератури (5-6 червня), іноземним (8 червня) і російській (10 червня) мов, 12-13 червня на них чекає тестування з математики, 15-го - з географії, 17-го - з всесвітньої історії, 19-20 червня - з історії України, 22 червня - з фізики, 25-го - з біології. Останній іспит ЗНО 27 червня - зі світової літератури. На 4п11 липня призначено додаткова сесія для тих, хто з поважних причин не зміг взяти участі в оцінюванні своїх знань.

З 1 липня випускники зможуть подавати документи для вступу на денні факультети вузів, а на 1 серпня стануть відомі рейтингові списки абітурієнтів. Згідно з правилами вступу до вузів, опублікованими Міносвіти минулої осені, до 11 серпня навчальні заклади повинні визначитися зі списком студентів, які навчатимуться за рахунок держбюджету.

На початку квітня підлеглий Міносвіти Український центр незалежного оцінювання якості освіти повідомив, що в 2013 р до ЗНО буде допущено 322 430 осіб, приблизно чверть з яких - випускники шкіл минулих років. Уже відомо, що 67% абітурієнтів мають намір оцінити свої знання з чотирьох предметів (максимально можливої ​​їх кількості), 28% - за трьома, 6% складуть тести з двох, а 1,1% - по одному.

Така активність пов'язана з тим, що, як і в минулому році, абітурієнти зможуть подати документи для вступу відразу в п'ять вузів на три спеціальності одночасно. Для цього необхідно отримати в ході ЗНО не менше 140 балів з профільних і 124 бали - з непрофільних предметів. Ще по 20 додаткових балів можуть отримати випускники підготовчих курсів конкретного вузу і до 50 балів - призери всеукраїнських шкільних олімпіад.

Як правило, здаючи більше тестів, вчорашні школярі намагаються розширити ймовірність вступу до вузів і потрапити в число студентів, навчання яких оплачує держава.

Очікується, що в нинішньому році з держскарбниці вузам III-IV рівня акредитації на навчання майбутніх бакалаврів і магістрів буде виділено не менше 17,7 млрд. Грн. з урахуванням стипендій. Освоїти ці гроші зможуть понад півтори сотні державних вузів. В даний час навчання за рахунок бюджету в них проходять більше половини учнів, тобто приблизно 1,05 млн. студентів.

У минулому році Міносвіти оголосило про нову політику дотування вузів, яка полягає в тому, що близько 60% бюджетників повинні вчитися на технічних спеціальностях. Для цього була перекроєна структура держзамовлення. Зокрема, IT-фахівці отримали майже на чверть більше безкоштовних місць у вузах, ніж раніше.

Більше бюджетників з'явилося на напрямках, пов'язаних з кібернетикою і електронікою, радіотехнікою, енергетикою, машинобудуванням, металургією і обробкою металів, ракетно-космічною технікою та хімічними технологіями, авіаційної та транспортною інфраструктурою. Тоді як держзамовлення на економістів, менеджерів і підприємців зменшився. Очевидно, технічні спеціальності і в нинішньому році будуть користуватися підвищеною прихильністю чиновників Міносвіти, а значить, технічні вузи очікують і більший наплив абітурієнтів.

Зростуть цього року і грошові надходження від іноземних студентів, оскільки нові правила вступу до вузів не передбачають для іноземців можливості навчатися за держзамовленням. Раніше така можливість була. Зараз - тільки за контрактом. Місяць тому голова Міносвіти Дмитро Табачник повідомив, що українські вузи планують в цьому році отримати від навчання більше 60 тис. Іноземців 4,3 млрд. Грн. Більшість студентів приїжджають на навчання з країн СНД, Близького Сходу, Китаю і Африки. Однак, за даними Міносвіти, в нашій країні навчаються і 4 тис. Громадян ЄС.

У торішній екзаменаційної кампанії лідерами за кількістю заяв на вступ виявилися Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ), Львівський національний університет ім. Івана Франка (ЛНУ), Національний авіаційний університет (НАУ) і Національний університет «Львівська політехніка» (ЛПУ). За даними цих навчальних закладів, найбільший конкурс на вступ спостерігався в НАУ - 17 осіб на місце, КНУ - 14, ЛНУ - 13,5, ЛПУ - 12 і КПІ - 9 осіб.

В цілому по країні бажаючих вчитися за рахунок держави виявилося 4,59 людини на місце, в тому числі 7,74 - по найбільш поширеною в Україні програмою підготовки бакалаврів. При цьому кількість ліцензованих місць у вишах майже в два рази перевищувала кількість бажаючих. Тому всі, хто не потрапив до числа бюджетників, могли розпочати навчання на платній основі. Якщо, звичайно, фінансові можливості їм дозволяли.

голосуємо гаманцем

Більшість вузів повинні оголосити розцінки на контрактне навчання тільки до початку червня, на багато вже зараз вивісили свіжі прайси, а деякі їх не змінювали кілька останніх років. Ходіння по веб-сторінкам найбільших вузів і телефонне опитування членів приймальних комісій показали, що в середньому навчання в столиці обходиться студентам (а також їх батькам) в два рази дорожче, ніж в обласних центрах. Для багатьох ця обставина здасться дуже привабливим. Адже попри велику кількість університетів практично в кожному обласному центрі можна підшукати недорогий і якісний вуз. Пристойний ціновий розрив існує між технічними спеціальностями і професіями підвищеного попиту, до яких можна віднести правознавство, бізнес-менеджмент з посиленою підготовкою на іноземних мовах або поглиблене вивчення іноземних мов, а також екзотичні художні спеціальності на кшталт мистецтвознавець, режисер масових заходів, фахівець по рекламному менеджменту і т.д.

Так, вартість навчання в КПІ в цьому навчальному році (інженерно-фізичний, інженерно-хімічний, зварювальний, приладобудівний факультети і ін.) Для першокурсників складе від 12,3 тис. Грн. до 15,4 тис. грн. на рік.

В КНУ ім. Тараса Шевченка нові розцінки на навчання ще не встановлені. Але якщо орієнтуватися за минулий рік, то навчання інженерних спеціальностей на механіко-математичному, хімічному, радіофізичному та деяких інших факультетах обходилося в 10 тис. Грн. в рік і більше. А ось за професію перекладача або навчання в Інституті міжнародної інформації необхідно було викласти 25-30 тис. Грн.

Вартість навчання в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана на 2013-2014 навчальний рік була визначена ще в кінці лютого і складе 14,3-16,4 тис. Грн. Для порівняння: в приватному університеті «КРОК» навчання на спеціальності бухгалтерський облік і аудит в минулому році коштувало 11,4 тис. Грн., На напрямках міжнародний бізнес і міжнародна інформація - 14,4 тис. Грн., А з навчанням на англійській мові 17-19,4 тис. грн.

У приймальній комісії Могилянки повідомили «2000», що ціни на контракт скоро будуть оприлюднені, але не змогли сказати, чи зміняться вони в порівнянні з 2012 р Як би там не було, в минулому році навчання в НАУКМА коливалося від 12 тис. Грн. (хімія, фізика) до 28 тис. грн. - правознавство.

Це не набагато вище, ніж освітні послуги, які пропонує абітурієнтам ректор Київського національного інституту культури і мистецтв (КНик) Михайло Поплавський. У його вузі навчання за спеціальностями документознавство, культурологія, книгознавство обходиться студентам в 10,5 тис. Грн., Театрального мистецтва, музики і дизайну - до 15,7 тис. Грн, а кінотелеіскусству - 21 тис. Грн.

Приблизно стільки ж коштує навчання менеджменту і маркетингу реклами в київському приватному Інституті реклами (від 10,2 тис. Грн. На рік). А щоб стати дипломованим дизайнером, необхідно щорічно вносити в касу інституту 14 тис. Грн.

За ці гроші (14,5 тис. Грн.) Можна спробувати стати педіатром в найпрестижнішому медичному вузі країни - Національному медичному університеті ім. Богомольця. А навчання стоматолога в НМУ знаходиться на рівні кінокритика - 22,4 тис. Грн.

На цьому тлі порадував своєю любов'ю до прекрасного Львівський національний університет ім. Івана Франка. Вартість навчання тут на факультеті культури і мистецтв - менше 3 тис. Грн. Якщо це, звичайно, не помилка. Втім, геологічні, хімічні та математичні напрямки у Львові також досить демократичні - близько 5 тис. Грн. Економіка - 10,8 тис. Грн. Найдорожчий - факультет міжнародних відносин (правознавство та міжнародна економіка) - 21,4 тис. Грн.

З точки зору цінових особливостей вищої освіти досить цікавий Харків. Наприклад, навчання в Національному аерокосмічному університеті імені Жуковського (прославлений ХАІ) в цьому навчальному році, швидше за все, залишиться на рівні від 6 тис. Грн. в рік для технічних спеціальностей (авіаракетобудування, рухові установки і т.д.) до 7,5 тис. грн. - для економічних.

Трохи дорожче (від 6,5 тис. Грн. Для більшості спеціальностей, пов'язаних з автомобільним транспортом, дорожнім будівництвом і машинобудуванням, до 8,5 тис. Для логістики і управління дорожнім рухом) доведеться платити за навчання в Харківському національному автодорожньому університеті (в минулому не менш відомий ХАДІ).

Порівнянні з харківськими розцінки в дніпропетровському Національному гірничому університеті (НГУ). Для спеціальностей геологія, гірнича справа, переробка корисних копалин, автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології та деякі інші - від 6,25 тис. Грн., На економічних спеціальностях - до 9,5 тис. Грн., І 11,2 тис. Грн . - на правознавчих.

У Донецькому національному університеті найнижча вартість навчання на філологічному факультеті (українська та російська мова і література) - 7 тис. Грн. на рік. Однак навчання на факультеті іноземних мов обійдеться в два рази дорожче. За ціною це можна порівняти з економічними спеціальностями і правознавством.

Частково ажіотажний попит на іноземні мови пов'язаний з можливістю працевлаштування в українську компанію, що займається зовнішньоекономічною діяльністю, яка постачає свою продукцію за кордон або імпортера товари. Однак кілька років тому Державний інститут розвитку сім'ї та молоді провів соціологічне дослідження, яке показало, що майже 30% українських студентів після закінчення вузу планують назавжди залишити Україну через матеріальні труднощі або складнощів з реалізацією свого потенціалу, а ще 25% хотіли б поїхати за кордон на заробітки.

Схожі дані дає і минулорічний звіт Інституту Горшеніна за підсумками програми міжнародних соціологічних досліджень 2010-2011 рр. «Студенти - образ майбутнього», що проводилася в вузах Росії, України, Казахстану та Польщі. За його результатами після завершення навчання не хочуть міняти місце проживання близько половини казахів, близько 38% поляків, 31% росіян і лише 29% українців.

Міжнародна процедура рейтингування українських вузів, а точніше - її відсутність, говорить про те, що студенти або не цілком адекватно оцінюють власні можливості, або готові покласти на полицю дипломи і проміняти їх на низькокваліфіковану роботу за межами батьківщини. Але навіщо взагалі тоді вчитися?

рентабельність освіти

фото УНІАН

Ситуація на ринку освітніх послуг зараз дійсно не безхмарні. Скоріше навпаки. Якщо скористатися фразою класика про низах і верхах, то «низи» - школа - видають вузам все менш підготовлені кадри для навчання, а «верхи» - роботодавці - в силу різних причин стають все більш перебірливими. У цій ситуації багатьом представникам вищої школи нічого не залишається, як робити хорошу міну, активно запрошуючи абітурієнтів прийомами реклами і маркетингу і обіцяючи їм золоті гори.

Тим часом опубліковане в грудні минулого року дослідження якості природничо-математичної середньої освіти, яке з 1995 р раз в чотири роки проводиться в рамках проекту TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Study), показало, що українцям варто всерйоз задуматися про конкурентоспроможність підростаючого покоління .

В останньому такому дослідженні брали участь більше 600 тис. Школярів з 63 країн і 14 регіонів світу. Україна в ньому представляли 3378 восьмикласників з 148 загальноосвітніх шкіл з усіх куточків країни.

Найкращі результати українські учасники TIMSS показали в природознавчих дисциплінах (біологія, фізика, хімія, географія), набравши 501 бал з тисячі можливих. Це рівно на 1 бал вище середнього значення, встановленого авторами дослідження. Таким чином, Україна опинилася на 18-му місці з 42 країн. У першій десятці - Сінгапур (590 балів), Тайвань (564), Корея (560), Японія (558), Фінляндія (552), Словенія (543), Росія (542), Гонконг (535), Англія (533), США (525).

Більш високий результат, ніж українські школярі, показали також Угорщина, Австралія, Ізраїль, Литва, Нова Зеландія, Швеція та Італія. Позаду - Норвегія, Румунія, Македонія, Туреччина і учасники дослідження з країн Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.

З математикою наші школярі впоралися гірше, набравши 479 балів. Попереду - 18 держав. У тому числі Корея (613 балів), Сінгапур (611), Тайвань (609), Гонконг (586), Японія (570), Росія (539), Ізраїль (516), Фінляндія (514), США (509), Великобританія (507), Угорщина (505), Австралія (505), Словенія (505), Литва (505).

Якщо врахувати, що заповітні 500 балів не є середньоарифметичним значенням всіх країн-учасниць, а відображають «рівень знань, визначеному міжнародними експертами», то дані TIMSS повинні остудити гарячі голови, які мислять про інтелектуальні здібності підростаючого покоління українців виключно в найвищому ступені. Ну а якість викладання математичних наук у школах (як, втім, і природознавчих) має стурбувати інтелектуальну еліту.

Суперечлива ситуація спостерігається і на ринку праці. На початку нинішнього року найбільш затребуваним контингентом серед роботодавців були фахівці з продажу та клієнт-менеджери - 13% всіх розміщених на порталі rabota.ua оголошень про прийом на роботу.

Як правило, ці люди повинні мати досвід роботи і списком потенційних клієнтів, який допоможе заробити їх нової компанії. Найчастіше фахівці з продажу мають свої секрети і підходи до покупців, засновані на особистісних якостях і невербальних методах роботи, яким не навчають у звичайних вузах.

На другому місці в списку переваг влаштувалися фахівці з інтернет-технологіями. У них потребували 11% роботодавців. Ще 10% власників компаній хотіли б бачити в своїх рядах нових торгових працівників.

Дослідники ринку праці відзначають падіння попиту на постачальників, страхових працівників, перекладачів, а також на інженерів і технологів в деяких промислових галузях, зокрема в металургії.

Тому в найближчі роки випускників українських вузів очікують нелегкі часи. Їм належить не тільки підтвердити отримані теоретичні знання на практиці, а й придбати нові, щоб в найкоротші терміни адаптуватися до вимог роботодавців.

Як показує практика, найкраще це виходить ще з перших років навчання у студентів, котрі поєднували навчальну діяльність з трудовою та / або наукової практикою. Природно, розвантаження вагонів мало в чому допоможе майбутньому інженеру або економісту. Одним з основних критеріїв цінності вузу вважається його зв'язок з профільним виробництвом, наявність на території навчального закладу діє лабораторії або підприємства, де майбутній випускник набуває не тільки необхідні навички, а й зв'язку, а також репутацію.

Вища освіта є одним з найбільш важливих активів в житті сучасної людини. Більшість українців це прекрасно розуміють і намагаються дати своїм чадам надійний фундамент для майбутньої кар'єри, відкладаючи гроші на їх навчання. Не в останню чергу саме стараннями дбайливих батьків за роки незалежності чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. Населення в Україні збільшилася з 310 до 578 осіб.

Хоча багато роботодавців і стверджують, що вузівському диплому вони вважають за краще знання і кваліфікацію підопічних, дві третини роботодавців, які звертаються в рекрутингові компанії, все ж підшукують співробітників з вищою освітою. Чимало й тих, хто до цієї вимоги для здобувача роботи додає і обов'язкове знання англійської.

Тим часом відповідно до онлайн-ис-слідування, проведеного порталом robota.ua, спільно з тижневиком «Коментарі», якби у жителів України була можливість повторити свій студентський шлях, то лише 35% залишилися б вірні тій же професії і того ж вузу, 47 % опитаних вибрали б іншу професію і інший навчальний заклад, 11% освоювали б ту ж професію, але в вузі краще, а 2% українців взагалі відмовилися б від здобуття вищої освіти як не потрібного.

ЦІ дані говорять про ті, что за останні десятиліття на Сайти Вся праці відбуліся серйозні Зміни. Ланцюжок школа - вуз - виробництво була порушена, а учасники освітнього процесу - вузи, держава і студенти - грали власні партії, не пов'язані один з одним.

Державі було нема чого стимулювати якість навчального процесу, оскільки 90% промислової інфраструктури приватизовано. А значить, не треба піклуватися про закріплення кадрів на виробництві.

Вузи (державні і приватні) захопилися виробництвом липових дипломників. Державні навчальні заклади, яким бюджет компенсує витрати на навчання бюджетників, всіма силами намагаються довести їх до диплома, інакше цим вузам загрожує зниження держдотацій. Приватні вузи і так існують виключно за рахунок контрактників і не готові розлучатися з ними, оскільки будуть не в змозі підтримувати власну інфраструктуру і платити податки.

Додамо сюди непомірно розрослася мережа навчальних закладів - 823 ВНЗ, в тому числі 334 інституту, університету і академії III-IV рівнів акредитації, що випускають бакалаврів і магістрів. У багатьох європейських країнах вузів значно менше. А також ринкові відносини, які за останні два десятиліття активно проникли в інститутську середу в вигляді підношень викладачам, участі останніх в підготовці курсових і дипломних робіт за гроші студентів. І стане ясно, що за роки незалежності вищу освіту в країні неабияк знецінилося.

зовнішні лідери

Наочне підтвердження цього - кількість і місце українських вишів у міжнародних рейтингах. За підсумками минулого року в один з найвідоміших рейтингів 700 кращих університетів світу - QS World University Rankings, складанням якого з 2004 року займається британська освітня компанія Quacquarelli Symonds, потрапили тільки три українські виші - Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ) і Донецький національний університет (ДонНУ). КНУ виявився в шостий, а КПІ і ДонНУ - в сьомій сотні рейтингу. Для порівняння: Московський державний університет посів там 116-е місце.

У десятці переможців QS World University Rankings - Массачусетський технологічний інститут (США), університети Кембриджа (Великобританія), Гарварда (США), UCL (University College London), Оксфорда і Imperial College London (Великобританія), американські університети Єль, Чикаго і Прінстон, а також Caltech (Каліфорнійський інститут технологій).

Не потрапили українські вузи і в 500 кращих університетів світу за версією китайського університету Цзяо Тун - Academic Ranking of World Universities (ARWU). В останній редакції цього рейтингу, який складається з 2003 р, 17 з 20 університетів першої двадцятки представляють вузи зі США, а перше місце незмінно займає Гарвард. Серед європейських університетів лідирують Кембридж (5-е місце) і Оксфорд (10-е). Кращим азіатським університетом визнаний Токійський, який опинився на 20-му місці рейтингу.

На виправдання своєї «непомітності» на світовому рівні українські вузи можуть віднести систему оцінювання, в якій домінують репутація в міжнародній академічному середовищі, ставлення до вузів роботодавців - переважно транснаціональних компаній, індекс цитованості в міжнародних наукових виданнях, співвідношення кількості викладачів і студентів, а також кількість іноземних студентів і викладачів. У жодній з цих номінацій, крім співвідношення викладачів і студентів, вітчизняні вузи не в змозі змагатися з найбільшими американськими і європейськими університетами.

Щоб полегшити українським абітурієнтам орієнтацію в освітньому просторі, різні ділові видання країни, а також великі вітчизняні компанії вже кілька років складають власні рейтинги. Оцінку вузам в них, як правило, дають роботодавці і вчорашні випускники. Перші передають свій досвід прийому на роботу колишніх студентів і оцінюють придатність отриманих теоретичних знань на практиці, а другі - з висоти практичного досвіду оцінюють користь навчання і допомогу вузів в працевлаштуванні студентів.

внутрішні лідери

Найзначнішим рейтингом українських вузів, який складається шостий рік поспіль за підтримки компанії «Систем Кепітал Менеджмент» в рамках проекту «Сучасна освіта», є «Компас». У складанні останнього такого рейтингу брали участь 232 вузи, що займаються підготовкою фахівців за напрямами бізнес-економіка, будівництво-архітектура, правознавство, інтернет-технології та інженерно-технічні спеціальності. Оцінювали їх в цілому представники 1174 компаній (843 - як роботодавці і 331 - як експерти) і 1202 випускника ВНЗ.

Лідерами зведеного рейтингу «Компас-2013» виявилися вже відомі світовій спільноті Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (1-е місце) і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (2-е місце). Далі в десятці (в порядку убування) слідують Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний університет «Львівська політехніка», Донецький національний технічний університет, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет (Київ ), Національний транспортний університет (Київ) і Національний університет харчових технологій (Київ).

У порівнянні з минулим роком в лідируючій десятці «Компаса» ще більш закріпилися столичні вузи, вибивши з неї Національний гірничий університет (Дніпропетровськ) і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).

Можливо, і цей рейтинг українських вузів складно назвати всеосяжним. Адже його критерії не дозволяють об'єктивно оцінити підготовку українськими вузами філологів, істориків, соціологів, мистецтвознавців та інших гуманітаріїв. Проте важко назвати в Україні вищий навчальний заклад, який не випускає дипломованих менеджерів, економістів або правознавців. А сам факт відсутності в рейтингу «Компас» понад 30% вузів III-IV рівнів акредитації вельми показовий.

Якщо більше сотні навчальних закладів не горять бажанням отримати публічну оцінку своєї діяльності експертами та колишніми студентами, а представники найбільших роботодавців не можуть пригадати назв вузів, звідки до них влаштовуються випускники, це не робить їм честі. Але чи знають про це ті, хто незабаром буде з хвилюванням шукати своє ім'я в списках студентів-бюджетників або витрачати останні заощадження, щоб забезпечити своєму чаду пропуск в світлий світ науки і освіти?

Довідка «2000»

Київ: Більше сотні вузів вищих рівнів акредитації готують керівні кадри практично для всіх галузей народного господарства, безпеки і оборони. Гордість країни - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Києво-Могилянська академія, Національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет, Національний транспортний університет і багато інших.

Харків: 37 вузів III-IV рівнів акредитації, в тому числі 16 - з національним статусом. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна - найбільший центр освіти в Лівобережній Україні. Гордість Харкова Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» - єдиний вуз України, який здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційно-космічної галузі. Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба - один з найбільших центрів в колишньому Союзі з підготовки військових льотчиків і космонавтів. Харківський національний автомобільно-дорожній технічний університет (колишній ХАДІ) створював найшвидші на території СРСР гоночні автомобілі, а зараз працює над проектами екологічно чистого гібридного транспорту.

Львів: 23 ВНЗ III-IV рівнів акредитації, в тому числі 7 національних. Львів - найбільший центр науки і освіти Західної України. Провідні вузи - Львівський національний університет ім. І. Я. Франко і Національний університет «Львівська політехніка». Далеко за межами регіону відомі Львівська національна академія мистецтв, Академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного - провідний вищий навчальний заклад Міністерства оборони України.

Одеса: 17 вузів III-IV рівнів акредитації, 9 з них присвоєно статус національних. Життя міста нерозривно пов'язана з морем. Тому профільні вузи, такі як Одеська національна морська академія та Одеський національний морський університет, є провідними навчальними центрами з підготовки морських фахівців і портових інженерів. Одеська національна юридична академія - один з провідних вузів країни в області права.

Дніпропетровськ: 17 вузів III-IV рівнів акредитації. Наявність в регіоні покладів залізної руди зробило місто центром підготовки кадрів для гірничорудної (Національний гірничий університет) та металургійної (Національна металургійна академія України) промисловості. Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна - провідний вищий навчальний заклад з підготовки кадрів для залізниць України. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара знаменитий на весь світ підготовкою фахівців для ракетної промисловості.

Донецьк: Більше 20 вузів III-IV рівнів акредитації. Столиця Донбасу завжди славилася кадрами для гірничої промисловості та машинобудування. Зараз Донецький національний університет знаходиться серед 700 провідних університетів світу, а Донецький національний технічний університет входить в десятку кращих вузів України.

Запоріжжя: Центр українського автомобіле- і двигунобудування. Освіта за цими напрямками можна отримати в Запорізькому національному технічному університеті.

Миколаїв: Миколаївський національний аграрний університет вважається одним з кращих сільськогосподарських вузів країни. Традиції найбільших чорноморських верфей продовжує Національний університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова.

Севастополь: В 1996 році на базі колишнього військово-морського училища підводників був створений Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. Крім того, в Севастополі розташований Чорноморська філія Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Радимо, де ВИГІДНО вчитися

фото УНІАН

Ярослав ДМИТРЕНКО

Часу для вибору подальшого місця навчання у випускників загальноосвітніх шкіл та їх батьків залишається все менше. Вже 3 червня тестом з хімії стартує кампанія зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Менш ніж за три тижні першого місяця літа абітурієнти повинні показати знання з української мови та літератури (5-6 червня), іноземним (8 червня) і російській (10 червня) мов, 12-13 червня на них чекає тестування з математики, 15-го - з географії, 17-го - з всесвітньої історії, 19-20 червня - з історії України, 22 червня - з фізики, 25-го - з біології. Останній іспит ЗНО 27 червня - зі світової літератури. На 4п11 липня призначено додаткова сесія для тих, хто з поважних причин не зміг взяти участі в оцінюванні своїх знань.

З 1 липня випускники зможуть подавати документи для вступу на денні факультети вузів, а на 1 серпня стануть відомі рейтингові списки абітурієнтів. Згідно з правилами вступу до вузів, опублікованими Міносвіти минулої осені, до 11 серпня навчальні заклади повинні визначитися зі списком студентів, які навчатимуться за рахунок держбюджету.

На початку квітня підлеглий Міносвіти Український центр незалежного оцінювання якості освіти повідомив, що в 2013 р до ЗНО буде допущено 322 430 осіб, приблизно чверть з яких - випускники шкіл минулих років. Уже відомо, що 67% абітурієнтів мають намір оцінити свої знання з чотирьох предметів (максимально можливої ​​їх кількості), 28% - за трьома, 6% складуть тести з двох, а 1,1% - по одному.

Така активність пов'язана з тим, що, як і в минулому році, абітурієнти зможуть подати документи для вступу відразу в п'ять вузів на три спеціальності одночасно. Для цього необхідно отримати в ході ЗНО не менше 140 балів з профільних і 124 бали - з непрофільних предметів. Ще по 20 додаткових балів можуть отримати випускники підготовчих курсів конкретного вузу і до 50 балів - призери всеукраїнських шкільних олімпіад.

Як правило, здаючи більше тестів, вчорашні школярі намагаються розширити ймовірність вступу до вузів і потрапити в число студентів, навчання яких оплачує держава.

Очікується, що в нинішньому році з держскарбниці вузам III-IV рівня акредитації на навчання майбутніх бакалаврів і магістрів буде виділено не менше 17,7 млрд. Грн. з урахуванням стипендій. Освоїти ці гроші зможуть понад півтори сотні державних вузів. В даний час навчання за рахунок бюджету в них проходять більше половини учнів, тобто приблизно 1,05 млн. студентів.

У минулому році Міносвіти оголосило про нову політику дотування вузів, яка полягає в тому, що близько 60% бюджетників повинні вчитися на технічних спеціальностях. Для цього була перекроєна структура держзамовлення. Зокрема, IT-фахівці отримали майже на чверть більше безкоштовних місць у вузах, ніж раніше.

Більше бюджетників з'явилося на напрямках, пов'язаних з кібернетикою і електронікою, радіотехнікою, енергетикою, машинобудуванням, металургією і обробкою металів, ракетно-космічною технікою та хімічними технологіями, авіаційної та транспортною інфраструктурою. Тоді як держзамовлення на економістів, менеджерів і підприємців зменшився. Очевидно, технічні спеціальності і в нинішньому році будуть користуватися підвищеною прихильністю чиновників Міносвіти, а значить, технічні вузи очікують і більший наплив абітурієнтів.

Зростуть цього року і грошові надходження від іноземних студентів, оскільки нові правила вступу до вузів не передбачають для іноземців можливості навчатися за держзамовленням. Раніше така можливість була. Зараз - тільки за контрактом. Місяць тому голова Міносвіти Дмитро Табачник повідомив, що українські вузи планують в цьому році отримати від навчання більше 60 тис. Іноземців 4,3 млрд. Грн. Більшість студентів приїжджають на навчання з країн СНД, Близького Сходу, Китаю і Африки. Однак, за даними Міносвіти, в нашій країні навчаються і 4 тис. Громадян ЄС.

У торішній екзаменаційної кампанії лідерами за кількістю заяв на вступ виявилися Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ), Львівський національний університет ім. Івана Франка (ЛНУ), Національний авіаційний університет (НАУ) і Національний університет «Львівська політехніка» (ЛПУ). За даними цих навчальних закладів, найбільший конкурс на вступ спостерігався в НАУ - 17 осіб на місце, КНУ - 14, ЛНУ - 13,5, ЛПУ - 12 і КПІ - 9 осіб.

В цілому по країні бажаючих вчитися за рахунок держави виявилося 4,59 людини на місце, в тому числі 7,74 - по найбільш поширеною в Україні програмою підготовки бакалаврів. При цьому кількість ліцензованих місць у вишах майже в два рази перевищувала кількість бажаючих. Тому всі, хто не потрапив до числа бюджетників, могли розпочати навчання на платній основі. Якщо, звичайно, фінансові можливості їм дозволяли.

голосуємо гаманцем

Більшість вузів повинні оголосити розцінки на контрактне навчання тільки до початку червня, на багато вже зараз вивісили свіжі прайси, а деякі їх не змінювали кілька останніх років. Ходіння по веб-сторінкам найбільших вузів і телефонне опитування членів приймальних комісій показали, що в середньому навчання в столиці обходиться студентам (а також їх батькам) в два рази дорожче, ніж в обласних центрах. Для багатьох ця обставина здасться дуже привабливим. Адже попри велику кількість університетів практично в кожному обласному центрі можна підшукати недорогий і якісний вуз. Пристойний ціновий розрив існує між технічними спеціальностями і професіями підвищеного попиту, до яких можна віднести правознавство, бізнес-менеджмент з посиленою підготовкою на іноземних мовах або поглиблене вивчення іноземних мов, а також екзотичні художні спеціальності на кшталт мистецтвознавець, режисер масових заходів, фахівець по рекламному менеджменту і т.д.

Так, вартість навчання в КПІ в цьому навчальному році (інженерно-фізичний, інженерно-хімічний, зварювальний, приладобудівний факультети і ін.) Для першокурсників складе від 12,3 тис. Грн. до 15,4 тис. грн. на рік.

В КНУ ім. Тараса Шевченка нові розцінки на навчання ще не встановлені. Але якщо орієнтуватися за минулий рік, то навчання інженерних спеціальностей на механіко-математичному, хімічному, радіофізичному та деяких інших факультетах обходилося в 10 тис. Грн. в рік і більше. А ось за професію перекладача або навчання в Інституті міжнародної інформації необхідно було викласти 25-30 тис. Грн.

Вартість навчання в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана на 2013-2014 навчальний рік була визначена ще в кінці лютого і складе 14,3-16,4 тис. Грн. Для порівняння: в приватному університеті «КРОК» навчання на спеціальності бухгалтерський облік і аудит в минулому році коштувало 11,4 тис. Грн., На напрямках міжнародний бізнес і міжнародна інформація - 14,4 тис. Грн., А з навчанням на англійській мові 17-19,4 тис. грн.

У приймальній комісії Могилянки повідомили «2000», що ціни на контракт скоро будуть оприлюднені, але не змогли сказати, чи зміняться вони в порівнянні з 2012 р Як би там не було, в минулому році навчання в НАУКМА коливалося від 12 тис. Грн. (хімія, фізика) до 28 тис. грн. - правознавство.

Це не набагато вище, ніж освітні послуги, які пропонує абітурієнтам ректор Київського національного інституту культури і мистецтв (КНик) Михайло Поплавський. У його вузі навчання за спеціальностями документознавство, культурологія, книгознавство обходиться студентам в 10,5 тис. Грн., Театрального мистецтва, музики і дизайну - до 15,7 тис. Грн, а кінотелеіскусству - 21 тис. Грн.

Приблизно стільки ж коштує навчання менеджменту і маркетингу реклами в київському приватному Інституті реклами (від 10,2 тис. Грн. На рік). А щоб стати дипломованим дизайнером, необхідно щорічно вносити в касу інституту 14 тис. Грн.

За ці гроші (14,5 тис. Грн.) Можна спробувати стати педіатром в найпрестижнішому медичному вузі країни - Національному медичному університеті ім. Богомольця. А навчання стоматолога в НМУ знаходиться на рівні кінокритика - 22,4 тис. Грн.

На цьому тлі порадував своєю любов'ю до прекрасного Львівський національний університет ім. Івана Франка. Вартість навчання тут на факультеті культури і мистецтв - менше 3 тис. Грн. Якщо це, звичайно, не помилка. Втім, геологічні, хімічні та математичні напрямки у Львові також досить демократичні - близько 5 тис. Грн. Економіка - 10,8 тис. Грн. Найдорожчий - факультет міжнародних відносин (правознавство та міжнародна економіка) - 21,4 тис. Грн.

З точки зору цінових особливостей вищої освіти досить цікавий Харків. Наприклад, навчання в Національному аерокосмічному університеті імені Жуковського (прославлений ХАІ) в цьому навчальному році, швидше за все, залишиться на рівні від 6 тис. Грн. в рік для технічних спеціальностей (авіаракетобудування, рухові установки і т.д.) до 7,5 тис. грн. - для економічних.

Трохи дорожче (від 6,5 тис. Грн. Для більшості спеціальностей, пов'язаних з автомобільним транспортом, дорожнім будівництвом і машинобудуванням, до 8,5 тис. Для логістики і управління дорожнім рухом) доведеться платити за навчання в Харківському національному автодорожньому університеті (в минулому не менш відомий ХАДІ).

Порівнянні з харківськими розцінки в дніпропетровському Національному гірничому університеті (НГУ). Для спеціальностей геологія, гірнича справа, переробка корисних копалин, автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології та деякі інші - від 6,25 тис. Грн., На економічних спеціальностях - до 9,5 тис. Грн., І 11,2 тис. Грн . - на правознавчих.

У Донецькому національному університеті найнижча вартість навчання на філологічному факультеті (українська та російська мова і література) - 7 тис. Грн. на рік. Однак навчання на факультеті іноземних мов обійдеться в два рази дорожче. За ціною це можна порівняти з економічними спеціальностями і правознавством.

Частково ажіотажний попит на іноземні мови пов'язаний з можливістю працевлаштування в українську компанію, що займається зовнішньоекономічною діяльністю, яка постачає свою продукцію за кордон або імпортера товари. Однак кілька років тому Державний інститут розвитку сім'ї та молоді провів соціологічне дослідження, яке показало, що майже 30% українських студентів після закінчення вузу планують назавжди залишити Україну через матеріальні труднощі або складнощів з реалізацією свого потенціалу, а ще 25% хотіли б поїхати за кордон на заробітки.

Схожі дані дає і минулорічний звіт Інституту Горшеніна за підсумками програми міжнародних соціологічних досліджень 2010-2011 рр. «Студенти - образ майбутнього», що проводилася в вузах Росії, України, Казахстану та Польщі. За його результатами після завершення навчання не хочуть міняти місце проживання близько половини казахів, близько 38% поляків, 31% росіян і лише 29% українців.

Міжнародна процедура рейтингування українських вузів, а точніше - її відсутність, говорить про те, що студенти або не цілком адекватно оцінюють власні можливості, або готові покласти на полицю дипломи і проміняти їх на низькокваліфіковану роботу за межами батьківщини. Але навіщо взагалі тоді вчитися?

рентабельність освіти

фото УНІАН

Ситуація на ринку освітніх послуг зараз дійсно не безхмарні. Скоріше навпаки. Якщо скористатися фразою класика про низах і верхах, то «низи» - школа - видають вузам все менш підготовлені кадри для навчання, а «верхи» - роботодавці - в силу різних причин стають все більш перебірливими. У цій ситуації багатьом представникам вищої школи нічого не залишається, як робити хорошу міну, активно запрошуючи абітурієнтів прийомами реклами і маркетингу і обіцяючи їм золоті гори.

Тим часом опубліковане в грудні минулого року дослідження якості природничо-математичної середньої освіти, яке з 1995 р раз в чотири роки проводиться в рамках проекту TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Study), показало, що українцям варто всерйоз задуматися про конкурентоспроможність підростаючого покоління .

В останньому такому дослідженні брали участь більше 600 тис. Школярів з 63 країн і 14 регіонів світу. Україна в ньому представляли 3378 восьмикласників з 148 загальноосвітніх шкіл з усіх куточків країни.

Найкращі результати українські учасники TIMSS показали в природознавчих дисциплінах (біологія, фізика, хімія, географія), набравши 501 бал з тисячі можливих. Це рівно на 1 бал вище середнього значення, встановленого авторами дослідження. Таким чином, Україна опинилася на 18-му місці з 42 країн. У першій десятці - Сінгапур (590 балів), Тайвань (564), Корея (560), Японія (558), Фінляндія (552), Словенія (543), Росія (542), Гонконг (535), Англія (533), США (525).

Більш високий результат, ніж українські школярі, показали також Угорщина, Австралія, Ізраїль, Литва, Нова Зеландія, Швеція та Італія. Позаду - Норвегія, Румунія, Македонія, Туреччина і учасники дослідження з країн Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.

З математикою наші школярі впоралися гірше, набравши 479 балів. Попереду - 18 держав. У тому числі Корея (613 балів), Сінгапур (611), Тайвань (609), Гонконг (586), Японія (570), Росія (539), Ізраїль (516), Фінляндія (514), США (509), Великобританія (507), Угорщина (505), Австралія (505), Словенія (505), Литва (505).

Якщо врахувати, що заповітні 500 балів не є середньоарифметичним значенням всіх країн-учасниць, а відображають «рівень знань, визначеному міжнародними експертами», то дані TIMSS повинні остудити гарячі голови, які мислять про інтелектуальні здібності підростаючого покоління українців виключно в найвищому ступені. Ну а якість викладання математичних наук у школах (як, втім, і природознавчих) має стурбувати інтелектуальну еліту.

Суперечлива ситуація спостерігається і на ринку праці. На початку нинішнього року найбільш затребуваним контингентом серед роботодавців були фахівці з продажу та клієнт-менеджери - 13% всіх розміщених на порталі rabota.ua оголошень про прийом на роботу.

Як правило, ці люди повинні мати досвід роботи і списком потенційних клієнтів, який допоможе заробити їх нової компанії. Найчастіше фахівці з продажу мають свої секрети і підходи до покупців, засновані на особистісних якостях і невербальних методах роботи, яким не навчають у звичайних вузах.

На другому місці в списку переваг влаштувалися фахівці з інтернет-технологіями. У них потребували 11% роботодавців. Ще 10% власників компаній хотіли б бачити в своїх рядах нових торгових працівників.

Дослідники ринку праці відзначають падіння попиту на постачальників, страхових працівників, перекладачів, а також на інженерів і технологів в деяких промислових галузях, зокрема в металургії.

Тому в найближчі роки випускників українських вузів очікують нелегкі часи. Їм належить не тільки підтвердити отримані теоретичні знання на практиці, а й придбати нові, щоб в найкоротші терміни адаптуватися до вимог роботодавців.

Як показує практика, найкраще це виходить ще з перших років навчання у студентів, котрі поєднували навчальну діяльність з трудовою та / або наукової практикою. Природно, розвантаження вагонів мало в чому допоможе майбутньому інженеру або економісту. Одним з основних критеріїв цінності вузу вважається його зв'язок з профільним виробництвом, наявність на території навчального закладу діє лабораторії або підприємства, де майбутній випускник набуває не тільки необхідні навички, а й зв'язку, а також репутацію.

Вища освіта є одним з найбільш важливих активів в житті сучасної людини. Більшість українців це прекрасно розуміють і намагаються дати своїм чадам надійний фундамент для майбутньої кар'єри, відкладаючи гроші на їх навчання. Не в останню чергу саме стараннями дбайливих батьків за роки незалежності чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. Населення в Україні збільшилася з 310 до 578 осіб.

Хоча багато роботодавців і стверджують, що вузівському диплому вони вважають за краще знання і кваліфікацію підопічних, дві третини роботодавців, які звертаються в рекрутингові компанії, все ж підшукують співробітників з вищою освітою. Чимало й тих, хто до цієї вимоги для здобувача роботи додає і обов'язкове знання англійської.

Тим часом відповідно до онлайн-ис-слідування, проведеного порталом robota.ua, спільно з тижневиком «Коментарі», якби у жителів України була можливість повторити свій студентський шлях, то лише 35% залишилися б вірні тій же професії і того ж вузу, 47 % опитаних вибрали б іншу професію і інший навчальний заклад, 11% освоювали б ту ж професію, але в вузі краще, а 2% українців взагалі відмовилися б від здобуття вищої освіти як не потрібного.

Ці дані говорять про те, що за останні десятиліття на ринку праці відбулися серйозні зміни. Ланцюжок школа - вуз - виробництво була порушена, а учасники освітнього процесу - вузи, держава і студенти - грали власні партії, не пов'язані один з одним.

Державі було нема чого стимулювати якість навчального процесу, оскільки 90% промислової інфраструктури приватизовано. А значить, не треба піклуватися про закріплення кадрів на виробництві.

Вузи (державні і приватні) захопилися виробництвом липових дипломників. Державні навчальні заклади, яким бюджет компенсує витрати на навчання бюджетників, всіма силами намагаються довести їх до диплома, інакше цим вузам загрожує зниження держдотацій. Приватні вузи і так існують виключно за рахунок контрактників і не готові розлучатися з ними, оскільки будуть не в змозі підтримувати власну інфраструктуру і платити податки.

Додамо сюди непомірно розрослася мережа навчальних закладів - 823 ВНЗ, в тому числі 334 інституту, університету і академії III-IV рівнів акредитації, що випускають бакалаврів і магістрів. У багатьох європейських країнах вузів значно менше. А також ринкові відносини, які за останні два десятиліття активно проникли в інститутську середу в вигляді підношень викладачам, участі останніх в підготовці курсових і дипломних робіт за гроші студентів. І стане ясно, що за роки незалежності вищу освіту в країні неабияк знецінилося.

зовнішні лідери

Наочне підтвердження цього - кількість і місце українських вишів у міжнародних рейтингах. За підсумками минулого року в один з найвідоміших рейтингів 700 кращих університетів світу - QS World University Rankings, складанням якого з 2004 року займається британська освітня компанія Quacquarelli Symonds, потрапили тільки три українські виші - Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ) і Донецький національний університет (ДонНУ). КНУ виявився в шостий, а КПІ і ДонНУ - в сьомій сотні рейтингу. Для порівняння: Московський державний університет посів там 116-е місце.

У десятці переможців QS World University Rankings - Массачусетський технологічний інститут (США), університети Кембриджа (Великобританія), Гарварда (США), UCL (University College London), Оксфорда і Imperial College London (Великобританія), американські університети Єль, Чикаго і Прінстон, а також Caltech (Каліфорнійський інститут технологій).

Не потрапили українські вузи і в 500 кращих університетів світу за версією китайського університету Цзяо Тун - Academic Ranking of World Universities (ARWU). В останній редакції цього рейтингу, який складається з 2003 р, 17 з 20 університетів першої двадцятки представляють вузи зі США, а перше місце незмінно займає Гарвард. Серед європейських університетів лідирують Кембридж (5-е місце) і Оксфорд (10-е). Кращим азіатським університетом визнаний Токійський, який опинився на 20-му місці рейтингу.

На виправдання своєї «непомітності» на світовому рівні українські вузи можуть віднести систему оцінювання, в якій домінують репутація в міжнародній академічному середовищі, ставлення до вузів роботодавців - переважно транснаціональних компаній, індекс цитованості в міжнародних наукових виданнях, співвідношення кількості викладачів і студентів, а також кількість іноземних студентів і викладачів. У жодній з цих номінацій, крім співвідношення викладачів і студентів, вітчизняні вузи не в змозі змагатися з найбільшими американськими і європейськими університетами.

Щоб полегшити українським абітурієнтам орієнтацію в освітньому просторі, різні ділові видання країни, а також великі вітчизняні компанії вже кілька років складають власні рейтинги. Оцінку вузам в них, як правило, дають роботодавці і вчорашні випускники. Перші передають свій досвід прийому на роботу колишніх студентів і оцінюють придатність отриманих теоретичних знань на практиці, а другі - з висоти практичного досвіду оцінюють користь навчання і допомогу вузів в працевлаштуванні студентів.

внутрішні лідери

Найзначнішим рейтингом українських вузів, який складається шостий рік поспіль за підтримки компанії «Систем Кепітал Менеджмент» в рамках проекту «Сучасна освіта», є «Компас». У складанні останнього такого рейтингу брали участь 232 вузи, що займаються підготовкою фахівців за напрямами бізнес-економіка, будівництво-архітектура, правознавство, інтернет-технології та інженерно-технічні спеціальності. Оцінювали їх в цілому представники 1174 компаній (843 - як роботодавці і 331 - як експерти) і 1202 випускника ВНЗ.

Лідерами зведеного рейтингу «Компас-2013» виявилися вже відомі світовій спільноті Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (1-е місце) і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (2-е місце). Далі в десятці (в порядку убування) слідують Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний університет «Львівська політехніка», Донецький національний технічний університет, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет (Київ ), Національний транспортний університет (Київ) і Національний університет харчових технологій (Київ).

У порівнянні з минулим роком в лідируючій десятці «Компаса» ще більш закріпилися столичні вузи, вибивши з неї Національний гірничий університет (Дніпропетровськ) і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).

Можливо, і цей рейтинг українських вузів складно назвати всеосяжним. Адже його критерії не дозволяють об'єктивно оцінити підготовку українськими вузами філологів, істориків, соціологів, мистецтвознавців та інших гуманітаріїв. Проте важко назвати в Україні вищий навчальний заклад, який не випускає дипломованих менеджерів, економістів або правознавців. А сам факт відсутності в рейтингу «Компас» понад 30% вузів III-IV рівнів акредитації вельми показовий.

Якщо більше сотні навчальних закладів не горять бажанням отримати публічну оцінку своєї діяльності експертами та колишніми студентами, а представники найбільших роботодавців не можуть пригадати назв вузів, звідки до них влаштовуються випускники, це не робить їм честі. Але чи знають про це ті, хто незабаром буде з хвилюванням шукати своє ім'я в списках студентів-бюджетників або витрачати останні заощадження, щоб забезпечити своєму чаду пропуск в світлий світ науки і освіти?

Довідка «2000»

Київ: Більше сотні вузів вищих рівнів акредитації готують керівні кадри практично для всіх галузей народного господарства, безпеки і оборони. Гордість країни - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Києво-Могилянська академія, Національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет, Національний транспортний університет і багато інших.

Харків: 37 вузів III-IV рівнів акредитації, в тому числі 16 - з національним статусом. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна - найбільший центр освіти в Лівобережній Україні. Гордість Харкова Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» - єдиний вуз України, який здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційно-космічної галузі. Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба - один з найбільших центрів в колишньому Союзі з підготовки військових льотчиків і космонавтів. Харківський національний автомобільно-дорожній технічний університет (колишній ХАДІ) створював найшвидші на території СРСР гоночні автомобілі, а зараз працює над проектами екологічно чистого гібридного транспорту.

Львів: 23 ВНЗ III-IV рівнів акредитації, в тому числі 7 національних. Львів - найбільший центр науки і освіти Західної України. Провідні вузи - Львівський національний університет ім. І. Я. Франко і Національний університет «Львівська політехніка». Далеко за межами регіону відомі Львівська національна академія мистецтв, Академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного - провідний вищий навчальний заклад Міністерства оборони України.

Одеса: 17 вузів III-IV рівнів акредитації, 9 з них присвоєно статус національних. Життя міста нерозривно пов'язана з морем. Тому профільні вузи, такі як Одеська національна морська академія та Одеський національний морський університет, є провідними навчальними центрами з підготовки морських фахівців і портових інженерів. Одеська національна юридична академія - один з провідних вузів країни в області права.

Дніпропетровськ: 17 вузів III-IV рівнів акредитації. Наявність в регіоні покладів залізної руди зробило місто центром підготовки кадрів для гірничорудної (Національний гірничий університет) та металургійної (Національна металургійна академія України) промисловості. Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна - провідний вищий навчальний заклад з підготовки кадрів для залізниць України. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара знаменитий на весь світ підготовкою фахівців для ракетної промисловості.

Донецьк: Більше 20 вузів III-IV рівнів акредитації. Столиця Донбасу завжди славилася кадрами для гірничої промисловості та машинобудування. Зараз Донецький національний університет знаходиться серед 700 провідних університетів світу, а Донецький національний технічний університет входить в десятку кращих вузів України.

Запоріжжя: Центр українського автомобіле- і двигунобудування. Освіта за цими напрямками можна отримати в Запорізькому національному технічному університеті.

Миколаїв: Миколаївський національний аграрний університет вважається одним з кращих сільськогосподарських вузів країни. Традиції найбільших чорноморських верфей продовжує Національний університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова.

Севастополь: В 1996 році на базі колишнього військово-морського училища підводників був створений Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. Крім того, в Севастополі розташований Чорноморська філія Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Радимо, де ВИГІДНО вчитися

фото УНІАН

Ярослав ДМИТРЕНКО

Часу для вибору подальшого місця навчання у випускників загальноосвітніх шкіл та їх батьків залишається все менше. Вже 3 червня тестом з хімії стартує кампанія зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Менш ніж за три тижні першого місяця літа абітурієнти повинні показати знання з української мови та літератури (5-6 червня), іноземним (8 червня) і російській (10 червня) мов, 12-13 червня на них чекає тестування з математики, 15-го - з географії, 17-го - з всесвітньої історії, 19-20 червня - з історії України, 22 червня - з фізики, 25-го - з біології. Останній іспит ЗНО 27 червня - зі світової літератури. На 4п11 липня призначено додаткова сесія для тих, хто з поважних причин не зміг взяти участі в оцінюванні своїх знань.

З 1 липня випускники зможуть подавати документи для вступу на денні факультети вузів, а на 1 серпня стануть відомі рейтингові списки абітурієнтів. Згідно з правилами вступу до вузів, опублікованими Міносвіти минулої осені, до 11 серпня навчальні заклади повинні визначитися зі списком студентів, які навчатимуться за рахунок держбюджету.

На початку квітня підлеглий Міносвіти Український центр незалежного оцінювання якості освіти повідомив, що в 2013 р до ЗНО буде допущено 322 430 осіб, приблизно чверть з яких - випускники шкіл минулих років. Уже відомо, що 67% абітурієнтів мають намір оцінити свої знання з чотирьох предметів (максимально можливої ​​їх кількості), 28% - за трьома, 6% складуть тести з двох, а 1,1% - по одному.

Така активність пов'язана з тим, що, як і в минулому році, абітурієнти зможуть подати документи для вступу відразу в п'ять вузів на три спеціальності одночасно. Для цього необхідно отримати в ході ЗНО не менше 140 балів з профільних і 124 бали - з непрофільних предметів. Ще по 20 додаткових балів можуть отримати випускники підготовчих курсів конкретного вузу і до 50 балів - призери всеукраїнських шкільних олімпіад.

Як правило, здаючи більше тестів, вчорашні школярі намагаються розширити ймовірність вступу до вузів і потрапити в число студентів, навчання яких оплачує держава.

Очікується, що в нинішньому році з держскарбниці вузам III-IV рівня акредитації на навчання майбутніх бакалаврів і магістрів буде виділено не менше 17,7 млрд. Грн. з урахуванням стипендій. Освоїти ці гроші зможуть понад півтори сотні державних вузів. В даний час навчання за рахунок бюджету в них проходять більше половини учнів, тобто приблизно 1,05 млн. студентів.

У минулому році Міносвіти оголосило про нову політику дотування вузів, яка полягає в тому, що близько 60% бюджетників повинні вчитися на технічних спеціальностях. Для цього була перекроєна структура держзамовлення. Зокрема, IT-фахівці отримали майже на чверть більше безкоштовних місць у вузах, ніж раніше.

Більше бюджетників з'явилося на напрямках, пов'язаних з кібернетикою і електронікою, радіотехнікою, енергетикою, машинобудуванням, металургією і обробкою металів, ракетно-космічною технікою та хімічними технологіями, авіаційної та транспортною інфраструктурою. Тоді як держзамовлення на економістів, менеджерів і підприємців зменшився. Очевидно, технічні спеціальності і в нинішньому році будуть користуватися підвищеною прихильністю чиновників Міносвіти, а значить, технічні вузи очікують і більший наплив абітурієнтів.

Зростуть цього року і грошові надходження від іноземних студентів, оскільки нові правила вступу до вузів не передбачають для іноземців можливості навчатися за держзамовленням. Раніше така можливість була. Зараз - тільки за контрактом. Місяць тому голова Міносвіти Дмитро Табачник повідомив, що українські вузи планують в цьому році отримати від навчання більше 60 тис. Іноземців 4,3 млрд. Грн. Більшість студентів приїжджають на навчання з країн СНД, Близького Сходу, Китаю і Африки. Однак, за даними Міносвіти, в нашій країні навчаються і 4 тис. Громадян ЄС.

У торішній екзаменаційної кампанії лідерами за кількістю заяв на вступ виявилися Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ), Львівський національний університет ім. Івана Франка (ЛНУ), Національний авіаційний університет (НАУ) і Національний університет «Львівська політехніка» (ЛПУ). За даними цих навчальних закладів, найбільший конкурс на вступ спостерігався в НАУ - 17 осіб на місце, КНУ - 14, ЛНУ - 13,5, ЛПУ - 12 і КПІ - 9 осіб.

В цілому по країні бажаючих вчитися за рахунок держави виявилося 4,59 людини на місце, в тому числі 7,74 - по найбільш поширеною в Україні програмою підготовки бакалаврів. При цьому кількість ліцензованих місць у вишах майже в два рази перевищувала кількість бажаючих. Тому всі, хто не потрапив до числа бюджетників, могли розпочати навчання на платній основі. Якщо, звичайно, фінансові можливості їм дозволяли.

голосуємо гаманцем

Більшість вузів повинні оголосити розцінки на контрактне навчання тільки до початку червня, на багато вже зараз вивісили свіжі прайси, а деякі їх не змінювали кілька останніх років. Ходіння по веб-сторінкам найбільших вузів і телефонне опитування членів приймальних комісій показали, що в середньому навчання в столиці обходиться студентам (а також їх батькам) в два рази дорожче, ніж в обласних центрах. Для багатьох ця обставина здасться дуже привабливим. Адже попри велику кількість університетів практично в кожному обласному центрі можна підшукати недорогий і якісний вуз. Пристойний ціновий розрив існує між технічними спеціальностями і професіями підвищеного попиту, до яких можна віднести правознавство, бізнес-менеджмент з посиленою підготовкою на іноземних мовах або поглиблене вивчення іноземних мов, а також екзотичні художні спеціальності на кшталт мистецтвознавець, режисер масових заходів, фахівець по рекламному менеджменту і т.д.

Так, вартість навчання в КПІ в цьому навчальному році (інженерно-фізичний, інженерно-хімічний, зварювальний, приладобудівний факультети і ін.) Для першокурсників складе від 12,3 тис. Грн. до 15,4 тис. грн. на рік.

В КНУ ім. Тараса Шевченка нові розцінки на навчання ще не встановлені. Але якщо орієнтуватися за минулий рік, то навчання інженерних спеціальностей на механіко-математичному, хімічному, радіофізичному та деяких інших факультетах обходилося в 10 тис. Грн. в рік і більше. А ось за професію перекладача або навчання в Інституті міжнародної інформації необхідно було викласти 25-30 тис. Грн.

Вартість навчання в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана на 2013-2014 навчальний рік була визначена ще в кінці лютого і складе 14,3-16,4 тис. Грн. Для порівняння: в приватному університеті «КРОК» навчання на спеціальності бухгалтерський облік і аудит в минулому році коштувало 11,4 тис. Грн., На напрямках міжнародний бізнес і міжнародна інформація - 14,4 тис. Грн., А з навчанням на англійській мові 17-19,4 тис. грн.

У приймальній комісії Могилянки повідомили «2000», що ціни на контракт скоро будуть оприлюднені, але не змогли сказати, чи зміняться вони в порівнянні з 2012 р Як би там не було, в минулому році навчання в НАУКМА коливалося від 12 тис. Грн. (хімія, фізика) до 28 тис. грн. - правознавство.

Це не набагато вище, ніж освітні послуги, які пропонує абітурієнтам ректор Київського національного інституту культури і мистецтв (КНик) Михайло Поплавський. У його вузі навчання за спеціальностями документознавство, культурологія, книгознавство обходиться студентам в 10,5 тис. Грн., Театрального мистецтва, музики і дизайну - до 15,7 тис. Грн, а кінотелеіскусству - 21 тис. Грн.

Приблизно стільки ж коштує навчання менеджменту і маркетингу реклами в київському приватному Інституті реклами (від 10,2 тис. Грн. На рік). А щоб стати дипломованим дизайнером, необхідно щорічно вносити в касу інституту 14 тис. Грн.

За ці гроші (14,5 тис. Грн.) Можна спробувати стати педіатром в найпрестижнішому медичному вузі країни - Національному медичному університеті ім. Богомольця. А навчання стоматолога в НМУ знаходиться на рівні кінокритика - 22,4 тис. Грн.

На цьому тлі порадував своєю любов'ю до прекрасного Львівський національний університет ім. Івана Франка. Вартість навчання тут на факультеті культури і мистецтв - менше 3 тис. Грн. Якщо це, звичайно, не помилка. Втім, геологічні, хімічні та математичні напрямки у Львові також досить демократичні - близько 5 тис. Грн. Економіка - 10,8 тис. Грн. Найдорожчий - факультет міжнародних відносин (правознавство та міжнародна економіка) - 21,4 тис. Грн.

З точки зору цінових особливостей вищої освіти досить цікавий Харків. Наприклад, навчання в Національному аерокосмічному університеті імені Жуковського (прославлений ХАІ) в цьому навчальному році, швидше за все, залишиться на рівні від 6 тис. Грн. в рік для технічних спеціальностей (авіаракетобудування, рухові установки і т.д.) до 7,5 тис. грн. - для економічних.

Трохи дорожче (від 6,5 тис. Грн. Для більшості спеціальностей, пов'язаних з автомобільним транспортом, дорожнім будівництвом і машинобудуванням, до 8,5 тис. Для логістики і управління дорожнім рухом) доведеться платити за навчання в Харківському національному автодорожньому університеті (в минулому не менш відомий ХАДІ).

Порівнянні з харківськими розцінки в дніпропетровському Національному гірничому університеті (НГУ). Для спеціальностей геологія, гірнича справа, переробка корисних копалин, автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології та деякі інші - від 6,25 тис. Грн., На економічних спеціальностях - до 9,5 тис. Грн., І 11,2 тис. Грн . - на правознавчих.

У Донецькому національному університеті найнижча вартість навчання на філологічному факультеті (українська та російська мова і література) - 7 тис. Грн. на рік. Однак навчання на факультеті іноземних мов обійдеться в два рази дорожче. За ціною це можна порівняти з економічними спеціальностями і правознавством.

Частково ажіотажний попит на іноземні мови пов'язаний з можливістю працевлаштування в українську компанію, що займається зовнішньоекономічною діяльністю, яка постачає свою продукцію за кордон або імпортера товари. Однак кілька років тому Державний інститут розвитку сім'ї та молоді провів соціологічне дослідження, яке показало, що майже 30% українських студентів після закінчення вузу планують назавжди залишити Україну через матеріальні труднощі або складнощів з реалізацією свого потенціалу, а ще 25% хотіли б поїхати за кордон на заробітки.

Схожі дані дає і минулорічний звіт Інституту Горшеніна за підсумками програми міжнародних соціологічних досліджень 2010-2011 рр. «Студенти - образ майбутнього», що проводилася в вузах Росії, України, Казахстану та Польщі. За його результатами після завершення навчання не хочуть міняти місце проживання близько половини казахів, близько 38% поляків, 31% росіян і лише 29% українців.

Міжнародна процедура рейтингування українських вузів, а точніше - її відсутність, говорить про те, що студенти або не цілком адекватно оцінюють власні можливості, або готові покласти на полицю дипломи і проміняти їх на низькокваліфіковану роботу за межами батьківщини. Але навіщо взагалі тоді вчитися?

рентабельність освіти

фото УНІАН

Ситуація на ринку освітніх послуг зараз дійсно не безхмарні. Скоріше навпаки. Якщо скористатися фразою класика про низах і верхах, то «низи» - школа - видають вузам все менш підготовлені кадри для навчання, а «верхи» - роботодавці - в силу різних причин стають все більш перебірливими. У цій ситуації багатьом представникам вищої школи нічого не залишається, як робити хорошу міну, активно запрошуючи абітурієнтів прийомами реклами і маркетингу і обіцяючи їм золоті гори.

Тим часом опубліковане в грудні минулого року дослідження якості природничо-математичної середньої освіти, яке з 1995 р раз в чотири роки проводиться в рамках проекту TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Study), показало, що українцям варто всерйоз задуматися про конкурентоспроможність підростаючого покоління .

В останньому такому дослідженні брали участь більше 600 тис. Школярів з 63 країн і 14 регіонів світу. Україна в ньому представляли 3378 восьмикласників з 148 загальноосвітніх шкіл з усіх куточків країни.

Найкращі результати українські учасники TIMSS показали в природознавчих дисциплінах (біологія, фізика, хімія, географія), набравши 501 бал з тисячі можливих. Це рівно на 1 бал вище середнього значення, встановленого авторами дослідження. Таким чином, Україна опинилася на 18-му місці з 42 країн. У першій десятці - Сінгапур (590 балів), Тайвань (564), Корея (560), Японія (558), Фінляндія (552), Словенія (543), Росія (542), Гонконг (535), Англія (533), США (525).

Більш високий результат, ніж українські школярі, показали також Угорщина, Австралія, Ізраїль, Литва, Нова Зеландія, Швеція та Італія. Позаду - Норвегія, Румунія, Македонія, Туреччина і учасники дослідження з країн Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.

З математикою наші школярі впоралися гірше, набравши 479 балів. Попереду - 18 держав. У тому числі Корея (613 балів), Сінгапур (611), Тайвань (609), Гонконг (586), Японія (570), Росія (539), Ізраїль (516), Фінляндія (514), США (509), Великобританія (507), Угорщина (505), Австралія (505), Словенія (505), Литва (505).

Якщо врахувати, що заповітні 500 балів не є середньоарифметичним значенням всіх країн-учасниць, а відображають «рівень знань, визначеному міжнародними експертами», то дані TIMSS повинні остудити гарячі голови, які мислять про інтелектуальні здібності підростаючого покоління українців виключно в найвищому ступені. Ну а якість викладання математичних наук у школах (як, втім, і природознавчих) має стурбувати інтелектуальну еліту.

Суперечлива ситуація спостерігається і на ринку праці. На початку нинішнього року найбільш затребуваним контингентом серед роботодавців були фахівці з продажу та клієнт-менеджери - 13% всіх розміщених на порталі rabota.ua оголошень про прийом на роботу.

Як правило, ці люди повинні мати досвід роботи і списком потенційних клієнтів, який допоможе заробити їх нової компанії. Найчастіше фахівці з продажу мають свої секрети і підходи до покупців, засновані на особистісних якостях і невербальних методах роботи, яким не навчають у звичайних вузах.

На другому місці в списку переваг влаштувалися фахівці з інтернет-технологіями. У них потребували 11% роботодавців. Ще 10% власників компаній хотіли б бачити в своїх рядах нових торгових працівників.

Дослідники ринку праці відзначають падіння попиту на постачальників, страхових працівників, перекладачів, а також на інженерів і технологів в деяких промислових галузях, зокрема в металургії.

Тому в найближчі роки випускників українських вузів очікують нелегкі часи. Їм належить не тільки підтвердити отримані теоретичні знання на практиці, а й придбати нові, щоб в найкоротші терміни адаптуватися до вимог роботодавців.

Як показує практика, найкраще це виходить ще з перших років навчання у студентів, котрі поєднували навчальну діяльність з трудовою та / або наукової практикою. Природно, розвантаження вагонів мало в чому допоможе майбутньому інженеру або економісту. Одним з основних критеріїв цінності вузу вважається його зв'язок з профільним виробництвом, наявність на території навчального закладу діє лабораторії або підприємства, де майбутній випускник набуває не тільки необхідні навички, а й зв'язку, а також репутацію.

Вища освіта є одним з найбільш важливих активів в житті сучасної людини. Більшість українців це прекрасно розуміють і намагаються дати своїм чадам надійний фундамент для майбутньої кар'єри, відкладаючи гроші на їх навчання. Не в останню чергу саме стараннями дбайливих батьків за роки незалежності чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. Населення в Україні збільшилася з 310 до 578 осіб.

Хоча багато роботодавців і стверджують, що вузівському диплому вони вважають за краще знання і кваліфікацію підопічних, дві третини роботодавців, які звертаються в рекрутингові компанії, все ж підшукують співробітників з вищою освітою. Чимало й тих, хто до цієї вимоги для здобувача роботи додає і обов'язкове знання англійської.

Тим часом відповідно до онлайн-ис-слідування, проведеного порталом robota.ua, спільно з тижневиком «Коментарі», якби у жителів України була можливість повторити свій студентський шлях, то лише 35% залишилися б вірні тій же професії і того ж вузу, 47 % опитаних вибрали б іншу професію і інший навчальний заклад, 11% освоювали б ту ж професію, але в вузі краще, а 2% українців взагалі відмовилися б від здобуття вищої освіти як не потрібного.

Ці дані говорять про те, що за останні десятиліття на ринку праці відбулися серйозні зміни. Ланцюжок школа - вуз - виробництво була порушена, а учасники освітнього процесу - вузи, держава і студенти - грали власні партії, не пов'язані один з одним.

Державі було нема чого стимулювати якість навчального процесу, оскільки 90% промислової інфраструктури приватизовано. А значить, не треба піклуватися про закріплення кадрів на виробництві.

Вузи (державні і приватні) захопилися виробництвом липових дипломників. Державні навчальні заклади, яким бюджет компенсує витрати на навчання бюджетників, всіма силами намагаються довести їх до диплома, інакше цим вузам загрожує зниження держдотацій. Приватні вузи і так існують виключно за рахунок контрактників і не готові розлучатися з ними, оскільки будуть не в змозі підтримувати власну інфраструктуру і платити податки.

Додамо сюди непомірно розрослася мережа навчальних закладів - 823 ВНЗ, в тому числі 334 інституту, університету і академії III-IV рівнів акредитації, що випускають бакалаврів і магістрів. У багатьох європейських країнах вузів значно менше. А також ринкові відносини, які за останні два десятиліття активно проникли в інститутську середу в вигляді підношень викладачам, участі останніх в підготовці курсових і дипломних робіт за гроші студентів. І стане ясно, що за роки незалежності вищу освіту в країні неабияк знецінилося.

зовнішні лідери

Наочне підтвердження цього - кількість і місце українських вишів у міжнародних рейтингах. За підсумками минулого року в один з найвідоміших рейтингів 700 кращих університетів світу - QS World University Rankings, складанням якого з 2004 року займається британська освітня компанія Quacquarelli Symonds, потрапили тільки три українські виші - Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ) і Донецький національний університет (ДонНУ). КНУ виявився в шостий, а КПІ і ДонНУ - в сьомій сотні рейтингу. Для порівняння: Московський державний університет посів там 116-е місце.

У десятці переможців QS World University Rankings - Массачусетський технологічний інститут (США), університети Кембриджа (Великобританія), Гарварда (США), UCL (University College London), Оксфорда і Imperial College London (Великобританія), американські університети Єль, Чикаго і Прінстон, а також Caltech (Каліфорнійський інститут технологій).

Не потрапили українські вузи і в 500 кращих університетів світу за версією китайського університету Цзяо Тун - Academic Ranking of World Universities (ARWU). В останній редакції цього рейтингу, який складається з 2003 р, 17 з 20 університетів першої двадцятки представляють вузи зі США, а перше місце незмінно займає Гарвард. Серед європейських університетів лідирують Кембридж (5-е місце) і Оксфорд (10-е). Кращим азіатським університетом визнаний Токійський, який опинився на 20-му місці рейтингу.

На виправдання своєї «непомітності» на світовому рівні українські вузи можуть віднести систему оцінювання, в якій домінують репутація в міжнародній академічному середовищі, ставлення до вузів роботодавців - переважно транснаціональних компаній, індекс цитованості в міжнародних наукових виданнях, співвідношення кількості викладачів і студентів, а також кількість іноземних студентів і викладачів. У жодній з цих номінацій, крім співвідношення викладачів і студентів, вітчизняні вузи не в змозі змагатися з найбільшими американськими і європейськими університетами.

Щоб полегшити українським абітурієнтам орієнтацію в освітньому просторі, різні ділові видання країни, а також великі вітчизняні компанії вже кілька років складають власні рейтинги. Оцінку вузам в них, як правило, дають роботодавці і вчорашні випускники. Перші передають свій досвід прийому на роботу колишніх студентів і оцінюють придатність отриманих теоретичних знань на практиці, а другі - з висоти практичного досвіду оцінюють користь навчання і допомогу вузів в працевлаштуванні студентів.

внутрішні лідери

Найзначнішим рейтингом українських вузів, який складається шостий рік поспіль за підтримки компанії «Систем Кепітал Менеджмент» в рамках проекту «Сучасна освіта», є «Компас». У складанні останнього такого рейтингу брали участь 232 вузи, що займаються підготовкою фахівців за напрямами бізнес-економіка, будівництво-архітектура, правознавство, інтернет-технології та інженерно-технічні спеціальності. Оцінювали їх в цілому представники 1174 компаній (843 - як роботодавці і 331 - як експерти) і 1202 випускника ВНЗ.

Лідерами зведеного рейтингу «Компас-2013» виявилися вже відомі світовій спільноті Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (1-е місце) і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (2-е місце). Далі в десятці (в порядку убування) слідують Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний університет «Львівська політехніка», Донецький національний технічний університет, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет (Київ ), Національний транспортний університет (Київ) і Національний університет харчових технологій (Київ).

У порівнянні з минулим роком в лідируючій десятці «Компаса» ще більш закріпилися столичні вузи, вибивши з неї Національний гірничий університет (Дніпропетровськ) і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).

Можливо, і цей рейтинг українських вузів складно назвати всеосяжним. Адже його критерії не дозволяють об'єктивно оцінити підготовку українськими вузами філологів, істориків, соціологів, мистецтвознавців та інших гуманітаріїв. Проте важко назвати в Україні вищий навчальний заклад, який не випускає дипломованих менеджерів, економістів або правознавців. А сам факт відсутності в рейтингу «Компас» понад 30% вузів III-IV рівнів акредитації вельми показовий.

Якщо більше сотні навчальних закладів не горять бажанням отримати публічну оцінку своєї діяльності експертами та колишніми студентами, а представники найбільших роботодавців не можуть пригадати назв вузів, звідки до них влаштовуються випускники, це не робить їм честі. Але чи знають про це ті, хто незабаром буде з хвилюванням шукати своє ім'я в списках студентів-бюджетників або витрачати останні заощадження, щоб забезпечити своєму чаду пропуск в світлий світ науки і освіти?

Довідка «2000»

Київ: Більше сотні вузів вищих рівнів акредитації готують керівні кадри практично для всіх галузей народного господарства, безпеки і оборони. Гордість країни - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Києво-Могилянська академія, Національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет, Національний транспортний університет і багато інших.

Харків: 37 вузів III-IV рівнів акредитації, в тому числі 16 - з національним статусом. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна - найбільший центр освіти в Лівобережній Україні. Гордість Харкова Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» - єдиний вуз України, який здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційно-космічної галузі. Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба - один з найбільших центрів в колишньому Союзі з підготовки військових льотчиків і космонавтів. Харківський національний автомобільно-дорожній технічний університет (колишній ХАДІ) створював найшвидші на території СРСР гоночні автомобілі, а зараз працює над проектами екологічно чистого гібридного транспорту.

Львів: 23 ВНЗ III-IV рівнів акредитації, в тому числі 7 національних. Львів - найбільший центр науки і освіти Західної України. Провідні вузи - Львівський національний університет ім. І. Я. Франко і Національний університет «Львівська політехніка». Далеко за межами регіону відомі Львівська національна академія мистецтв, Академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного - провідний вищий навчальний заклад Міністерства оборони України.

Одеса: 17 вузів III-IV рівнів акредитації, 9 з них присвоєно статус національних. Життя міста нерозривно пов'язана з морем. Тому профільні вузи, такі як Одеська національна морська академія та Одеський національний морський університет, є провідними навчальними центрами з підготовки морських фахівців і портових інженерів. Одеська національна юридична академія - один з провідних вузів країни в області права.

Дніпропетровськ: 17 вузів III-IV рівнів акредитації. Наявність в регіоні покладів залізної руди зробило місто центром підготовки кадрів для гірничорудної (Національний гірничий університет) та металургійної (Національна металургійна академія України) промисловості. Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна - провідний вищий навчальний заклад з підготовки кадрів для залізниць України. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара знаменитий на весь світ підготовкою фахівців для ракетної промисловості.

Донецьк: Більше 20 вузів III-IV рівнів акредитації. Столиця Донбасу завжди славилася кадрами для гірничої промисловості та машинобудування. Зараз Донецький національний університет знаходиться серед 700 провідних університетів світу, а Донецький національний технічний університет входить в десятку кращих вузів України.

Запоріжжя: Центр українського автомобіле- і двигунобудування. Освіта за цими напрямками можна отримати в Запорізькому національному технічному університеті.

Миколаїв: Миколаївський національний аграрний університет вважається одним з кращих сільськогосподарських вузів країни. Традиції найбільших чорноморських верфей продовжує Національний університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова.

Севастополь: В 1996 році на базі колишнього військово-морського училища підводників був створений Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. Крім того, в Севастополі розташований Чорноморська філія Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Радимо, де ВИГІДНО вчитися

фото УНІАН

Ярослав ДМИТРЕНКО

Часу для вибору подальшого місця навчання у випускників загальноосвітніх шкіл та їх батьків залишається все менше. Вже 3 червня тестом з хімії стартує кампанія зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Менш ніж за три тижні першого місяця літа абітурієнти повинні показати знання з української мови та літератури (5-6 червня), іноземним (8 червня) і російській (10 червня) мов, 12-13 червня на них чекає тестування з математики, 15-го - з географії, 17-го - з всесвітньої історії, 19-20 червня - з історії України, 22 червня - з фізики, 25-го - з біології. Останній іспит ЗНО 27 червня - зі світової літератури. На 4п11 липня призначено додаткова сесія для тих, хто з поважних причин не зміг взяти участі в оцінюванні своїх знань.

З 1 липня випускники зможуть подавати документи для вступу на денні факультети вузів, а на 1 серпня стануть відомі рейтингові списки абітурієнтів. Згідно з правилами вступу до вузів, опублікованими Міносвіти минулої осені, до 11 серпня навчальні заклади повинні визначитися зі списком студентів, які навчатимуться за рахунок держбюджету.

На початку квітня підлеглий Міносвіти Український центр незалежного оцінювання якості освіти повідомив, що в 2013 р до ЗНО буде допущено 322 430 осіб, приблизно чверть з яких - випускники шкіл минулих років. Уже відомо, що 67% абітурієнтів мають намір оцінити свої знання з чотирьох предметів (максимально можливої ​​їх кількості), 28% - за трьома, 6% складуть тести з двох, а 1,1% - по одному.

Така активність пов'язана з тим, що, як і в минулому році, абітурієнти зможуть подати документи для вступу відразу в п'ять вузів на три спеціальності одночасно. Для цього необхідно отримати в ході ЗНО не менше 140 балів з профільних і 124 бали - з непрофільних предметів. Ще по 20 додаткових балів можуть отримати випускники підготовчих курсів конкретного вузу і до 50 балів - призери всеукраїнських шкільних олімпіад.

Як правило, здаючи більше тестів, вчорашні школярі намагаються розширити ймовірність вступу до вузів і потрапити в число студентів, навчання яких оплачує держава.

Очікується, що в нинішньому році з держскарбниці вузам III-IV рівня акредитації на навчання майбутніх бакалаврів і магістрів буде виділено не менше 17,7 млрд. Грн. з урахуванням стипендій. Освоїти ці гроші зможуть понад півтори сотні державних вузів. В даний час навчання за рахунок бюджету в них проходять більше половини учнів, тобто приблизно 1,05 млн. студентів.

У минулому році Міносвіти оголосило про нову політику дотування вузів, яка полягає в тому, що близько 60% бюджетників повинні вчитися на технічних спеціальностях. Для цього була перекроєна структура держзамовлення. Зокрема, IT-фахівці отримали майже на чверть більше безкоштовних місць у вузах, ніж раніше.

Більше бюджетників з'явилося на напрямках, пов'язаних з кібернетикою і електронікою, радіотехнікою, енергетикою, машинобудуванням, металургією і обробкою металів, ракетно-космічною технікою та хімічними технологіями, авіаційної та транспортною інфраструктурою. Тоді як держзамовлення на економістів, менеджерів і підприємців зменшився. Очевидно, технічні спеціальності і в нинішньому році будуть користуватися підвищеною прихильністю чиновників Міносвіти, а значить, технічні вузи очікують і більший наплив абітурієнтів.

Зростуть цього року і грошові надходження від іноземних студентів, оскільки нові правила вступу до вузів не передбачають для іноземців можливості навчатися за держзамовленням. Раніше така можливість була. Зараз - тільки за контрактом. Місяць тому голова Міносвіти Дмитро Табачник повідомив, що українські вузи планують в цьому році отримати від навчання більше 60 тис. Іноземців 4,3 млрд. Грн. Більшість студентів приїжджають на навчання з країн СНД, Близького Сходу, Китаю і Африки. Однак, за даними Міносвіти, в нашій країні навчаються і 4 тис. Громадян ЄС.

У торішній екзаменаційної кампанії лідерами за кількістю заяв на вступ виявилися Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ), Львівський національний університет ім. Івана Франка (ЛНУ), Національний авіаційний університет (НАУ) і Національний університет «Львівська політехніка» (ЛПУ). За даними цих навчальних закладів, найбільший конкурс на вступ спостерігався в НАУ - 17 осіб на місце, КНУ - 14, ЛНУ - 13,5, ЛПУ - 12 і КПІ - 9 осіб.

В цілому по країні бажаючих вчитися за рахунок держави виявилося 4,59 людини на місце, в тому числі 7,74 - по найбільш поширеною в Україні програмою підготовки бакалаврів. При цьому кількість ліцензованих місць у вишах майже в два рази перевищувала кількість бажаючих. Тому всі, хто не потрапив до числа бюджетників, могли розпочати навчання на платній основі. Якщо, звичайно, фінансові можливості їм дозволяли.

голосуємо гаманцем

Більшість вузів повинні оголосити розцінки на контрактне навчання тільки до початку червня, на багато вже зараз вивісили свіжі прайси, а деякі їх не змінювали кілька останніх років. Ходіння по веб-сторінкам найбільших вузів і телефонне опитування членів приймальних комісій показали, що в середньому навчання в столиці обходиться студентам (а також їх батькам) в два рази дорожче, ніж в обласних центрах. Для багатьох ця обставина здасться дуже привабливим. Адже попри велику кількість університетів практично в кожному обласному центрі можна підшукати недорогий і якісний вуз. Пристойний ціновий розрив існує між технічними спеціальностями і професіями підвищеного попиту, до яких можна віднести правознавство, бізнес-менеджмент з посиленою підготовкою на іноземних мовах або поглиблене вивчення іноземних мов, а також екзотичні художні спеціальності на кшталт мистецтвознавець, режисер масових заходів, фахівець по рекламному менеджменту і т.д.

Так, вартість навчання в КПІ в цьому навчальному році (інженерно-фізичний, інженерно-хімічний, зварювальний, приладобудівний факультети і ін.) Для першокурсників складе від 12,3 тис. Грн. до 15,4 тис. грн. на рік.

В КНУ ім. Тараса Шевченка нові розцінки на навчання ще не встановлені. Але якщо орієнтуватися за минулий рік, то навчання інженерних спеціальностей на механіко-математичному, хімічному, радіофізичному та деяких інших факультетах обходилося в 10 тис. Грн. в рік і більше. А ось за професію перекладача або навчання в Інституті міжнародної інформації необхідно було викласти 25-30 тис. Грн.

Вартість навчання в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана на 2013-2014 навчальний рік була визначена ще в кінці лютого і складе 14,3-16,4 тис. Грн. Для порівняння: в приватному університеті «КРОК» навчання на спеціальності бухгалтерський облік і аудит в минулому році коштувало 11,4 тис. Грн., На напрямках міжнародний бізнес і міжнародна інформація - 14,4 тис. Грн., А з навчанням на англійській мові 17-19,4 тис. грн.

У приймальній комісії Могилянки повідомили «2000», що ціни на контракт скоро будуть оприлюднені, але не змогли сказати, чи зміняться вони в порівнянні з 2012 р Як би там не було, в минулому році навчання в НАУКМА коливалося від 12 тис. Грн. (хімія, фізика) до 28 тис. грн. - правознавство.

Це не набагато вище, ніж освітні послуги, які пропонує абітурієнтам ректор Київського національного інституту культури і мистецтв (КНик) Михайло Поплавський. У його вузі навчання за спеціальностями документознавство, культурологія, книгознавство обходиться студентам в 10,5 тис. Грн., Театрального мистецтва, музики і дизайну - до 15,7 тис. Грн, а кінотелеіскусству - 21 тис. Грн.

Приблизно стільки ж коштує навчання менеджменту і маркетингу реклами в київському приватному Інституті реклами (від 10,2 тис. Грн. На рік). А щоб стати дипломованим дизайнером, необхідно щорічно вносити в касу інституту 14 тис. Грн.

За ці гроші (14,5 тис. Грн.) Можна спробувати стати педіатром в найпрестижнішому медичному вузі країни - Національному медичному університеті ім. Богомольця. А навчання стоматолога в НМУ знаходиться на рівні кінокритика - 22,4 тис. Грн.

На цьому тлі порадував своєю любов'ю до прекрасного Львівський національний університет ім. Івана Франка. Вартість навчання тут на факультеті культури і мистецтв - менше 3 тис. Грн. Якщо це, звичайно, не помилка. Втім, геологічні, хімічні та математичні напрямки у Львові також досить демократичні - близько 5 тис. Грн. Економіка - 10,8 тис. Грн. Найдорожчий - факультет міжнародних відносин (правознавство та міжнародна економіка) - 21,4 тис. Грн.

З точки зору цінових особливостей вищої освіти досить цікавий Харків. Наприклад, навчання в Національному аерокосмічному університеті імені Жуковського (прославлений ХАІ) в цьому навчальному році, швидше за все, залишиться на рівні від 6 тис. Грн. в рік для технічних спеціальностей (авіаракетобудування, рухові установки і т.д.) до 7,5 тис. грн. - для економічних.

Трохи дорожче (від 6,5 тис. Грн. Для більшості спеціальностей, пов'язаних з автомобільним транспортом, дорожнім будівництвом і машинобудуванням, до 8,5 тис. Для логістики і управління дорожнім рухом) доведеться платити за навчання в Харківському національному автодорожньому університеті (в минулому не менш відомий ХАДІ).

Порівнянні з харківськими розцінки в дніпропетровському Національному гірничому університеті (НГУ). Для спеціальностей геологія, гірнича справа, переробка корисних копалин, автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології та деякі інші - від 6,25 тис. Грн., На економічних спеціальностях - до 9,5 тис. Грн., І 11,2 тис. Грн . - на правознавчих.

У Донецькому національному університеті найнижча вартість навчання на філологічному факультеті (українська та російська мова і література) - 7 тис. Грн. на рік. Однак навчання на факультеті іноземних мов обійдеться в два рази дорожче. За ціною це можна порівняти з економічними спеціальностями і правознавством.

Частково ажіотажний попит на іноземні мови пов'язаний з можливістю працевлаштування в українську компанію, що займається зовнішньоекономічною діяльністю, яка постачає свою продукцію за кордон або імпортера товари. Однак кілька років тому Державний інститут розвитку сім'ї та молоді провів соціологічне дослідження, яке показало, що майже 30% українських студентів після закінчення вузу планують назавжди залишити Україну через матеріальні труднощі або складнощів з реалізацією свого потенціалу, а ще 25% хотіли б поїхати за кордон на заробітки.

Схожі дані дає і минулорічний звіт Інституту Горшеніна за підсумками програми міжнародних соціологічних досліджень 2010-2011 рр. «Студенти - образ майбутнього», що проводилася в вузах Росії, України, Казахстану та Польщі. За його результатами після завершення навчання не хочуть міняти місце проживання близько половини казахів, близько 38% поляків, 31% росіян і лише 29% українців.

Міжнародна процедура рейтингування українських вузів, а точніше - її відсутність, говорить про те, що студенти або не цілком адекватно оцінюють власні можливості, або готові покласти на полицю дипломи і проміняти їх на низькокваліфіковану роботу за межами батьківщини. Але навіщо взагалі тоді вчитися?

рентабельність освіти

фото УНІАН

Ситуація на ринку освітніх послуг зараз дійсно не безхмарні. Скоріше навпаки. Якщо скористатися фразою класика про низах і верхах, то «низи» - школа - видають вузам все менш підготовлені кадри для навчання, а «верхи» - роботодавці - в силу різних причин стають все більш перебірливими. У цій ситуації багатьом представникам вищої школи нічого не залишається, як робити хорошу міну, активно запрошуючи абітурієнтів прийомами реклами і маркетингу і обіцяючи їм золоті гори.

Тим часом опубліковане в грудні минулого року дослідження якості природничо-математичної середньої освіти, яке з 1995 р раз в чотири роки проводиться в рамках проекту TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Study), показало, що українцям варто всерйоз задуматися про конкурентоспроможність підростаючого покоління .

В останньому такому дослідженні брали участь більше 600 тис. Школярів з 63 країн і 14 регіонів світу. Україна в ньому представляли 3378 восьмикласників з 148 загальноосвітніх шкіл з усіх куточків країни.

Найкращі результати українські учасники TIMSS показали в природознавчих дисциплінах (біологія, фізика, хімія, географія), набравши 501 бал з тисячі можливих. Це рівно на 1 бал вище середнього значення, встановленого авторами дослідження. Таким чином, Україна опинилася на 18-му місці з 42 країн. У першій десятці - Сінгапур (590 балів), Тайвань (564), Корея (560), Японія (558), Фінляндія (552), Словенія (543), Росія (542), Гонконг (535), Англія (533), США (525).

Більш високий результат, ніж українські школярі, показали також Угорщина, Австралія, Ізраїль, Литва, Нова Зеландія, Швеція та Італія. Позаду - Норвегія, Румунія, Македонія, Туреччина і учасники дослідження з країн Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.

З математикою наші школярі впоралися гірше, набравши 479 балів. Попереду - 18 держав. У тому числі Корея (613 балів), Сінгапур (611), Тайвань (609), Гонконг (586), Японія (570), Росія (539), Ізраїль (516), Фінляндія (514), США (509), Великобританія (507), Угорщина (505), Австралія (505), Словенія (505), Литва (505).

Якщо врахувати, що заповітні 500 балів не є середньоарифметичним значенням всіх країн-учасниць, а відображають «рівень знань, визначеному міжнародними експертами», то дані TIMSS повинні остудити гарячі голови, які мислять про інтелектуальні здібності підростаючого покоління українців виключно в найвищому ступені. Ну а якість викладання математичних наук у школах (як, втім, і природознавчих) має стурбувати інтелектуальну еліту.

Суперечлива ситуація спостерігається і на ринку праці. На початку нинішнього року найбільш затребуваним контингентом серед роботодавців були фахівці з продажу та клієнт-менеджери - 13% всіх розміщених на порталі rabota.ua оголошень про прийом на роботу.

Як правило, ці люди повинні мати досвід роботи і списком потенційних клієнтів, який допоможе заробити їх нової компанії. Найчастіше фахівці з продажу мають свої секрети і підходи до покупців, засновані на особистісних якостях і невербальних методах роботи, яким не навчають у звичайних вузах.

На другому місці в списку переваг влаштувалися фахівці з інтернет-технологіями. У них потребували 11% роботодавців. Ще 10% власників компаній хотіли б бачити в своїх рядах нових торгових працівників.

Дослідники ринку праці відзначають падіння попиту на постачальників, страхових працівників, перекладачів, а також на інженерів і технологів в деяких промислових галузях, зокрема в металургії.

Тому в найближчі роки випускників українських вузів очікують нелегкі часи. Їм належить не тільки підтвердити отримані теоретичні знання на практиці, а й придбати нові, щоб в найкоротші терміни адаптуватися до вимог роботодавців.

Як показує практика, найкраще це виходить ще з перших років навчання у студентів, котрі поєднували навчальну діяльність з трудовою та / або наукової практикою. Природно, розвантаження вагонів мало в чому допоможе майбутньому інженеру або економісту. Одним з основних критеріїв цінності вузу вважається його зв'язок з профільним виробництвом, наявність на території навчального закладу діє лабораторії або підприємства, де майбутній випускник набуває не тільки необхідні навички, а й зв'язку, а також репутацію.

Вища освіта є одним з найбільш важливих активів в житті сучасної людини. Більшість українців це прекрасно розуміють і намагаються дати своїм чадам надійний фундамент для майбутньої кар'єри, відкладаючи гроші на їх навчання. Не в останню чергу саме стараннями дбайливих батьків за роки незалежності чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. Населення в Україні збільшилася з 310 до 578 осіб.

Хоча багато роботодавців і стверджують, що вузівському диплому вони вважають за краще знання і кваліфікацію підопічних, дві третини роботодавців, які звертаються в рекрутингові компанії, все ж підшукують співробітників з вищою освітою. Чимало й тих, хто до цієї вимоги для здобувача роботи додає і обов'язкове знання англійської.

Тим часом відповідно до онлайн-ис-слідування, проведеного порталом robota.ua, спільно з тижневиком «Коментарі», якби у жителів України була можливість повторити свій студентський шлях, то лише 35% залишилися б вірні тій же професії і того ж вузу, 47 % опитаних вибрали б іншу професію і інший навчальний заклад, 11% освоювали б ту ж професію, але в вузі краще, а 2% українців взагалі відмовилися б від здобуття вищої освіти як не потрібного.

Ці дані говорять про те, що за останні десятиліття на ринку праці відбулися серйозні зміни. Ланцюжок школа - вуз - виробництво була порушена, а учасники освітнього процесу - вузи, держава і студенти - грали власні партії, не пов'язані один з одним.

Державі було нема чого стимулювати якість навчального процесу, оскільки 90% промислової інфраструктури приватизовано. А значить, не треба піклуватися про закріплення кадрів на виробництві.

Вузи (державні і приватні) захопилися виробництвом липових дипломників. Державні навчальні заклади, яким бюджет компенсує витрати на навчання бюджетників, всіма силами намагаються довести їх до диплома, інакше цим вузам загрожує зниження держдотацій. Приватні вузи і так існують виключно за рахунок контрактників і не готові розлучатися з ними, оскільки будуть не в змозі підтримувати власну інфраструктуру і платити податки.

Додамо сюди непомірно розрослася мережа навчальних закладів - 823 ВНЗ, в тому числі 334 інституту, університету і академії III-IV рівнів акредитації, що випускають бакалаврів і магістрів. У багатьох європейських країнах вузів значно менше. А також ринкові відносини, які за останні два десятиліття активно проникли в інститутську середу в вигляді підношень викладачам, участі останніх в підготовці курсових і дипломних робіт за гроші студентів. І стане ясно, що за роки незалежності вищу освіту в країні неабияк знецінилося.

зовнішні лідери

Наочне підтвердження цього - кількість і місце українських вишів у міжнародних рейтингах. За підсумками минулого року в один з найвідоміших рейтингів 700 кращих університетів світу - QS World University Rankings, складанням якого з 2004 року займається британська освітня компанія Quacquarelli Symonds, потрапили тільки три українські виші - Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ) і Донецький національний університет (ДонНУ). КНУ виявився в шостий, а КПІ і ДонНУ - в сьомій сотні рейтингу. Для порівняння: Московський державний університет посів там 116-е місце.

У десятці переможців QS World University Rankings - Массачусетський технологічний інститут (США), університети Кембриджа (Великобританія), Гарварда (США), UCL (University College London), Оксфорда і Imperial College London (Великобританія), американські університети Єль, Чикаго і Прінстон, а також Caltech (Каліфорнійський інститут технологій).

Не потрапили українські вузи і в 500 кращих університетів світу за версією китайського університету Цзяо Тун - Academic Ranking of World Universities (ARWU). В останній редакції цього рейтингу, який складається з 2003 р, 17 з 20 університетів першої двадцятки представляють вузи зі США, а перше місце незмінно займає Гарвард. Серед європейських університетів лідирують Кембридж (5-е місце) і Оксфорд (10-е). Кращим азіатським університетом визнаний Токійський, який опинився на 20-му місці рейтингу.

На виправдання своєї «непомітності» на світовому рівні українські вузи можуть віднести систему оцінювання, в якій домінують репутація в міжнародній академічному середовищі, ставлення до вузів роботодавців - переважно транснаціональних компаній, індекс цитованості в міжнародних наукових виданнях, співвідношення кількості викладачів і студентів, а також кількість іноземних студентів і викладачів. У жодній з цих номінацій, крім співвідношення викладачів і студентів, вітчизняні вузи не в змозі змагатися з найбільшими американськими і європейськими університетами.

Щоб полегшити українським абітурієнтам орієнтацію в освітньому просторі, різні ділові видання країни, а також великі вітчизняні компанії вже кілька років складають власні рейтинги. Оцінку вузам в них, як правило, дають роботодавці і вчорашні випускники. Перші передають свій досвід прийому на роботу колишніх студентів і оцінюють придатність отриманих теоретичних знань на практиці, а другі - з висоти практичного досвіду оцінюють користь навчання і допомогу вузів в працевлаштуванні студентів.

внутрішні лідери

Найзначнішим рейтингом українських вузів, який складається шостий рік поспіль за підтримки компанії «Систем Кепітал Менеджмент» в рамках проекту «Сучасна освіта», є «Компас». У складанні останнього такого рейтингу брали участь 232 вузи, що займаються підготовкою фахівців за напрямами бізнес-економіка, будівництво-архітектура, правознавство, інтернет-технології та інженерно-технічні спеціальності. Оцінювали їх в цілому представники 1174 компаній (843 - як роботодавці і 331 - як експерти) і 1202 випускника ВНЗ.

Лідерами зведеного рейтингу «Компас-2013» виявилися вже відомі світовій спільноті Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (1-е місце) і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (2-е місце). Далі в десятці (в порядку убування) слідують Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний університет «Львівська політехніка», Донецький національний технічний університет, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет (Київ ), Національний транспортний університет (Київ) і Національний університет харчових технологій (Київ).

У порівнянні з минулим роком в лідируючій десятці «Компаса» ще більш закріпилися столичні вузи, вибивши з неї Національний гірничий університет (Дніпропетровськ) і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).

Можливо, і цей рейтинг українських вузів складно назвати всеосяжним. Адже його критерії не дозволяють об'єктивно оцінити підготовку українськими вузами філологів, істориків, соціологів, мистецтвознавців та інших гуманітаріїв. Проте важко назвати в Україні вищий навчальний заклад, який не випускає дипломованих менеджерів, економістів або правознавців. А сам факт відсутності в рейтингу «Компас» понад 30% вузів III-IV рівнів акредитації вельми показовий.

Якщо більше сотні навчальних закладів не горять бажанням отримати публічну оцінку своєї діяльності експертами та колишніми студентами, а представники найбільших роботодавців не можуть пригадати назв вузів, звідки до них влаштовуються випускники, це не робить їм честі. Але чи знають про це ті, хто незабаром буде з хвилюванням шукати своє ім'я в списках студентів-бюджетників або витрачати останні заощадження, щоб забезпечити своєму чаду пропуск в світлий світ науки і освіти?

Довідка «2000»

Київ: Більше сотні вузів вищих рівнів акредитації готують керівні кадри практично для всіх галузей народного господарства, безпеки і оборони. Гордість країни - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Києво-Могилянська академія, Національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет, Національний транспортний університет і багато інших.

Харків: 37 вузів III-IV рівнів акредитації, в тому числі 16 - з національним статусом. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна - найбільший центр освіти в Лівобережній Україні. Гордість Харкова Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» - єдиний вуз України, який здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційно-космічної галузі. Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба - один з найбільших центрів в колишньому Союзі з підготовки військових льотчиків і космонавтів. Харківський національний автомобільно-дорожній технічний університет (колишній ХАДІ) створював найшвидші на території СРСР гоночні автомобілі, а зараз працює над проектами екологічно чистого гібридного транспорту.

Львів: 23 ВНЗ III-IV рівнів акредитації, в тому числі 7 національних. Львів - найбільший центр науки і освіти Західної України. Провідні вузи - Львівський національний університет ім. І. Я. Франко і Національний університет «Львівська політехніка». Далеко за межами регіону відомі Львівська національна академія мистецтв, Академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного - провідний вищий навчальний заклад Міністерства оборони України.

Одеса: 17 вузів III-IV рівнів акредитації, 9 з них присвоєно статус національних. Життя міста нерозривно пов'язана з морем. Тому профільні вузи, такі як Одеська національна морська академія та Одеський національний морський університет, є провідними навчальними центрами з підготовки морських фахівців і портових інженерів. Одеська національна юридична академія - один з провідних вузів країни в області права.

Дніпропетровськ: 17 вузів III-IV рівнів акредитації. Наявність в регіоні покладів залізної руди зробило місто центром підготовки кадрів для гірничорудної (Національний гірничий університет) та металургійної (Національна металургійна академія України) промисловості. Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна - провідний вищий навчальний заклад з підготовки кадрів для залізниць України. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара знаменитий на весь світ підготовкою фахівців для ракетної промисловості.

Донецьк: Більше 20 вузів III-IV рівнів акредитації. Столиця Донбасу завжди славилася кадрами для гірничої промисловості та машинобудування. Зараз Донецький національний університет знаходиться серед 700 провідних університетів світу, а Донецький національний технічний університет входить в десятку кращих вузів України.

Запоріжжя: Центр українського автомобіле- і двигунобудування. Освіта за цими напрямками можна отримати в Запорізькому національному технічному університеті.

Миколаїв: Миколаївський національний аграрний університет вважається одним з кращих сільськогосподарських вузів країни. Традиції найбільших чорноморських верфей продовжує Національний університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова.

Севастополь: В 1996 році на базі колишнього військово-морського училища підводників був створений Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. Крім того, в Севастополі розташований Чорноморська філія Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Радимо, де ВИГІДНО вчитися

фото УНІАН

Ярослав ДМИТРЕНКО

Часу для вибору подальшого місця навчання у випускників загальноосвітніх шкіл та їх батьків залишається все менше. Вже 3 червня тестом з хімії стартує кампанія зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Менш ніж за три тижні першого місяця літа абітурієнти повинні показати знання з української мови та літератури (5-6 червня), іноземним (8 червня) і російській (10 червня) мов, 12-13 червня на них чекає тестування з математики, 15-го - з географії, 17-го - з всесвітньої історії, 19-20 червня - з історії України, 22 червня - з фізики, 25-го - з біології. Останній іспит ЗНО 27 червня - зі світової літератури. На 4п11 липня призначено додаткова сесія для тих, хто з поважних причин не зміг взяти участі в оцінюванні своїх знань.

З 1 липня випускники зможуть подавати документи для вступу на денні факультети вузів, а на 1 серпня стануть відомі рейтингові списки абітурієнтів. Згідно з правилами вступу до вузів, опублікованими Міносвіти минулої осені, до 11 серпня навчальні заклади повинні визначитися зі списком студентів, які навчатимуться за рахунок держбюджету.

На початку квітня підлеглий Міносвіти Український центр незалежного оцінювання якості освіти повідомив, що в 2013 р до ЗНО буде допущено 322 430 осіб, приблизно чверть з яких - випускники шкіл минулих років. Уже відомо, що 67% абітурієнтів мають намір оцінити свої знання з чотирьох предметів (максимально можливої ​​їх кількості), 28% - за трьома, 6% складуть тести з двох, а 1,1% - по одному.

Така активність пов'язана з тим, що, як і в минулому році, абітурієнти зможуть подати документи для вступу відразу в п'ять вузів на три спеціальності одночасно. Для цього необхідно отримати в ході ЗНО не менше 140 балів з профільних і 124 бали - з непрофільних предметів. Ще по 20 додаткових балів можуть отримати випускники підготовчих курсів конкретного вузу і до 50 балів - призери всеукраїнських шкільних олімпіад.

Як правило, здаючи більше тестів, вчорашні школярі намагаються розширити ймовірність вступу до вузів і потрапити в число студентів, навчання яких оплачує держава.

Очікується, що в нинішньому році з держскарбниці вузам III-IV рівня акредитації на навчання майбутніх бакалаврів і магістрів буде виділено не менше 17,7 млрд. Грн. з урахуванням стипендій. Освоїти ці гроші зможуть понад півтори сотні державних вузів. В даний час навчання за рахунок бюджету в них проходять більше половини учнів, тобто приблизно 1,05 млн. студентів.

У минулому році Міносвіти оголосило про нову політику дотування вузів, яка полягає в тому, що близько 60% бюджетників повинні вчитися на технічних спеціальностях. Для цього була перекроєна структура держзамовлення. Зокрема, IT-фахівці отримали майже на чверть більше безкоштовних місць у вузах, ніж раніше.

Більше бюджетників з'явилося на напрямках, пов'язаних з кібернетикою і електронікою, радіотехнікою, енергетикою, машинобудуванням, металургією і обробкою металів, ракетно-космічною технікою та хімічними технологіями, авіаційної та транспортною інфраструктурою. Тоді як держзамовлення на економістів, менеджерів і підприємців зменшився. Очевидно, технічні спеціальності і в нинішньому році будуть користуватися підвищеною прихильністю чиновників Міносвіти, а значить, технічні вузи очікують і більший наплив абітурієнтів.

Зростуть цього року і грошові надходження від іноземних студентів, оскільки нові правила вступу до вузів не передбачають для іноземців можливості навчатися за держзамовленням. Раніше така можливість була. Зараз - тільки за контрактом. Місяць тому голова Міносвіти Дмитро Табачник повідомив, що українські вузи планують в цьому році отримати від навчання більше 60 тис. Іноземців 4,3 млрд. Грн. Більшість студентів приїжджають на навчання з країн СНД, Близького Сходу, Китаю і Африки. Однак, за даними Міносвіти, в нашій країні навчаються і 4 тис. Громадян ЄС.

У торішній екзаменаційної кампанії лідерами за кількістю заяв на вступ виявилися Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ), Львівський національний університет ім. Івана Франка (ЛНУ), Національний авіаційний університет (НАУ) і Національний університет «Львівська політехніка» (ЛПУ). За даними цих навчальних закладів, найбільший конкурс на вступ спостерігався в НАУ - 17 осіб на місце, КНУ - 14, ЛНУ - 13,5, ЛПУ - 12 і КПІ - 9 осіб.

В цілому по країні бажаючих вчитися за рахунок держави виявилося 4,59 людини на місце, в тому числі 7,74 - по найбільш поширеною в Україні програмою підготовки бакалаврів. При цьому кількість ліцензованих місць у вишах майже в два рази перевищувала кількість бажаючих. Тому всі, хто не потрапив до числа бюджетників, могли розпочати навчання на платній основі. Якщо, звичайно, фінансові можливості їм дозволяли.

голосуємо гаманцем

Більшість вузів повинні оголосити розцінки на контрактне навчання тільки до початку червня, на багато вже зараз вивісили свіжі прайси, а деякі їх не змінювали кілька останніх років. Ходіння по веб-сторінкам найбільших вузів і телефонне опитування членів приймальних комісій показали, що в середньому навчання в столиці обходиться студентам (а також їх батькам) в два рази дорожче, ніж в обласних центрах. Для багатьох ця обставина здасться дуже привабливим. Адже попри велику кількість університетів практично в кожному обласному центрі можна підшукати недорогий і якісний вуз. Пристойний ціновий розрив існує між технічними спеціальностями і професіями підвищеного попиту, до яких можна віднести правознавство, бізнес-менеджмент з посиленою підготовкою на іноземних мовах або поглиблене вивчення іноземних мов, а також екзотичні художні спеціальності на кшталт мистецтвознавець, режисер масових заходів, фахівець по рекламному менеджменту і т.д.

Так, вартість навчання в КПІ в цьому навчальному році (інженерно-фізичний, інженерно-хімічний, зварювальний, приладобудівний факультети і ін.) Для першокурсників складе від 12,3 тис. Грн. до 15,4 тис. грн. на рік.

В КНУ ім. Тараса Шевченка нові розцінки на навчання ще не встановлені. Але якщо орієнтуватися за минулий рік, то навчання інженерних спеціальностей на механіко-математичному, хімічному, радіофізичному та деяких інших факультетах обходилося в 10 тис. Грн. в рік і більше. А ось за професію перекладача або навчання в Інституті міжнародної інформації необхідно було викласти 25-30 тис. Грн.

Вартість навчання в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана на 2013-2014 навчальний рік була визначена ще в кінці лютого і складе 14,3-16,4 тис. Грн. Для порівняння: в приватному університеті «КРОК» навчання на спеціальності бухгалтерський облік і аудит в минулому році коштувало 11,4 тис. Грн., На напрямках міжнародний бізнес і міжнародна інформація - 14,4 тис. Грн., А з навчанням на англійській мові 17-19,4 тис. грн.

У приймальній комісії Могилянки повідомили «2000», що ціни на контракт скоро будуть оприлюднені, але не змогли сказати, чи зміняться вони в порівнянні з 2012 р Як би там не було, в минулому році навчання в НАУКМА коливалося від 12 тис. Грн. (хімія, фізика) до 28 тис. грн. - правознавство.

Це не набагато вище, ніж освітні послуги, які пропонує абітурієнтам ректор Київського національного інституту культури і мистецтв (КНик) Михайло Поплавський. У його вузі навчання за спеціальностями документознавство, культурологія, книгознавство обходиться студентам в 10,5 тис. Грн., Театрального мистецтва, музики і дизайну - до 15,7 тис. Грн, а кінотелеіскусству - 21 тис. Грн.

Приблизно стільки ж коштує навчання менеджменту і маркетингу реклами в київському приватному Інституті реклами (від 10,2 тис. Грн. На рік). А щоб стати дипломованим дизайнером, необхідно щорічно вносити в касу інституту 14 тис. Грн.

За ці гроші (14,5 тис. Грн.) Можна спробувати стати педіатром в найпрестижнішому медичному вузі країни - Національному медичному університеті ім. Богомольця. А навчання стоматолога в НМУ знаходиться на рівні кінокритика - 22,4 тис. Грн.

На цьому тлі порадував своєю любов'ю до прекрасного Львівський національний університет ім. Івана Франка. Вартість навчання тут на факультеті культури і мистецтв - менше 3 тис. Грн. Якщо це, звичайно, не помилка. Втім, геологічні, хімічні та математичні напрямки у Львові також досить демократичні - близько 5 тис. Грн. Економіка - 10,8 тис. Грн. Найдорожчий - факультет міжнародних відносин (правознавство та міжнародна економіка) - 21,4 тис. Грн.

З точки зору цінових особливостей вищої освіти досить цікавий Харків. Наприклад, навчання в Національному аерокосмічному університеті імені Жуковського (прославлений ХАІ) в цьому навчальному році, швидше за все, залишиться на рівні від 6 тис. Грн. в рік для технічних спеціальностей (авіаракетобудування, рухові установки і т.д.) до 7,5 тис. грн. - для економічних.

Трохи дорожче (від 6,5 тис. Грн. Для більшості спеціальностей, пов'язаних з автомобільним транспортом, дорожнім будівництвом і машинобудуванням, до 8,5 тис. Для логістики і управління дорожнім рухом) доведеться платити за навчання в Харківському національному автодорожньому університеті (в минулому не менш відомий ХАДІ).

Порівнянні з харківськими розцінки в дніпропетровському Національному гірничому університеті (НГУ). Для спеціальностей геологія, гірнича справа, переробка корисних копалин, автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології та деякі інші - від 6,25 тис. Грн., На економічних спеціальностях - до 9,5 тис. Грн., І 11,2 тис. Грн . - на правознавчих.

У Донецькому національному університеті найнижча вартість навчання на філологічному факультеті (українська та російська мова і література) - 7 тис. Грн. на рік. Однак навчання на факультеті іноземних мов обійдеться в два рази дорожче. За ціною це можна порівняти з економічними спеціальностями і правознавством.

Частково ажіотажний попит на іноземні мови пов'язаний з можливістю працевлаштування в українську компанію, що займається зовнішньоекономічною діяльністю, яка постачає свою продукцію за кордон або імпортера товари. Однак кілька років тому Державний інститут розвитку сім'ї та молоді провів соціологічне дослідження, яке показало, що майже 30% українських студентів після закінчення вузу планують назавжди залишити Україну через матеріальні труднощі або складнощів з реалізацією свого потенціалу, а ще 25% хотіли б поїхати за кордон на заробітки.

Схожі дані дає і минулорічний звіт Інституту Горшеніна за підсумками програми міжнародних соціологічних досліджень 2010-2011 рр. «Студенти - образ майбутнього», що проводилася в вузах Росії, України, Казахстану та Польщі. За його результатами після завершення навчання не хочуть міняти місце проживання близько половини казахів, близько 38% поляків, 31% росіян і лише 29% українців.

Міжнародна процедура рейтингування українських вузів, а точніше - її відсутність, говорить про те, що студенти або не цілком адекватно оцінюють власні можливості, або готові покласти на полицю дипломи і проміняти їх на низькокваліфіковану роботу за межами батьківщини. Але навіщо взагалі тоді вчитися?

рентабельність освіти

фото УНІАН

Ситуація на ринку освітніх послуг зараз дійсно не безхмарні. Скоріше навпаки. Якщо скористатися фразою класика про низах і верхах, то «низи» - школа - видають вузам все менш підготовлені кадри для навчання, а «верхи» - роботодавці - в силу різних причин стають все більш перебірливими. У цій ситуації багатьом представникам вищої школи нічого не залишається, як робити хорошу міну, активно запрошуючи абітурієнтів прийомами реклами і маркетингу і обіцяючи їм золоті гори.

Тим часом опубліковане в грудні минулого року дослідження якості природничо-математичної середньої освіти, яке з 1995 р раз в чотири роки проводиться в рамках проекту TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Study), показало, що українцям варто всерйоз задуматися про конкурентоспроможність підростаючого покоління .

В останньому такому дослідженні брали участь більше 600 тис. Школярів з 63 країн і 14 регіонів світу. Україна в ньому представляли 3378 восьмикласників з 148 загальноосвітніх шкіл з усіх куточків країни.

Найкращі результати українські учасники TIMSS показали в природознавчих дисциплінах (біологія, фізика, хімія, географія), набравши 501 бал з тисячі можливих. Це рівно на 1 бал вище середнього значення, встановленого авторами дослідження. Таким чином, Україна опинилася на 18-му місці з 42 країн. У першій десятці - Сінгапур (590 балів), Тайвань (564), Корея (560), Японія (558), Фінляндія (552), Словенія (543), Росія (542), Гонконг (535), Англія (533), США (525).

Більш високий результат, ніж українські школярі, показали також Угорщина, Австралія, Ізраїль, Литва, Нова Зеландія, Швеція та Італія. Позаду - Норвегія, Румунія, Македонія, Туреччина і учасники дослідження з країн Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.

З математикою наші школярі впоралися гірше, набравши 479 балів. Попереду - 18 держав. У тому числі Корея (613 балів), Сінгапур (611), Тайвань (609), Гонконг (586), Японія (570), Росія (539), Ізраїль (516), Фінляндія (514), США (509), Великобританія (507), Угорщина (505), Австралія (505), Словенія (505), Литва (505).

Якщо врахувати, що заповітні 500 балів не є середньоарифметичним значенням всіх країн-учасниць, а відображають «рівень знань, визначеному міжнародними експертами», то дані TIMSS повинні остудити гарячі голови, які мислять про інтелектуальні здібності підростаючого покоління українців виключно в найвищому ступені. Ну а якість викладання математичних наук у школах (як, втім, і природознавчих) має стурбувати інтелектуальну еліту.

Суперечлива ситуація спостерігається і на ринку праці. На початку нинішнього року найбільш затребуваним контингентом серед роботодавців були фахівці з продажу та клієнт-менеджери - 13% всіх розміщених на порталі rabota.ua оголошень про прийом на роботу.

Як правило, ці люди повинні мати досвід роботи і списком потенційних клієнтів, який допоможе заробити їх нової компанії. Найчастіше фахівці з продажу мають свої секрети і підходи до покупців, засновані на особистісних якостях і невербальних методах роботи, яким не навчають у звичайних вузах.

На другому місці в списку переваг влаштувалися фахівці з інтернет-технологіями. У них потребували 11% роботодавців. Ще 10% власників компаній хотіли б бачити в своїх рядах нових торгових працівників.

Дослідники ринку праці відзначають падіння попиту на постачальників, страхових працівників, перекладачів, а також на інженерів і технологів в деяких промислових галузях, зокрема в металургії.

Тому в найближчі роки випускників українських вузів очікують нелегкі часи. Їм належить не тільки підтвердити отримані теоретичні знання на практиці, а й придбати нові, щоб в найкоротші терміни адаптуватися до вимог роботодавців.

Як показує практика, найкраще це виходить ще з перших років навчання у студентів, котрі поєднували навчальну діяльність з трудовою та / або наукової практикою. Природно, розвантаження вагонів мало в чому допоможе майбутньому інженеру або економісту. Одним з основних критеріїв цінності вузу вважається його зв'язок з профільним виробництвом, наявність на території навчального закладу діє лабораторії або підприємства, де майбутній випускник набуває не тільки необхідні навички, а й зв'язку, а також репутацію.

Вища освіта є одним з найбільш важливих активів в житті сучасної людини. Більшість українців це прекрасно розуміють і намагаються дати своїм чадам надійний фундамент для майбутньої кар'єри, відкладаючи гроші на їх навчання. Не в останню чергу саме стараннями дбайливих батьків за роки незалежності чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. Населення в Україні збільшилася з 310 до 578 осіб.

Хоча багато роботодавців і стверджують, що вузівському диплому вони вважають за краще знання і кваліфікацію підопічних, дві третини роботодавців, які звертаються в рекрутингові компанії, все ж підшукують співробітників з вищою освітою. Чимало й тих, хто до цієї вимоги для здобувача роботи додає і обов'язкове знання англійської.

Тим часом відповідно до онлайн-ис-слідування, проведеного порталом robota.ua, спільно з тижневиком «Коментарі», якби у жителів України була можливість повторити свій студентський шлях, то лише 35% залишилися б вірні тій же професії і того ж вузу, 47 % опитаних вибрали б іншу професію і інший навчальний заклад, 11% освоювали б ту ж професію, але в вузі краще, а 2% українців взагалі відмовилися б від здобуття вищої освіти як не потрібного.

Ці дані говорять про те, що за останні десятиліття на ринку праці відбулися серйозні зміни. Ланцюжок школа - вуз - виробництво була порушена, а учасники освітнього процесу - вузи, держава і студенти - грали власні партії, не пов'язані один з одним.

Державі було нема чого стимулювати якість навчального процесу, оскільки 90% промислової інфраструктури приватизовано. А значить, не треба піклуватися про закріплення кадрів на виробництві.

Вузи (державні і приватні) захопилися виробництвом липових дипломників. Державні навчальні заклади, яким бюджет компенсує витрати на навчання бюджетників, всіма силами намагаються довести їх до диплома, інакше цим вузам загрожує зниження держдотацій. Приватні вузи і так існують виключно за рахунок контрактників і не готові розлучатися з ними, оскільки будуть не в змозі підтримувати власну інфраструктуру і платити податки.

Додамо сюди непомірно розрослася мережа навчальних закладів - 823 ВНЗ, в тому числі 334 інституту, університету і академії III-IV рівнів акредитації, що випускають бакалаврів і магістрів. У багатьох європейських країнах вузів значно менше. А також ринкові відносини, які за останні два десятиліття активно проникли в інститутську середу в вигляді підношень викладачам, участі останніх в підготовці курсових і дипломних робіт за гроші студентів. І стане ясно, що за роки незалежності вищу освіту в країні неабияк знецінилося.

зовнішні лідери

Наочне підтвердження цього - кількість і місце українських вишів у міжнародних рейтингах. За підсумками минулого року в один з найвідоміших рейтингів 700 кращих університетів світу - QS World University Rankings, складанням якого з 2004 року займається британська освітня компанія Quacquarelli Symonds, потрапили тільки три українські виші - Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ) і Донецький національний університет (ДонНУ). КНУ виявився в шостий, а КПІ і ДонНУ - в сьомій сотні рейтингу. Для порівняння: Московський державний університет посів там 116-е місце.

У десятці переможців QS World University Rankings - Массачусетський технологічний інститут (США), університети Кембриджа (Великобританія), Гарварда (США), UCL (University College London), Оксфорда і Imperial College London (Великобританія), американські університети Єль, Чикаго і Прінстон, а також Caltech (Каліфорнійський інститут технологій).

Не потрапили українські вузи і в 500 кращих університетів світу за версією китайського університету Цзяо Тун - Academic Ranking of World Universities (ARWU). В останній редакції цього рейтингу, який складається з 2003 р, 17 з 20 університетів першої двадцятки представляють вузи зі США, а перше місце незмінно займає Гарвард. Серед європейських університетів лідирують Кембридж (5-е місце) і Оксфорд (10-е). Кращим азіатським університетом визнаний Токійський, який опинився на 20-му місці рейтингу.

На виправдання своєї «непомітності» на світовому рівні українські вузи можуть віднести систему оцінювання, в якій домінують репутація в міжнародній академічному середовищі, ставлення до вузів роботодавців - переважно транснаціональних компаній, індекс цитованості в міжнародних наукових виданнях, співвідношення кількості викладачів і студентів, а також кількість іноземних студентів і викладачів. У жодній з цих номінацій, крім співвідношення викладачів і студентів, вітчизняні вузи не в змозі змагатися з найбільшими американськими і європейськими університетами.

Щоб полегшити українським абітурієнтам орієнтацію в освітньому просторі, різні ділові видання країни, а також великі вітчизняні компанії вже кілька років складають власні рейтинги. Оцінку вузам в них, як правило, дають роботодавці і вчорашні випускники. Перші передають свій досвід прийому на роботу колишніх студентів і оцінюють придатність отриманих теоретичних знань на практиці, а другі - з висоти практичного досвіду оцінюють користь навчання і допомогу вузів в працевлаштуванні студентів.

внутрішні лідери

Найзначнішим рейтингом українських вузів, який складається шостий рік поспіль за підтримки компанії «Систем Кепітал Менеджмент» в рамках проекту «Сучасна освіта», є «Компас». У складанні останнього такого рейтингу брали участь 232 вузи, що займаються підготовкою фахівців за напрямами бізнес-економіка, будівництво-архітектура, правознавство, інтернет-технології та інженерно-технічні спеціальності. Оцінювали їх в цілому представники 1174 компаній (843 - як роботодавці і 331 - як експерти) і 1202 випускника ВНЗ.

Лідерами зведеного рейтингу «Компас-2013» виявилися вже відомі світовій спільноті Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (1-е місце) і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (2-е місце). Далі в десятці (в порядку убування) слідують Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний університет «Львівська політехніка», Донецький національний технічний університет, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет (Київ ), Національний транспортний університет (Київ) і Національний університет харчових технологій (Київ).

У порівнянні з минулим роком в лідируючій десятці «Компаса» ще більш закріпилися столичні вузи, вибивши з неї Національний гірничий університет (Дніпропетровськ) і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).

Можливо, і цей рейтинг українських вузів складно назвати всеосяжним. Адже його критерії не дозволяють об'єктивно оцінити підготовку українськими вузами філологів, істориків, соціологів, мистецтвознавців та інших гуманітаріїв. Проте важко назвати в Україні вищий навчальний заклад, який не випускає дипломованих менеджерів, економістів або правознавців. А сам факт відсутності в рейтингу «Компас» понад 30% вузів III-IV рівнів акредитації вельми показовий.

Якщо більше сотні навчальних закладів не горять бажанням отримати публічну оцінку своєї діяльності експертами та колишніми студентами, а представники найбільших роботодавців не можуть пригадати назв вузів, звідки до них влаштовуються випускники, це не робить їм честі. Але чи знають про це ті, хто незабаром буде з хвилюванням шукати своє ім'я в списках студентів-бюджетників або витрачати останні заощадження, щоб забезпечити своєму чаду пропуск в світлий світ науки і освіти?

Довідка «2000»

Київ: Більше сотні вузів вищих рівнів акредитації готують керівні кадри практично для всіх галузей народного господарства, безпеки і оборони. Гордість країни - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Києво-Могилянська академія, Національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет, Національний транспортний університет і багато інших.

Харків: 37 вузів III-IV рівнів акредитації, в тому числі 16 - з національним статусом. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна - найбільший центр освіти в Лівобережній Україні. Гордість Харкова Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» - єдиний вуз України, який здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційно-космічної галузі. Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба - один з найбільших центрів в колишньому Союзі з підготовки військових льотчиків і космонавтів. Харківський національний автомобільно-дорожній технічний університет (колишній ХАДІ) створював найшвидші на території СРСР гоночні автомобілі, а зараз працює над проектами екологічно чистого гібридного транспорту.

Львів: 23 ВНЗ III-IV рівнів акредитації, в тому числі 7 національних. Львів - найбільший центр науки і освіти Західної України. Провідні вузи - Львівський національний університет ім. І. Я. Франко і Національний університет «Львівська політехніка». Далеко за межами регіону відомі Львівська національна академія мистецтв, Академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного - провідний вищий навчальний заклад Міністерства оборони України.

Одеса: 17 вузів III-IV рівнів акредитації, 9 з них присвоєно статус національних. Життя міста нерозривно пов'язана з морем. Тому профільні вузи, такі як Одеська національна морська академія та Одеський національний морський університет, є провідними навчальними центрами з підготовки морських фахівців і портових інженерів. Одеська національна юридична академія - один з провідних вузів країни в області права.

Дніпропетровськ: 17 вузів III-IV рівнів акредитації. Наявність в регіоні покладів залізної руди зробило місто центром підготовки кадрів для гірничорудної (Національний гірничий університет) та металургійної (Національна металургійна академія України) промисловості. Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна - провідний вищий навчальний заклад з підготовки кадрів для залізниць України. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара знаменитий на весь світ підготовкою фахівців для ракетної промисловості.

Донецьк: Більше 20 вузів III-IV рівнів акредитації. Столиця Донбасу завжди славилася кадрами для гірничої промисловості та машинобудування. Зараз Донецький національний університет знаходиться серед 700 провідних університетів світу, а Донецький національний технічний університет входить в десятку кращих вузів України.

Запоріжжя: Центр українського автомобіле- і двигунобудування. Освіта за цими напрямками можна отримати в Запорізькому національному технічному університеті.

Миколаїв: Миколаївський національний аграрний університет вважається одним з кращих сільськогосподарських вузів країни. Традиції найбільших чорноморських верфей продовжує Національний університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова.

Севастополь: В 1996 році на базі колишнього військово-морського училища підводників був створений Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. Крім того, в Севастополі розташований Чорноморська філія Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Радимо, де ВИГІДНО вчитися

фото УНІАН

Ярослав ДМИТРЕНКО

Часу для вибору подальшого місця навчання у випускників загальноосвітніх шкіл та їх батьків залишається все менше. Вже 3 червня тестом з хімії стартує кампанія зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Менш ніж за три тижні першого місяця літа абітурієнти повинні показати знання з української мови та літератури (5-6 червня), іноземним (8 червня) і російській (10 червня) мов, 12-13 червня на них чекає тестування з математики, 15-го - з географії, 17-го - з всесвітньої історії, 19-20 червня - з історії України, 22 червня - з фізики, 25-го - з біології. Останній іспит ЗНО 27 червня - зі світової літератури. На 4п11 липня призначено додаткова сесія для тих, хто з поважних причин не зміг взяти участі в оцінюванні своїх знань.

З 1 липня випускники зможуть подавати документи для вступу на денні факультети вузів, а на 1 серпня стануть відомі рейтингові списки абітурієнтів. Згідно з правилами вступу до вузів, опублікованими Міносвіти минулої осені, до 11 серпня навчальні заклади повинні визначитися зі списком студентів, які навчатимуться за рахунок держбюджету.

На початку квітня підлеглий Міносвіти Український центр незалежного оцінювання якості освіти повідомив, що в 2013 р до ЗНО буде допущено 322 430 осіб, приблизно чверть з яких - випускники шкіл минулих років. Уже відомо, що 67% абітурієнтів мають намір оцінити свої знання з чотирьох предметів (максимально можливої ​​їх кількості), 28% - за трьома, 6% складуть тести з двох, а 1,1% - по одному.

Така активність пов'язана з тим, що, як і в минулому році, абітурієнти зможуть подати документи для вступу відразу в п'ять вузів на три спеціальності одночасно. Для цього необхідно отримати в ході ЗНО не менше 140 балів з профільних і 124 бали - з непрофільних предметів. Ще по 20 додаткових балів можуть отримати випускники підготовчих курсів конкретного вузу і до 50 балів - призери всеукраїнських шкільних олімпіад.

Як правило, здаючи більше тестів, вчорашні школярі намагаються розширити ймовірність вступу до вузів і потрапити в число студентів, навчання яких оплачує держава.

Очікується, що в нинішньому році з держскарбниці вузам III-IV рівня акредитації на навчання майбутніх бакалаврів і магістрів буде виділено не менше 17,7 млрд. Грн. з урахуванням стипендій. Освоїти ці гроші зможуть понад півтори сотні державних вузів. В даний час навчання за рахунок бюджету в них проходять більше половини учнів, тобто приблизно 1,05 млн. студентів.

У минулому році Міносвіти оголосило про нову політику дотування вузів, яка полягає в тому, що близько 60% бюджетників повинні вчитися на технічних спеціальностях. Для цього була перекроєна структура держзамовлення. Зокрема, IT-фахівці отримали майже на чверть більше безкоштовних місць у вузах, ніж раніше.

Більше бюджетників з'явилося на напрямках, пов'язаних з кібернетикою і електронікою, радіотехнікою, енергетикою, машинобудуванням, металургією і обробкою металів, ракетно-космічною технікою та хімічними технологіями, авіаційної та транспортною інфраструктурою. Тоді як держзамовлення на економістів, менеджерів і підприємців зменшився. Очевидно, технічні спеціальності і в нинішньому році будуть користуватися підвищеною прихильністю чиновників Міносвіти, а значить, технічні вузи очікують і більший наплив абітурієнтів.

Зростуть цього року і грошові надходження від іноземних студентів, оскільки нові правила вступу до вузів не передбачають для іноземців можливості навчатися за держзамовленням. Раніше така можливість була. Зараз - тільки за контрактом. Місяць тому голова Міносвіти Дмитро Табачник повідомив, що українські вузи планують в цьому році отримати від навчання більше 60 тис. Іноземців 4,3 млрд. Грн. Більшість студентів приїжджають на навчання з країн СНД, Близького Сходу, Китаю і Африки. Однак, за даними Міносвіти, в нашій країні навчаються і 4 тис. Громадян ЄС.

У торішній екзаменаційної кампанії лідерами за кількістю заяв на вступ виявилися Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ), Львівський національний університет ім. Івана Франка (ЛНУ), Національний авіаційний університет (НАУ) і Національний університет «Львівська політехніка» (ЛПУ). За даними цих навчальних закладів, найбільший конкурс на вступ спостерігався в НАУ - 17 осіб на місце, КНУ - 14, ЛНУ - 13,5, ЛПУ - 12 і КПІ - 9 осіб.

В цілому по країні бажаючих вчитися за рахунок держави виявилося 4,59 людини на місце, в тому числі 7,74 - по найбільш поширеною в Україні програмою підготовки бакалаврів. При цьому кількість ліцензованих місць у вишах майже в два рази перевищувала кількість бажаючих. Тому всі, хто не потрапив до числа бюджетників, могли розпочати навчання на платній основі. Якщо, звичайно, фінансові можливості їм дозволяли.

голосуємо гаманцем

Більшість вузів повинні оголосити розцінки на контрактне навчання тільки до початку червня, на багато вже зараз вивісили свіжі прайси, а деякі їх не змінювали кілька останніх років. Ходіння по веб-сторінкам найбільших вузів і телефонне опитування членів приймальних комісій показали, що в середньому навчання в столиці обходиться студентам (а також їх батькам) в два рази дорожче, ніж в обласних центрах. Для багатьох ця обставина здасться дуже привабливим. Адже попри велику кількість університетів практично в кожному обласному центрі можна підшукати недорогий і якісний вуз. Пристойний ціновий розрив існує між технічними спеціальностями і професіями підвищеного попиту, до яких можна віднести правознавство, бізнес-менеджмент з посиленою підготовкою на іноземних мовах або поглиблене вивчення іноземних мов, а також екзотичні художні спеціальності на кшталт мистецтвознавець, режисер масових заходів, фахівець по рекламному менеджменту і т.д.

Так, вартість навчання в КПІ в цьому навчальному році (інженерно-фізичний, інженерно-хімічний, зварювальний, приладобудівний факультети і ін.) Для першокурсників складе від 12,3 тис. Грн. до 15,4 тис. грн. на рік.

В КНУ ім. Тараса Шевченка нові розцінки на навчання ще не встановлені. Але якщо орієнтуватися за минулий рік, то навчання інженерних спеціальностей на механіко-математичному, хімічному, радіофізичному та деяких інших факультетах обходилося в 10 тис. Грн. в рік і більше. А ось за професію перекладача або навчання в Інституті міжнародної інформації необхідно було викласти 25-30 тис. Грн.

Вартість навчання в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана на 2013-2014 навчальний рік була визначена ще в кінці лютого і складе 14,3-16,4 тис. Грн. Для порівняння: в приватному університеті «КРОК» навчання на спеціальності бухгалтерський облік і аудит в минулому році коштувало 11,4 тис. Грн., На напрямках міжнародний бізнес і міжнародна інформація - 14,4 тис. Грн., А з навчанням на англійській мові 17-19,4 тис. грн.

У приймальній комісії Могилянки повідомили «2000», що ціни на контракт скоро будуть оприлюднені, але не змогли сказати, чи зміняться вони в порівнянні з 2012 р Як би там не було, в минулому році навчання в НАУКМА коливалося від 12 тис. Грн. (хімія, фізика) до 28 тис. грн. - правознавство.

Це не набагато вище, ніж освітні послуги, які пропонує абітурієнтам ректор Київського національного інституту культури і мистецтв (КНик) Михайло Поплавський. У його вузі навчання за спеціальностями документознавство, культурологія, книгознавство обходиться студентам в 10,5 тис. Грн., Театрального мистецтва, музики і дизайну - до 15,7 тис. Грн, а кінотелеіскусству - 21 тис. Грн.

Приблизно стільки ж коштує навчання менеджменту і маркетингу реклами в київському приватному Інституті реклами (від 10,2 тис. Грн. На рік). А щоб стати дипломованим дизайнером, необхідно щорічно вносити в касу інституту 14 тис. Грн.

За ці гроші (14,5 тис. Грн.) Можна спробувати стати педіатром в найпрестижнішому медичному вузі країни - Національному медичному університеті ім. Богомольця. А навчання стоматолога в НМУ знаходиться на рівні кінокритика - 22,4 тис. Грн.

На цьому тлі порадував своєю любов'ю до прекрасного Львівський національний університет ім. Івана Франка. Вартість навчання тут на факультеті культури і мистецтв - менше 3 тис. Грн. Якщо це, звичайно, не помилка. Втім, геологічні, хімічні та математичні напрямки у Львові також досить демократичні - близько 5 тис. Грн. Економіка - 10,8 тис. Грн. Найдорожчий - факультет міжнародних відносин (правознавство та міжнародна економіка) - 21,4 тис. Грн.

З точки зору цінових особливостей вищої освіти досить цікавий Харків. Наприклад, навчання в Національному аерокосмічному університеті імені Жуковського (прославлений ХАІ) в цьому навчальному році, швидше за все, залишиться на рівні від 6 тис. Грн. в рік для технічних спеціальностей (авіаракетобудування, рухові установки і т.д.) до 7,5 тис. грн. - для економічних.

Трохи дорожче (від 6,5 тис. Грн. Для більшості спеціальностей, пов'язаних з автомобільним транспортом, дорожнім будівництвом і машинобудуванням, до 8,5 тис. Для логістики і управління дорожнім рухом) доведеться платити за навчання в Харківському національному автодорожньому університеті (в минулому не менш відомий ХАДІ).

Порівнянні з харківськими розцінки в дніпропетровському Національному гірничому університеті (НГУ). Для спеціальностей геологія, гірнича справа, переробка корисних копалин, автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології та деякі інші - від 6,25 тис. Грн., На економічних спеціальностях - до 9,5 тис. Грн., І 11,2 тис. Грн . - на правознавчих.

У Донецькому національному університеті найнижча вартість навчання на філологічному факультеті (українська та російська мова і література) - 7 тис. Грн. на рік. Однак навчання на факультеті іноземних мов обійдеться в два рази дорожче. За ціною це можна порівняти з економічними спеціальностями і правознавством.

Частково ажіотажний попит на іноземні мови пов'язаний з можливістю працевлаштування в українську компанію, що займається зовнішньоекономічною діяльністю, яка постачає свою продукцію за кордон або імпортера товари. Однак кілька років тому Державний інститут розвитку сім'ї та молоді провів соціологічне дослідження, яке показало, що майже 30% українських студентів після закінчення вузу планують назавжди залишити Україну через матеріальні труднощі або складнощів з реалізацією свого потенціалу, а ще 25% хотіли б поїхати за кордон на заробітки.

Схожі дані дає і минулорічний звіт Інституту Горшеніна за підсумками програми міжнародних соціологічних досліджень 2010-2011 рр. «Студенти - образ майбутнього», що проводилася в вузах Росії, України, Казахстану та Польщі. За його результатами після завершення навчання не хочуть міняти місце проживання близько половини казахів, близько 38% поляків, 31% росіян і лише 29% українців.

Міжнародна процедура рейтингування українських вузів, а точніше - її відсутність, говорить про те, що студенти або не цілком адекватно оцінюють власні можливості, або готові покласти на полицю дипломи і проміняти їх на низькокваліфіковану роботу за межами батьківщини. Але навіщо взагалі тоді вчитися?

рентабельність освіти

фото УНІАН

Ситуація на ринку освітніх послуг зараз дійсно не безхмарні. Скоріше навпаки. Якщо скористатися фразою класика про низах і верхах, то «низи» - школа - видають вузам все менш підготовлені кадри для навчання, а «верхи» - роботодавці - в силу різних причин стають все більш перебірливими. У цій ситуації багатьом представникам вищої школи нічого не залишається, як робити хорошу міну, активно запрошуючи абітурієнтів прийомами реклами і маркетингу і обіцяючи їм золоті гори.

Тим часом опубліковане в грудні минулого року дослідження якості природничо-математичної середньої освіти, яке з 1995 р раз в чотири роки проводиться в рамках проекту TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Study), показало, що українцям варто всерйоз задуматися про конкурентоспроможність підростаючого покоління .

В останньому такому дослідженні брали участь більше 600 тис. Школярів з 63 країн і 14 регіонів світу. Україна в ньому представляли 3378 восьмикласників з 148 загальноосвітніх шкіл з усіх куточків країни.

Найкращі результати українські учасники TIMSS показали в природознавчих дисциплінах (біологія, фізика, хімія, географія), набравши 501 бал з тисячі можливих. Це рівно на 1 бал вище середнього значення, встановленого авторами дослідження. Таким чином, Україна опинилася на 18-му місці з 42 країн. У першій десятці - Сінгапур (590 балів), Тайвань (564), Корея (560), Японія (558), Фінляндія (552), Словенія (543), Росія (542), Гонконг (535), Англія (533), США (525).

Більш високий результат, ніж українські школярі, показали також Угорщина, Австралія, Ізраїль, Литва, Нова Зеландія, Швеція та Італія. Позаду - Норвегія, Румунія, Македонія, Туреччина і учасники дослідження з країн Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.

З математикою наші школярі впоралися гірше, набравши 479 балів. Попереду - 18 держав. У тому числі Корея (613 балів), Сінгапур (611), Тайвань (609), Гонконг (586), Японія (570), Росія (539), Ізраїль (516), Фінляндія (514), США (509), Великобританія (507), Угорщина (505), Австралія (505), Словенія (505), Литва (505).

Якщо врахувати, що заповітні 500 балів не є середньоарифметичним значенням всіх країн-учасниць, а відображають «рівень знань, визначеному міжнародними експертами», то дані TIMSS повинні остудити гарячі голови, які мислять про інтелектуальні здібності підростаючого покоління українців виключно в найвищому ступені. Ну а якість викладання математичних наук у школах (як, втім, і природознавчих) має стурбувати інтелектуальну еліту.

Суперечлива ситуація спостерігається і на ринку праці. На початку нинішнього року найбільш затребуваним контингентом серед роботодавців були фахівці з продажу та клієнт-менеджери - 13% всіх розміщених на порталі rabota.ua оголошень про прийом на роботу.

Як правило, ці люди повинні мати досвід роботи і списком потенційних клієнтів, який допоможе заробити їх нової компанії. Найчастіше фахівці з продажу мають свої секрети і підходи до покупців, засновані на особистісних якостях і невербальних методах роботи, яким не навчають у звичайних вузах.

На другому місці в списку переваг влаштувалися фахівці з інтернет-технологіями. У них потребували 11% роботодавців. Ще 10% власників компаній хотіли б бачити в своїх рядах нових торгових працівників.

Дослідники ринку праці відзначають падіння попиту на постачальників, страхових працівників, перекладачів, а також на інженерів і технологів в деяких промислових галузях, зокрема в металургії.

Тому в найближчі роки випускників українських вузів очікують нелегкі часи. Їм належить не тільки підтвердити отримані теоретичні знання на практиці, а й придбати нові, щоб в найкоротші терміни адаптуватися до вимог роботодавців.

Як показує практика, найкраще це виходить ще з перших років навчання у студентів, котрі поєднували навчальну діяльність з трудовою та / або наукової практикою. Природно, розвантаження вагонів мало в чому допоможе майбутньому інженеру або економісту. Одним з основних критеріїв цінності вузу вважається його зв'язок з профільним виробництвом, наявність на території навчального закладу діє лабораторії або підприємства, де майбутній випускник набуває не тільки необхідні навички, а й зв'язку, а також репутацію.

Вища освіта є одним з найбільш важливих активів в житті сучасної людини. Більшість українців це прекрасно розуміють і намагаються дати своїм чадам надійний фундамент для майбутньої кар'єри, відкладаючи гроші на їх навчання. Не в останню чергу саме стараннями дбайливих батьків за роки незалежності чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. Населення в Україні збільшилася з 310 до 578 осіб.

Хоча багато роботодавців і стверджують, що вузівському диплому вони вважають за краще знання і кваліфікацію підопічних, дві третини роботодавців, які звертаються в рекрутингові компанії, все ж підшукують співробітників з вищою освітою. Чимало й тих, хто до цієї вимоги для здобувача роботи додає і обов'язкове знання англійської.

Тим часом відповідно до онлайн-ис-слідування, проведеного порталом robota.ua, спільно з тижневиком «Коментарі», якби у жителів України була можливість повторити свій студентський шлях, то лише 35% залишилися б вірні тій же професії і того ж вузу, 47 % опитаних вибрали б іншу професію і інший навчальний заклад, 11% освоювали б ту ж професію, але в вузі краще, а 2% українців взагалі відмовилися б від здобуття вищої освіти як не потрібного.

Ці дані говорять про те, що за останні десятиліття на ринку праці відбулися серйозні зміни. Ланцюжок школа - вуз - виробництво була порушена, а учасники освітнього процесу - вузи, держава і студенти - грали власні партії, не пов'язані один з одним.

Державі було нема чого стимулювати якість навчального процесу, оскільки 90% промислової інфраструктури приватизовано. А значить, не треба піклуватися про закріплення кадрів на виробництві.

Вузи (державні і приватні) захопилися виробництвом липових дипломників. Державні навчальні заклади, яким бюджет компенсує витрати на навчання бюджетників, всіма силами намагаються довести їх до диплома, інакше цим вузам загрожує зниження держдотацій. Приватні вузи і так існують виключно за рахунок контрактників і не готові розлучатися з ними, оскільки будуть не в змозі підтримувати власну інфраструктуру і платити податки.

Додамо сюди непомірно розрослася мережа навчальних закладів - 823 ВНЗ, в тому числі 334 інституту, університету і академії III-IV рівнів акредитації, що випускають бакалаврів і магістрів. У багатьох європейських країнах вузів значно менше. А також ринкові відносини, які за останні два десятиліття активно проникли в інститутську середу в вигляді підношень викладачам, участі останніх в підготовці курсових і дипломних робіт за гроші студентів. І стане ясно, що за роки незалежності вищу освіту в країні неабияк знецінилося.

зовнішні лідери

Наочне підтвердження цього - кількість і місце українських вишів у міжнародних рейтингах. За підсумками минулого року в один з найвідоміших рейтингів 700 кращих університетів світу - QS World University Rankings, складанням якого з 2004 року займається британська освітня компанія Quacquarelli Symonds, потрапили тільки три українські виші - Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ) і Донецький національний університет (ДонНУ). КНУ виявився в шостий, а КПІ і ДонНУ - в сьомій сотні рейтингу. Для порівняння: Московський державний університет посів там 116-е місце.

У десятці переможців QS World University Rankings - Массачусетський технологічний інститут (США), університети Кембриджа (Великобританія), Гарварда (США), UCL (University College London), Оксфорда і Imperial College London (Великобританія), американські університети Єль, Чикаго і Прінстон, а також Caltech (Каліфорнійський інститут технологій).

Не потрапили українські вузи і в 500 кращих університетів світу за версією китайського університету Цзяо Тун - Academic Ranking of World Universities (ARWU). В останній редакції цього рейтингу, який складається з 2003 р, 17 з 20 університетів першої двадцятки представляють вузи зі США, а перше місце незмінно займає Гарвард. Серед європейських університетів лідирують Кембридж (5-е місце) і Оксфорд (10-е). Кращим азіатським університетом визнаний Токійський, який опинився на 20-му місці рейтингу.

На виправдання своєї «непомітності» на світовому рівні українські вузи можуть віднести систему оцінювання, в якій домінують репутація в міжнародній академічному середовищі, ставлення до вузів роботодавців - переважно транснаціональних компаній, індекс цитованості в міжнародних наукових виданнях, співвідношення кількості викладачів і студентів, а також кількість іноземних студентів і викладачів. У жодній з цих номінацій, крім співвідношення викладачів і студентів, вітчизняні вузи не в змозі змагатися з найбільшими американськими і європейськими університетами.

Щоб полегшити українським абітурієнтам орієнтацію в освітньому просторі, різні ділові видання країни, а також великі вітчизняні компанії вже кілька років складають власні рейтинги. Оцінку вузам в них, як правило, дають роботодавці і вчорашні випускники. Перші передають свій досвід прийому на роботу колишніх студентів і оцінюють придатність отриманих теоретичних знань на практиці, а другі - з висоти практичного досвіду оцінюють користь навчання і допомогу вузів в працевлаштуванні студентів.

внутрішні лідери

Найзначнішим рейтингом українських вузів, який складається шостий рік поспіль за підтримки компанії «Систем Кепітал Менеджмент» в рамках проекту «Сучасна освіта», є «Компас». У складанні останнього такого рейтингу брали участь 232 вузи, що займаються підготовкою фахівців за напрямами бізнес-економіка, будівництво-архітектура, правознавство, інтернет-технології та інженерно-технічні спеціальності. Оцінювали їх в цілому представники 1174 компаній (843 - як роботодавці і 331 - як експерти) і 1202 випускника ВНЗ.

Лідерами зведеного рейтингу «Компас-2013» виявилися вже відомі світовій спільноті Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (1-е місце) і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (2-е місце). Далі в десятці (в порядку убування) слідують Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний університет «Львівська політехніка», Донецький національний технічний університет, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет (Київ ), Національний транспортний університет (Київ) і Національний університет харчових технологій (Київ).

У порівнянні з минулим роком в лідируючій десятці «Компаса» ще більш закріпилися столичні вузи, вибивши з неї Національний гірничий університет (Дніпропетровськ) і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).

Можливо, і цей рейтинг українських вузів складно назвати всеосяжним. Адже його критерії не дозволяють об'єктивно оцінити підготовку українськими вузами філологів, істориків, соціологів, мистецтвознавців та інших гуманітаріїв. Проте важко назвати в Україні вищий навчальний заклад, який не випускає дипломованих менеджерів, економістів або правознавців. А сам факт відсутності в рейтингу «Компас» понад 30% вузів III-IV рівнів акредитації вельми показовий.

Якщо більше сотні навчальних закладів не горять бажанням отримати публічну оцінку своєї діяльності експертами та колишніми студентами, а представники найбільших роботодавців не можуть пригадати назв вузів, звідки до них влаштовуються випускники, це не робить їм честі. Але чи знають про це ті, хто незабаром буде з хвилюванням шукати своє ім'я в списках студентів-бюджетників або витрачати останні заощадження, щоб забезпечити своєму чаду пропуск в світлий світ науки і освіти?

Довідка «2000»

Київ: Більше сотні вузів вищих рівнів акредитації готують керівні кадри практично для всіх галузей народного господарства, безпеки і оборони. Гордість країни - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Києво-Могилянська академія, Національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет, Національний транспортний університет і багато інших.

Харків: 37 вузів III-IV рівнів акредитації, в тому числі 16 - з національним статусом. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна - найбільший центр освіти в Лівобережній Україні. Гордість Харкова Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» - єдиний вуз України, який здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційно-космічної галузі. Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба - один з найбільших центрів в колишньому Союзі з підготовки військових льотчиків і космонавтів. Харківський національний автомобільно-дорожній технічний університет (колишній ХАДІ) створював найшвидші на території СРСР гоночні автомобілі, а зараз працює над проектами екологічно чистого гібридного транспорту.

Львів: 23 ВНЗ III-IV рівнів акредитації, в тому числі 7 національних. Львів - найбільший центр науки і освіти Західної України. Провідні вузи - Львівський національний університет ім. І. Я. Франко і Національний університет «Львівська політехніка». Далеко за межами регіону відомі Львівська національна академія мистецтв, Академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного - провідний вищий навчальний заклад Міністерства оборони України.

Одеса: 17 вузів III-IV рівнів акредитації, 9 з них присвоєно статус національних. Життя міста нерозривно пов'язана з морем. Тому профільні вузи, такі як Одеська національна морська академія та Одеський національний морський університет, є провідними навчальними центрами з підготовки морських фахівців і портових інженерів. Одеська національна юридична академія - один з провідних вузів країни в області права.

Дніпропетровськ: 17 вузів III-IV рівнів акредитації. Наявність в регіоні покладів залізної руди зробило місто центром підготовки кадрів для гірничорудної (Національний гірничий університет) та металургійної (Національна металургійна академія України) промисловості. Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна - провідний вищий навчальний заклад з підготовки кадрів для залізниць України. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара знаменитий на весь світ підготовкою фахівців для ракетної промисловості.

Донецьк: Більше 20 вузів III-IV рівнів акредитації. Столиця Донбасу завжди славилася кадрами для гірничої промисловості та машинобудування. Зараз Донецький національний університет знаходиться серед 700 провідних університетів світу, а Донецький національний технічний університет входить в десятку кращих вузів України.

Запоріжжя: Центр українського автомобіле- і двигунобудування. Освіта за цими напрямками можна отримати в Запорізькому національному технічному університеті.

Миколаїв: Миколаївський національний аграрний університет вважається одним з кращих сільськогосподарських вузів країни. Традиції найбільших чорноморських верфей продовжує Національний університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова.

Севастополь: В 1996 році на базі колишнього військово-морського училища підводників був створений Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. Крім того, в Севастополі розташований Чорноморська філія Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Радимо, де ВИГІДНО вчитися

фото УНІАН

Ярослав ДМИТРЕНКО

Часу для вибору подальшого місця навчання у випускників загальноосвітніх шкіл та їх батьків залишається все менше. Вже 3 червня тестом з хімії стартує кампанія зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Менш ніж за три тижні першого місяця літа абітурієнти повинні показати знання з української мови та літератури (5-6 червня), іноземним (8 червня) і російській (10 червня) мов, 12-13 червня на них чекає тестування з математики, 15-го - з географії, 17-го - з всесвітньої історії, 19-20 червня - з історії України, 22 червня - з фізики, 25-го - з біології. Останній іспит ЗНО 27 червня - зі світової літератури. На 4п11 липня призначено додаткова сесія для тих, хто з поважних причин не зміг взяти участі в оцінюванні своїх знань.

З 1 липня випускники зможуть подавати документи для вступу на денні факультети вузів, а на 1 серпня стануть відомі рейтингові списки абітурієнтів. Згідно з правилами вступу до вузів, опублікованими Міносвіти минулої осені, до 11 серпня навчальні заклади повинні визначитися зі списком студентів, які навчатимуться за рахунок держбюджету.

На початку квітня підлеглий Міносвіти Український центр незалежного оцінювання якості освіти повідомив, що в 2013 р до ЗНО буде допущено 322 430 осіб, приблизно чверть з яких - випускники шкіл минулих років. Уже відомо, що 67% абітурієнтів мають намір оцінити свої знання з чотирьох предметів (максимально можливої ​​їх кількості), 28% - за трьома, 6% складуть тести з двох, а 1,1% - по одному.

Така активність пов'язана з тим, що, як і в минулому році, абітурієнти зможуть подати документи для вступу відразу в п'ять вузів на три спеціальності одночасно. Для цього необхідно отримати в ході ЗНО не менше 140 балів з профільних і 124 бали - з непрофільних предметів. Ще по 20 додаткових балів можуть отримати випускники підготовчих курсів конкретного вузу і до 50 балів - призери всеукраїнських шкільних олімпіад.

Як правило, здаючи більше тестів, вчорашні школярі намагаються розширити ймовірність вступу до вузів і потрапити в число студентів, навчання яких оплачує держава.

Очікується, що в нинішньому році з держскарбниці вузам III-IV рівня акредитації на навчання майбутніх бакалаврів і магістрів буде виділено не менше 17,7 млрд. Грн. з урахуванням стипендій. Освоїти ці гроші зможуть понад півтори сотні державних вузів. В даний час навчання за рахунок бюджету в них проходять більше половини учнів, тобто приблизно 1,05 млн. студентів.

У минулому році Міносвіти оголосило про нову політику дотування вузів, яка полягає в тому, що близько 60% бюджетників повинні вчитися на технічних спеціальностях. Для цього була перекроєна структура держзамовлення. Зокрема, IT-фахівці отримали майже на чверть більше безкоштовних місць у вузах, ніж раніше.

Більше бюджетників з'явилося на напрямках, пов'язаних з кібернетикою і електронікою, радіотехнікою, енергетикою, машинобудуванням, металургією і обробкою металів, ракетно-космічною технікою та хімічними технологіями, авіаційної та транспортною інфраструктурою. Тоді як держзамовлення на економістів, менеджерів і підприємців зменшився. Очевидно, технічні спеціальності і в нинішньому році будуть користуватися підвищеною прихильністю чиновників Міносвіти, а значить, технічні вузи очікують і більший наплив абітурієнтів.

Зростуть цього року і грошові надходження від іноземних студентів, оскільки нові правила вступу до вузів не передбачають для іноземців можливості навчатися за держзамовленням. Раніше така можливість була. Зараз - тільки за контрактом. Місяць тому голова Міносвіти Дмитро Табачник повідомив, що українські вузи планують в цьому році отримати від навчання більше 60 тис. Іноземців 4,3 млрд. Грн. Більшість студентів приїжджають на навчання з країн СНД, Близького Сходу, Китаю і Африки. Однак, за даними Міносвіти, в нашій країні навчаються і 4 тис. Громадян ЄС.

У торішній екзаменаційної кампанії лідерами за кількістю заяв на вступ виявилися Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ), Львівський національний університет ім. Івана Франка (ЛНУ), Національний авіаційний університет (НАУ) і Національний університет «Львівська політехніка» (ЛПУ). За даними цих навчальних закладів, найбільший конкурс на вступ спостерігався в НАУ - 17 осіб на місце, КНУ - 14, ЛНУ - 13,5, ЛПУ - 12 і КПІ - 9 осіб.

В цілому по країні бажаючих вчитися за рахунок держави виявилося 4,59 людини на місце, в тому числі 7,74 - по найбільш поширеною в Україні програмою підготовки бакалаврів. При цьому кількість ліцензованих місць у вишах майже в два рази перевищувала кількість бажаючих. Тому всі, хто не потрапив до числа бюджетників, могли розпочати навчання на платній основі. Якщо, звичайно, фінансові можливості їм дозволяли.

голосуємо гаманцем

Більшість вузів повинні оголосити розцінки на контрактне навчання тільки до початку червня, на багато вже зараз вивісили свіжі прайси, а деякі їх не змінювали кілька останніх років. Ходіння по веб-сторінкам найбільших вузів і телефонне опитування членів приймальних комісій показали, що в середньому навчання в столиці обходиться студентам (а також їх батькам) в два рази дорожче, ніж в обласних центрах. Для багатьох ця обставина здасться дуже привабливим. Адже попри велику кількість університетів практично в кожному обласному центрі можна підшукати недорогий і якісний вуз. Пристойний ціновий розрив існує між технічними спеціальностями і професіями підвищеного попиту, до яких можна віднести правознавство, бізнес-менеджмент з посиленою підготовкою на іноземних мовах або поглиблене вивчення іноземних мов, а також екзотичні художні спеціальності на кшталт мистецтвознавець, режисер масових заходів, фахівець по рекламному менеджменту і т.д.

Так, вартість навчання в КПІ в цьому навчальному році (інженерно-фізичний, інженерно-хімічний, зварювальний, приладобудівний факультети і ін.) Для першокурсників складе від 12,3 тис. Грн. до 15,4 тис. грн. на рік.

В КНУ ім. Тараса Шевченка нові розцінки на навчання ще не встановлені. Але якщо орієнтуватися за минулий рік, то навчання інженерних спеціальностей на механіко-математичному, хімічному, радіофізичному та деяких інших факультетах обходилося в 10 тис. Грн. в рік і більше. А ось за професію перекладача або навчання в Інституті міжнародної інформації необхідно було викласти 25-30 тис. Грн.

Вартість навчання в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана на 2013-2014 навчальний рік була визначена ще в кінці лютого і складе 14,3-16,4 тис. Грн. Для порівняння: в приватному університеті «КРОК» навчання на спеціальності бухгалтерський облік і аудит в минулому році коштувало 11,4 тис. Грн., На напрямках міжнародний бізнес і міжнародна інформація - 14,4 тис. Грн., А з навчанням на англійській мові 17-19,4 тис. грн.

У приймальній комісії Могилянки повідомили «2000», що ціни на контракт скоро будуть оприлюднені, але не змогли сказати, чи зміняться вони в порівнянні з 2012 р Як би там не було, в минулому році навчання в НАУКМА коливалося від 12 тис. Грн. (хімія, фізика) до 28 тис. грн. - правознавство.

Це не набагато вище, ніж освітні послуги, які пропонує абітурієнтам ректор Київського національного інституту культури і мистецтв (КНик) Михайло Поплавський. У його вузі навчання за спеціальностями документознавство, культурологія, книгознавство обходиться студентам в 10,5 тис. Грн., Театрального мистецтва, музики і дизайну - до 15,7 тис. Грн, а кінотелеіскусству - 21 тис. Грн.

Приблизно стільки ж коштує навчання менеджменту і маркетингу реклами в київському приватному Інституті реклами (від 10,2 тис. Грн. На рік). А щоб стати дипломованим дизайнером, необхідно щорічно вносити в касу інституту 14 тис. Грн.

За ці гроші (14,5 тис. Грн.) Можна спробувати стати педіатром в найпрестижнішому медичному вузі країни - Національному медичному університеті ім. Богомольця. А навчання стоматолога в НМУ знаходиться на рівні кінокритика - 22,4 тис. Грн.

На цьому тлі порадував своєю любов'ю до прекрасного Львівський національний університет ім. Івана Франка. Вартість навчання тут на факультеті культури і мистецтв - менше 3 тис. Грн. Якщо це, звичайно, не помилка. Втім, геологічні, хімічні та математичні напрямки у Львові також досить демократичні - близько 5 тис. Грн. Економіка - 10,8 тис. Грн. Найдорожчий - факультет міжнародних відносин (правознавство та міжнародна економіка) - 21,4 тис. Грн.

З точки зору цінових особливостей вищої освіти досить цікавий Харків. Наприклад, навчання в Національному аерокосмічному університеті імені Жуковського (прославлений ХАІ) в цьому навчальному році, швидше за все, залишиться на рівні від 6 тис. Грн. в рік для технічних спеціальностей (авіаракетобудування, рухові установки і т.д.) до 7,5 тис. грн. - для економічних.

Трохи дорожче (від 6,5 тис. Грн. Для більшості спеціальностей, пов'язаних з автомобільним транспортом, дорожнім будівництвом і машинобудуванням, до 8,5 тис. Для логістики і управління дорожнім рухом) доведеться платити за навчання в Харківському національному автодорожньому університеті (в минулому не менш відомий ХАДІ).

Порівнянні з харківськими розцінки в дніпропетровському Національному гірничому університеті (НГУ). Для спеціальностей геологія, гірнича справа, переробка корисних копалин, автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології та деякі інші - від 6,25 тис. Грн., На економічних спеціальностях - до 9,5 тис. Грн., І 11,2 тис. Грн . - на правознавчих.

У Донецькому національному університеті найнижча вартість навчання на філологічному факультеті (українська та російська мова і література) - 7 тис. Грн. на рік. Однак навчання на факультеті іноземних мов обійдеться в два рази дорожче. За ціною це можна порівняти з економічними спеціальностями і правознавством.

Частково ажіотажний попит на іноземні мови пов'язаний з можливістю працевлаштування в українську компанію, що займається зовнішньоекономічною діяльністю, яка постачає свою продукцію за кордон або імпортера товари. Однак кілька років тому Державний інститут розвитку сім'ї та молоді провів соціологічне дослідження, яке показало, що майже 30% українських студентів після закінчення вузу планують назавжди залишити Україну через матеріальні труднощі або складнощів з реалізацією свого потенціалу, а ще 25% хотіли б поїхати за кордон на заробітки.

Схожі дані дає і минулорічний звіт Інституту Горшеніна за підсумками програми міжнародних соціологічних досліджень 2010-2011 рр. «Студенти - образ майбутнього», що проводилася в вузах Росії, України, Казахстану та Польщі. За його результатами після завершення навчання не хочуть міняти місце проживання близько половини казахів, близько 38% поляків, 31% росіян і лише 29% українців.

Міжнародна процедура рейтингування українських вузів, а точніше - її відсутність, говорить про те, що студенти або не цілком адекватно оцінюють власні можливості, або готові покласти на полицю дипломи і проміняти їх на низькокваліфіковану роботу за межами батьківщини. Але навіщо взагалі тоді вчитися?

рентабельність освіти

фото УНІАН

Ситуація на ринку освітніх послуг зараз дійсно не безхмарні. Скоріше навпаки. Якщо скористатися фразою класика про низах і верхах, то «низи» - школа - видають вузам все менш підготовлені кадри для навчання, а «верхи» - роботодавці - в силу різних причин стають все більш перебірливими. У цій ситуації багатьом представникам вищої школи нічого не залишається, як робити хорошу міну, активно запрошуючи абітурієнтів прийомами реклами і маркетингу і обіцяючи їм золоті гори.

Тим часом опубліковане в грудні минулого року дослідження якості природничо-математичної середньої освіти, яке з 1995 р раз в чотири роки проводиться в рамках проекту TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Study), показало, що українцям варто всерйоз задуматися про конкурентоспроможність підростаючого покоління .

В останньому такому дослідженні брали участь більше 600 тис. Школярів з 63 країн і 14 регіонів світу. Україна в ньому представляли 3378 восьмикласників з 148 загальноосвітніх шкіл з усіх куточків країни.

Найкращі результати українські учасники TIMSS показали в природознавчих дисциплінах (біологія, фізика, хімія, географія), набравши 501 бал з тисячі можливих. Це рівно на 1 бал вище середнього значення, встановленого авторами дослідження. Таким чином, Україна опинилася на 18-му місці з 42 країн. У першій десятці - Сінгапур (590 балів), Тайвань (564), Корея (560), Японія (558), Фінляндія (552), Словенія (543), Росія (542), Гонконг (535), Англія (533), США (525).

Більш високий результат, ніж українські школярі, показали також Угорщина, Австралія, Ізраїль, Литва, Нова Зеландія, Швеція та Італія. Позаду - Норвегія, Румунія, Македонія, Туреччина і учасники дослідження з країн Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.

З математикою наші школярі впоралися гірше, набравши 479 балів. Попереду - 18 держав. У тому числі Корея (613 балів), Сінгапур (611), Тайвань (609), Гонконг (586), Японія (570), Росія (539), Ізраїль (516), Фінляндія (514), США (509), Великобританія (507), Угорщина (505), Австралія (505), Словенія (505), Литва (505).

Якщо врахувати, що заповітні 500 балів не є середньоарифметичним значенням всіх країн-учасниць, а відображають «рівень знань, визначеному міжнародними експертами», то дані TIMSS повинні остудити гарячі голови, які мислять про інтелектуальні здібності підростаючого покоління українців виключно в найвищому ступені. Ну а якість викладання математичних наук у школах (як, втім, і природознавчих) має стурбувати інтелектуальну еліту.

Суперечлива ситуація спостерігається і на ринку праці. На початку нинішнього року найбільш затребуваним контингентом серед роботодавців були фахівці з продажу та клієнт-менеджери - 13% всіх розміщених на порталі rabota.ua оголошень про прийом на роботу.

Як правило, ці люди повинні мати досвід роботи і списком потенційних клієнтів, який допоможе заробити їх нової компанії. Найчастіше фахівці з продажу мають свої секрети і підходи до покупців, засновані на особистісних якостях і невербальних методах роботи, яким не навчають у звичайних вузах.

На другому місці в списку переваг влаштувалися фахівці з інтернет-технологіями. У них потребували 11% роботодавців. Ще 10% власників компаній хотіли б бачити в своїх рядах нових торгових працівників.

Дослідники ринку праці відзначають падіння попиту на постачальників, страхових працівників, перекладачів, а також на інженерів і технологів в деяких промислових галузях, зокрема в металургії.

Тому в найближчі роки випускників українських вузів очікують нелегкі часи. Їм належить не тільки підтвердити отримані теоретичні знання на практиці, а й придбати нові, щоб в найкоротші терміни адаптуватися до вимог роботодавців.

Як показує практика, найкраще це виходить ще з перших років навчання у студентів, котрі поєднували навчальну діяльність з трудовою та / або наукової практикою. Природно, розвантаження вагонів мало в чому допоможе майбутньому інженеру або економісту. Одним з основних критеріїв цінності вузу вважається його зв'язок з профільним виробництвом, наявність на території навчального закладу діє лабораторії або підприємства, де майбутній випускник набуває не тільки необхідні навички, а й зв'язку, а також репутацію.

Вища освіта є одним з найбільш важливих активів в житті сучасної людини. Більшість українців це прекрасно розуміють і намагаються дати своїм чадам надійний фундамент для майбутньої кар'єри, відкладаючи гроші на їх навчання. Не в останню чергу саме стараннями дбайливих батьків за роки незалежності чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. Населення в Україні збільшилася з 310 до 578 осіб.

Хоча багато роботодавців і стверджують, що вузівському диплому вони вважають за краще знання і кваліфікацію підопічних, дві третини роботодавців, які звертаються в рекрутингові компанії, все ж підшукують співробітників з вищою освітою. Чимало й тих, хто до цієї вимоги для здобувача роботи додає і обов'язкове знання англійської.

Тим часом відповідно до онлайн-ис-слідування, проведеного порталом robota.ua, спільно з тижневиком «Коментарі», якби у жителів України була можливість повторити свій студентський шлях, то лише 35% залишилися б вірні тій же професії і того ж вузу, 47 % опитаних вибрали б іншу професію і інший навчальний заклад, 11% освоювали б ту ж професію, але в вузі краще, а 2% українців взагалі відмовилися б від здобуття вищої освіти як не потрібного.

Ці дані говорять про те, що за останні десятиліття на ринку праці відбулися серйозні зміни. Ланцюжок школа - вуз - виробництво була порушена, а учасники освітнього процесу - вузи, держава і студенти - грали власні партії, не пов'язані один з одним.

Державі було нема чого стимулювати якість навчального процесу, оскільки 90% промислової інфраструктури приватизовано. А значить, не треба піклуватися про закріплення кадрів на виробництві.

Вузи (державні і приватні) захопилися виробництвом липових дипломників. Державні навчальні заклади, яким бюджет компенсує витрати на навчання бюджетників, всіма силами намагаються довести їх до диплома, інакше цим вузам загрожує зниження держдотацій. Приватні вузи і так існують виключно за рахунок контрактників і не готові розлучатися з ними, оскільки будуть не в змозі підтримувати власну інфраструктуру і платити податки.

Додамо сюди непомірно розрослася мережа навчальних закладів - 823 ВНЗ, в тому числі 334 інституту, університету і академії III-IV рівнів акредитації, що випускають бакалаврів і магістрів. У багатьох європейських країнах вузів значно менше. А також ринкові відносини, які за останні два десятиліття активно проникли в інститутську середу в вигляді підношень викладачам, участі останніх в підготовці курсових і дипломних робіт за гроші студентів. І стане ясно, що за роки незалежності вищу освіту в країні неабияк знецінилося.

зовнішні лідери

Наочне підтвердження цього - кількість і місце українських вишів у міжнародних рейтингах. За підсумками минулого року в один з найвідоміших рейтингів 700 кращих університетів світу - QS World University Rankings, складанням якого з 2004 року займається британська освітня компанія Quacquarelli Symonds, потрапили тільки три українські виші - Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ) і Донецький національний університет (ДонНУ). КНУ виявився в шостий, а КПІ і ДонНУ - в сьомій сотні рейтингу. Для порівняння: Московський державний університет посів там 116-е місце.

У десятці переможців QS World University Rankings - Массачусетський технологічний інститут (США), університети Кембриджа (Великобританія), Гарварда (США), UCL (University College London), Оксфорда і Imperial College London (Великобританія), американські університети Єль, Чикаго і Прінстон, а також Caltech (Каліфорнійський інститут технологій).

Не потрапили українські вузи і в 500 кращих університетів світу за версією китайського університету Цзяо Тун - Academic Ranking of World Universities (ARWU). В останній редакції цього рейтингу, який складається з 2003 р, 17 з 20 університетів першої двадцятки представляють вузи зі США, а перше місце незмінно займає Гарвард. Серед європейських університетів лідирують Кембридж (5-е місце) і Оксфорд (10-е). Кращим азіатським університетом визнаний Токійський, який опинився на 20-му місці рейтингу.

На виправдання своєї «непомітності» на світовому рівні українські вузи можуть віднести систему оцінювання, в якій домінують репутація в міжнародній академічному середовищі, ставлення до вузів роботодавців - переважно транснаціональних компаній, індекс цитованості в міжнародних наукових виданнях, співвідношення кількості викладачів і студентів, а також кількість іноземних студентів і викладачів. У жодній з цих номінацій, крім співвідношення викладачів і студентів, вітчизняні вузи не в змозі змагатися з найбільшими американськими і європейськими університетами.

Щоб полегшити українським абітурієнтам орієнтацію в освітньому просторі, різні ділові видання країни, а також великі вітчизняні компанії вже кілька років складають власні рейтинги. Оцінку вузам в них, як правило, дають роботодавці і вчорашні випускники. Перші передають свій досвід прийому на роботу колишніх студентів і оцінюють придатність отриманих теоретичних знань на практиці, а другі - з висоти практичного досвіду оцінюють користь навчання і допомогу вузів в працевлаштуванні студентів.

внутрішні лідери

Найзначнішим рейтингом українських вузів, який складається шостий рік поспіль за підтримки компанії «Систем Кепітал Менеджмент» в рамках проекту «Сучасна освіта», є «Компас». У складанні останнього такого рейтингу брали участь 232 вузи, що займаються підготовкою фахівців за напрямами бізнес-економіка, будівництво-архітектура, правознавство, інтернет-технології та інженерно-технічні спеціальності. Оцінювали їх в цілому представники 1174 компаній (843 - як роботодавці і 331 - як експерти) і 1202 випускника ВНЗ.

Лідерами зведеного рейтингу «Компас-2013» виявилися вже відомі світовій спільноті Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (1-е місце) і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (2-е місце). Далі в десятці (в порядку убування) слідують Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний університет «Львівська політехніка», Донецький національний технічний університет, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет (Київ ), Національний транспортний університет (Київ) і Національний університет харчових технологій (Київ).

У порівнянні з минулим роком в лідируючій десятці «Компаса» ще більш закріпилися столичні вузи, вибивши з неї Національний гірничий університет (Дніпропетровськ) і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).

Можливо, і цей рейтинг українських вузів складно назвати всеосяжним. Адже його критерії не дозволяють об'єктивно оцінити підготовку українськими вузами філологів, істориків, соціологів, мистецтвознавців та інших гуманітаріїв. Проте важко назвати в Україні вищий навчальний заклад, який не випускає дипломованих менеджерів, економістів або правознавців. А сам факт відсутності в рейтингу «Компас» понад 30% вузів III-IV рівнів акредитації вельми показовий.

Якщо більше сотні навчальних закладів не горять бажанням отримати публічну оцінку своєї діяльності експертами та колишніми студентами, а представники найбільших роботодавців не можуть пригадати назв вузів, звідки до них влаштовуються випускники, це не робить їм честі. Але чи знають про це ті, хто незабаром буде з хвилюванням шукати своє ім'я в списках студентів-бюджетників або витрачати останні заощадження, щоб забезпечити своєму чаду пропуск в світлий світ науки і освіти?

Довідка «2000»

Київ: Більше сотні вузів вищих рівнів акредитації готують керівні кадри практично для всіх галузей народного господарства, безпеки і оборони. Гордість країни - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Києво-Могилянська академія, Національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний університет будівництва і архітектури, Національний авіаційний університет, Національний транспортний університет і багато інших.

Харків: 37 вузів III-IV рівнів акредитації, в тому числі 16 - з національним статусом. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна - найбільший центр освіти в Лівобережній Україні. Гордість Харкова Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» - єдиний вуз України, який здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційно-космічної галузі. Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба - один з найбільших центрів в колишньому Союзі з підготовки військових льотчиків і космонавтів. Харківський національний автомобільно-дорожній технічний університет (колишній ХАДІ) створював найшвидші на території СРСР гоночні автомобілі, а зараз працює над проектами екологічно чистого гібридного транспорту.

Львів: 23 ВНЗ III-IV рівнів акредитації, в тому числі 7 національних. Львів - найбільший центр науки і освіти Західної України. Провідні вузи - Львівський національний університет ім. І. Я. Франко і Національний університет «Львівська політехніка». Далеко за межами регіону відомі Львівська національна академія мистецтв, Академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного - провідний вищий навчальний заклад Міністерства оборони України.

Одеса: 17 вузів III-IV рівнів акредитації, 9 з них присвоєно статус національних. Життя міста нерозривно пов'язана з морем. Тому профільні вузи, такі як Одеська національна морська академія та Одеський національний морський університет, є провідними навчальними центрами з підготовки морських фахівців і портових інженерів. Одеська національна юридична академія - один з провідних вузів країни в області права.

Дніпропетровськ: 17 вузів III-IV рівнів акредитації. Наявність в регіоні покладів залізної руди зробило місто центром підготовки кадрів для гірничорудної (Національний гірничий університет) та металургійної (Національна металургійна академія України) промисловості. Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна - провідний вищий навчальний заклад з підготовки кадрів для залізниць України. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара знаменитий на весь світ підготовкою фахівців для ракетної промисловості.

Донецьк: Більше 20 вузів III-IV рівнів акредитації. Столиця Донбасу завжди славилася кадрами для гірничої промисловості та машинобудування. Зараз Донецький національний університет знаходиться серед 700 провідних університетів світу, а Донецький національний технічний університет входить в десятку кращих вузів України.

Запоріжжя: Центр українського автомобіле- і двигунобудування. Освіта за цими напрямками можна отримати в Запорізькому національному технічному університеті.

Миколаїв: Миколаївський національний аграрний університет вважається одним з кращих сільськогосподарських вузів країни. Традиції найбільших чорноморських верфей продовжує Національний університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова.

Севастополь: В 1996 році на базі колишнього військово-морського училища підводників був створений Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. Крім того, в Севастополі розташований Чорноморська філія Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...